ppp

Букви дописуються до цифр тільки на позначення порядкових числівників: 7-й, 9-ї, 10-ю, 11-го, 12-му, 70-х, 1990- і (наприклад: 7-й клас, о 9-й годині, на 12-му поверсі, початок 70-х років тощо).

Якщо закінчення числівника позначається однією буквою, то до цифри дописується тільки закінчення (від основи букви не відриваються): перша — 1-а, друга — 2-а, третя — 3-я, третю — 3-ю, сьому — 7-у, десяту — 10- у. Якщо закінчення числівника позначається двома чи трьома буквами, то до цифри дописуються лише ті букви, які йдуть після букви, що позначає голосний: першої — 1-ї, першого — 1-го, першому — 1-му, першим — 1-м, перших — 1-х, першими — 1-ми, сьомому — 7-му.

До римських цифр букви не дописуються: квартал, у II кварталі, починаючи з III кварталу.

4. Зв'язок числівників з іменниками

Після числівника один, навіть якщо він входить до складених числівників, іменник ставиться в однині: 31 день, 71 кілограм, 1 191 кілометр.

Після числівників два та більше іменник стоїть у множині: два дні, три тижні, чотири місяці, п'ять років, десять століть.

Причому при числівниках два, три, чотири (навіть якщо вони входять до складених числівників) іменник має форму називного відмінка, а при числівниках п'ять та більше — родового: три брати, чотири будинки, дев'яносто чотири проценти; п'ять братів, шістдесят будинків, дев'яносто дев'ять відсотків.

У сполученнях із числівниками два, три, чотири іменник нерідко дістає такий самий наголос, як у родовому відмінку однини: матері (множина) — дві матері, сини — три сини, села — чотири сели. Іноді особливий наголос іменники мають і в сполученні з числівниками п'ять та більше: книжок (родовий відмінок множини) — п'ять книжок, сторінок — шість сторінок, голок — десять голок, круків — сім круків, черепів — п'ять черепів.

Тільки іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-, при числівниках два, три, чотири стоять у формі родового відмінка однини: двадцять два киянина, тридцять три селянина, сорок чотири заробітчанина. Це стосується також іменників ім’я, тім’я: два імені, три племені. Якщо ж кількість називається в межах одиниць, то при таких іменниках слід вживати збірні числівники: двоє киян, троє селян, четверо заробітчан, двоє імен, троє племен.

Якщо іменник стоїть перед числівниками два, три, чотири і вказує на приблизність, то він також ставиться в родовому відмінку множини: днів два, тижнів три, місяців чотири.

Прикметники після числівників два, три, чотири мають переважно форму називного відмінка множини (як і іменник): два рідні брати, три цікаві книжки. Однак при іменниках середнього роду прикметник у цій позиції частіше вживається у формі родового відмінка множини: два нових (нові) відра, три гірських (гірські) озера.

У непрямих відмінках іменник і числівник стоять у тому самому відмінку: трьох братів, трьом братам, із трьома братами, шістдесяти будинків, шістдесяти будинкам, шістдесятьма будинками, у шістдесяти будинках.

Після числівників тисяча, мільйон, мільярд іменник стоїть незмінно в родовому відмінку множини: тисяча років, тисячі років, тисячею років; мільйон гривень, мільйона гривень, мільйону гривень, мільйоном гривень.

Після дробових числівників іменник стоїть постійно в родовому відмінку однини: півтора місяця, півтора року; дві десяті відсотка, двох десятих відсотка, двом десятим відсотка, двома десятими відсотка. Рідко іменник може мати форму родового відмінка множини: дві п'яті виробів, одна десята запасів нафти.

Якщо є вислів із половиною, із чвертю, то іменник при ньому набуває форми, якої вимагає власне кількісний числівник: два з половиною тижні, чотири з половиною місяці, п'ять із чвертю років.

Збірні числівники поєднуються:

а) з іменниками чоловічого роду, що означають назви осіб, тварин та птахів: двоє киян, троє школярів, четверо коней, п'ятеро орлів;

б) з іменниками середнього роду: двоє вікон (і два вікна), троє відер (і три відра), двоє лошат, четверо телят, п'ятеро хлоп'ят;

в) з іменниками, що мають лише множину: двоє воріт, троє окулярів, четверо ножиць (а також: три пари окулярів, чотири пари ножиць).

Після збірних числівників (крім обидва) іменник стоїть у родовому відмінку множини: двоє селян, троє татар, троє голубів, четверо дверей. У непрямих відмінках іменник і числівник стоять у тому самому відмінку: двох селян, двом селянам, з двома селянами.

