ppp

Назви конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів тощо: Конгрес захисту культури, Конституція України, Потсдамська угода, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав людини.

Назви орденів, відзнак (крім родових назв): орден Вітчизняної війни, орден Дружби народів, орден Незалежності, орден Почесного легіону, орден Пошани. Якщо така назва береться в лапки, то з великої

літери також пишеться тільки перше слово та власне ім'я, що входить до складу цієї назви: орден «Мати-

героїня», медаль «За відвагу», медаль «За визволення Варшави».

Назви літаків, автомобілів, тракторів, та інших машин, пов'язані з найменуванням моделі, заводу, фірми, що їх виготовляють, пишуться з великої літери в лапках:літак «Антей», автомобіль

«Таврія», автобус «Турист», комбайн «Нива», трактор «Білорусь». Це правило поширюється й на назви виробів, продуктів, що стали фірмовим або сортовим їх означенням: печиво «Столичне», вино «Перлина степу», цукерки «Пташине молоко».

Прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -ів (-ова, -ове, -еве), -їв (-єва, -єве, -ин (- ина, -ине), -їн (-їна, -їне), якщо вони означають належність чогось даній особі: Андрієві книжки, Грінченків словник, Маріїн лист, Тичинине слово, Шевченкові поезії.

Прикметники, що входять до складених особових назв людей як прізвиська: Володимир Великий, Данило Галицький, Дюма Старший, Карл Сміливий.

Прикметники, утворені від іменників — власних назв, якщо вони входять до складу назв, які з змістом дорівнюють словосполуки «імені когось», «пам'яті когось»:Нобелівська премія, Франківська кімната, Шевченківська премія.

Складно-скорочені назви (абревіатури), якщо вони вживаються на позначення одичних установ: Укрінформ,

Укрпрофрада, Укрспілка, НЛО, АТС, КНР, СНД, УРП, УТН.

54 питання/Кількість прислівників поповнюється переважно за рахунок прийменниково-іменникових сполучень. Деякі з цих сполучень перейшли у прислівники і пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);

складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.

Окремо пишуться:

прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найуживаніші з них такі:

без: без кінця, без черги, без упину, без жалю; на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку; до: до побачення, до речі, до краю, до діла; з: з радості, з жалю, з горя, з розгону; в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;

прислшникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Через дефіс пишуться:

прислшники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, подомашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їх-ньому, по-нашому;

прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, потретє;

прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишкомнишком, бііьш-менш, часто-густо, любо-дорого;

прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де- не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч. Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.

55 питання/Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

іменники, утворені за допомогою сполучної голосної із двох чи кількох основ (одна з яких —дієслівного походження): коноплепрядіння, бавовнозаготівля, звуковловлювач, садо-вод, газомір, вертоліт, слов'янознавство, життєпис, водозбір;

іменники, утворені поєднанням основ прикметника та іменника: чорнозем, бортмеханік, натурфілософія, Ощадбанк;

іменники, утворені за допомогою сполучної голосної від двох іменникових основ, синтаксично й семантично рівнозначних: залізобетон, газопровідник, квітколоже, шлакоблок, лісостеп, верболіз (але: людино-день);

іменники, утворені поєднанням дієслова вдругій особі однини наказового способу з іменником: горицвіт, перекотиполе;

іменники, утворені поєднанням числівникової основи з іменниковою: чотиритомник, сторіччя, двозначність, трикутник, двобій, двадцятиріччя;

іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: півбака, півжиття, півстола, півроку, півфінал, півхлібини, півпляшки, півхустки, півповерху, напіврозпад, напівсон, полувал, полукіпок;

іменники, пов'язані з інтернаціональною лексикою й термінологією, в яких другою складовою частиною є такі елементи: -граф, -графія, -лог, -логія, -метр: гігрограф, мікологія, філолог, лексикограф, цинкографія, фітобіологія, палеографія, геометр;

іменники, утворені з трьох і більше іменникових основ: автомотогурток, веломотоспорт, ліспромгосп.

