6.Педагогiка спiвробiтнuцтва.

На подолання недолiкiв традицiйного навчання спрямо­вана педагогiка спiвробiтництва - «напрям педагогiчного мислення i практичної дiяльностi, мета якого демократи­зацiя й гуманiзацiя педагогiчного процесу».

Педагогiка спiвробiтництва набуває популярностi в су­часнiй європейськiй освіті, яка своєю головною метою вва­жає надання особистостi потужної життевої мотивацiї, фор­мування її потенцiалу як системи творчих здiбностей i пе­редумов їх реалiзацiї, виховання її впевненою у своїх правах i свiдомою в обов'язках, надання їй автономності як запо­руки її самоактуалiзацiї.

На думку деяких aвторів, сутність педагогiчного проце­су полягає у спiвробiтництвi педагога з дитиною. Для та­ких педагогiв xapaктepнi доброзичливе ставлення до суб'єктiв учiння, прагнення адекватно оцiнити їxнi можли­востi, збагнути мотиви поведiнки, стимулювати творчicть, особистicне зростання i гiднicть, а також здатнicть пiдтри­мувати соцiально сприятливий морально-психологiчний клiмат у навчальнiй групi.

У скандинавських країнах педагогiку спiвробiтництва називають педагогiкою дiалогу, яка орiентується на принци­пи педагогiчного досвiду бразильського педагога Паоло Фрейре. Сутність такого дiалогу полягає в гнучкiй змiнi орiєнтацiї педагогiчного впливу на учнiв, який здiйснює вчитель, виходячи iз моральних принципiв i загальнолюдсь­ких цiнностей. Педагогiка дiалогу виокремлює вчителя як провiдну фiгуру успiшної педагогiчної взаємодiї з учнями й покладає на нього вiдповiдальнiсть оперативно враховувати особистicнi якостi вихованцiв, що постiйно змiнюються пiд впливом зовнiшнiх обставин та iндивiдуального зростання.

Порівняльний аналіз традиційного навчання і педагогіки співробітництва

Традиційне навчання	Педагогіка співробітництва
Мета – засвоєння знань, розуміння навчального матеріалу.	Розвиток інтелектуальних, духовних і фізичних здібностей, формування інтересів, наукового світогляду.

Зміст дидактичних заходів – знання передбачені навчальними програмами предметної підготовки.	Зміст дидактичних заходів – засвоєння способів пізнання, перетворень у навколишньому середовищі та собі.
Рушійні сили навчання – накази, адресування, оцінка.	Рушійні сили навчання – радість творчості.
Основні методи навчання – пояснення, вправи, дії за зразком.	Основні методи навчання – спільна діяльність, пошуки, евристична бесіда.
Основна форма роботи – фронтальна.	Основна форма роботи – спільний пошук, вибір оптимальних варіантів вирішення навчально – пізнавальної проблеми.
Роль вчителя – повідомлення знань у формі з полегшеним розумінням.	Роль вчителя – залучення до активного процесу вирішення різноманітних дидактичних завдань.