У датах назви місяців вживаються тільки в родовому відмінку: перше (число місяця) лютого, першому (числу місяця) лютого, з першим (числом місяця) лютого, з двадцять четвертим серпня, з першим вересня.

46питання.

§ 101. Українські прізвища

Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами

українського правопису: Березівський, Біловерхий, Ведмедів, Заєць, Кривоніс, Миколаєнко, Олексієнко, Олександрович, Швець.

§102. Відмінювання прізвищ

1.Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища з закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників ІІ відміни:

Майборода		—	Майбороди,	Майбороді,		Майбороду	й	т.	д.;
Гмиря	—	Гмирі,	Гмирі,		Гмирю,	Гмирею	й	т.	д.;
Гнатюк	—	Гнатюка,		Гнатюкові		(Гнатюку)	й	т.	д.;
Заєць	—	Зайця,		Зайцеві		(Зайцю)	й	т.	д.;
Іваньо	—	Іваня,		Іваньові		(Іваню)	й	т.	д.;
Кривоніс	—	Кривоноса,		Кривоносові		(Кривоносу)	й	т.	д.;
Лебідь	—	Лебедя,		Лебедеві		(Лебедю)	й	т.	д.;
Панібудьласка		—	Панібудьласки,		Панібудьласці		й	т.	д.;
Симоненко	—	Симоненка,		Симоненкові		(Симоненку)	й	т.	д.

Але: Швець — Швеця, Швецеві (Швецю) й т. д.

2. Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін.

роду (твердої чи м’якої групи):
Авдієвський	—	Авдієвського,	Авдієвському	й	т.	д.;

Кобилянська — Кобилянської, Кобилянській й т. д.

3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюємо за такими зразками:

		Однина
Н.	Павлов	Ковалів	Прокопів
Р.	Павлов-а	Ковалев-а (-лів-а)	Прокопов-а (-пів-а)
Д.	Павлов-у	Ковалев-у (-лів-у)	Прокопов-у (-пів-у)
Зн.	Павлов-а	Ковалев-а (-лів-а)	Прокопов-а (-пів-а)
Ор.	Павлов-им	Ковалев-им (-лів-им)	Прокопов-им (-пів-им)
М. …Павлов-і, -у		...Ковалев-і, -у (-лів-і, -у)	...Прокопов-і, -у (-пів-і, -у)
Кл. Павлов-е й Павлов Ковалев-е (-лів-е) й Ковалів Прокопов-е (-пів-е) й Прокопів

	Множина
Н. Павлов-и	Ковалев-и (-лів-и)	Прокопов-и (-пів-и)
Р. Павлов-их	Ковалев-их (-лів-их)	Прокопов-их (-пів-их)
Д. Павлов-им	Ковалев-им (-лів-им)	Прокопов-им (-пів-им)

Зн. Павлов-их		Ковалев-их (-лів-их)	Прокопов-их (-пів-их)
Ор. Павлов-ими Ковалев-ими (-лів-ими) Прокопов-ими (-пів-ими)
М. ... Павлов-их ... Ковалев-их (-лів-их)			... Прокопов-их (-пів-их)
Кл.	Павлов-и	Ковалев-и (-лів-и)	Прокопов-и (-пів-и)

		Однина
Н.	Гаршин	Романишин
Р.	Гаршин-а	Романишин-а
Д. Гаршин -ові (-у)		Романишин -ові (-у)
Зн.	Гаршин-а	Романишин-а
Ор.	Гаршин-им	Романишин-им
М. ...Гаршин-і, -у		...Романишин-і, -у
Кл. Гаршин-е й Гаршин Романишин-е й Романишин

	Множина
Н.	Гаршин-и	Романишин-и
Р. Гаршин-их Романишин-их
Д. Гаршин-им Романишин-им
Зн.	Гаршин-их Романишин-их
Ор. Гаршин-ими Романишин-ими
М. ...Гаршин-их ...Романишин-их
Кл.	Гаршин-и	Романишин-и

Примітка. При відмінюванні чеських і польських прізвищ суфіксальний -е зберігається: Гашек — Гашека, Гашекові...,

Локетек – Локетека, Локетекові...

4. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповід

47 питання

ОРФОГРАФІЧНИЙ ПРАКТИКУМ

Правила вживання апострофа в українських та іншомовних словах.