Через дефіс пишуться:

іменники, що означають близькі за змістом поняття: батько-мати, хліб-сіль; іменники, що означають державні посади, військові звання: прем'єр-міністр, генерал-лейтенант;

іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, грам-атом, тонно-кілометр; іменники, в яких перше слово підкреслює прикмету чи особливість предмета, що передається другим

словом: жар-птиця, козир-дівка, стоп-кран; іменники (окладні назви), що означають науковий ступінь, спеціальність, професію: член-кореспондент,

інженер-економіст, лікар-педіатр; іменники з першою частиною пів- у значенні «половина» перед власною назвою: пів-Києва, пів-

Америки, пів-Москви; словосполучення, що означають назви рослин: мати-й-мачуха, люби-мене, іван-чай;

іменники (складні географічні назви): Гусь-Хрустальний, Ростов-на-Дону; слова, до складу яких входять іншомовні елементи віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, штаб- (штабе-):

штаб-квартира, екс-чемпіон, віце-адмірал, віце-консул, віце-президент, обер-лейтенант; складні прізвища: Гулак-Артемовський, Римський-Корса-ков, Мамин-Сибіряк, Нечуй-Левицький, Салтиков-

Щедрін.

56питання/Прикметники, які утворилися складанням двох і трьох основ, називаються складними,

наприклад: народногосподарський, промислово-торговельний, повітряно-реактивний, дослідно-показовий, інженерно-будівельний, англо-російсько -український.

Елементи складних прикметників об'єднуються сурядним або підрядним зв'язком. За сурядним способом зв'язку основи, з яких утворюються складні прикметники, сполучаються як рівноправні {торговельнокомерційний, фінансово-економічний). За підрядним способом одна основа синтаксично залежить від іншої {великопанельний, багатогалузевий, багаторічний, морозотривкий, малопродуктивний, малоприбутковий)

.

У складних прикметниках під час поєднання основ використовуються сполучні голосні о, е, є. Якщо першою частиною складного прикметника є числівник, прислівник і прийменникове сполучення, то складові елементи з'єднуються без сполучних голосних, наприклад: повсякчасний, одновесловий, багатообіцяючий, вічнозелений тощо.

Пишуться разом:

прикметники, утворені сполученням основ прикметника й іменника: внутрішньоринковий, зовнішньоторговельний, сухопутний, різноякісний, зовнішньополітичний;

прикметники, утворені сполученням основ іменника і прикметника: кредитоспроможний, суднопідіймальний, лісопромисловий, зимостійкий, шовкопрядильний, повітроплавальний;

прикметники, утворені сполученням основ прислівника і прикметника: великопромисловий, великоваговий, малопотужний, багатосерійний;

прикметники, утворені сполученням основ числівника й іменника: п'ятипроцентний, шестиповерховий, семитонний, стокілометровий;

прикметники, утворені сполученням основ іменника і дієслова: водолікувальний, грязелікувальний, нафтопереробний, овочесушильний, овочезбиральний;

складні прикметники, що означають терміни, утворені з двох і більше неоднорідних прикметників: поперечношліфувальний, новогрецький, геологорозвідувальний, староцерковно-слов 'янський та ін.

Пишуться через дефіс:

складні прикметники, утворені від двох або трьох прикметникових основ: офіційно-діловий, ощаднопозичковий, науково-технічний, промислово-інвестиційно-будівельний, синьо-біло-червоний;

складні прикметники, що означають: а) якість з додатковим відтінком: кисло-солодкий, добродушнохитрий, гіркувато-солоний; б) відтінки й поєднання кольорів: чорно-білий, яскраво-ліловий, блідорожевий, жовтувато-червоний, фіолетово-сірий, ізумрудно-зелений, біло-блакитний (але жовтогарячий — один колір);

складні прикметники, утворені сполученням прикметника та іменника, але з перестановкою елементів: літературно-художній (художня література), науково-медичний (медична наука); складні прикметники, перша основа яких утворена від слів іншомовного походження і закінчується на -

ико, -іко: хіміко-технологічний, медико-хірургічний.

57 питання/Правопис префіксів

	| Правила			Приклади
	1.	Префікс с- пишемо перед глухими при-		сказати, спалах, стримати, сформувати, схопити
	голосними к, п, т, ф, X.,
	І-			збір, зшиток, зцілення, зчепити, зумовити, зекономити,
				зорієнтуватися, зім'яти, зіщулитися
	2.	Префікс з (зі) пишемо перед іншими
	приголосними та голосними.
	3.	У префіксах - без-, - від-, воз-, між-, над-,		безкраїй, розшитий, відтінок, возз'єднаний, міжконтинентальний,
	перед-, понад-, пред-, роз-, через- - кінцевий			надзвуковий, передчасний, понадплановий
	дзвінкий приголосний перед глухим не
	змінюється.
	4.	Префікс превживається для вираження		превеликий, премудрий, препогано, пречудовий
	найвищого ступеня ознаки.
	5.	Префікс привживається у дієсловах, що		прикріпити, приворожити, приручити, притулити, прив'язати
	означають наближення, приєднання,
	частковість дії, результат дії.
	6.	Префікс прівживається тільки у словах:		прізвище, прізвисько, прірва

