Огляд творчості письменника

У новелах Г. Косинки реальний світ постає в спалахах поліп, динамічному калейдоскопі миттєвостей, настрої, рефлексіях, які автор постійно фіксує в призмі свого імпресіоністичного враження; зовнішній світ же зображено як розмаїття кольорових, звукових, чуттєвих миттєвостей, на яких зупиняється авторська увага. Тому кожна його новела — певний настрій, тон. ритм, перевага якогось кольору. але й окрема проблема стану, вибору.

У 1924 р. журнал «Нова громада» опублікував новелу Г. Косинки «Постріл» із підзаголовком «Із циклу «Новели дезертира», до якого автор зараховував ще твори «Десять». «Темна ніч», «В житах». «Оповідання без моралі». «Анархісти». У ній порушено болючу проблему трагічного руйнування гармонії світу, відречення від законів уселюдської моралі в ім’я нового життя. У 1920-1930-х роках це тривожило багатьох митців: П. Тичину. М. Хвильового, Ю. Яновського.

У «Пострілі» розповідається про розстріл комуніста Матвія Киянчука. свідком якого став товариш його дитячих літ Корній. Обидва з бідняцьких родин. разом наймитували в пана, тепер опинилися по різні боки революційної барикади: Корній серед вояків отамана Гострого, а Матвій став комунаром. «Куди бігти і що далі робити?» — запитує себе Корній після розстрілу товариша.

Він уособлює тс заблукале українське селянство, яке шукало шлях у ті непрості роки. Поведінка Матвія, той страшний постріл у нього став поворотним у свідомості Корпія, вніс у неї сум'яття і і зневіру. Зрозуміло тільки одне: йому ненависне плазування перед кимось. Новела закінчується болючим запитанням Корнія: « Що жде нас дай? А -ах!..» Яким же буде те майбутнє, якщо воно здобувається таким жорстоким способом? Де знайти праведний шлях, як відновити порушену гармонію? А душа митця так прагла її побачити, відчути хоча на мить.

«В житах»

Цю попелу написано раніше від «Пострілу». У 1922 р. її було надруковано у львівському часописі «Нова культура», потім перероблено, а 1925 р. вона з'явилася в київському журналі «Життя і і революція».

То була одна з найулюбленіших новел Г. Косинки. Він її читав перед слухачами найчастіше. З цього приводу М. Рильський навіть написав епіграму. На тлі інших творів, у яких переважають картини похмурої, трагічної дійсності. по найбільш життєлюбний, пронизаний світлим, оптимістичним настроєм імпресіоністичний текст.

У новелі знову бачимо Корнія, якому ось уже другий рік волосся розчісували «дощі, сніги і дике вовче дезертирське життя». І другий рік «проходить житами тінь розстріляного на городі Дзюби комуніста Матвія Киянчука У такі миті «чогось до болю робиться сумно». Минуле невідступно його переслідує, а майбутнє неясне й тривожне. Проте ми бачимо голодного героя поза межею минулого й дезертирського теперішнього, в особливий ранок і в особливу мить існування — як невинну й чисту дитину матері-Землі, це живе неспішно серед розкішної, ніби не займаної недавніми кривавими подіях природи. Корній прислухається до «пісні поля», милується різнобарвністю степу, розмовляє із сонцем, що наче цілує його. — ніби Пан К. Гамсуна (з однойменного роману) заблукав в українських житах, об’єднуючи в єдиний гармонійний світ природу і людей, звільняючи їх од будь-якого цивілізаційно намулу.