- •Міністерство аграрної політики та продовольства України двнз «Херсонський державний аграрний університет» Кафедра землеробства
- •М. Херсон – 2014 рік зміст курсової роботи
- •Розділ 1 характеристика народногосподарське значення турмаліну та цікаві відомості про нього
- •Розділ 2 Морфологічна будова і характеристика основних властивостей підзолистого-буроземного кислого поверхнево глейового грунту на делювіальних суглинках
- •2.2. Будова ґрунтового профілю і характеристика морфологічних ознак
- •2.3 Гранулометричний склад грунту
- •Класифікація грунтів за механічним складом (за м.О. Качинським)
- •2.4. Агрегатний склад грунту
- •2.5. Фізичні властивості
- •Оцінка щільності суглинкових та глинистих ґрунтів (за м.О. Качинським)
- •Оцінка шпаруватості ґрунтів (за м.О. Качинським)
- •2.6. Фізико-механічні властивості
- •2.7. Водні властивості
- •Межі швидкості водопроникності ( за м.О. Качинським )
- •2.8. Теплові і повітряні властивості
- •2.9. Агрохімічні властивості
- •2.9.1. Вміст поживних елементів у грунті
- •2.9.2. Гумус
- •Вміст і склад гумусу у верхньому горизонті зональних типів ґрунтів (за м.М. Кононовою)
- •Груповий і фракційний склад гумусу
- •Вміст гумусу (за Тюріним), %
- •2.9.3. Ґрунтовий розчин і його властивості
- •2.10. Класифікація заданого типу грунту
- •2.11. Сільськогосподарське використання
- •2.12. Агромеліоративні заходи по збереженню і підвищенню родючості
- •Водноерозійні і водоакумулятивні форми рельефу
- •Розділ 4 розрахункова частина курсовї роботи Завдання 4.1. Морфологія грунту
- •Завдання 4.2 загальні фізичні властивості ґрунту
- •Визначення щільності складення ґрунту не порушеної будови
- •Визначення щільності твердої фази ґрунту
- •Завдання 4.3. Вміст в ґрунті гумусу
- •Основні показники гумусного стану грунту
- •Вміст водотривких агрегатів ґрунту, %
- •Завдання 4.5. Гранулометричний склад ґрунту
- •Розрахунок гранулометричного складу ґрунту
- •Розрахунок ґрунтово-гідрологічних констант
- •Вміст елементів живлення у заданому ґрунті
- •Фізико-хімічні властивості ґрунту
- •Склад водної витяжки, сума токсичних солей і розрахунок поливної норми
- •Визначення типу та ступені засолення ґрунту
- •Завдання 4.10. Рішення тестових завдань
- •Список використаних джерел
Завдання 4.10. Рішення тестових завдань
1)
2)
3)
ВИСНОВКИ
Ґрунтотворний процес відноситься до категорії біофізико-хімічних. Агентами ґрунтоутворення є живі організми та продукти їх життєдіяльності, вода, кисень, повітря, вуглекислота. Найбільш важливі складові ґрунтотворного процесу:
1) перетворення (трансформація) мінералів гірської породи, з якої утворюється ґрунт;
2) накопичення в гірській породі органічних залишків;
3) взаємодія мінеральних та органічних речовин з утворенням складних органо-мінеральних сполук;
4) накопичення у верхній частині біофільних елементів, і, перш за все, елементів живлення;
5) переміщення продуктів ґрунтоутворення стоком вологи в профіль ґрунту.
Внаслідок біологічного кругообігу речовин, процесу синтезу та руйнування органічної речовини ґрунтотворна порода безперервно взаємодіє з рослинами та тваринами, з продуктами їх життєдіяльності, а також продуктами розпаду органічних залишків. Всі ці процеси приводять до поступового формування ґрунту і є основою ґрунтотворного процесу.
Початок ґрунтоутворення співпадає з початком функціонування наземних систем (біогеоценозів) в умовах одночасної взаємодії п'яти факторів ґрунтоутворення.
