основи правознавства

___________________________________________________________ 181

у галузі права не менше трьох років, проживає в Україні не менше

10років і володіє українською мовою. Право на зайняття посади судді апеляційного суду має громадянин України, який не молодший ЗО років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше п'яти років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді здійснюють правосуддя лише у складі колегій судів. Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду є складання кваліфікаційного екзамену. Ця вимога не поширюється лише на осіб, які мають стаж роботи на посаді судді

11років. Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Суддя не може бути народним депутатом, належати до політичних партій, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будьякі інші оплачувані посади або виконувати Іншу оплачувану роботу, окрім викладацької, наукової та творчої діяльності.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково.

Судді є недоторканними і незалежними. Недоторканність поширюється на службові та приватні приміщення суддів, їхнє листування, засоби зв'язку і документи. Суддів усіх рівнів не можна без згоди Верховної Ради України затримати чи заарештувати до винесення обвинувального вироку судом.

При здійсненні правосуддя судді зобов'язані дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд справ з дотриманням встановлених законом строків.

Виняткове призначення суду — органу, що має стверджувати справедливість у суспільстві, — може бути здійснене лише за умов високої моральності, чесності, безкорисливості й професіоналізму суддів.

§84. Цивільно-процесуальне право

Цивільно-процесуальне право — це галузь права, яка регулює порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ. Основним джерелом цивільно-процесуального права є Цивільно-процесуальний кодекс, прийнятий у 1963 р. У зв'язку із суспільно-політичними та

182_____________________________________________

економічними змінами в Україні до цього кодексу внесено численні зміни і доповнення.

У порядку цивільного судочинства розглядаються справи зі спорів, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, житлових правовідносин, і справи окремого провадження. До таких належать справи про порушення умов договору між громадянами, про розподіл майна, про витребування майна з чужого незаконного володіння, справи про компенсацію збитків, заподіяних шкодою, справи щодо захисту честі, гідності й ділової репутації, справи про розлучення, стягнення аліментів, справи про поновлення на роботі та ін.

Справи окремого провадження пов'язані із захистом інтересів громадян, що охороняються законом: про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; про оскарження нотаріальних дій або відмову у вчиненні їх; про встановлення стажу роботи; про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним, про усиновлення дітей та ін.

Цивільні справи в судах розглядаються, як правило, за заявою особи (позивача) шляхом подання до суду позовної заяви. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Сторонами можуть виступати громадяни, підприємства, організації, установи і держава.

Позовна заява повинна містити:

1)назву суду, до якого подається заява;

2)точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або перебування;

3)зміст позовних вимог;

4)виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

5)зазначення доказів, що стверджують позов;

6)зазначення ціни позову;

7)підпис позивача із зазначенням дати подання заяви.

Позови, як правило, пред'являються в суд за місцем проживання відповідача. Позови про стягнення коштів на утримання (аліменти), про встановлення батьківства, про поновлення на роботі, позови, що випливають з авторського права, права на відкриття, винахід, позови про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом, можуть подаватися також за місцем проживання позивача. Позови про право на будівлю, про виключення майна з опису належить пред'являти за місцем знаходження цього майна.

Цивільна справа розглядається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. При цьому суд заслуховує пояснення сторін, показання свідків, висновки експертів,

___________________________________________________________ 183

знайомиться з письмовими доказами, опіядає речові докази. У судовому засіданні провадяться судові дебати, під час яких надається слово позивачеві та його представникові, а потім відповідачеві та його представникові. Після судових дебатів суд іде до нарадчої кімнати, де приймає рішення. Рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Рішення місцевого суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом строку до одного місяця після проголошення рішення. При розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази тощо.

Суд в апеляційному провадженні, зокрема, має право:

1)постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги;

2)постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд;

3)змінити або ухвалити нове рішення.

Сторони мають право також оскаржити рішення апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням матеріального чи процесуального права в касаційному порядку. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Разом з тим, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові факти, вирішувати питання про достовірність або недостовірність доказів.

18 березня 2004 року Верховна Рада України прийняла новий Цивільно-процесуальний кодекс України, який має набрати чинності у визначений Верховною Радою строк. Відповідно до цього кодексу завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, а також інтересів юридичних осіб та держави.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними у містах, міськими та міськрайонними судами. Розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито. Закритий судовий розгляд допускається лише у разі, якщо відкритий розгляд може призвести до розголошення державної або іншої таємниці, а також за клопотанням учасників процесу з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошення інтимних або таких, що принижують честь і гідність, відомостей їх приватного життя.

184 __________________________________________ .

Цивільні справи в судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, крім окремих випадків (зокрема, визнання громадянина недієздатним, визнання громадянина обмежено дієздатним, визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, усиновлення), коли передбачено розгляд справ колегією у складі одного судді і двох народних засідателів. У апеляційній інстанції справи розглядаються колегією у складі трьох суддів, а у касаційній інстанції - у складі п'яти суддів. Хід судового засідання фіксується технічними засобами, які і є офіційним записом судового засідання.

