- •Вступ українська культура як соціально-історичне явище
- •Джерела формування української культури
- •Передслов'янська доба
- •Слов'янська доба Світоглядні уявлення слов'ян
- •Розвиток мистецтва у східних слов'ян
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Література
- •Доба київської русі
- •Християнство як чинник нових культурних процесів
- •Розвиток освіти та наукових знань
- •Розвиток літератури
- •Архітектура та образотворче мистецтво
- •Мистецтво оздоблення книги
- •Художнє ремесло
- •Культура галицько-волинської русі
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Семінарське заняття Тема: Запровадження християнства у Київській Русі та його вплив на розвиток культури
- •Література
- •Українська культура у XIV – першій половині XVII століття
- •Соціально-політична та культурна ситуація на українських землях
- •Ренесансно-реформаційні ідеї в українській культурі
- •Розвиток освіти і науки
- •Розвиток друкарства
- •Архітектура і мистецтво
- •Література
- •Культура козацтва
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Література
- •Українська культура у другій половині
- •XVII – XVIII століття
- •Соціально-культурна ситуація на українських землях
- •Освіта і наука
- •Літописання та література
- •Архітектура і мистецтво
- •Музична та театральна культура
- •Контрольні запитання:
- •Теми рефератів
- •Література
- •Українська культура у хіх столітті
- •Доба національно-культурного відродження
- •Освіта і наука
- •Розвиток літератури та початки української журналістики
- •Театральна та музична культура
- •Архітектура та образотворче мистецтво
- •Декоративно-прикладне мистецтво
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Семінарське заняття
- •Література
- •Культура україни у хх столітті
- •Українізація 20-х років та українська культура
- •30-І роки в долі української культури
- •Першої половини 50-х років
- •Українська культура другої половини 50-80-х років
- •Українська культура 90-х років
- •Основні тенденції сучасного культурного розвитку україни
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Словничок
- •Література до курсу Тексти
- •Навчальні видання
- •Дослідження
- •Довідкові видання
- •Бібліографічні видання
- •Періодичні видання
Контрольні запитання
1. Яку роль відігравали «Просвіти» у культурно-освітянському русі на сході й заході України?
Якими були особливості розвитку культури доби Центральної Ради та гетьманату?
Який вплив мала політика українізації на просвітницькі процеси в Україні?
У чому полягала сутність літературної дискусії 1925-1928 pp.?
5.У чому, на вашу думку, виявляються суперечності у розвитку культури 30-х років?
Якими були особливості розвитку української культури у роки Великої Вітчизняної війни?
Якими були успіхи і втрати в українській культурі 60-70-х років?
Які події політичного і соціального життя України визначили розвиток культури 80-х років?
Які урядові документи визначають напрями та зміст відродження української культури на сучасному етапі?
Теми рефератів:
Драматургія та новаторство у театрі «Березіль».
Суспільно-культурна діяльність М. Хвильового.
Традиції і новаторство в українській культурі XX ст.
Стан і проблеми народного мистецтва на сучасному етапі.
Особливості культурного відродження на сучасному етапі.
Внесок О.Довженка у розвиток української культури.
Становлення українського кінематографу.
Література
Жаботинський В. Вибрані статті з національного питання. – К., 1991.
Історія української культури ХХ ст.: у 2 кн. – К., 1993-1995.
Історія українського радянського кіно: у 3 т. – К., 1986.
Нариси історії українського шкільництва (1905-1933). – К., 1996.
Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920-30-х років: соціальний портрет та історична доля. – К., Едмонтон, 1992.
Касьянов Г.В. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ-ХХ ст.: соціально-політичний портрет. – К., 1993.
Касьянов Г.В., Даниленко В.М. Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-і роки). – К., 1991.
Корнієнко Н.М. Лесь Курбас: репетиція майбутнього. – К., 1998,
Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.). – К., 1999.
Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917-1933: поезія, проза, драматургія. – Париж, 1959.
Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1997.
Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 1998.
Петров В.П. Діячі української культури (1920-1940 pp.): Жертви більшовицького терору. – К., 1992.
Репресоване «Відродження»: (Українська культура у 20-ті роки). – К., 1993.