Апостроф - це графічний знак (небуквена орфограма), що позначає тверду роздільну вимову. Слід розрізняти

правила позначення твердої роздільної вимови для українських та іншомовних слів. За відсутності роздільної вимови приголосні, вказані нижче,є м якими. Відділення від іншої частки прізвища:

О'Кейсі+д&Арсонваль-

Апостроф пишеться:

В українських словах В іншомовних словах

1. Після твердих приголосних б, п, в, м, ф, та р перед я. ю, є,ї: риб&ячий+у здоров&ї+п&є+б&ють-

1. Після твердих приголосних б, п, в, м, ф, р + г, к, х, ж, ч, ш

перед я, ю, є, ї: к&янті+Руж&є+ п&єдестал-16

1- Після префіксів з будь-яким кінцевим приголосним перед я,ю, є, ї: без&язикий+роз&юшити+об&єм+ від&їзд- 1- Після префіксів з будь-якимкінцевим твердим приголоснимперед я. ю. є. ї: кон&юнктура+ад&ютант+ін&єкція-

3. Після першої частини складнихслів з кінцевим твердимприголосним перед я, ю, є, ї:дит'ясла+пів&яблука+

пан&європейський-

3.Для відділення службовогослова від прізвища: О&Кейсі+д&Арсонваль-

4.Після к перед я у слові Лук'янта похідних:Лук'янівна, Лук'янець, Лук'янов

4. Див. П.1

Апостроф не пишеться9

В українських словах В іншомовних словах

1. При відсутності роздільноївимови у вказанихпозиціях (див. п. 1): гаря[р'а]чий+буря[р'а_+Рє[р'е]пін

1. При відсутності роздільноївимови у вказаних позиціях (див.п.1): пю[п'у]ре+бю[б'у]джет+кю[к'у]вет

1- Якщо перед губним у межах цієї морфеми є ще один або два приголосних, крім р: цвях+морквяний+- мавпячий-

Але: черв'як, торф'яний (бо р).

Але: зв'язок, підв'язати (бо різні морфеми).

3. Після префіксів з кінцевим твердим приголосним перед а, о, і, у, е: загітувати, зекономити, зіграти.

48 питання

1. Географічні назви з іменниковими закінченнями — українські та інших союзних республік, а також іншомовні — відмінюються як звичайні іменники І, II та III відмін: І відміна: Африка — Африки, в Африці; Волга — Волги, на Волзі; Лохвиця — Лохвиці,

Лохвицею, у Лохвиці; Махачкала — Махачкали, у Махачкалі; Москва – Москви, Москвою, у Москві; Одеса – Одеси, в Одесі; Ольвія — Ольвії, Ольвією, в Ольвії; Полтава – Полтави, у Полтаві; Прага — Праги, у Празі; Речиця – Речиці, в Речиці; Шепетівка — Шепетівки, у Шепетівці.

II відміна: Буг — Бугу, на Бузі (й по Бугу); Владивосток — Владивостока, у Владивостоці (у Владивостоку); Гайсин — Гайсина, Гайсином, у Гайсині; Дубно — Дубна, Дубном, у Дубні; Единбург — Единбурга, в Единбурзі (в Единбургу); Київ — Києва, Києвом, у Києві; Лихославль — Лихославля, Лихославлем, у Лихославлі; Луганськ — Луганська, Луганськом, у Луганську; Львів — Львова, Львовом, у Львові; Орел — Орла, Орлом, в Орлі; Псков — Пскова, Псковом, у Пскові; Світязь – Світязю, Світязем, на Світязі; Тернопіль — Тернополя, Тернополем, у Тернополі; Теруель – Теруеля, Теруелем, у Теруелі; Токмак — Токмака, у Токмаці (у Токмаку); Ужгород — Ужгорода, Ужгородом, в Ужгороді.

IIІ відміна: Бретань — Бретані, Бретанню, у Бретані; Керч — Керчі, Керчю, у Керчі; Об — Обі, Об’ю, на Обі; Свір — Свірі, Свір’ю, на Свірі; Сизрань — Сизрані, Сизранню, у Сизрані.

2. Географічні назви, що мають форму множини, відмінюються як відповідні загальні іменники: Березники — Березників, Березникам; Горки – Горок, Горкам; Єсентуки — Єсентуків, Єсентукам; Жигулі — Жигулів, Жигулям; Ков’яги — Ков’яг, Ков’ягам; Лубни — Лубен, Лубнам; Плиски – Плисок, Плискам; Прилуки – Прилук, Прилукам; Ромни — Ромен,

Ромнам; Салоніки — Салонік, Салонікам; Філіппіни — Філіппін, Філіппінам; Чебоксари – Чебоксар, Чебоксарам, у Чебоксарах; Чернівці — Чернівців, Чернівцям, у Чернівцях.

