План семінарського заняття

1. Організація та функціональне призначення Міжнародного валютного фонду. Напрямки співпраці МВФ з Україною.

2. Основи організації, структура та призначення Світового банку. Форми співпраці структур СБ з Україною.

3. Характеристика регіональних міжнародних валютно-кре­дитних організацій. Створення та призначення Чорноморського банку торгівлі та розвитку.

4. Порядок створення, призначення і функції Європейського банку реконструкції та розвитку. Напрямки співробітництва ЄБРР з Україною.

5. Необхідність, порядок створення та функції Банку міжнародних розрахунків. Роль МБР у розвитку міжнародного співробітництва у валютно-кредитній сфері.

Рекомендована література

Основна

1. Гроші та кредит. Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — Розд. 13.

2. Александровский Е. С. Структура группы Всемирного банка // Деньги и кредит. — 1997. — № 11.

3. Діяльність іноземних банків у країнах з перехідною економікою // Банківський аудитор. — 2001. — № 7, 8.

Додаткова

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підруч­ник. — К.: Знання, 1999.

2. Світовий банк. — М., 1994.

Термінологічний словник

Європейська система центральних банків — сукупність, яка складається з Європейського центрального банку та центральних банків країн—членів Європейського економічного союзу. Керівними органами є Рада Європейського центрального банку та Директорат цього банку.

Європейський центральний банк — абсолютно незалежний кредитний інститут, основним завданням якого є дотримання цін та захист від інфляції. Незалежність і гарантії стабільності відображені в Статуті цього банку. Місцезнаходження — Франкфурт-на-Майні.

Європейський Союз (ЄС) — європейська економічна та політична співдружність, яка складається з 15-ти країн-членів: Бельгії, Данії, Німеччини, Фінляндії, Франції, Греції, Великобританії, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Австрії, Португалії, Швеції та Іспанії.

Міжнародні валютно-кредитні установи — інституції, які створені на основі міждержавних угод з метою регулювання валютно-кредитних та фінансових відносин.

Міжнародний валютний фонд — міжнародна валютно-кредитна організація, яка має статус спеціалізованої установи ООН, створений у 1944 р. з метою регулювання валютно-кредитних відносин між державами—членами і надання їм фінансової допомоги у разі дефіциту платіжного балансу з допомогою короткострокового кредитування.

Світовий банк — це група споріднених міжнародних організацій, в яку входять Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку — міжнародний інвестиційний інститут, створений одночасно з МВФ з метою сприяння країнам-членам в економічному розвитку, надаючи їм середньо- та довгострокові кредити, гарантуючи приватні інвестиції.

Регіональні валютно-кредитні установи — інституції, створені з метою сприяння розвитку економічного співробітництва та інтеграції країн, що розвиваються, певного регіону.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) — регіональний міжнародний банк, створений у 1958 р. з метою довгострокового кредитування слабо розвинутих регіонів, здійснення спільних проектів країн—учасниць.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) — регіональний міжнародний банк, створений у 1990 р. з метою сприяння здійсненню реформ у країнах, які обрали ринковий шлях розвитку економіки.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) — перший міждержавний банк, який був створений у 1930 р. як міжнародний банк центральних банків.

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) — регіональний багатонаціональний банк створено в 1994 р. з метою поглиблення інтеграції та зміцнення зв’язків між країнами Чорноморського басейну.

Пряме фінансування — це фінансування безпосередньо банком великих за обсягом інвестицій.

Опосередковане фінансування — це фінансування, яке здійснюється через фінансових посередників, у ролі яких виступають місцеві банки чи інвестиційні фонди.