Правопис складних прийменників

	Разом			Через дефіс		Окремо
	1. Складні прийменники, утворені			Складні прийменники з початковим з-		Прийменникові сполуки: у разі, під
	сполученням одного або двох			, із-:		кінець, під час, що ж до.
	прийменників з будь-якою частиною			з-поміж, з-за, з-під, з-поза, з-попід, з-
	мови:
				посеред, з-проміж, із-за, із-під.
	внаслідок, вподовж, замість,
	навколо, щодо.
	2. Складні прийменники, утворені з
	двох простих прийменників: задля,
	заради, навпроти, поза, поміж,
	понад, щодо.

58 питання

Відмінювання іменників II відміни чоловічого роду

Нижче втаблиці наведено буквені відмінкові закінчення іменників II відміни чоловічого роду. Через

кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи, як, на приклад, у родовому відмінку однини: дуба, лісу —а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках

подано	через	похилу риску,	як,	наприклад, у		місцевому	відмінку	однини:	на
коні,	на	коневі,	на	коню	і	/	-еві	/	-ю.

Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки, як, наприклад, у називному відмінку множини: хліба — (-а). Знаком 0 показано нульове закінчення, як, наприклад, у родовому відмінку множини: киян — 0.

Відмінки	Однина	Множина
Тверда	М'яка Мішана Тверда М'яка	Мішана
	з основою з основою	з основою з основою
	не на й на й	не на й на й

Н.	0, -0	0	0	0	0, (-	-і	4	-ї
					а)
Р.	-а,-У	-а, -у	-я, -ю	-я, -	-І",	-ів	-ів,	-їв
				ю	0,		(ей)
					(0)
д.	-ові/-	-еві/-	-	-еві /	-ам	-ам	-ям	-ям
	у	у	ЄВІ/-	-ю
			Ю
3.	Як у Н. або Р.				Як у Н. або Р.
о.	-ом,	-ем	-ем	-єм	-	-ами	-	-ями
	(-				ами,		ями,
					(-		(-
	ИМ)				ьми)		ьми)
м.	-і/	-і/ -	-і/	-і/	-ах	-ах	-ях	-ях
	-	еві/-	-	-еві /
		у
	ОВІ/-		ЄВІ/-	-ю
	У		Ю
Кл.	-є, -у	-є,-у	-ю	-ю	Яку Н.

У родовому відмінку однини закінчення -а (-я) мають:

а) назви істот: столяра, бригадира, лікаря; Мороза, Борща, Галаса (прізвища); слона, горобця, комара, жука, мікроба;

б) назви чітко окреслених предметів і понять: трамвая, тролейбуса, стола, олівця, портфеля, ключа,

лоба,	носа,	метра,	серпня,	вівторка,	перпендикуляра,		атома,	електрона;
в) назви населених пунктів: Києва, Херсона, Конотопа, Бок						рисполя, Богуслава, Острога, Соколя,

Сирця, Лондона, Нью-Йорка (виняток становлять ті складені власні назви, у яких друга частина співзвучна із загальною назвою, що має закінчення -у: Кривого Рогу, Красного Лиману, Кам'яного Броду, Часового Яру);

г) назви річок під наголосом: Дніпрй, Дністра, Остра", Хопрй, Пслй; але не під наголосом: Дбну, Бугу, Інгулу, Дунйю;

ґ) іноді, як виняток, назви нечітко окреслених предметів, найчастіше під наголосом та зі суфіксом -к:

хліба, вівса, вечора, тягаря, садка, стіжка, гопака, стрибка, ривка.

Усі інші іменники мають звичайно закінчення -у (-ю): шляху, гурту, народу, інституту, будинку, піску, алюмінію, грому, гніву, футболу, сну, прогресу, Криму, Подолу.

Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, і закінчення -у: листопада (місяць) і листопаду (опадання листя), каменя (шматок породи) і каменю (матеріал), листа (писаний текст) хлисту (збірне поняття), стола (вид меблів) і столу (поставлена їжа, круглий стіл), до Алжира (місто) і до Алжиру (країна).

У деяких випадках паралельно вживаються обидва закінчення: з двора і з двору, з моста і з мосту.