§85. Державна виконавча служба

Виконання рішень судів та інших державних органів згідно із Законом України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 р. покладається на державну виконавчу службу. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, відділи державної виконавчої служби обласних, районних і міських управлінь юстиції.

Управління юстиції контролюють діяльність відповідних відділів державної виконавчої служби; організують професійну підготовку та атестацію державних виконавців; розглядають скарги на дії державних виконавців; заохочують за успіхи у роботі й накладають стягнення за порушення трудової дисципліни; здійснюють матеріально-технічне забезпечення державної виконавчої служби.

Державними виконавцями є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби. Державні виконавці є державними службовцями, які здійснюють примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. Державні виконавці зобов'язані сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушень прав громадян та юридичних осіб.

Держава гарантує захист здоров'я, честі, гідності, житла, майна державних виконавців і членів їхніх сімей від злочинних посягань

-------------------------------------------------------------------------------------------- 185

та інших протиправних дій. Образа державного виконавця, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на нього обов'язків, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

§86. Кримінально-процесуальне право

Кримінально-процесуальне право - це галузь права, норми якої визначають порядок провадження у кримінальних справах.

Ці норми встановлюються з метою забезпечення охорони прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, що беруть участь у кримінальному процесі, а також з метою швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнений до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Гуманістичні принципи кримінального процесу закріплені в Конституції України (ст. 29, 62, 63), проголошені в таких міжнародних документах: Загальній декларації прав людини (1948 р.), Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (1966 р.), Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання (1948 р.).

За Конституцією України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у передбаченому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набув законної сили. Кримінальне судочинство здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, гласності судового розгляду та забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист.

Закон забороняє домагання показань обвинуваченого та інших осіб, що беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. Суддя зобов'язаний до першого допиту обвинуваченого та підсудного роз'яснити їм право мати захисника. Обов'язкова участь захисника передбачена у справах щодо осіб у віці до 18 років, осіб з психічними чи фізичними вадами, у випадках, коли санкція статті, за якою звинувачується особа, передбачає довічне ув'язнення. Кожен вирок суду першої інстанції може бути оскаржено шляхом подання апеляційної або касаційної скарги до вищестоячого суду.

186 _________________________________________

Основними стадіями кримінального судочинства є:

1)порушення кримінальної справи;

2)дізнання і досудове слідство;

3)віддання обвинуваченого до суду;

4)судовий розгляд справи;

5)апеляційне провадження у справі;

6)касаційне провадження у справі;

7)виконання вироку;

8)перегляд судових рішень у порядку виключного провадження, підставами якого є нововиявленні обставини або неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення вимог процесуального закону.

Порядок здійснення кримінального судочинства визначається Кримінально-процесуальним кодексом України, у якому в систематизованому вигляді викладено норми, що визначають порядок порушення кримінальної справи, проведення дізнання і досудового слідства, розгляду справи у суді та виконання вироку.

Кримінально-процесуальний кодекс України діє з 1 квітня 1961 р. До його тексту внесено численні зміни і доповнення.

§87. Державний департамент України з питань виконання покарань

Державний департамент України з питань виконання покарань здійснює керівництво органами і установами виконання покарань та забезпечує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Департамент має у своєму підпорядкуванні воєнізовані формування.

Органами виконання покарань є: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління та кримінально-виконавча інспекція. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у вигляді громадських і виправних робіт, а також у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, здійснювати контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Установами виконання покарання є:

1)арештні доми (виконують покарання у вигляді арешту);

2)виправні центри (виконують покарання у вигляді обмеження волі);

___________________________________________________________ 187

3)виправні колонії (виконують покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі);

4)виховні колонії (виконують покарання у вигляді позбавлення

волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх). Департамент забезпечує охорону слідчих ізоляторів, тюрем,

лікувально-трудових колоній, інших установ виконання покарань, забезпечує організацію виховної роботи з особами, які позбавлені волі, запобігання злочинам, дисциплінарним проступкам з боку засуджених. Департамент організовує також виробничо-господарську діяльність з наданням засудженим роботи, забезпечення їх професійної підготовки та загальноосвітнього навчання.

Службами департаменту здійснюється медичний контроль за станом здоров'я засуджених та надання їх необхідної медичної допомоги, переведення засуджених осіб з однієї до іншої установи кримінально-виконавчої системи, передача (екстрадиція), згідно з міжнародними договорами, осіб, які звинувачуються у вчиненні злочинів, організується виконання актів амністії і помилування.

Служби департаменту за участю міських і районних органів внутрішніх справ і центрів зайнятості вирішують питання щодо надання допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі, в їх трудовому і побутовому влаштуванні.

