- •Міністерство освіти і науки україни
- •Київська Русь та Галицько-Волинське князівство
- •Володимир Святославович
- •Галицький Данило Романович
- •Володимир Мономах
- •Роман Мстиславович
- •Ярослав Мудрий
- •Литовсько-польська доба
- •Вишневецький (Байда) Дмитро
- •Дашкевич (Дашкович) Остафій
- •Могила Петро Симеонович
- •Наливайко Северин
- •Конашевич-Сагайдачний Петро Кононович
- •Національно-визвольна революція
- •Богун Іван
- •Брюховецький Іван
- •Виговський Іван Остапович
- •Дорошенко Петро
- •Кривоніс Максим (Перебийніс, Вільшаський)
- •Многогрішний Дем’ян Ігнатович
- •Пушкар Мартин (Пушкаренко)
- •Самойлович Іван Самійлович
- •Сомко Яким Семенович
- •Тетеря Павло Іванович
- •Ханенко Михайло
- •Хмельницький Богдан-Зіновій Михайлович
- •Хмельницький Юрій Богданович
- •Під імперською владою (кін. Xvіі – поч. XX ст.)
- •Апостол Данило
- •Білозерський Василь Михайлович
- •Вербицький Михайло Михайлович
- •Гонта Іван
- •Довбуш Олекса Васильович
- •Драгоманов Михайло Петрович
- •Залізняк Максим
- •Калнишевський Петро Іванович
- •Кармалюк (Кармелюк) Устим Якимович
- •Костомаров Микола Іванович
- •Куліш Пантелеймон Олександрович
- •Мазепа Іван Степанович
- •Орлик Пилип Степанович
- •Палій Семен Пилипович
- •Полуботок Павло Леонтійович
- •Розумовський Кирило Григорович
- •Сірко Іван Дмитрович
- •Сковорода Григорій Савич
- •Скоропадський Іван Ілліч
- •Українка Леся
- •Франко Іван Якович
- •Чубинський Павло Платонович
- •Шевченко Тарас Григорович
- •XX – ххі століття в українській історії
- •Азаров Микола Янович
- •Бандера Степан Андрійович
- •Бондаренко Михайло Ілліч
- •Бош (Готлібівна) Євге́нія Богда́нівна
- •Вернадський Володимир Іванович
- •Винниченко Володимир Кирилович
- •Волошин Августин
- •Григоренко Петро Григорович
- •Грушевський Михайло Сергійович
- •Довженко Олександр Петрович
- •Донцов Дмитро Іванович
- •Дурдинець Василь Васильович
- •Єфремов Сергій Олександрович
- •Єхануров Юрій Іванович
- •Звягі́льський Юхим Леонідович
- •Казанець Іван Павлович
- •Кальченко Никифор Тимофійович
- •Кінах Анатолій Кирилович
- •Ковпак Сидір Артемович
- •Коновалець Євген
- •Корнієць Леонід Романович
- •Коротченко Дем’ян Сергійович
- •Кравчук Леонід Макарович
- •Кучма Леонід Данилович
- •Лазаренко Павло Іванович
- •Левицький Кость
- •Любченко Панас Петрович
- •Ляшко Олександр Павлович
- •Марчак Микола Макарович
- •Марчук Євген Кирилович
- •Масо́л Віталій Андрійович
- •Махно Нестор Іванович
- •Мельник Андрій
- •Міхновський Микола Іванович
- •Петлюра Симон Васильович
- •Петрушевич Євген
- •Пустовойтенко Валерій Павлович
- •Раковський (Ста́нчев) Християн Георгійович
- •Валентин Костянтинович
- •Скоропадський Павло Петрович
- •Скрипник Микола Олексійович
- •Степаненко Іван Никифорович
- •Стецько Ярослав
- •Стус Василь Семенович
- •Теліга Олена Іванівна
- •Тимошенко Юлія Володимирівна
- •Фокін Вітольд Павлович
- •Хвильовий (Фітільов) Микола Григорович
- •Хрущов Микита Сергійович
- •Черняхівський Іван Данилович
- •Чикаленко Євген
- •Чорновіл в’ячеслав Максимович
- •Чубар Влас Якович
- •Шелест Петро Юхимович
- •Шухевич Роман
- •Щербицький Володимир Васильович
- •Ющенко Віктор Андрійович
- •Янукович Віктор Федорович
- •Великі князі київські та роки їхнього правління
- •Галицькі й галицько-волинські князі та роки їхнього правління
- •Гетьмани та роки їхнього правління
- •Запорізькі гетьмани та роки їхнього правління
- •Українські гетьмани та роки їхнього правління
Бандера Степан Андрійович
(1909 – 1959)