У давальному відмінку однини:

а) назви істот мають переважно закінчення -ові (тверда група), -еві (м'яка й мішана групи): батькові, синові, мулярові, слюсареві, сторожеві, газетяреві, коневі, горобцеві;

б) назви неістот мають переважно закінчення -у: дубу, столу, мосту, суду, заводу, краю (але може бути також: дубові, заводові, краєві).

Якщо особа називається кількома іменниками, то закінчення, шоб уникнути одноманітності, чергуються: директорові Івану Петровичеві Коваленку, учителеві Ребру або учителю Реброві.

Але тільки закінчення -у мають ті власні назви, у яких є суфікси -ов, -ев, -ін, -ин: Києву, Львову,

Харкову,	Каневу,	Глібо-ву,	Щоголеву,	Щепкіну,	Ковалишину,	Пирятину.
У		знахідному		відмінку		однини:

а) назви істот мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу товариша, лікаря, хлопця, кота, шпака, жука;

б) назви неістот мають звичайно таку форму, як у називному відмінку: бачу завод, інститут, папір, алюміній, хліб, Дунай, стіл, олівець, ніж, плуг; але деякі назви неістот, що називають чітко окреслені предмети, частіше мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу стола, олівця, ножа, плуга, дуба, листа, зуба, носа.

В орудному відмінку однини іменники звичайно мають закінчення -ом (тверда група) та -ем (м'яка й мішана групи): сином, мулярам, ковалем, кобзарем, бетонярем, Києвом.

Як виняток, прізвища з прикметниковими суфіксами -ов, -ев та -ін, -ин мають у цьому відмінку закінчення -им: Глібо-вим, Щоголевим, Прокоф 'євим, Ковалишиним, Щепкіним. Але в прізвищах без такого суфікса та в назвах населених пунктів вживається закінчення -ом: Литвином, Волошином, Кармазином, Дарвіном, Чарлі Чапліном; Харковом, Батурином, Черниковом. У місцевому відмінку однини спостерігається така закономірність:

а) назви істот мають переважно закінчення -ові, -еві: при батькові, товаришеві, водієві, на вовкові, коневі, солов'єві;

б) назви неістот із кінцевим -к мають переважно закінчення -у: у ліску, кутку, будинку, полку, літаку, Донецьку, на візку, містку, рушнику, столику, Печерську; а також під наголосом: на шляху, снігу, льоду, у степу, яру, бору, диму, соку, бою, краю (і краї), гаю (і гаї);

в) інші назви неістот мають переважно закінчення -і: на , дивані, возі, автомобілі, заводі, вокзалі, камені, у музеї, лісі, магазині, Києві, Вашингтоні; причому кінцеві г, к, | х перед закінченням -і чергуються із з, ц, с: на порозі, в універмазі, на боці, у русі; назви неістот із прийменником по при

позначенні місця	мають переважно	закінчення -у: по Києву, двору, інституту, світу (і світі), Дніпру {і
Дніпрі).	У	кличному	відмінку	однини:

а) більшість іменників м'якої групи, іменників твердої групи на -к, іменники мішаної групи на шиплячий та деякі інші мають, як правило, закінчення -у: добродію, вчителю, лікарю, кобзарю, Василю, Юрію, Андрію, Віталію, батьку, братику, соловейку, Петровичу, товаришу, читачу, тату, сину, Стороженку, Олегу (і Олеже);

б) інші іменники мають закінчення -є: брате, хлопче, майстре, голубе, друже, козаче, Іване,

Олександре, Петре; зокрема й іменники мішаної групи на -яр: скляре, човняре, школяре.

У звертаннях, що складаються з двох назв, форму кличного відмінка мають, як правило, обидва слова: пане полковнику, добродію директоре, колего Степане, друже Михайле, Григорію Васильовичу, Ярославе Юрійовичу, Вікторе Васильовичу (хоч пане продавець). Але прізвища звичайно ставляться у формі називного відмінка: добродію Киричук, пане Стороженко (і пане Стороженку).

У називному відмінку множини іменники II відміни чоловічого роду відповідно до групи мають закінчення -и або -і (-Ї): професори, столяри, муляри, пращури, батьки, тати (не «тата»), шляхи, пороги (тверда група), пекарі, дні, гаражі, склярі, краї (м'яка й мішана групи).

Як виняток, закінчення -і мають іменники твердої групи комарі, хабарі, звірі, снігурі, друзі, а також пазурі (і пазури).

Закінчення -а мають іменники вуса (і вуси), рукава (частіше — рукави), хліба (зернові культури в полі), вівса.