Вже на початковій стадії функціонування екосистем формується біологічний кругообіг речовин, але він є надзвичайно обмеженим через те, що учасники цієї стадії мають низьку біологічну продуктивність (гриби, бактерії, водорослі, лишайники). Одночасно з біологічним кругообігом речовин на первинній стадії відбуваються процеси небіологічного напрямку: фізичні, фізико-хімічні. Ці процеси не є специфічними Для ґрунту, вони можуть проходити і в інших природних тілах. Причому вони проходять незалежно один від одного і не зв'язані в одну; систему. Характерною рисою початкової стадії ґрунтоутворення є наявність специфічних для ґрунтів процесів трансформації та переносу речовин. Це є нібито підготовча стадія утворення ґрунту.
Першою стадією утворення ґрунту можна вважати стадію, коли формується резервний фонд поживних речовин, доступних для організмів. На цій стадії розвивається ґрунт, в якому формуються вже запаси мінеральних та органо-мінеральних речовин відносно доступних для рослин.
Сукупність всіх процесів, які проходять на первинній стадії формування ґрунту, приведе до істотного перетворення фізичного стану, зложення ґрунту. В ґрунті з'являються певні агрегати твердої фази. Ця перша попередня стадія розвитку ґрунту переходить в нові дві стадії, які є більш складними. На таких стадіях з'являється процес опідзолення, гумусоутворення, лєсіваж, торфоутворення, агрегатоутворення. Тобто формується специфічний речовинний склад грунту та фізичні властивості його.
Власне ґрунтотворні процеси приводять до формування не окремих ознак ґрунту, які вже були сформовані на первинних стадіях розвитку, а формуються вже цілі типи ґрунтів з властивими для них системами генетичних горизонтів: чорноземи, підзолисті і т.д. Ці процеси проходять внаслідок поєднання первинних двох процесів в специфічних умовах біогеохімічного кругообігу речовин. Причиною формування різноманітних горизонтів є просторове роз'єднання по вертикалі міграції та акумуляції речовин, розчинення та осаджування, окисно-відновні процеси, гумусоутворення, мінералізація органічної речовини і т.д. На цьому, майже завершальному етапі формування типу ґрунту особливе місце належить біологічному кругообігу речовин, де він відіграє більш важливу роль, ніж на перших стадіях формування ґрунту. Таким чином будь-які рослини здійснюють перекачування головних біофільних елементів з різноманітних горизонтів на поверхню ґрунту. Це дуже яскраво видно в ґрунтах лісів.
Важливе місце в загальній схемі формування ґрунту належить швидкості розвитку ґрунту.
Якщо ґрунт в результаті свого розвитку досяг стану, при якому досягнуті рівноважні показники: вміст гумусу, фонди лабільних речовин, потужність горизонту, то вважають, що він (ґрунт) перейшов в наступну стадію розвитку – зрілу стадію, або клімаксну. Слід пам'ятати, що термін встановлення рівноваги в різних частинах ґрунту різний. Так, в верхніх горизонтах рівновага ознак наступає за декілька десятків років, в той час як процес руйнування силікатів в тій ж самій частині ґрунту проходить протягом сотні і більше років.
Стадія формування ґрунту може тривати сотні, тисячі і більше років. За цей час може змінитися один з факторів ґрунтоутворення, наприклад клімат. В цьому випадку може виникнути така ситуація, коли ґрунт, який досяг клімаксного стану за окремими ознаками, знову перейде в нерівновагу за цими ознаками і почнеться нова фаза його розвитку зі зміненими умовами. І так може повторюватися безперервно.
Таким чином, довготривала і складна стадія розвитку ґрунту протікає безконечно може бути перервана лише з припиненням життя на Землі. Однак в умовах довготривалої стабілізації зовнішніх умов ґрунти можуть досягти стану, близького до рівноваги з навколишнім середовищем та його факторами, що викличе стабілізацію їх властивостей і процесів. В такому випадку можна вважати, що ґрунт перейшов у наступну фазу життя – функціонування в зрілому стані