2.1.3. Зйомка контурів і рельєфу місцевості

Залежно від характеру місцевості й розташування контурів щодо опорних сторін теодолітних ходів для побудови плану в курсовому проекті застосовані різні способи зйомки, абриси яких видає викладач окремим завданням.

1. Спосіб прямокутних координат (спосіб перпендикулярів)

Способом прямокутних координат зроблена зйомка перетину вісей (кутів) будинків, розташованих проти сторони 6 – 1 основного полігона й загорожі. Лінія 6 – 1 прийнята за вісь абсцис, а по перпендикуляру будуються відстані, які зазначені на абрисі. Зйомка загорожі теж виконана способом перпендикулярів.

2. Спосіб полярних координат

Цим способом виконана зйомка сінокосу. Для визначення границі площі сінокосу необхідно визначити планові положення точок а, б, в, г, д, є, які характеризуються полярним кутом (β₀) і радіусом – вектором (відстань по віддалеміру).

3. Спосіб кутових засічок (спосіб біполярних координат). На плані способом кутових засічок виконана зйомка стовпа лінії електропередачі. Сутність способу полягає в тому, що по лінії діагонального ходу від точок 5, 8 і 7 побудовані горизонтальні кути й проведені напрямки (засічки). Точка перетинання кутових засічок буде місце розташування стовпа лінії електропередач.

4. Спосіб лінійних засічок. Цим способом зроблена зйомка стовпа лінії електропередачі, який перебуває на території огородження. Від кутів п'ятиповерхового будинку обмірювані радіуси – вектори, довжина яких зазначена на абрисі. Точка перетинання лінійних засічок буде місце розташування стовпа лінії електропередачі.

Для зйомки рельєфу застосований полярний спосіб ( для одержання планового положення рейкових точок), перевищення між станціями й рейковими точками визначені тригонометричним нівелюванням. Рейковими називаються точки, у яких при зйомці контурів і рельєфу встановлюється віддалемірна рейка. Такі точки на місцевості не закріплюються.

При зйомці рельєфу місцевості рейкові точки беруть на всіх його характерних точках і лініях, вершинах і підошвах пагорбів, дні й брівках улоговин і ярів, перегинах скатів, вододільних лініях і тальвегах (водозливних лініях). Число рейкових точок повинно бути строго необхідним і достатнім для зображення рельєфу із заданою точністю. Чим крупніше масштаб і менше висота перетину рельєфу, тим більше число рейкових точок потрібно. Однак при зйомці в будь-якому масштабі потрібне узагальнення рельєфу. Останнє викликає помилки його зображення. Гранична похибка ∆Н_уз. узагальнення рельєфу місцевості з кутами нахилу 6º і висотою перетину h рельєфу 0,5 – 1,0 м може бути порядку h.

При зйомці слабо вираженого рельєфу місцевості можливе визначення висот точок за допомогою горизонтального променя. Для цієї мети проти нуля верньєра вертикального круга встановлюють відлік, який дорівнює місцю нуля.

Спостереження рейкових точок роблять при одному положенні вертикального круга ( при якому лімб був орієнтований на даній станції), при цьому роблять відліки по віддалемірній рейці, по горизонтальному й вертикальному кругах. Усі отримані відліки записують у журнал тахеометричної зйомки. Журнал тахеометричної зйомки ( для випадку зйомки місцевості на основі теодолітно-нівелірного обґрунтування) видає викладач.