Іменники із суфіксом -ин на позначення одиничності втрачають цей суфікс: киянин — кияни, громадянин — громадяни, вірменин (і вірмен) — вірмени, татарин — татари (але: осетини, грузини, мордвини). Слово хазяїн має дві форми: хазяї («чоловіки») і хазяїни («господарі»).

У родовому відмінку множини іменники 11 відміни чоловічого роду звичайно мають закінчення -ів: солдатів, партизанів, батьків, татів (не «тат»), кіловатів, омів, грамів, помідорів, кущів, країв.

Нульове закінчення мають ті іменники, які втрачають суфікс -ин: киян, селян, заробітчан, болгар, татар, вірмен (і вір-менів). У іменниках, що не втрачають -ин, виступає закінчення -ів: грузинів, осетинів, мордвинів. Закінчення -ів має також слово хазяїв (і хазяїнів).

Нульове закінчення мають також іменники чобіт, циган і чоловік (у значенні «особи»), але чоловіків (у

значенні		«люди	чоловічої		статі»).
Закінчення	-ей	мають	іменники	гостей,	коней.

В орудному відмінку множини три іменники паралельно із закінченням -ами можуть мати закінчення - ми: кіньми, гість-ми, чобітьми.

У кличному відмінку множини деякі іменники можуть мати закінчення -ове: Прощайте, панове-сватове! (Г. Квітка-Основ'яненко). Гей, братове ж ви мої! (Б. Олійник).

Іменник Господь відмінюється за зразком твердої групи: Господа, Господові і т. д. У непрямих відмінках іменника Великдень усередині з'являється звук о: Великодня, Великодню і т. д.

Іменник овес у непрямих відмінках має форми з початковим ві-: вівса, вівсові і т. д. У називному відмінку множини можливі дві форми: вівса і вівси.

59 питання/Відокремлені члени речення

Відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за допомогою інтонації, а на письмі з обох боків за допомогою ком (найчастіше), рідше — тире. Відокремлються тільки другорядні члени речення.

Відокремлені члени речення відповідають на питання: а який саме? а як саме? де саме? а коли саме? а що саме? Вони уточнюють, конкретизують попередні члени речення або виділяються для посилення їхнього змісту і значення. Відокремленими бувають другорядні члени, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що

доповнює основний зміст речення, виражений головними членами: Відвага наша — меч, политий кров’ю. Нікого тут нема, крім мене й господині.

Відокремлені означення

Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від способу вираження того члена речення, до якого означення належить.

Поширені означення відокремлюються, якщо:

-стоять після означуваного слова, вираженого іменником: За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена.

-стосуються особового займенника: З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.

-стоять перед означуваним словом і мають відтінок причини: У червонім намисті, зав’язана великою хусткою,

Марта була дуже гарною молодицею.

-стоять перед означуваним словом, вираженим іменником, але відірвані від нього іншими словами: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна.

Зверніть увагу! Найчастіше означення відокремлюються тоді, коли вони виражені дієприкметниковим та прикметниковим зворотами і стоять після означуваного слова: Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті,

чисті і ясні.

Непоширені означення відокремлюються:

-якщо стоять після означуваного слова, вираженого іменником, якщо перед ним є своє означення: Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче.

-перед або після означуваного слова, вираженого особовим займенником: А він іде, високий, посивілий, на схід,

на захід поле огляда.

-перед означуваним словом, якщо непоширені означення мають відтінок причини (до них можна поставити питання чому? з якої причини? незважаючи на що?): Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав.

-перед означуваним словом або після нього, якщо непоширені означення відірвані від нього іншими

словами: Він не чув, як, зрушений пострілами, сиплеться з гілля дерев і вкриває його пушистий сніг.

- якщо в реченні відсутнє слово, якого стосується непоширене означення:Невідомий нікому, сідаю на лавку,

слухаю і дивлюся.

Комами не відокремлюються:

-два означення (виражені дієприкметниковими зворотами), що з’єднані сполучником і (й): Пробуджений ранком і сполоханий дощем птах знявся з гілки й згубився у верховітті.

-означення, що стоять перед означуваними словами і не мають обставинного відтінку: Теплом дихала настояна на травах та квітах земля.

Якщо відокремлене означення має виразно підкреслене експресивне значення, то на письмі воно може виділятися за допомогою т и р е: І тоді ж світ, уся земля — буйна й радісна — поринула в цім болю.

