- •2. Історичні типи світогляду (міфологічний, релігійний, філософський)
- •3. Світогляд як духовно-практичний феномен
- •4. Філософія як теоретична форма осмислення світу
- •7. Віра як елемент наукового світогляду.
- •9. Переконання як центральний елемент світогляду.
- •10. Предмет філософії, її місце і роль у культурі.
- •11. Розділи філософії.
- •13. Соціокультурні передумови виникнення та розвитку філософії.
- •14. Гносеогенна, міфогенна і змішана концепції генези філософії.
- •15. Космоцентризм давньогрецької філософії.
- •16. Вербалізація концепту «архе» у різних школах античної філософії.
- •17. Тлумачення універсальної основи світу в Мілетській школі.
- •18. Категорія «Логос» у філософії Геракліта.
- •24. Життя і твори Аристотеля
- •25. Вчення Аристотеля про чотири першопричини
- •27. Провідні школи, течії, напрямки та видатні представники філософії середніх віків.
- •28.Теоцентризм, креаціонізм, консерватизм, традиціоналізм як ключові характеристики середньовічного світогляду.
- •30.Августин Аврелій: життя і твори.
- •31. Семіотика св. Августина: феноменологічний і кібернетичний зміст.
- •32. Проблема віри і розуму та актуальні питання і принципи гносеології св. Августина.
- •34.Вчення св. Августина про смисл історії.
- •35. Середньовічна суперечка про універсалії: реалізм, номіналізм, концептуалізм.
- •36. Ключові характеристики, основні школи, течії напрямки і видатні представники філософії Відродження .
- •37. Гуманізм і антропоцентризм філософії Відродження
- •38. Новий інтелектуальний контекст гносеології Френсіса Бекона.
- •39.«Шлях павука», «шлях мурашки», «шлях бджоли» та «ідоли науки» за ф.Беконом.
- •40. Англійська філософія Нового Часу: видатні представники і напрямки (емпіризм, сенсуалізм, тощо).
- •41. Англійський емпіризм та сенсуалізм. Гносеолоічні та соціальні ідеї т. Гобса.
- •42. Англійський емпіризм та сенсуалізм. Гносеологічні та соціальні ідеї Дж. Лока.
- •43.Принципи дедукції р.Декарта.
- •44.Методичний сумнів Рене Декарта. «Cogito ergo sum».
- •45.Монадологія та лінгвофілософські ідеї в. Ляйбніца.Життя і твори і. Канта.
- •46.Життя і твори в. Ляйбніца.
- •47.Просвітництво – ключові характеристики і представники.
- •48.Німецька класична філософія: загальна характеристика.
- •49. Гносеологія і. Канта, вчення і. Канта про «ноумен», «феномен», апріорне й апостеріорне знання.
- •51. Вчення Канта про «категоричний» і «гіпотетичний» імператив.
- •52. Життя і твори в. Гегеля.
- •53. Об'єктивний ідеалізм в. Гегеля. Діалектичний метод та його принципи.
- •55. Загальна характеристика і філософські питання позитивізму.
- •56. «Філосфія життя» і екзистенціалізм в хх столітті.
- •57. Феноменологія д. Гуссерля.
- •58. Вплив ідей д. Гуссерля на розвиток філософії мови, герменевтики та різних галузей гносеології в хх ст.
- •59. Становлення та розвиток онтології як учення про буття.
- •60. Розвиток філософських категорій матерія, простір, час, спокій, рух, розвиток.
- •60. Розвиток філософських категорій матерія, простір, час, спокій, рух, розвиток.
- •61. Герменевтична онтологія м. Гайдеггера. Dasein.
- •62. Філософія мови м. Гайдеггера. Мова як «дім буття».
- •63. Антропологія:ключові категорії, проблеми і принципи.
- •64. Теологічна і трудова концепція походження людини.
- •65. Антропологічний, гносеологічний і психолого-педагогічний зміст категорій: «дух», «душа», «свідомість».
- •66. Архетипи колективного несвідомого за к. Юнгом.
- •67. Психоаналіз з. Фрейда: ключові поняття і принципи.
- •69.Філософські категорії, принципи і питання гносеології.
- •70. Розуміння і пояснення як універсальна проблема в гуманітарних і природничих науках.
