5. Система права

Правовими нормами регулюється надзвичайно широке коло суспільних відносин, тому не дивно, що право має певну внутрішню структуру.

Право являє собою не просту сукупність норм, а їх систему, що передбачає не лише їх єдність і узгодженість, а й поділ на більш широкі утворення — інститути та галузі.

Система права — це внутрішня структура права, що визначає певну взаємодію між його елементами— галузя­ми, інститутами та нормами.

Галузь права— відносно самостійна сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних відносин своїм особливим (специфічним) методом правового регулювання. Серед існуючих галузей права розрізняютьконституційне(або дер­жавне), яке встановлює основні норми існування та діяль­ності держави;трудове(регулює відносини, що виникають між працівником та роботодавцем або власником підприємства);кримінальне(встановлює відповідальність за найбільш небезпечні порушення закону — злочини);цивільне(його норми стосуються здебільшого відносин, пов'язаних з власністю);сімейне(регулює відносини, які стосуються створен­ня сім'ї, відносини подружжя, а також між батьками і дітьми) та чимало інших.

До системи права входять також правові інститути. Інститут права— система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин. Та­кими, наприклад, є інститут виборів, інститут власності, інститут необхідної оборони тощо. Інститут права може об'єднувати норми однієї або декількох галузей права.

Початковим елементом усієї правової системи є норма права. Норма права— це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою, яке є взірцем можливої чи необхідної поведінки та охороняється від порушень заходами державного впливу, в т.ч. примусом. Саме з них, як з цег­лин, складається «будинок» і правового інституту, і галузі права, і вся система права в цілому.

!!! ДЗ структура і види правових норм.

6. Право і закон.

Досить часто у своєму житті Ви користуєтеся поняттями «закон» (законодавство) та «право». Ви маєте запам'ятати, що це різні категорії. Право визначається як система правових норм, а законодавство — як система документів, які є зовнішнім виявом права.

У юридичній літературі немає єдиного підходу до питання про законодавство. Існуючі точки зору можна звести до трьох, за якими законодавство — це система:

1) нормативних актів, виданих органом законодавчої влади — парламентом (в Україні це закони та постанови Верховної Ради України);

2) нормативно-правових актів, що прийняті ви­щими органами влади (це акти парламенту, президента та уряду);

3)усіх існуючих у країні нормативно-правових актів як зовнішньої форми вияву права.

Гадаємо, останнє визначення є найбільш вдалим; воно дає можливість, по-перше, найповніше відобразити повноваження органів держави щодо прийняття рішень норма­тивного характеру і, по-друге, визначити систему нормативних актів та їх підпорядкованості.

Відмінності між категоріями право і закон:

Право	Закон (законодавство)
1. Є системою норм.	1. Є зовнішньою формою вира­ження норм.
2. На розвиток та формування впливають насамперед об'єктивні фактори.	2. На функціонування та фор­мування впливають фактори суб'єктивного характеру.
3. Структурними елементами є норми	3. Структурними елементами є розділи та статті, що містять у собі приписи.
4. Є загальнообов'язковим.	4. Має певну юридичну силу.

Отже, право і закон є юридичними категоріями, перша з яких характеризує систему норм, що встановлюються державою, а друга визначає спосіб закріплення та формального вираження цих норм.

Основним елементом системи законодавства є нормативно-правовий акт. Він виникає у процесі правотворчої діяльності уповноважених суб’єктів.

Нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави та встановлює, змінює чи скасовує правові норми.

Нормативний акт характеризується такими ознаками: 1) приймається державними органами у межах їх повнова­жень; 2) має певну чітко визначену форму; 3) має юридич­ну силу, тобто породжує юридичні наслідки; 4) має загаль­ний характер, тобто поширюється на всю сферу однотипних відносин; 5) застосовується до невизначеної кількості випадків; 6) охороняється державою.

На відміну від нормативного акта індивідуальний акт— це юридичний документ, що приймається органом держави в результаті розгляду конкретної справи. Для нього харак­терні такіознаки: 1) приймається на основі нормативного акта; 2) поширює норму права на конкретну юридичну ситуацію; 3) має однократне значення, тобто застосовується лише один раз; 4) адресується чітко визначеним суб'єктам; 5) може бути оскарженим заінтересованими особами.

Серед індивідуальних актів розрізняють акти застосування права, що приймаються в результаті вирішення конкрет­ної ситуації (наприклад, вирок чи рішення суду з конкрет­ної кримінальної чи цивільної справи, наказ директора про накладення стягнення на учня), таінтерпретаційні акти, що є результатом тлумачення правових норм (наприклад, постанова Пленуму Верховного Суду з конкретної справи).

Структура законодавства України (за юридичною силою).

Закони:

Конституція України (конституційні закони)

Закони. Кодекси (збірки законів)

Підзаконні нормативно-правові акти:

Постанови ВРУ

Укази Президента

Постанови КМУ

Накази Міністерств, відомств

Рішення місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування

Локальні акти:

Рішення (накази, розпорядження) власника чи уповноваженого органу П.У.О.