34.Вчення св. Августина про смисл історії.

Аврелій Августин також розглядає есхатологічну проблему (проблеми останнього пункту часової лінії). Цей пункт пов'язаний з поверненням людей із земного міста у місто або царство, Боже. “Дваграда” створені двома видами любові, а саме: земної - любові до себе, небесної - любові до Бога аж до самозабуття. У трактаті “Про град Божий” Августин вперше говорить про історію. Історія починається з утворення світу, а людська історія починається з Адама. Августин розділив історію на шість періодів. П'ять періодів у нього пов'язані з старозавітною історією. Шостий період починається з першого пришестя Ісуса Христа.Він закінчиться “другим пришестям” страшним судом, коли настане кінець усієї світової історії.Історію Августин мислить не у замкнутій циклічності, а в лінійності, поступовому русі до того часу, коли переможе благодать, а люди знайдуть стан,приякому не будуть грішити. Отже, мета історії - моральний прогрес, перемога християнства у всьому світі.

35. Середньовічна суперечка про універсалії: реалізм, номіналізм, концептуалізм.

Характерною рисою середньовічної філософії є дискусія про універсали* - загальні поняття. У цій дискусії обмірковувались як онтологічні проблеми: що є реально суще; чи володіє загальне ознаками реального буття чи ні; як співвідносяться загальне і одиничне у світі; так і гносеологічні проблеми: яким чином існує ідеальне; чи можливе раціональне понятійне пізнання; як співвідносяться мислення і дійсність.

У трактуванні сутності загального, співвідношенні загального і одиничного виділяються дві крайні позиції: реалізм і номіналізм.

Реалізм - філософський напрямок, який визнає існування загального, загальних понять (ідей) поза речами, до існування речей в божественному розумі. Концепцію реалізму в середньовічній філософії розвивали: Августин Аврелій, Ансельм Кентерберійський, Альберт Великий, Фома Аквінський. На відміну від крайнього реалізму, який стверджує, що загальне існує тільки поза речей, Фома Аквінський обґрунтував позицію помірного реалізму, який стверджує трояке існування універсалій:до речей у божественному розумі; ідеї як вічні прообрази речей;o у речах, як їх сутності, субстанціональні форми; о після речей, у людському розумі, як поняття, результат абстракції.

Номіналізм (від лат. nomen - ім'я) - філософське вчення яке заперечує онтологічний зміст універсалій. Номіналісти стверджують, що реально існують тільки одиничні речі, а загальне - це результат діяльності розуму, який знаходить зв'язки між речами. Представники цього напрямку в середньовіччі; Росцелін, Іоанн Дуне Скотт, Вільям Оккам, Микола з Отрекура, Іоганн Бурідан та ін.Крайнощі двох протилежних позицій знімаються в концептуалізмі Абеляра.Концептуалізм (від лат, conceptus - поняття) - філософське вчення, яке, не приписуючи загальним поняттям самостійної онтологічної реальності, стверджує, що в одиничних предметах існує щось загальне, на підставі чого в пізнанні виникає концепт - поняття, виражене словом.Дискусія про універсалії виявила дві позиції філософів і на проблему створення світу. Реалісти вважають, що розум - це головне і в акті творіння (Бог створює світ завдяки ідеям, зразкам, які споконвічно в нього існують), так і в акті пізнання. Номіналісти ж стверджують, що головне в творінні світу не розум, а воля (Бог створює світ в акті вільної волі).