У своїй діяльності працівники департаменту керуються Виправнотруцовим кодексом, "Положенням про Державний департамент України з питань виконання покарань" та іншими нормативними актами.

§88. Державна судова адміністрація України

З метою здійснення організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та інших органів і установ судової системи України створена Державна судова адміністрація України (далі ДСА України). ДСА України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основним завданнями ДСА України є:

1.Забезпечення належних умов для діяльності судів загальної юрисдикції, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, Академії суддів України.

2.Забезпечення фінансування діяльності кожного суду згідно із затвердженими нормативами.

188__________________________________________

3.Організація та фінансування будівництва і ремонту будинків та приміщень судів, забезпечення їх технічного оснащення, створення бібліотек судів та формування їх фондів.

4.Вивчення практики організації діяльності судів та внесення пропозицій щодо її вдосконалення.

5.Організація роботи з ведення судової статистики, діловодства та архіву.

6.Організація розгляду звернень громадян, заяв і скарг на діяльність суддів, виявлення причин і умов, що породжують ці скарги, та вжиття заходів щодо їх усунення.

7.Забезпечення необхідних умов для підвищення кваліфікації суддів та працівників апарату судів.

8.Здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.

9.Забезпечення незалежності, недоторканності і безпеки судів.

Голову ДСА України призначає на посаду та звільняє з посади Президент України. ДСА України є юридичною особою, вона здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні управління державної судової адміністрації.

___________________________________________________________ 189

ТЕМА 20. ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ ТА АДВОКАТУРА

$39. Поняття правоохоронних органів

Серед численних напрямів державної діяльності важливе місце посідає правоохоронна діяльність, спрямована на забезпечення законності та правопорядку в суспільстві, боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями, охорону та захист суверенітету, політичної системи, територіальної цілісності України, прав і законних інтересів громадян, державних і громадських організацій. Правоохоронні органи — це органи, наділені державою повноваженнями щодо охорони суспільних відносин, урегульованих правом. Правоохоронні органи можуть бути державними і недержавними. До державних правоохоронних органів належать прокуратура, органи внутрішніх справ, органи Служби безпеки України, органи Міністерства юстиції України, органи охорони державного кордону, митні органи, органи

податкової служби та ін. До недержавних правоохоронних органів

належать адвокатура, недержавні охоронні, розшукові та інші установи.

Суди посідають особливе місце серед правоохоронних органів, оскільки судова діяльність є самостійною гілкою державної влади, всі ж інші правоохоронні органи належать до виконавчої влади або займають самостійне місце в державному механізмі.

Організація та діяльність правоохоронних органів регулюються Конституцією України, законами та іншими нормативними актами.

§90. Прокуратура України

Прокуратура України становить єдину централізовану систему державних органів, на яку покладаються функції підтримання державного обвинувачення в суді, представництво інтересів громадян або держави в суді, а також нагляд за дотриманням законів. Організація, повноваження та порядок діяльності органів прокуратури визначаються Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. Цей Закон має п'ять розділів:

I.Загальні положення.

II. Система, структура і організація діяльності органів прокуратури.

190______________________________________________

III. Прокурорський нагляд.

1.Загальний нагляд.

2.Нагляд за дотриманням законів органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю.

3.Участь прокурора в розгляді справ у судах.

4.Нагляд за дотриманням законів у місцях застосування заходів примусового характеру.

IV. Кадри органів прокуратури.

V. Інші питання організації і діяльності органів прокуратури. Систему органів прокуратури складають: Генеральна

прокуратура України, прокуратура Автономної Республіки Крим, обласні, прокуратури міст Києва і Севастополя, міські, районні, районні в містах, міжрайонні та військові прокуратури. Очолює прокуратуру Генеральний прокурор України, який призначається на посаду Президентом, за згодою Верховної Ради, а звільняється з посади Президентом. Всі інші прокурори призначаються і звільняються Генеральним прокурором. Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій та рухів, займатися підприємницькою діяльністю.

Законом України "Про прокуратуру" передбачено створення й інших спеціалізованих прокуратур. До них належать: спеціальні прокуратури; транспортні прокуратури; природоохоронні прокуратури; прокуратури з нагляду за додержанням законів у виправно-трудових установах та ін.

Важливе значення має забезпечення прокуратурою виявлення і розкриття злочинів, розгляду заяв і повідомлень про них. Прокуратура здійснює так званий загальний нагляд за дотриманням законів; проте прокуратура не втручається в господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству. Прокурор може опротестовувати підзаконні нормативні акти, судові рішення і вироки тощо. Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян.

Конституцією України внесено зміни у визначення напрямів і обсягу діяльності прокуратури. Конституція покладає на прокуратуру:

•підтримання державного обвинувачення в суді;

•представництво інтересів громадянина або держави в суді;

•нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;