3.Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмінюються як звичайні прикметники: Борове — Борового, Боровому; Жуковський – Жуковського, Жуковському; Лозова — Лозової, Лозовій; Рівне — Рівного, Рівному; Чусова – Чусової, Чусовій.

4.Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи навпаки, іменника та прикметника, відмінюються в обох частинах; а) Великий Устюг – Великого Устюга; Гола Пристань — Голої Пристані, Голою Пристанню;

Кривий Ріг — Кривого Рогу; Великі Луки — Великих Лук; Єлисейські Поля – Єлисейських Полів; Мінеральні Води — Мінеральних Вод.

б) Кам’янець-Подільський — Кам’янця-Подільського, Кам’янцеві-Подільському; НовгородСіверський — Новгорода-Сіверського, Новгороду-Сіверському; Новоград-Волинський – Новограда-Волинського, Новоградові-Волинському; Рава-Руська — Рави-Руської, РавіРуській.

5.Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника, відмінюються лише в другій частині: Баден-Баден — Баден-Бадена, у БаденБадені; Орєхово-Зуєво — Орєхово-Зуєва, в Орєхово-Зуєві; Івано-Франківськ — ІваноФранківська, в Івано-Франківську. Але: Конча-Заспа — Кончі-Заспи, у Кончі-Заспі; ПущаВодиця — Пущі-Водиці, у Пущі-Водиці.

6.Географічні назви, що складаються з короткої форми прикметника, прийменника на та іменника, що вказує на місце розташування населенного пункту, відмінюються в першій частині: Ростов-на-Дону — Ростова-на-Дону, у Ростові-на-Дону; Франкфурт-на-Майні – Франкфурта-на-Майні, у Франкфурті-на-Майні.

7.Не відмінюються географічні назви (переважно іншомовні), що закінчуються на е (є), і

(ї), о, у (ю): Рамбуйє, Туапсе, Улан-Уде, Фіуме; Капрі, Порт-Луї, Поті, Тбілісі, Уссурі, Фукуї; Бордо, Глазго, Марокко, По, Сант-Яго; Баку, Бештау, Катманду, Кюсю. Так само не відмінюються й деякі назви на -а, як Нікарагуа.

49питання

……………………………………………….

50питання

НАПИСАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА (Ь)

М’який знак використовується для позначення м’якості приголосних. В українській мові він пишеться: 1) Після м’яких д, т, з, с, ц, л, н, дз у кінці слова та складу: мідь, кінь, ґедзь, паморозь, суть, боєць;ганьба, кільце, молотьб<, в>сьмий, бл_зько.

2) Після м’яких приголосних у середині складу перед о: льон, дзьоб, дь>готь, сь>мий, трьох. Зокрема, м’який знак пишеться:

а) У суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-: р>венський, укра^нський, в%йсь- ко; бл_зько, франц\зький,запор%зький; по-нім+цькому (по-нім+цьки), баг<цько, коз<цький.

! Увага. М’який знак не пишеться у словах баск_й, боязк_й, в’язк_й, дерзк_й, жаск_й, ковзк_й,пласк_й, пл>ский, порск_й, різк_й, оскільки в

них з, с, з к не утворюють суфіксів -зк-, -ск-.

б) У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: мал+нь-

кий, дорог+нький, гол%вонька,сокол>нько, мал+сенький, свіж%сінький, тон$сінький, мал$сінький.

в) Після м’якого л перед наступним приголосним: кільц+, ков<льський, п<льці, риб<льство,сільськ_й, сп%льник.

! Увага. М’який знак не пишеться після л у групах -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: б<лка— б<лці, г<лка—г<лці, галчен#, Нат<лка—Нат<лці, Наталчин, сп%лка—сп%лці, спілч<нський, але якщо -

льц-, -льч- походять від -льк-, тоді м’який знак ставиться:Г<лька—Г<льці—Г<льчин.

г) У родовому відмінку множини іменників 1-ї відміни жіночого роду м’якої групи та 2-ї відміни середнього роду на -нн(я) і -ц(е): друк<рень, їд<лень, крамн_ць, піс+нь, робітн_ць; баж<нь, знань, серд+ць і серць.

д) У дієсловах дійсного та наказового способу: р>бить, р>блять, р>биться, навч<ється, сядь, стань, ст<ньте, трать, тр<тьте.

М’який знак в українській мові не пишеться:

1)Після губних (б, п, в, м, ф) і задньоязикових (г, к, х): дріб, степ, люб>в, верф (пор. в рос. мові: дробь, степь, любовь, верфь).

