- •2. Джерела виникнення I розвитку теорiї фізичного виховання
- •1. Визначення поняття
- •2. Джерела виникнення I розвитку теорiї фізичного виховання
- •2. Джерела виникнення і розвитку теорії фізичного виховання
- •3. Вихідні поняття теорії фізичного виховання
- •3.1. Фізична культура
- •3.2. Фізичний розвиток
- •3.3. Фізичне виховання
- •3.4. Спорт
- •4. Заключення
- •1. Визначення поняття
- •2. Основи української національної системи фізичного виховання
- •2.1. Телеологічні основи
- •2.2. Науково-методичні основи
- •2.3. Правові, програмні та нормативні основи
- •6. «Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України».
- •2.4. Організаційні основи
- •3. Умови функціонування системи фізичного виховання
- •4. Мета системи фізичного виховання в Україні
- •5. Основні завдання фізичного виховання
- •5.1. Освітні завдання
- •5.2. Оздоровчі завдання
- •5.3.Виховні завдання
- •5.3.1. Інтелектуальний розвиток учнів у процесі фізичного виховання
- •5.3.2. Моральне виховання учнів у процесі фізичного виховання
- •5.3.3. Виховання волі в процесі занять фізичними вправами
- •5.3.4. Фізичне і господарсько-трудове виховання учнів
- •5.3.5.Вплив занять фізичними вправами на естетичне виховання учнів
- •5.4. Основні напрямки конкретизації завдань у фізичному вихованні
- •6. Система фізичного виховання у народній педагогіці та її розвиток у спадщині видатних українських педагогів минулого
- •7. Передумови і перспективи реформування національної ситеми фізичного виховання колярів
- •Література
- •1.Визначення поняття
- •2. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання
- •3. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів
- •2.2. Зміст і форма фізичних вправ
- •3. Техніка фізичних вправ
- •3.1. Загальні поняття про техніку рухових дій
- •3.2. Компоненти техніки фізичних вправ
- •3.3. Фази виконання фізичних вправ
- •4. Характеристики рухів
- •4.1. Просторові характеристики
- •4.2. Часові характеристики рухів
- •4.3. Просторово-часові характеристики
- •4.4. Динамічні характеристики
- •4.5. Ритмічні характеристики
- •5. Основні умови раціональної спортивної техніки
- •6. Класифікація фізичних вправ.
- •7. Природні сили як засіб фізичного виховання.
- •8. Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання.
- •1. Визначення поняття
- •2. Принцип свідомості й активності учнів
- •2.1. Формування стійкого інтересу до мети і завдань занять
- •2.2. Самоаналіз дій учнів
- •2.3. Виховання в учнів творчого ставлення до занять
- •3. Принцип наочності
- •4. Принцип доступності й індивідуалізації
- •5. Принцип систематичності
- •6. Принцип міцності і прогресування
- •1. Шляхом відвідування уроків та інших занять фізичними вправами дайте оцінку рівня реалізації методичних принципів вчителем (тренером, викладачем, інструктором).
- •2. Практичні методи
- •2.1. Методи навчання рухових дій
- •2.2.Методи вдосконалення та закріплення рухових дій
- •2.3.Методи вдосконалення фізичних якостей
- •Iмiтацiя рухiв дає можливiсть:
- •Література
- •2.1.Загальна характеристика сили як фізичної якості людини
- •1.2. Фізичні навантаження та відпочинок як фактори впливу на фізичний розвиток
- •1.3. Адаптація – як основа вдосконалення фізичних якостей
- •2. Основи методики розвитку сили
- •2.1.Загальна характеристика сили як фізичної якості людини
- •2.2. Фактори, що зумовлюють силові можливості людини
- •2.3. Засоби вдосконалення сили
- •2.4. Методика розвитку максимальної сили
- •2.4.1. Методика розвитку максимальної сили шляхом збільшення м’язової маси
- •2.4.2. Методика розвитку максимальної сили шляхом удосконалення міжм’язової координації
- •2.4.3. Методика розвитку максимальної сили шляхом
- •2.4.4. Методика розвитку максимальної сили шляхом
- •2.5. Методика розвитку швидкої сили
- •2.6. Методика розвитку вибухової сили
- •2.6.1. Методика застосування вправ з обтяженням массою предметів, включаючи і предмети для метання
- •2.6.2. Методика застосування ізометричних вправ і вправ
- •2.6.3. Методика застосування стрибкових вправ для
- •2.7. Поради щодо профілактики травм в процесі силової підготовки
- •2.8. Вікова динаміка природного розвитку сили
- •2. 9. Контроль силових можливостей та деякі особливості
- •1. Складіть програми удосконалення максимальної сили шляхом збільшення м’язової маси, окремо для учнів початкових, середніх та старших класів.
