Тема 9. Етапи становлення світової валютної системи

Головне завдання світової валютної системи – є регулювання міжнародних розрахунків та регламентування діяльності валютних ринків, що сприяють експорту-імпорту товарів, капіталів, послуг та інших видів господарської діяльності.

Етапи розвитку світової валютної системи:

1 етап Система золотого стандарту (або золотого монометалізму) – система, за якою один метал (золото) − є загальним еквівалентом та основою міжнародних розрахунків.

На зміну біметалізму, який був панівною формою функціонування національних валютних систем, прийшла система золотого стандарту. Започаткована у Великій Британії в к. ХVIII – п.XIX ст.

Офіційно закріпленана міжнародній конференції в Парижі (1867р)

В Росії золотий монометалізм був запроваджений у 1895-97рр. міністром фінансів – графом Вітте. Це сприяло зміцненню грошово-фінансової системи країни.

Головні ознаки системи золотого стандарту:

• Функціонування золота як грошей (в Росії з 1922 – золотий червонець)

• Фіксація золотого вмісту національних валют, коли вартість кожної валюти визначалась вагою золота

• Безпосередня конвертованість національних валют у золото(обмін кожної валюти на золото гарантувався всередині країни та за її межами; емісія проводилась з урахуванням золотого запасу країни)

• Наявність фіксованих валютних курсів

• Золоті злитки могли вільно продаватися за кордон і обмінюватися на монети; ринки золота і валюти були взаємопов’язані

Розрізняють три різновиди золотого монометалізму:

• Золотомонетний стандарт (початковий стан, коли в обігу були переважно золоті гроші)

• Золотозлитковий стандарт (I світова війна - банкноти обмінювалися на золоті злитки)

• Золотодевізний стандарт (після I світової війни на початку 20-х рр ХХст – центробанки почали включати до своїх резервів, крім золота, валюти, що конвертуються у золото.

У внутрішніх операціяхфункціонували тільки банкноти.

У міжнародних операціях– конвертовані валюти + золото.

Золотодевізна система була офіційно оформлена в Генуї (Генуезька конференція, IV.1922р.

На цій конференції було офіційно оформлено світову валютну систему, яка базується на золоті та девізах провідних країн. Однак і після укладення Генуезької угоди грошові системи майже 30 країн Заходу функціонували в режимі золотого стандарту, тобто паперові гроші обмінювалися на золото на внутрішньому і зовнішньому ринках.

2 Етап Система фіксованих валютних курсів:

Прийнята у 1944 році на Бреттон-Вудській конференції (США)

У 1943 р. були розроблені два плани щодо вдосконалення валютної системи:

I план – британський (Дж.М.Кейнс)

II план – американський (Генрі Вайт), - який і було взято за основу на Бреттонвудській конференції (1-23 липня 1944р)

• було створено МВФ – який би мав допомогати стабілізації курсів валют країн-учасниць шляхом надання коштів для вирівнювання їхніх платіжних балансів. Результат: розширення міжнародної торгівлі.

• Було створено МБРР з метою надання допомоги країнам – членам у реконструкції та розвитку народного господарства після І світової війни і сприяння інвестуванню.

• Було оформлено Бреттонвудську валютну систему, яка базувалася на золотодевізному стандарті.

Принципи Бреттон-Вудської валютної системи:

• Функції світових грошей зберігаються за золотом, але масштаби його використання у міжнародних фінансах зменшуються.

• Нарівні із золотом у ролі міжнародних платіжних засобів і резервних валют використовуються – долар США та фунт стерлінгів Великобританії (долар прирівнюється до золота в ролі еталона цінності валюти)

• Прирівнювання валют одна до одної та їх взаємний обмін здійснюється на основі узгоджених з МВФ валютних паритетів, виражених у золоті та в доларах США. Ці паритети були фіксованими.

• Ринкові курси валют коливалися в межах ± 0,75%від фіксованих доларових паритетів цих валют (тобто всі валюти були прив’язані до долара США, а через нього – до золота).

Причини краху Бреттон-Вудської валютної системи (1974 р):

1. Дефіцит платіжного балансу США (наприкінці 60-х рр)

2. Інфляційні процеси в економіці США

3. Зменшення національних запасів золота в США (з 24,6 млрд.дол. в 1949 р (золота в 3 раза > ніж дол.маси) до 11,1 млрд.дол. в 1971 р. (золота < в 6 раз ніж дол. маси).

Як наслідок, США цілком втратили свою здатність обмінювати долари на золото за фіксованою ціною і долар перестав фактично відігравати роль міжнародної резервної валюти.