2)Після шиплячих: ніч, піч, дрож.

3)Після р в кінці слова або складу: секрет<р, кобз<р, л%кар, школ#р, теп+р, в%рте, Х<рків (виняток — слово Г>рький — прізвище відомого російського письменника).

4)Після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ств-, -ськ-

: інжен+р, к%нчик, %нший, т>нший, Уманщина; селянський, громад#нський;громад#нство, сел#нство.

5)Після м’яких приголосних, крім л, перед м’якими: кінц#, вінц#, р<дість, сніг, слід, сьог>дні, щ<стя, але: різьб#р і різьб<р, тьм#ний і похідні від них.

6)Після л в іменникових суфіксах -алн-, -илн-: д+ржално, п\жално, ціп_лно, але в зменшених формах від цих слів м’який знак пишеться: д+ржальце, п\жальце і ін.

7)Між подовженими м’якими приголосними: житт#, знанн#, з%лля, кам%ння, гал\ззя, лл@ться, м%ццю.

8)Після д, т, н перед суфіксами -ченк-, -чук-, -чишин-: безб<т-

ченко, П<нченко; Радч\к, Степанч\к; Федч_шин, але після л пишетьсяь: Михальч\к, Мих<льченко. 9) Після ц у кінці слів — іменників чоловічого роду іншомовного походження: пал<ц, па#ц, кварц, шприц, Суєц та деяких вигуків: бац,буц, клац, гоц.

51 питання) /В українській мові подвоєння в іншомовних словах чітко регламентується трьома правилами:

1. Всі загальні назви (слова з маленької букви) пишуться без подвоєнь, крім 17 слів-винятків (їх варто вивчити напам’ять):

аннали (літопис),бонна (нянька),брутто(вага товару з упаковкою),ванна (ванний),мадонна,

манна (манний)(манна небесна, а не каша),мотто (дотепний вислів, епіграф),нетто (вага товару без упаковки),панна,пенні (англійська копійка),тонна,білль (законопроект),

булла (грамота папа Римського),хвілла,мулла (мусульманський священик)дурра (рослина),

мірра (смола).

Увага! Пишемо «мадонна», «донна» - спільнокореневі, але «беладона» (отруйна рослина).

2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).

Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація — анотація, конотація), приголосний не подвоюється на письмі.

Увага! імміграція – міграція – еміграція. (виділено префікси, в цих словах вони різні, тому в першому випадку подвоєння відбувається, а в останньому - ні).

3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та іншихвласних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Фламмаріон, Шиллер.

Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються і в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа).

Підказка: У тестах ЗНО всі малознайомі назви міст, країн, людей пиши з подвоєнням: Гол..андія, Пікас..о, рот..ердамець (Роттердам), дік..енсівський (Діккенс), буд..ист (Будда).

Увага! Якщо власна назва стала загальною:

«ват - активна електрична потужність величиною 1 Вт визначається як потужність постійного електричного струму з силою 1 А при напрузі 1 В.

Одиниця названа на честь шотландського винахідника Джеймса Ватта за його вклад у створення парового двигуна та була ухвалена Британською науковою асоціацією у 1882 р.»

То пишеться це слово без подвоєнь і з маленької літери (відповідно до правила 1): ват.

Але прізвище винахідника пишемо з подвоєннями і з великої літери (відповідно до правила 3): Джеймс Ватт.

Подовжені приголосні являють собою збіг двох фонем. Такі звуки вимовляються приблизно в півтора раза довше, ніж звичайні. На письмі вони позначаються подвоєнням букв.

Приголосні звуки подовжуються і відповідно подвоюються букви, якщо одна частина слова (морфема) закінчується, а друга починається на той самий звук: беззвучний (без + звучний), віддати (від + дати), наддніпрянський (над + дніпрянський), законний (закон + ний), чавунний (чавун + ний), туманність (туман + ність), розрісся (розріс + ся), піднісся (підніс + ся), піввідра (пів + відра), піввіку (пів + віку), страшком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст)-

Але подовження приголосних і відповідно подвоєння букв не відбувається, якщо немає збігу двох однакових приголосних: казармений (казарм + є + ний), пореформений (по + реформ + є + ний), буквений (букв + є + ний), потомствений (потомств + є + ний), дерев'яний, олов'яний, конопляний, пшоняний.