Римаренко Ю.І. Національний розвій України: проблеми і перспективи. – К., 1995.
Украинская Советская социалистическая республика: Энцикл. справ. – К., 1987.
Феномен нації: Основи життєдіяльності. – К., 1998.
Феномен української культури: методологічні засади осмислення. – К., 1996.
Хвильовий М. Україна чи Малоросія? – К., 1993.
Шейко В.М. Історія української культури. – Харків, 2001.
Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація. – Харків, 2001.
Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української художньої культури. – Харків, 2003.
Словничок
АБСИДА (АПСИДА) – півкруглий (іноді багатокутний) виступ в античних або церковних будівлях, перекритий куполом чи зімкнутим напівсклепінням.
АВГУСТЕЙ – Великий імператорський палац у візантійській столиці Константинополі.
АВТОХТОННИЙ – такий, що виник на місці сучасного проживання, існування.
АГІОГРАФІЧНІ ТВОРИ – АГІОГРАФІЯ – вид церковної літератури, яка вміщувала описання життя святих.
АКАНФ – рослина, подібна до чортополоху, часто зустрічається в античному образотворчому мистецтві.
АЛІПІЙ (Алімпій, Олімпій) ПЕЧЕРСЬКИЙ (? – 1114) – давньоруський живописець, ювелір, лікар, чернець Києво-Печерського монастиря.
АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА В КИЄВІ – пам'ятка культової архітектури у стилі бароко. Побудована в 1744-1767 pp. За проектом архітектора Б.Растреллі на Андріївській горі в пам'ять про відвідини Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною.
АНТИ – племінна група давніх слов'ян. Займала територію між Дністром і Дніпром. Етнонім має іранське походження й означає "крайній, окраїнний". Остання письмова згадка про антів датується 602 роком у зв'язку з походом аварського карального загону для їх винищення. Разом з іншими ранньослов'янськими групами анти причетні до етногенезу східних, західних та південних слов'ян.
АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я – міста-держави (поліси), які виникли у процесі грецької колонізації VI – V ct. до н.е.: Тіра в Нижній Наддністрянщині, Ольвія в Нижньому Побужжі, Херсонес у Південно-Західному Криму, Пантікапей на Керченському півострові.
АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ (? – 1073) – чернець, один із засновників і керівників Печерського монастиря у Києві.
"АНФОЛОГІОН" – збірка вибраних служб на всі 12 місяців року, видана друкарнею Києво-Печерського монастиря у 1619 році. Тексти були підготовлені Іовом Борецьким. У редагуванні книжки брав участь Захарія Копистенський.
АНТИФОН – церковний вірш для поперемінного співу двох хорів.
АНТРОПОМОРФНИЙ – людиноподібний
АПОКРИФИ – стародавні релігійно-легендарні твори на біблійні сюжети.
"АПОСТОЛ" – перша друкована книга в Україні. Видана в лютому 1574 р. Іваном Федоровим у Львові.
АРГАТИ – найбідніша частина запорозького козацтва у XVIII ст. Брали активну участь у гайдамацькому русі.
АРКАДА – кілька однакових за формою арок у будівлі, що спираються на колони.
АРХОНТ – знатна багата особа, дворянин.
АСИМІЛЯЦІЯ – злиття одного народу з іншим, яке супроводжується зміною самосвідомості, звичаїв, мови тощо.
АТРІУМ – головне приміщення, вітальня візантійського будинку, палацу.
БАРМИ – дорогоцінні наплічники, прикрашені зображенням релігійного характеру, одягалися візантійськими імператорами й давньоруськими князями під час коронацій та урочистих виходів.
БАРМИЦЯ – кольчужна сітка, що кріпилася до шолома й захищала шию, вуха та потилицю воїна.
БАРОКО – стиль в європейському мистецтві кінця XVI - середини XVIII ст., для якого характерні зовнішній блиск, парадність, декоративність.
БЕРЕГИНІ – русалки у східнослов'янській міфології.
БЕРЕСТЕЙСЬКА УНІЯ 1596 року – злука католицької (Вселенської) церкви та православних єпископій України та Білорусі на умовах визнання католицької догматики про чистилище, походження Духа Святого від Бога-Отця та Бога-Сина, додержання візантійського обряду та юліанського календаря.
