57. Регулювання формування акціонерного капіталу і руху коштів інших фондів об’єднань підприємств корпоративної форми господарювання.

Одним з головних напрямів корпоративного регулювання є управління цінними паперами.

У положенні «Про цінні папери» визначаються:

- форма випуску — документальна чи без документальна (у вигляді записів в

електронній базі даних);

- обов'язкові реквізити; вписуються деякі законодавчі вимоги щодо

неподільності акцій;

- права власників привілейованих акцій;

- умови та способи конвертації акцій;

- їх анулювання;

- умови випуску облігацій;

- умови невиконання зобов'язань покупцями цінних паперів що до термінів та розмірів їх оплати.

В положенні «Про рух цінних паперів» закладаються такі норми:

• акціонери не мають права продавати або передавати свої акції без згоди загальних зборів;

• власник акцій, який вирішив продати свої акції або їх частину, зобов’язаний запропонувати їх безпосередньо самому акціонерному товариству;

• у разі згоди товариства придбати акції у акціонера між ними укладається договір купівлі-продажу;

• включення до ЗАТ нових акціонерів можливе тільки з числа його працівників за згодою загальних зборів.

Як правило, корпорація випускає акції - іменні та на пред'явника, прості та привілейовані; облігації - іменні та на пред'явника, процентні та цільові, з вільним та обмеженим обігом, а також опціони, векселі (прості й переказні) та інші види цінних паперів.

Регулювання фондів здійснюється відповідно до законодавчих положень, установчих документів, розроблених і затверджених положень про фонди.

Регулятивна база України містить лише вимоги щодо створення обов'язкових фондів — статутного й резервного, тому в положеннях передбачається створення фіксованого (статутного) та фіксовано-змінного (резервного) фондів.

Для ефективного господарювання створюються інші фонди:

• фонд розвитку виробництва;

Джерелами фонду розвитку виробництва є відрахування з прибутку, який залишається в розпорядженні корпорації, амортизаційні відрахування, виручка від реалізації майна та інші джерела.

Призначений для фінансування технічного переозброєння, реконструкції та розширення виробничої бази корпорації, для фінансування приросту власних оборотних коштів, для підготовки та освоєння нових видів продукції, прогресивних технологічних процесів, для погашення довгострокових кредитів, відшкодування збитків тощо.

• фонд соціального розвитку;

Кошти фонду соціального розвитку спрямовуються на підтримку й розширення соціально-побутової сфери.

Джерело - відрахування з прибутку, який залишається в розпорядженні корпорації, амортизаційні відрахування, виручка від реалізації майна та інші джерела.

• фонд заохочення;

• фонд накопичення коштів для викупу власних акцій.

Джерело – відрахування з чистого прибутку за нормативом у відсотках, що встановлюється на загальних зборах.

Призначений для здійснення всіх заохочувальних індивідуальних виплат працівникам корпорації, крім тих, які оплачуються за рахунок собівартості.

• фонд оплати праці органів управління та контролю;

• фонд сплати дивідендів;

Джерело – чистий прибуток, за нормативом, встановленим загальними зборами акціонерів.

Призначений для реалізації дивідендної політики.

Відповідно до головних напрямів використання прибуток можна поділити на дві частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплатвласникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи, на соціальну підтримку тощо;

2) прибуток, що залишається на підприємстві і спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів.

Щоб регулювати розподіл прибутку розробляють положення «Про порядок розподілу прибутку», яке може конкретизуватися документами «Про участь персоналу в прибутках», «»

Основними варіантами дивідендної політики можуть бути такі:

1) виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;

2) виплата дивідендів з певним щорічним зростанням;

3) спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки чистого прибутку;

4) виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб;

5) виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій.

Сплата дивідендів є формою розподілу прибутку, яку регулює окреме положення.