Відокремлені прикладки

Відокремлена прикладка — це іменниковий зворот, який виступає в реченні як різновид означення. Відокремлюється комами, якщо:

-стоїть після пояснювального слова, виражається іменником (здебільше власною назвою): Навкруги чорне страшне море, безодня води і гніву.

-стосується особового займенника: Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вони, безталанні шукачі щастя.

-стоїть перед пояснювальним іменником і має відтінок обставини: Чудовий піаніст, Лисенко надзвичайно точно й художньо передав твори Шопена, Шумана, Ліста.

-приєднується словами або, на ім’я, на прізвище, родом, походженням, на ймення, так званий, як-от, а саме, тобто, або (тобто), чи (тобто), наприклад, зокрема, особливо та ін.: Людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на імення.

-приєднується сполучником як і має відтінок причини. Таке відокремлення не залежить від місця прикладки в реченні: Як сестра, схилилась над тобою невтомна подруга, сувора творчість.

Зверніть увагу! Не відокремлюються прикладки, які разом зі словом якуказують на інші додаткові відтінки або мають значення «в ролі кого, чого»: Ліс зустрів мене як друга.

Відокремлені прикладки відділяються тире:

- якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити слова а саме: У хаті є ще у нього дві дівчини — Домаха й Меланка — якщо поширені прикладки уже мають у своєму складі розділові знаки: Мати — ставна, смаглява гречанка, що була ніби старшою сестрою Ользі, — сама ув’язувала вузли, коли дівчата зайшли до хати.

Відокремлені додатки

Відокремлюються: додатки зі значенням включення, виключення або заміщення, що починаються словами крім,

окрім, опріч, замість, за винятком, щодо, що ж до, часто, часом, завжди, особливо, навіть, хоч і: Ви здійснюєте волю Батьківщини. Все відкиньте, все забудьте, крім неї, крім обов’язку.

Зверніть увагу! Деякі додатки з прийменником замість не відокремлюються:

-замість можна замістити прийменником за: Шматочки мармуру на вулицях Помпеї колись служили замість ліхтарів (порівняйте: служили за ліхтарі);

-якщо додаток можна замінити іншим: Замість квіток шаблі, списи виблискують у долині (порівняйте: не квіти, а шаблі, списи виблискують у долині).

Відокремлені обставини

Відокремлюються обставини, якщо вони:

-виражені дієприслівниковим зворотом у будь-якій частині речення:Сторож, несучи сніданок, стукнув дверима.

-виражені одиничним дієприслівником і означають додаткову дію, причину, час, умову дії (якщо стоять перед присудком): Повечерявши, полягали спати.

-мають прийменники незважаючи на, починаючи з, кінчаючи: Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже прудко бігає.

Комами не відокремлюються:

-одиничні дієприслівники, що означають спосіб дії і своїм значенням близькі до прислівника: Я був молодий,

здоровий і міг працювати не втомлюючись.

-обставини перед неповторюваними сполучниками і, та = і, або, чи, які з’єднують дві відокремлені обставини, виражені дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами: Хвилюючись і все ще не отямившись, солдат розповідав про себе.

-дієприслівникові звороти фразеологічного типу: Говорити не переводячи руху. Бігти не чуючи ніг. Тікати не пам’ятаючи себе.

Зверніть увагу! Обставини з прийменниками внаслідок, залежно від, у зв’язку з, згідно з, завдяки, відповідно до,

на відміну від можуть відокремлюватися або не відокремлюватися залежно від ролі в реченні або бажання автора: Отруйні опеньки, на відміну від їстівних, не мають на своїй ніжці білого кільця.

Відокремлені уточнюючі члени речення

Уточнюючі члени речення — такі, які доповнюють, характеризують інші члени речення, звужуючи, обмежуючи їх значення, уточнюючи кількість предметів або виділення із загальної маси. Відповідають на питання: а де саме? а

коли саме? а як саме? а який саме? а що саме?: Уранці, ще до схід сонця, Надійку збудив батько.

Уточнюючі члени речення в усному мовленні відокремлюються паузами, а на письмі — комами, рідше — тире: Дніпро несе Тарасові здаля — з усіх усюд — поклони і привіти.

Відокремлюються уточнюючі члени речення, при яких стоять слова тобто, цебто, а саме, або = тобто, чи =

тобто, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, навіть, хіба що, причому, мабуть. Такі слова від уточнюючих членів речення комою не відділяються: Людям хотілося жити, тобто творити. Людині власно звикати до всього, в тім числі й до творів мистецтва.