БОЙКИ – етногафічна (субетнічна) група українців, які населяють Карпати. Родовід ведуть від давнього східнослов'янського племені білих хорватів.
БОРЕЦЬКИЙ Іван (Іов) Матвійович (?– 1631) – церковний, політичний і культурно-освітній діяч. Перший ректор Київської братської школи. Київський православний митрополит.
БОРИСФЕН – грецька назва р.Дніпро за античних часів.
"БУКВАР" ІВАНА ФЕДОРОВА – назва книги умовна, оскільки титульний лист або передмова відсутні. Відомий у 1574 р. у Львові та в 1578 р. в Острозі
"БУКВАРЬ ЮЖНОРУССКІЙ" – книжечка, укладена Т.Шевченком і видана його коштом у 1861 р. для початкового навчання грамоти дорослих українців рідною мовою у недільних школах.
БУЛАВА – один із козацьких клейнодів, символ найвищої влади гетьманів, козацьких отаманів в Україні XVI – XVIІІ ст., а також у турецьких пашів. Мала вигляд палиці зі срібною або позолоченою кулею на кінці,
БУНЧУК – важливий атрибут гетьманської влади, військова регалія в козацькому війську. Походить із Туреччини. Мав вигляд палиці, зверху якої кріпилася маковиця (кулька, схожа на маківку), від якої донизу звисали довгі пасма кінського волосся білого, чорного, рудого кольорів, а також дві китиці.
ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР – таємне розпорядження, видане 20 липня 1863 р. міністром внутрішніх справ Росії П.Валуєвим, згідно з яким заборонялося друкувати науково-популярну і релігійну літературу українською мовою.
ВАСИЛЕВС – титул візантійського імператора.
ВЕЛЕС – бог скотарства, торгівлі й музики у східних слов'ян.
ВЕЛИКА СКІФІЯ – наукова назва політичного утворення, що існувало у Північному Причорномор'ї в VIІ - ІVct. до н.е.
ВЕНЕДИ – найдавніше слов'янське етноплемінне об'єднання. Вперше згадується у І ст.
ВИДУБИЦЬКИЙ МОНАСТИР У КИЄВІ – пам'ятка архітектури. Заснований у 1070-х роках князем Всеволодом Ярославичем на південній околиці Києва –у Видубичах. Осередок освіти та культури у Київській Русі.
ВИЇМЧАСТА ЕМАЛЬ – поширена у слов'ян техніка виготовлення металевих ювелірних виробів, прикрашених залитими у спеціально видовбані гнізда кольоровими емалями.
ВІЛА – русалка, діва-чарівниця у міфології південних слов'ян.
ГЕРРОС – місце поховання скіфських царів, розташоване у Нижньому Подніпров'ї.
ГІЗЕЛЬ Інокентій (бл. 1600 – 1683) – історик, освітній та політичний діяч. Ректор Києво-Могилянського колегіуму, архімандрит Києво-Печерської лаври і управитель лаврської друкарні.
ГОМІЛІЯ – релігійна проповідь, послання.
ГОРИТ – скіфський дерев'яний футляр для лука і стріл.
ГОТИ – одне з найбільш відомих в історії Європи часів пізньої Римської імперії східногерманське племінне об'єднання. На території України проживали від кінця II до рубежу IV-Vct.
ГРАФІТІ – написи і малюнки, накреслені на речах, стінах будівель тощо.
ГРИВНЯ (гривна) – вагова, лічильна й монетна одиниця в Київській Русі, Україні, Росії та Білорусі.
ГРИДНИЦЯ – приміщення для княжих дружинників, для прийому гостей.
ГРИФОН – міфологічна істота, крилатий лев, іноді з головою орла.
ГРОМАДИ – напівлегальні організації української інтелігенції культурницького і суспільно-політичного спрямування, що діяли у другій половині XIX – на початку XX ст.
ГУЛЕВИЧІВНА Єлизавета (Гальшка) (1575-1642) – поміщиця, вдова мозирського маршалка Лозки. Одна із засновників Київської братської школи. Вела меценатську та освітню діяльність.
