4. Зовнішня політика.

Подвійна мораль кремлівського керівництва виявлялася їв його діях на міжнародній арені. На різних міжнародних форумах СРСР таврував імперіалізм за «придушення свободи народів», а сам у 1968 р. увів війська до Чехословаччини, коли побачив, що вона може вийти з-під його контролю. На початку 70-х років СРСР почав демонструвати бажання досягти потепління у «холодній війні». Розпочався короткий період «розрядки». У цей період СРСР висунув низку миролюбних ініціатив: у 1975 р. став одним з ініціаторів Загальноєвропейської наради з питань міжнародного співробітництва і безпеки. Цією нарадою було покладено початок так званому «європейському процесові». Після цього стали постійним.. Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ).

Л. Брежнєв здійснив ряд візитів в інші країни, у результат яких розширилися міжнародні торговельні зв'язки СРСР Однак вони зводилися переважно до розпродажу енергоносіїв та інших природних ресурсів.

На словах уряд СРСР виступав за збереження миру. Проте він допомагав тим силам, які провокували конфлікти. Особливо відвертою була підтримка Організації визволення Палестини та п лідера Ясира Арафата, іракського диктатора Саддама Хусейна та лівійського диктатора Муаммара Каддафі. (Водночас Лівію весь світ вважав одним з ініціаторів тероризму.) Лояльним режимам СРСР постійно постачав зброю (в Ефіопію, Кубу, В'єтнам та ін.), хоча заздалегідь було відомо, що більшість із них ніколи не зможе розрахуватися за неї. До того ж радянські спецслужби самі допомагали різним терористичним групам, Комуністичним партіям.

СРСР увесь час намагався розширити зони свого впливу, створити поблизу своїх кордонів лояльні до себе режими. У 1979 р. внаслідок заколоту і при допомозі радянських спецчастин такий режим було створено в Афганістані, що викликало збройний опір афганців. На допомогу режиму Кремль надіслав війська. Бойові дії в цій країні тривали десять років. За цей час ш»гинуло 13 тис. радянських вояків, понад 100 тис. чоловік поранено, десятки тисяч стали інвалідами.

Війна з боку афганців велася партизанськими методами, а відтак була особливо жорстокою. Обидві ворогуючі сторони нерідко вдавалися до розправ над полоненими. Чимало молодих людей, які стали причетними до насильства і жорстокості, повернулися морально і психічно скаліченими. Афганську авантюру осудив увесь світ, і вона стала однією з найганебніших плям в історії радянської імперії.

Радянське вторгнення в Афганістан поклало кінець міжнародному потеплінню. «Холодна війна» стала ще суворішою. Щоб залякати Захід, СРСР розмістив у деяких європейських соціалістичних країнах ракети середнього радіуса дії, що суперечило досягнутим на той час домовленостям. Після цього західноєвропейські країни почали згортати свої контакти з СРСР, який поступово опинився в ізоляції від передових держав.

Отже,

• СРСР був активним прибічником і учасником - процесу розрядки (скорочення, озброєнь, припинення політики конфронтації), розпочатого у 70-ті роки.

• СРСР висував програму миру, в якій викладалися пропозиції щодо врегулю­вання всіх воєнних конфліктів, скорочення озброєнь, роззброєння.

• СРСР жорстко відстоював власні інтереси, при необхідності діючи всупереч; миролюбним деклараціям (втручання у війну у В'єтнамі на боці Північного В'єтнаму (1965 - 1973 рр,); у внутрішні справи Чехословаччини і придушення революційного руху в цій країні (1968 р.); участь у громадянських війнах в Ефіопії, Анголі, Мозамбіку, Ємені; надання допомоги у відновленні воєнного потенціалу Єгипту і Сирії).

• У 1973-1975 рр, за активної участі СРСР відбувалася Нарада по безпеці та співробітництву в Європі, СРСР підписав Заключний акт наради.

• Досягнуті успіхи у міжнародних відносинах, підписані: декларація про принци-пи співробітництва СРСР і Франції {1971р.); чотиристороння угода по Західному Берліну (1971 р.); мирний договір СРСР і ФРН (1972 р.); договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-1), систем протиракетної оборони (ПРО) між США і СРСР у 1972 р.

• У 1979 р. в Афганістані, що мав довгий спільний кордон з СРСР, відбувався державний заколот, країна опинилась напередодні громадянської війни. Керівництво СРСР прийняло рішення щодо введення радянських військ в Афганістан з метою утвердити в цій країні прорадянський режим і запобігти зростанню вплив США і Пакестану в цьому регіоні.

• Введення радянських військ в Афганістан викликало різке засудження НАТО, а потім загострення відносин СРСР із США та іншими країнами.

• СРСР прийняв рішення про розміщення ракет середнього радіуса дії у Східній Європі (1979 р.), США у відповідь не ратифікували договір ОСО-2, підписаний у 1979р. Країни НАТО прийняли рішення розгорнути ракети середнього радіуса дії та крилаті ракети у Європі (1983 р).