Подовжується приголосний н у наголошених суфіксах -енн-, -анн-:

а) у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості: страшенний, здоровенний, ви

соченний, нескінченний, невблаганний, несказанний, нездійсненний, незліченний, нездоланний, недоторканний',

б) у прикметниках-старослов'янізмах: благословенний, блаженний, мерзенний, огненний, окаянний, священний, спасенний, а також: божественний (із ненаголошеним суфіксом -енн-).

Крім того, подовжується н у словах останній, старанний, притаманний, захланний, численний.

Не подовжується н у прикметниках, які не вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості, та в дієприкметниках, навіть якшо суфікс -єн- чи -ан- у них наголошений: нескінчений, незддланий, нежданий, довгожданий, шалений, скажений, навіжений, жаданий, вихований, з 'єднаний, придбаний, в'їджджений, сповнений.

У похідних словах написання нн або н зберігається: нескінченний — нескінченність, нескінчений — нескінченість, недоторканний —недоторканність, вихований — вихованість, забезпечений — забезпеченість, навіжений — навіженість, притаманний — притаманність.

Виникає подовжений приголосний чч в іменниках, утворених від прикметників на -цький: донецький

— Донеччина, німецький — Німеччина, турецький — Туреччина, гайдамаць' кий ~ гайдамаччина. В іменнику Вінниччина, утвореному таким самим способом від прикметника вінницький, звук ч не подовжується, хоча й пишеться чч. Не подовжується звук ч і пишеться одна буква ч в іменнику Галичина.

Подовжуються приголосні і подвоюються букви також у словах овва, ввесь, бовван, бовваніти, ссати, ссавець, лляний 0 льняний).

Подовжуються і відповідно позначаються подвоєними буквами м'які зубні (д, т, з, с, ц, л, н) та пом'якшені шиплячі (ш, ч, ж), якщо вони стоять між двома голосними:

а) в іменниках середнього роду: засідання, питання, вив	чення, життя, знаряддя, мотуззя,
колосся, дозвілля, обличчя, затишшя, бездоріжжя, Запоріжжя; але в назвах -		молодих істот
подовження немає: теля, щеня, козеня, порося;

6} в орудному відмінку однини іменників III відміни перед закінченням -ю: мідь — міддю, сіль — сіллю, доповідь — доповіддю, мазь — маззю, Оболонь — Оболонню, туш — тушшю, річ — річчю, подорож — подорожжю;

в) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, породілля, баддя, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.

Подовжується приголосний і подвоюється буква л у дієслові ллю, ллєш і т. д., а також у похідних: наллю, виллєш тощо.

Подовження приголосного й подвоєння букв зберігається в різних словоформах тих самих слів та в похідних словах: суддя, судді, суддею, суддів, суддівство, суддівський; життя, життям, життів, життєвий, життєвість, життєздатність; Ілля, Іллею, Ілліч, Іллєнко.

Проте немає подовження в прикметниках судейський, житейський та в родовому відмінку множини іменників статей, бадей, породілей.Річ у тім, що в давній українській мові в усіх названих вище випадках після м'якого приголосного виступав звуки, наприклад: [суд'йа], [стат'йа], [т'ін'йу], [жиґйа]. Згодом звук й уподібнився до попереднього м'якого приголосного: [суд'д'а], [стат'т'а], [т'ін'н'у], [жит'т'а]. Але таке уподібнення не відбулося там, де перед звуком й було вже два або більше приголосних, звук й у такому разі випав: [йун'іс'т'йу] — [йун'іс'т'у], [жоуч'йу] — [жоуч'у]. Після губних та р звук й залишився: [кровйу], [мат'ірйу] (пишемо: кров'ю, матір'ю). Залишився звуки і в словоформах статей, бадей, породілей та в прикметниках судейський, житейський, тому що між попереднім приголосним і ним з'явився вставний є, як у словах земля — земель, пісня — пісень, ескадрилья — ескадрилей.

Якщо м'який приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не відбувається: передмістя, запястя, тертя.

52 питання/У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження

визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал, план, повела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж:, канцелярія, ілюстрація., полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція та ін.

Узагальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: ащшдзцш, сума, маса, каса, колектив, група, метал, комісія.

Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто. Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь

починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Голландія, Марокко, Міссурі.

Увсіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо) і т. д.

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін.

Асполучення іе змінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.

Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сицилія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.

Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и.

директор, тираж, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо. Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін. У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо

пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельєза, трельяж, Ньютон, Віньї (але мадяр).