ГУЦУЛИ – етнографічна (субетнічна) група українців, розселена в українських Карпатах. Нащадки давніх слов'янських племен – білих хорватів, тиверців, уличів,
ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА У КИЄВІ – загальнонародна історична назва церкви Богородиці, зведеної у 991-996 pp. Перший кам'яний храм у Київській Русі. Була усипальницею княжого роду. У 1240 р. під час монголо-татарської навали була зруйнована.
ДИВИТІСІЙ – верхній парадний одяг візантійських імператорів.
ДИПІНТІ – написи фарбою, як правило, на посудинах.
ДИСКОС – ритуальна церковна посудина (блюдце на підставці).
ДИТИНЕЦЬ – внутрішня частина фортеці, укріпленого міста; кремль.
ДІАСПОРА – частина народу, яка назавжди залишила свою історичну вітчизну і поселилася в іншоетнічному середовищі.
ДОБРОМИЛЬСЬКИЙ ЛІТОПИС – хроніка, складена у містечку Добромиля (Львівщина), яка охоплює події української історії 1648-1700 pp.
ДОЛЬМЕНИ – поховальні споруди дохристиянських епох, складені з кам'яних брил.
ЕВЕКТА – митний податок, що стягувався урядом Гетьманщини за вивіз товарів до Росії в другій половині XVIІ – XVIІІ ст.
ЕКФРАСІС – християнська проповідь.
ЕЛЕКТР – штучний метал; сплав золота і срібла.
ЕЛОГІЙ (лат.) – короткий вислів; надмогильний напис.
ЕМСЬКИЙ АКТ 1876 р. – підписаний царем Олександром ІІ у німецькому містечку Емс 18(30) травня 1876 р. таємний законодавчий документ про повну заборону українського письменства.
ЕПІКЛЕЗА – найменування божества у відповідності до його конкретного втілення.
ЕПІТАФІЯ (грец.) – надгробний напис.
ЄВКТИРІЙ – монастирське приміщення для моління.
ЄВХАРСТЇЯ – одне з таїнств християнської релігії – причастя.
ЄЛЕЦЬКИЙ МОНАСТИР У ЧЕРНІГОВІ – релігійний центр Київської Русі, заснований у 60-х роках XI ст.
ЖИГАЛО – залізний прут для пропалювання отворів у дереві.
ЗАБОРОЛО – захищена верхня частина міської стіни чи валу.
ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО – система усталених, як правило, письмово не фіксованих і частково санкціонованих верховною владою правил у суспільстві. В Україні існувало з давніх часів.
ЗЕРНЬ – дрібні золоті або срібні кульки, напаяні на ювелірні вироби.
ЗООМОРФНИЙ – звіроподібний.
ІЄРЕЙ – священик, пресвітер.
ІКОНОГРАФІЯ – визначені правила зображення певного сюжету чи особи; перелік, опис і систематизація зображень певної особи, події, сюжету тощо.
ІЛАРІОН (?– бл. 1088) – митрополит київський, церковний і політичний діяч, філософ і оратор. Автор "Слова про закон і благодать".
ІЛАРІОН (світське ім'я – Іван Іванович Огієнко; 1882 -1972) – православний митрополит, мовознавець, історик церкви, церковний та культурний діяч. Автор багатьох творів з історії української культури та церкви.
ІЛЛІНСЬКА ЦЕРКВА У СУБОТОВІ – пам'ятка архітектури раннього бароко в Україні. Зведена у 1653 р. за наказом Б.Хмельницького як церква-усипальниця.
ІНСИГНІЇ (в Україні – клейноди) – дорогоцінні предмети, що є ознаками влади (атрибутами державності), гідності, спеціального відзначення.
ІРМОС – церковна пісня, гімн.
"ІСТОРІЯ РУСІВ" – історично-політичний твір кінця XVIII – початку XIX ст. Питання авторства досі залишається дискусійним. Книга відіграла важливу роль у формуванні історичної та національної самосвідомості українського народу.
КАГАН – правитель, хозарський хан.
КАПИЩЕ – місце культових відправ у давніх слов'ян,
КАТЕХІЗІС – короткий виклад (у формі запитань і відповідей) догматів християнського віровчення.
КЕНТИНАРІЙ – візантійська міра ваги і грошова одиниця, що дорівнювала 1,8 кг золота.
