Таблиця 1. Рекомендовані розміри охоронних зон природно-заповідних територій (пзт)

№ з/п	Основні категорії природ­но-заповідних територій	Площі ПЗТ, га	Ширина охоронних зон, км
1	Заповідники	більше 1000	1-5
2 3	Біосферні заповідники Заказники	більше 30 000 більше 1000	більше 1 0,3- 0,5
4	Пам'ятки природи: охоронні урочища одиночні пам'ятки природи	2-1000 до 2	0.1-0.5 до 2
5	Триродні національні пар­ки: міждержавні державні	більше 100000 25000-100000	3-5 1-3
	-

Охоронні зони природних заповідників створюються без вилучення земель у їх землевласників. Безпосередньо на місцевості охоронні зони позначаються охоронними знаками та інформативними аншлагами. Охоронні зони обов'язково наносяться на плани внутрігосподарського землевпорядкування та інші планово-картографічні матеріали та вра­ховуються при розробці всіх видів проектно-планувальної документа­ції.

При порушенні режиму охоронних зон особами, підприємствами та установами притягуються до відповідальності згідно із законодавством України.

Ширина охоронних зон може розраховуватись залежно від площі природного заповідника, чисельності видів рослин. При остаточному наведенні контуру охоронної зони необхідно врахувати те. що межа охоронної зони повинна проходити по вододілах, балках, рі­чках, контуру лісових масивів та сільськогосподарських полів, доро­гих.

Остаточне рішення про межу охоронної зони приймають експерти, які мають великий науковий і практичний стаж у галузі охорони до­вкілля. При цьому враховується те, що контури охоронної зони пови­нні проходити по природних штучних межах - вододілах, балках, річ­ках, контурах лісових масивів та сільськогосподарських полів, доро-і їх тощо. Після коректування експертами остаточна площа охоронної зони може дещо відрізнятись від оптимальної, а її зовнішня межа не завжди є рівновіддаленою від заповідника.

У випадках порушення режиму охоронних зон юридичними чи фі­зичними особами вони притягуються до відповідальності згідно Зако­нодавства України.

Завдання природних заповідників

Природні заповідники є науковими, природоохоронними устано­вами, на які покладаються наступні завдання:

1. Збереження існуючих природних комплексів та об'єктів на те­риторії цього заповідника;

2. Проведення наукових досліджень і спостережень за станом НПС як в заповіднику, так і в прилеглій до нього території;

3. Розробка на базі власних наукових досліджень і спостережень га узагальнення даних, необхідних созологічних заходів;

4. Поширення екологічних знань серед населення;

5. Сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони НПС та заповідної справи через участь наукових співробіт­ників, студентів, учнів шкіл та технікумів в дослідженнях.

Науково-дослідна робота в природних заповідниках

Науково-дослідна робота в природних заповідниках проводиться шляхом стаціонарних комплексних досліджень і повинна бути спря­мована на розробку наукових основ охорони природи, збереження і відтворення рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, здійснення контролю за зміною фонового стану біосфери.

Природні заповідники розробляють плани науково-дослідних ро­біт, що затверджуються органами, у віданні яких вони знаходяться. У кожному природному заповіднику ведеться "Літопис природи".

Загальне методичне керівництво науковими дослідженнями у запо­відниках здійснює Національна Академія Наук України. В наукових дослідженнях, які проводяться в природних заповідниках, брати участь дозволяється за згодою дирекції заповідника інші науково-дослідні та навчальні заклади, окремі вчені та практики. З цією метою можлива організація спільних стаціонарів, експедицій, семінарів, кон­ференцій, видання наукової та популярної літератури.

В природних заповідниках створюються вчені ради, на які покла­даються завдання щодо організації наукових досліджень в заповідни­ку.