53питання великої літери пишуться:

Ім'я людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, конспіративні клички, прізвиська: Іван Петрович Котляревський, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська), Юрій Клен (Освальд Бургардт), Данило Галицький, Нестор Літописець, Олександр Невський, Ярослав Мудрий;

також:Кобзар (про Тараса Шевченка), Каменяр (про Івана Франка) тощо. У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, які пишуться через дефіс, кожна складова частина починається великою літерою: Квітка-

Основ'яненко, Нечуй-Левицький, Сергеєв-Ценський; Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза.

Назви міфологічних істот і божеств: Антей, Аполлон, Афіна, Ахіллес, Будда, Венера, Молох, Перун.

Дійові особи у байках, казках, драматичних творах: Ворон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука; Лісовик, Мавка, Перелесник; Дід Мороз;

Той, що греблі рве; Червона Шапочка; Буряк, Троянда, Хліб.

Назви найвищих державних установ України: Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України.

Назви найвищих державних посад України та міжнародних посад: Генеральний секретар ООН, Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України.

Умовні власні назви в актах, договорах та інших офіційних документах: Високі Договірні Сторони, Автор і Видавництво тощо.

Клички свійських тварин: Сірко (собака); Сніжинка (кішка); Гнідко, Стріла (коні); Круторогий,

Сивий (воли); Рекордистка, Лиска (корови) та інші.

Назви сортів рослин у спеціальній літературі: Антонівка звичайна, Білий налив, Сніговий кальвіль, Папіровка (яблуні); Українська глива, Лісова красуня (груші);Рекорд, Угорка (сливи); Шпанка рання (вишня). Але в загальному вжитку вони пишуться з малої літери: антонівка, глива, угорка.

Астрономічні назви: Велика Ведмедиця, Козеріг, Марс, Молочний Шлях, Сатурн, Юпітер. Так само пишуться народні назви сузір'їв і галактик: Великий Віз, Квочка, Пасіка, Чумацький Шлях тощо.

Слова земля, місяць, сонце пишуться з великої літери тоді, коли вони вживаються як астрономічні назви: Навколо Сонця обертається Земля зі своїм супутником Місяцем. Але: обробіток землі, схід сонця.

Назви сторін світу: захід, південь, північ, схід, південний захід, якщо під цими назвами розуміються краї чи народи: Далекий Схід, Західна Україна, країни Заходу, курорти Півдня, народи Півночі, Південне Полісся, Північна Буковина, Схід прокинувся.

Географічні й топографічні власні назви, крім службових слів і родових означень (затока, мис, море, острів, пік, хребет тощо): Азія, Антарктида, Балканський півострів, Берингове

море, Північнокримський канал, Володимир-Волинський плат, гора Говерла, Грибова губа, Зелений мис, озеро Ільмень, Кавказький хребет,пік Шевченка, Москва-ріка, Нагаєва бухта, протока Па-де-Кале, Панамський перешийок, Перська затока, Північний полюс, Східноєвропейська рівнина, Урало-Кушумський степ. Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не виражає родового поняття, то воно пишеться з великої літери: Біла Церква,Біловезька Пуща (заповідник), Булонський Ліс (парк), Великі Луки, Жовті Води, Залізні Ворота, Зелений Гай, Карські Ворота. Так само з великої літери пишуться складові частини географічних назв,

що означають титули, посади, фах і таке інше: мис Капітана Джеральда, набережна Лейтенанта Шмідта; також затока Святого Лаврентія.

Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), шляхів (залізничних, морських тощо), каналів, течій (морських), а також майданів (площ), парків тощо пишуться з великої літери, а їхні родові позначення — з малої: Андріївський узвіз, Байкало-Амурська магістраль, бульвар Тараса Шевченка, Військово-Грузинська дорога, вулиця Петра Сагайдачного, Житомирська автострада, Львівська площа. Якщо в назвах вулиць, проспектів, населених пунктів слова брід, вал, ворота, міст,шлях, тощо вже не сприймаються як родові позначення, то вони пишуться з великої літери: Боричів Тік, Добрий Шлях, Козиний Брід, Красні Ворота, Кузнецький Міст, Ярославів Вал (вулиці); Гола Пристань (місто); Козинські Горби (урочище); Сухий Яр (село).

Назви груп або союзів держав і найвищих міжнародних організацій: Антанта, Балканські країни, Європейське Економічне Співтовариство, Співдружність Незалежних Держав, Всесвітня Рада Миру, Міжнародний комітет Червоного Хреста, Організація Об'єднаних Націй, Рада Безпеки, Троїстий союз.

Назви держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць: Арабська Республіка Єгипет,

Держава Бахрейн, Республіка Білорусь, Карельська Автономна Республіка, Китайська Народна Республіка, Корейська Народо-Демократична Республіка.