КИРИЛІВСЬКА ЦЕРКВА У КИЄВІ – пам'ятка архітектури Київської Русі. Побудована всередині XIІ ст.
КІНЕЦЬ – частина міста в Давній Русі.
КЛIP – духовенство, церковнослужителі.
КЛІРОС – у православному храмі місце (на підвищенні перед іконостасом), де під час богослужіння розміщується клір – церковнослужителі.
КЛОБУК – чернечий головний убір, що складається із шапочки (камілавки) і крепового покривала.
КОВНИЦЯ – кузня.
КОВНІР Степан Дем’янович (16955-1786) – архітектор і будівничий. Споруди його виконані у стилі українського бароко.
КОЛТ – поширена в Київській Русі підвісна прикраса на зразок сережок.
КОНТРФОРС – вертикальний виступ стіни, що посилює її стійкість.
КОНУНГ – князь, король у скандинавів.
КОНХА– ніша у палаці, в храмі.
КОСМОГОНІЯ – розділ астрономії, який вивчає походження й розвиток небесних тіл та їх систем.
КОСМОЛОГІЯ – уявлення давніх людей про будову і розвиток Всесвіту.
КУЛЬТУРНИЦТВО – культурно-освітній рух XIX – початку XX ст., діячі якого вважали просвітницьку роботу найдійовішим засобом піднесення освітнього рівня населення і зміцнення національної самосвідомості, а також система заходів, спрямована на активізацію формування й консолідації нації.
КУРГАН – фунтовий або кам'яний насип над одним або кількома похованнями.
ЛАПІДАРНИЙ НАПИС – напис, вирізьблений на камені.
"ЛЕКСИС" – словник, виданий Лаврентієм Зизанієм у Вільно (1596), в якому церковнослов'янські перекладені розмовною мовою,
ЛЕМКИ – етнографічна (субетнічна) група українців, які здавна живуть в Карпатах.
ЛІТУРГІЯ – церковне богослужіння.
ЛЬВІВСЬКЕ СТАВРОПІГІЙСЬКЕ БРАТСТВО (Успенське ставропігійське братство у Львові) – громадська благодійно-просвітницька організація православних міщан, створена на початку 1580-х pp.
МАРІЇНСЬКИЙ ПАЛАЦ У КИЄВІ – пам'ятка палацово-паркової архітектури. Зведена у 1745-1752 pp. За проектом Б.Растреллі як резиденція членів царської сім'ї на випадок їх перебування у Києві.
МЕАНДР – стрічкоподібний орнамент у вигляді безперервної ламаної лінії із завитками.
МИТРОПОЛІЯ – головне місто області, підпорядкованої митрополиту; столиця.
МОГИЛА Петро Симеонович (1596-1647) – політичний і культурний діяч України, Молдавії та Румунії. Митрополит Київський і Галицький. Фундатор Києво-Могилянської академії. Автор багатьох творів, написаних слов’янською, польською і латинською мовами.
МУСІЯ – мозаїка.
НАКРА – ударний інструмент, подібний до барабана.
НЕФ – витягнуте у довжину приміщення в церкві, відокремлене рядом колон.
НОГАТА – давньоруська дрібна монета,
НОМІЗМА – стародавня грецька золота монета.
ОБОЛ – стародавня срібна монета.
ОЛЕСЬКИЙ ЗАМОК– пам'ятка архітектури XIII-XVIII ст. на Львівщині. Являє собою характерний взірець давньоруського еліпсоподібного замку, перетвореного у ренесансний палацовий комплекс.
ОРАНТА – ранньому церковному малярстві зображення людської фігури з молитовно розпростертими і піднятими вгору руками, пізніше – образ богоматері.
ПАВОЛОКА – коштовна тканина, покривало.
ПАНАГІЯ – іконка, яку містить на грудях, поверх одягу, вище духовенство.
ПАНТЕОН – усі боги того чи іншого культу.
ПЕКТОРАЛЬ – коштовна металева нагрудна прикраса – ознака влади,
ПЕРЕГОРОДЧАСТА ЕМАЛЬ – поширена в Київській Русі техніка виготовлення ювелірних виробів, коли емаль заливалася всередину напаяних на прикрасу перегородок.
