35 Правове регулювання стандартизації та сертифікації продукції (робіт, послуг).

Сертифікація – це процедура, за допомогою якою визнаний у встановленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, встановленим законодавством вимогам.

Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації. Державний орган, який контролює питання, пов’язані з «технічним регулюванням» господарської діяльності є Державний комітет з стандартизації, метрології та сертифікації.

Сертифікація поділяється на:

1. Обов’язкову – в законодавчо регульованій сфері.

2. Добровільну – в законодавчо нерегульованій сфері.

Обов’язкова сертифікація повинна включати в себе перевірку та випробування продукції для визначення її якісних характеристик. Після проведення обов’язкової сертифікації, суб’єкт господарювання отримує сертифікат та право маркувати свою продукцію спеціальним знаком відповідності.

Законом передбачено, що в деяких випадках, а саме коли заявник вирішив провести добровільну сертифікацію, цей товар, згідно законодавства, підлягає сертифікації тільки за ініціативою виробника, продавця або споживача товару.

Не потребує підтвердження відповідного сертифікату, у разі ввезення товарів на територію України в таких випадках:

1. Якщо товари ввозяться як подарунки.

2. Якщо товари ввозяться у режимі тимчасовості.

3. Коли товари ввозяться для проведення виставки чи виставок на території України.

4. Якщо товари ввозяться як технічна чи гуманітарна допомога.

5. Якщо товари ввозяться як інвестиція в статутний фонд підприємства.

6. Якщо товари ввозяться в режимі імпорту для подальшого реекспорту у порядку, визначеному державними митними органами.

Стандартизація (ст. 15 ГК) – технічне регулювання господарської діяльності. Це діяльність, яка полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом чого є відповідність продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню.

Об’єктами стандартизації є:

1. Продукція;

2. Процеси та послуги;

3. Персонал чи органи, які здійснюють конкретні функції і т.д.

Згідно законодавства застосовуються такі види стандартів (стандарт – це документ, який розроблений та затверджений уповноваженим органом, який містить в собі термінологію, певну позначку цієї продукції, маркування, пакування і т.д.):

Національні стандарти – це державні стандарти України, які прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та доступні до широкого кола користувачів (наприклад, державні будівельні норми та правила);

Галузеві стандарти – порядок розроблення, затвердження та використання яких встановлюється органом, до сфери управління якого входять підприємства, установи та організації, науково-технічні товариства та спілки, до компетенції яких належать питання організації робіт із стандартизації (в транспортній сфері, наприклад, розробляються певні стандарти Мінтрансзв’язку);

Стандарти підприємств – розробляються тільки в рамках конкретного підприємства.

Застосування стандартів є обов’язковим для таких суб’єктів:

1. Для суб’єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах.

2. Для учасників угод, щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній є посилання на певні стандарти.

3. Для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам.

Відповідальність за порушення:

1. Передача замовнику або у виробництво конструкторсько-технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам стандартів, то розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25% від вартості розробки.

2. У разі реалізації продукції, що не відповідає стандартам – 25% від вартості реалізованої продукції.

3. За реалізацію на території України імпортної продукції, яка також не відповідає вимогам стандартів, стосовно безпеки для життя та здоров’я людей – 50% від вартості реалізованої продукції.

4. За реалізацію продукції, забороненої для випуску органами державного нагляду – 100% від вартості реалізованої продукції.

5. За ухилення підприємця від пред’явлення органам державного нагляду продукції, яка підлягає контролю, сплачується штраф у розмірі 25% вартості продукції, що випущена з моменту ухилення.