- •71.Герменевтика і методологія гуманітарних наук.
- •72.Поняття герменевтики в сучасному гуманітарному дискурсі.
- •75. Принцип «герменевтичного кола», «психологічний» і «граматичний» підходи у процесі розуміння і пояснення тексту.
- •76. Розуміння і пояснення як герменевтичні поняття-проблеми
- •77. Переклад, тлумачення, інтерпретація і «герменевтичний досвід»
69.Філософські категорії, принципи і питання гносеології.
Гносеологія - галузь філософії, яка вивчає сутність пізнавального процесу, його закономірності та принципи, форми і типи одержання знання про світ в усьому його багатоманітті. Отже,гносеологія - теорія пізнання.
Процес пізнання з точки зору сучасної наукової гносеології здійснюється в процесі взаємодії суб’єкта і об’єкта. Ці поняття є визначальними у теорії пізнання.Суб’єкт – це людина, але не будь-яка, а лише та, котра здатна пізнавати, активна, творча, цілеспрямована.Об’єкт– це та частина об’єктивної дійсності, на що спрямована пізнавальна діяльність людини. Наслідком взаємодії суб’єкта і об’єкта є пізнавальний (гносеологічний) образ того, що пізнається. Образ цей суб’єктивний за формою і об’єктивний за змістом, джерелом.
Основне питання гносеології— чи пізнаваний світ у принципі?Відповіді на це питання дає:
оптимізм — світ пізнаваний, меж пізнання немає, необхідні лише час і засоби.
агностицизм — світ пізнаваний у принципі, людина не пізнає світ, а будує віртуальний світ на основі почуттєвого сприйняття.
скептицизм — ми пізнаємо реальний світ, але в силу недосконалості почуттів постійно вводимо себе в оману.
В основі сучасної наукової гносеології лежать такі фундаментальні принципи:
Принцип об’єктивності – найважливіший імператив теорії пізнання. Він ґрунтується на визнанні будь-якого пізнавального об’єкту частиною об’єктивної реальності, незалежної від людини.
Принцип пізнаванності – теж один з основоположних принципів наукової гносеології. Коротко його можна визначити так: світ пізнаванний, сутність речей і явищ, з’ясовувати тенденції (закони) їх становлення і розвитку. Свідченням цього є досягнення в різних галузях науки і техніки.
Принцип відображення. Сутність його полягає в тому, що знання, їх зміст, є результатом рефлексії останніх у свідомості людини.
Принцип практики – це визнання за практикою ролі основного критерія істини, рушійної сили пізнання, його мети та джерела.
Принцип конкретної істини. Цей принцип можна сформулювати так: істина завжди конкретна, її можна точно визначити. Вона повинна бути зрозумілою, логічною. Це – по-перше. По-друге, конкретність істини означає, що кожне наукове положення, об’єктивний закон, повинні розглядатися з урахуванням конкретних умов, в яких вони виявляються і діють.
Принцип історизму - означає не що інше, як розгляд предметів, явищ чи процесів в їх розвитку, змінах, саморусі: як те, чи інше явище виникло, які етапи у своєму розвитку пройшло і чим стало.
Принцип єдності теорії пізнання і діалектики, застосування в процесі пізнання законів, категорій і принципів останньої.
Основні поняття(категорії):
пізнання - вища форма відображення об'єктивної дійсності, процес вироблення дійсних знань.
свідомість - вища форма відображення дійсності, властива людям і пов'язана з їхньою психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої.
відчуття - психічний пізнавальний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей, предметів та явищ оточуючого світу.
розум - це пізнавальні та аналітичні здібності людини
істина - результат пізнання; адекватне відображення у свідомості людини, її уявленнях, поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях об’єктивної дійсності.
Істина буває: об’єктивною, абсолютною і відносною.
Об’єктивна істина – це такий зміст знань, котрий не залежить від людини, її свідомості, мислення.
Абсолютна істина– це уявлення про можливість пізнання світу людиною “в цілому”; повне, точне, вичерпне відображення об’єкта у мисленні людини.
Відносна істина – це неповне, незавершене, неостаточне знання, котре в процесі пізнання уточнюється, поглиблюється.