ПЕРУН – у східнослов'янській міфології бог грому і блискавки. У передхристиянську добу – один із верховних богів,
ПИСАЛО – паличка для письма.
ПІНЯЗЬ – стародавня дрібна монета.
ПЛАЩАНИЦЯ — ритуальний предмет у християнській церкві.
ПЛІНФА – старовинний будівельний матеріал, що має форму тонкої цегли.
ПОСАД – передмістя, реміснично-торговельна частина у давньогрецьких містах; поселення.
ПОТИР – чаша, ритуальний церковний посуд.
П'ЯТНГИЦЬКА ЦЕРКВА У ЧЕРНІГОВІ – пам'ятка давньоруського церковного зодчества кінця XIІ ст.
РЄЗИ – стародавнє слов'янське письмо, що за свідченням письмових джерел, існувало ще у дохристиянську добу.
САКЕЛЛАРІЙ – високий церковний чин у Візантії, у віданні якого були монастирі.
САКРАЛЬНИЙ (лат.) – священний, релігійний.
СИНОПСИС – збірка матеріалів, статей, описів з якогось, як правило, розташованих у хронологічному порядку. Термін застосовується переважно до історичних творів. "Київський синопсис" – перший короткий нарис історії України. Створений у Києво-Печерській лаврі. Автором вважається Інокентій Гізель.
СІНКЕЛЛ – слуга, довірена особа епископа.
СКАЛЬДИ – давньоскандинавські поети-співаки.
СКУД ЕЛ ЬНИЙ – глиняний.
СКУРРИ – скоморохи, блазні.
СКУФ'Я – оксамитова шапочка, яку носять священики.
СМАЛЬТА – кольорове скло для мозаїки.
СОФІЇВКА – дендрологічний парк у м.Умань на Черкащині, видатна пам'ятка паркового мистецтва. Закладений у 1796-1800 pp. На замовлення Фелікса Потоцького і названий на честь його дружини Софії.
СОФІЯ КИЇВСЬКА – видатна пам'ятка давньоруської архітектури XI ст., православний собор, який був релігійним, духовним, політичним і культурним центром Київської Русі.
СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР У ЧЕРНІГОВІ – головний храм Чернігівського князівства у давньоруські часи. Заснований близько 1036 p., завершений у 50-70-х рр.ХІ ст.
СТРИБОГ – бог вітру у східнослов'янській міфології.
ТЕРАКОТА – виріб із випаленої глини.
ТРЕБА – жертва.
ТРЕБИЩЕ – жертовник, місце принесення язичниками жертви богу.
ТРОЇЦЬКО-ІЛЛІНСЬКИЙ МОНАСТИР У ЧЕРНІГОВІ – релігійний центр доби Київської Русі. Виник у 1069 р. як печерний монастир під назвою Іллінський. У XVII - XVIII ст. монастир був відомим осередком українського літописання і книгодруку.
ТРОПАР – величальна пісня у православному богослужінні на честь того чи іншого святого.
ФІБУЛА– металева застібка на зразок англійської шпильки.
ФІЛІГРАНЬ – виготовлення ювелірних ажурних предметів із тонкого скрученого золотого, срібного чи мідного дроту.
ФРЕСКА – живописний твір, виконаний фарбами на свіжій штукатурці.
ФРОНТОН – верхня трикутна частина фасаду будівлі, обрамлена карнизами.
ХАРТІЯ – матеріал (папірус або пергамент), на якому написано рукопис, а також сам рукопис, аркуш паперу, грамота.
ХЛАМИДА – стародавній верхній одяг (просторий плащ із застібкою на правому плечі або на грудях).
"ХРОНОГРАФИ" – середньовічні твори із всесвітньої історії. На Русі були поширені з Х ст.
ЧЕРНЬ – сплав срібла, свинцю, сірки та інших компонентів, за допомогою якого шляхом спеціальної термічної обробки прикрашають срібні вироби.
ШЕСТОПЕР – холодна ручна зброя, булава з виступаючими пластинами (перами).
ЯРИЛО – бог сонця, весни, плотської любові, плодючості у східнослов'янській міфології.