- •3.4. Методика вдосконалення прудкості
- •3.4.1. Методика вдосконалення швидкості рухових реакцій
- •3.4.2. Методика вдосконалення швидкості циклічних рухів
- •3.4.3. Методика вдосконалення швидкості ациклічних рухових дій
- •3.4.4. “Швидкісний бар’єр”, його профілактика та усунення
- •3.5. Вікова динаміка природного розвитку прудкості
- •3.6. Контроль розвитку прудкості та деякі особливості методики їх удосконалення у школярів
- •4.1. Загальна характеристика витривалості
- •4.2. Фактори, що зумовлюють витривалість людини
- •4.3. Засоби виховання витривалості
- •4.4. Методика вдосконалення загальної витривалості
- •4.5. Методика розвитку швидкісної витривалості
- •4.6. Методика розвитку силової витривалості
- •4.6. 1. При застосуванні вправ з обтяженням масою предметів, з еластичними предметами тощо
- •4.6.2. При локальному розвиткові силової витривалості
- •4.6.3. При застосуванні ізометричних вправ
- •4.6.4. При розвитку силової витривалості ніг
- •4.7. Особливості вдосконалення витривалості в
- •4.8. Вікова динаміка природного розвитку витривалості
- •5.1.Загальна характеристика гнучкості
- •5.2. Фактори, від яких залежить прояв гнучкості
- •5.3. Засоби вдосконалення гнучкості
- •5.4. Методика розвитку гнучкості
- •5.5. Вікова динаміка природного розвитку гнучкості та контроль за її розвитком
- •6.1. Загальна характеристика спритності
- •6.2. Фактори, що визначають спритність
- •6.3. Координаційні здібності
- •6.3.1. Здатність до оцінки і регулювання динамічних і
- •6.3.2. Здатність до збереження рівноваги
- •6.3.3. Здатність відчувати ритм
- •6.3.4. Здатність до довільного розслаблення м’язів
- •6.3.5. Здатність до узгодженості рухів
- •7. Загальні основи методики вдосконалення спритності
- •8. Вікова динаміка розвитку та контроль спритності
- •1. Особливості навчання у фізичному вихованні
- •2. Рухові уміння і навички
- •3. Механізми формування рухових дій
- •4. Структура процесу навчання рухових дій
- •4.1. Етап розучування рухової дії
- •4.1.2. Методика навчання на першому етапі
- •4.1.3. Роль зворотного зв’язку в навчанні
- •4.2. Етап засвоєння рухової дії
- •4.2.2. Методика навчання на другому етапі
- •4.3. Етап закріплення рухової дії
- •4.3.1. Мета, завдання та особливості третього етапу
- •4.3.2. Методика навчання на третьому етапі
- •5. Організація навчальної діяльності
- •5.1. Особистісно-діяльнісний підхід до організації навчального процесу
- •5.2. Зовнішня структура навчальної діяльності
- •5.2.2. Навчальне завдання в структурі навчальної діяльності
- •5.2.3. Контроль (самоконтроль), оцінка (самооцінка) в
5.3.1. Інтелектуальний розвиток учнів у процесі фізичного виховання
Вчені різних профілів не раз стверджували, що інтелектуальний розвиток вимагає відповідного фізичного стану, а відомий український педагог В. О. Сухомлинський підкреслював, що інтелектуальне багатство особи (поряд з моральним та естетичним) залежить від гармонії фізичного розвитку, здоров'я і праці.
Зв'язки фізичного виховання з розумовим різнобічні. Насамперед, роздумана шкільна система фізичного виховання може бути надійним підґрунтям високого рівня розумової працездатності протягом всього навчального дня. В перспективі систематичні заняття фізичними вправами позитивно позначаються на творчому інтелектуальному довголітті.
система знань, що постійно розширюється в багаторічному процесі фізичного виховання, набуває все більшого загальноосвітнього значення і сприяє витку інтелекту учнів та збагаченню їх спеціальними фізкультурними знаннями. Сучасна освічена, та й просто культурна людина немислима без ґрунтовних фізкультурних знань.
Освітня суть фізичного виховання тісно пов'язана і з вихованням пізнавальної активності і таких якостей розуму як допитливість, динамічність, гнучкість і гострота, для чого у фізичному вихованні немало можливостей. Реалізуючи ці можливості, необхідно поряд з передачею знань оптимізувати пізнавальні процеси безпосередньо в ході занять фізичними вправами, спонукаючи учнів до осмислення рухових завдань, їх аналізу і корекції. При цьому використовуються наочні посібники, тренажери, ТЗН, різні способи зворотної інформації, моделювання параметрів рухів на макетах, прийоми взаємонавчання, ігровий і змагальний методи. Активізуючи розумову діяльність учнів, слід використовувати завдання, що вимагають самостійного пошуку шляхів їх вирішення. Тут, зрозуміло, необхідно враховувати, що можливості пізнавальної активності залежать від віку тих, хто займається, обсягу і змісту засвоєних знань, досвіду практичного їх застосування і рухового досвіду взагалі. Тому, вирішуючи завдання інтелектуального виховання у процесі занять фізичними вправами, важливо поступово переходити від репродуктивної діяльності до продуктивного творчого мислення учнів, яке на вищих ступенях спортивної досконалості націлюється на пошук нових шляхів перевершення абсолютних досягнень.
Специфіка практичної діяльності у процесі виконання фізичних вправ, ігор і змагань дозволяє вдосконалювати такі інтелектуальні здібності учнів як аналіз, порівняння і проектування своїх дій. Вона фактично відтворює життєві ситуації, а тому має велике значення для розвитку дітей та підлітків і, не випадково, називається педагогами "лабораторією формування особистості".
Сенсорна діяльність суттєво впливає на розвиток психічних процесів, що лежать в основі мислення. В дошкільному віці фізичні вправи та ігри допомагають дітям у вивченні рахунку, елементарних арифметичних дій, засвоєнні віршів і речитативів. Під впливом занять фізичними вправами розвивається рухова, слухова, зорова пам'ять, спостережливість і увага.
У свою чергу, інтелектуально розвинені учні досягають кращих результатів у фізичній культурі та спорті. Більше того, однією з причин неуспішності у фізичному вихованні школярів є відставання в інтелектуальному розвитку.
Таким чином, у процесі занять фізичними вправами педагог і учень повинні прагнути не до однобічного розвитку, а до гармонії розуму, душі і тіла. Історичним прикладом переваг такого підходу до виховання є перемога Афін над Спартою. Перші проповідували гармонію розвитку, другі — надавали перевагу лише тілесному розвитку.