У назвах автономних областей та округів, а також країв, областей, районів, сільрад, колгоспів, радгоспів з великої літери пишеться тільки перше слово: Волинська область, Єврейська автономна область, Краснодарський край, Мусіївський колгосп імені Тараса Шевченка, Ненецький автономний округ, Новомлинівськасільрада, Петрівський радгосп, Рожищенський район, Уманська міськрада. Це правило поширюється й на назви старого

адміністративно-територіального поділу:Берегівський округ, Вітебське воєводство, Лохвицький повіт, Новоросійська губернія, Черкаське староство.

Неофіційні назви держав, одиниць територіального поділу та образні назви географічних об'єктів: Буковина, Вінниччина, Закавказзя, Закарпаття, Золотоверхий,(Київ) Наддніпрянщина. У спеціальному стилістичному вживанні пишуться з великої літери й загальні назви: Батьківщина тощо.

У словосполученнях — назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій як України, так і інших держав, з великої літери пишеться тільки перше слово, що

входить до складу назви: Верховний суд США, Генеральні штати Королівства Нідерландів, Збройні сили України, Народна палата Республіки Індії. Це стосується й назв державних установ минулого: Державна дума, Земський собор, Тимчасовий уряд, Центральна Рада.

У назвах міністерств і їхніх головних управлінь, а також у назвах інших установ та організацій, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: Національний банк України, Міністерство освіти України, Міністерство культури України, Палата мір і вимірних приладів, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури.

Правопис складених назв заводів, фабрик, комбінатів, виробничих об'єднань, шахт, підприємств, установ, а також наукових і навчальних закладів, кінотеатрів, театрів,парків культури та відпочинку, клубів тощо підпорядкований таким правилам:

якщо підприємство, установа заклад тощо мають символічну назву, номер чи носять чиєсь ім'я, то їх можна писати повністю або скорочено. При цьому в повних назвах початкове слово та перше слово взятої в лапки символічної (умовної) назви, ім'я тощо пишуться з великої літери, а всі інші слова — з малої: Київський завод

«Арсенал», Республіканське виробниче об'єднання «Поліграфкнига», Десятий міжнародний з'їзд славістів, Центральна наукова бібліотека АН України імені В. І Вернадського, Київський військовий округ;

перше слово власних назв академій, інститутів, науково-дослідних установ, кінотеатрів, театрів, музеїв, парків культури та відпочинку тощо пишеться з великої літери, попри те, що воно є родовим позначенням: Академія наук України, Кінотеатр імені Олександра Довженка, Книжкова палата, Державний музей українського образотворчого мистецтва;

з великої літери пишеться перше слово складених назв типу: Київський будинок мод, Львівський палац одруження, Харківський клуб метробудівників.

Назви художніх, музичних творів тощо, наукових праць, газет, журналів, історичних пам'яток тощо пишуться з великої літери в лапках: поема «Енеїда», повість «Тіні забутих предків», опера «Запорожець за Дунаєм», пісня «Стоїть гора високая», підручник «Історія України».

З великої літери, але без лапок пишуться назви культових книг: Апостол, Біблія, Євангеліє, Коран, Псалтир, Часослов, а також назви релігійних понять: Бог (але богПерун тощо), Божа Матір, Син Божий, Святий Дух та інші.

Назви вокзалів, станцій, портів, пристаней тощо: Київський вокзал (у Москві), станція Фастів Перший, станція метро «Радянська», порт «Балаклава», пристаньРжищів тощо.

Назви будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, дитячих таборів, готелів, кемпінгів, ресторанів, кав'ярень тощо пишуться в лапках і з великої літери: будинок відпочинку «Зоря», пансіонат «Здоров'я».

Назви пам'яток архітектури, замків, храмів тощо: Андріївська церква, Золоті ворота, Колізей, Києво-Печерська лавра, Хотинський замок, Софіївський собор.

Назви історичних подій, епох, війн, революцій, народно-визвольних рухів, повстань, революційних свят,

знаменитих дат тощо: Велика французька революція, епоха Відродження, Вітчизняна війна, Коліївщина, Хмельниччина, Семирічна війна, Кривава неділя. З великої літери пишуться й назви релігійних свят і постів:Благовіщення, Великдень, Йоана Хрестителя, Петра й

Павла, Покрова, Різдво, Успіння; Великий піст, Масниця, Петрівка, Пилипівка, Спасівка тощо.

Якщо початковий порядковий числівник у складений назві написаний цифрою, то наступне слово пишеться з великої літери: 8 Березня, 1 Травня.