Український політичний діяч, один з лідерів українського національно-визвольного руху, голова проводу Організації українських націоналістів (ОУН). У 1927 р. закінчив Стрийську українську гімназію, був членом молодіжних організацій “Пласт” “Сокіл”, Організації вищих класів українських гімназій, Української військової організації (УВО). В 1929 році вступив до Організації українських націоналістів (ОУН). З 1931 р. – заступник крайового провідника, потім керівник крайової екзекутиви (керівництва) ОУН та крайовий комендант УВО. За організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Перацького 1934 р. заарештований і засуджений до смертної кари, яку було замінено на довічне ув’язнення. Звільнений із в’язниці у вересні 1939 р. На конференції у Кракові (1940 р.) заснував революційну фракцію ОУН – ОУН (р). У квітні 1941 р. обраний головою проводу ОУН, а 30.VІ.41 р. – членом уряду проголошеної у Львові Незалежної Самостійної Української Держави. 05.VІІ.1941 р. Степана Бандеру заарештовано і депортовано до Німеччини. Перебував у концтаборі до кінця 1944 року. В повоєнний час Степан Бандера очолював створений у Мюнхені провід закордонних частин ОУН. Вбитий агентом КДБ. Автор ряду праць про ідеологічні та теоретичні засади українського націоналізму.
Бондаренко Михайло Ілліч
(1903–1938)
Радянський державний та партійний діяч. Голова Ради Народних Комісарів УРСР.
Народився в м. Єлизаветград (нині м. Кіровоград). Закінчив вище початкове училище. Працював токарем на заводі “Червона зірка” у Єлизаветграді (1917–18 рр.). В кінці 1919 р. вступив в комсомол. Завідував культвідділом завкому підприємства, на якому працював (1919–22 рр.). Від 1923 р. кандидат, а з січня 1925 р. – член РКП(б). Завідувач клубом у Єлизаветграді (1923–24 рр.), очолював відділ агітації й пропаганди партійного комітету заводу “Червона зірка” (1925–1926 рр.). У 1926–27 рр. М. Бондаренко – завідуючий Єлисаветградським окрвиконкомом, у 1927–28 рр. – секретар Компаніївського райкому КП(б)У, 1929 р. очолював культвідділ окрпрофради, у 1930 р. працював редактором Єлисаветградської окружної газети. Після ліквідації округи 1931 р. був завідуючим культпропвідділом Єлисаветградського міськкому КП(б)У. У 1931–33рр. заступник завідувача і завідувач агітмасовим відділом Закавказького крайкома ВКП(б) в Тбілісі. У 1933–34рр. завідувач оргвіддділом Бакинського міськкому КП(б)Азербайджану. У 1934–35 рр. секретар Азізбековського міськкому, в 1935–36рр.–Шаумяновського райкому КП(б) Азербайджану. Був вибраний кандидатом в члени ЦК КП(б) Азербайджану.
У лютому 1936 р. нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. 4 грудня 1936 р. затверджений другим секретарем Харківського міськкому КП(б) У (фактично працював з жовтня 1936 р.). Згодом – 2-й секретар Харківського обкому, в.о. секретаря Вінницького обкому КП(б)У. 30 серпня 1937 р., після смерті П. Любченка, затверджений головою РНК УРСР і обраний членом політбюро ЦК КП(б)У. Під час службового відрядження до Москви 13 жовтня 1937 р. заарештований і звинувачений у приналежності до “антирадянської троцькістської терористичної і шкідницької організації, яка діяла у нафтовій промисловості СРСР” (під час його роботи в Закавказзі 1931–36 рр.). 8 лютого 1938 р. на закритому судовому засіданні Військової колегії Верховного суду СРСР засуджений до вищої міри покарання зконфіскацієюмайна.
Страчений у Москві 10 лютого 1938 р. Реабілітований Військовою колегією Верховного суду СРСР 14 квітня 1956 р.