- •Тема 1. Історичні умови винекнення та джерела формування української культури.
- •1. Вступ. Предмет, мета і завдання курсу «Історія української культури».
- •3. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
- •4.1. Скіфська культура.
- •4.2. Антична епоха в українському контексті.
- •4.3. Слов’янська доба в дохристиянській культурі українських земель.
- •Тема 2. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (х–хііі ст.)
- •1. Загальна характеристика періоду Київської Русі. Вплив християнства на розвиток давньоруської культури.
- •2. Культура Київської Русі як синтез язичництва та візантійського впливу.
- •2.1. Мова, писемність, освіта, наукові знання та література.
- •2.2. Містобудування й архітектура. Архітектура.
- •2.3. Скульптура, живопис, декоративно-прикладне мистецтво. Музика.
- •3. Соціокультурні процеси та мистецькі здобутки Галицько-Волинського князівства.
- •Тема 3. Ренесанс як явище в українській культурі (хіv–хvі ст.)
- •1. Національний варіант Ренесансу і Реформації в українській культурі.
- •2. Братства як осередки національно-релігійного та культурно-освітнього життя.
- •3. Виникнення українського друкарства. Пересопницьке Євангеліє.
- •4. Полемічна література.
- •5. Архітектура та образотворче мистецтво.
- •Тема 4. Феномен українського бароко (хvіі – хvііі ст.)
- •1. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури хvіі – хvііі ст.
- •2. Розвиток освіти і науки. «Золота доба» Києво-Могилянської академії.
- •3. Література, усна народна творчість, музика і театр епохи бароко. Творчість м. Березовського, а. Веделя, д. Бортнянського.
- •4. Бароко в архітектурі і живописі України. Школи іконопису. Український портретний живопис. Своєрідність українського бароко в загальноєвропейському контексті.
- •Тема 5. Національно-культурне відродження. Дискурс просвітництва та романтизму в Україні . (перша половина хіх ст.).
- •1. Суспільно-політичні, духовно-ідеологічні процеси в Україні початку хіх ст.
- •2. Розвиток освіти в Україні. Наука.
- •3. Особливості українського літературного процесу.
- •4. Розвиток театрального і музичного мистецтва. Образотворче мистецтво.
- •Тема 6. Культура України другої половина хіх – початку хх ст.
- •1. Українська культура в контексті суспільно-історичних реалій кінця хіх – поч. Хх століття.
- •2. Розвиток освіти та науки в Україні у другій половині хіх – поч. Хх ст.
- •3. Розвиток музично-драматичного мистецтво. М. Лисенко – засновник української класичної музики.
- •4. Література і театральне мистецтво. Театр корифеїв. Молодий театр.
- •5. Формування національного стилю в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •Тема 7. Українська культура радянської доби (1920–1991)
- •1. Культурне будівництво у радянській Україні в 20–30 рр. Хх ст.
- •2. Українська культура у період сталінізму. Репресії проти митців. Роки війни.
- •3. Українська культура повоєнного періоду. Шістдесятництво як культурний феномен.
- •4. Форсований наступ на українську культуру за часів стагнації.
- •Тема 8. Культура України на зламі двох століть.
- •1. Культуротворчі процеси в Україні після здобуття незалежності.
- •2. Сучасне українське образотворче мистецтво як втілення менталітету українців. Постмодернізм.
- •3. Розвиток сучасної української літератури. Поширення комерційних жанрів.
- •4. Сучасне українське кіномистецтво і театр, образотворче та музичне мистецтво.
- •Тема 9. Особливості культури Закарпаття
- •1. Культура Закарпаття х – хvііі ст.
- •2. Культура Закарпаття хvііі – хіх ст.
- •3. Культура Закарпаття першої половини хх ст
- •4. Культура Закарпаття другої половини хх – початку ххі ст.
Тема 5. Національно-культурне відродження. Дискурс просвітництва та романтизму в Україні . (перша половина хіх ст.).
ПЛАН
1. Суспільно-політичні, духовно-ідеологічні процеси в Україні початку ХІХ ст.
2. Розвиток освіти в Україні. Наука.
3. Особливості українського літературного процесу.
4. Розвиток театрального і музичного мистецтва. Образотворче мистецтво.
1. Суспільно-політичні, духовно-ідеологічні процеси в Україні початку хіх ст.
Головною особливістю соціально-економічного розвитку України першої половини XIX ст. був швидкий занепад феодально-кріпосницької системи господарювання. З розпадом кріпосницького господарства прискорюється формування капіталістичних відносин. Спостерігається швидке зростання економіки, торгівлі, міст, посилюються темпи руху населення. Розвиток капіталістичних відносин призвів до відчутних змій у соціально-економічному і культурному житті міст.
XIX ст. – суперечлива доба в історії культури України. Саме цього часу було завершено послідовну політику позбавлення України державності й національних досягнень та культурних здобутків попередніх століть. Територія України входила до складу Російської імперії й Австрії. Ще наприкінці XVIІІ ст. на українських землях, що перебували у складі Російської імперії, відбулися зміни в адміністративно-територіальному устрої. У 1796 р. були ліквідовані намісництва і утворені губернії та генерал-губернаторства. Внутрішня політика самодержавства на українських землях була спрямована на уніфікацію адміністративної системи цих земель за загально імперською системою. Російсько-турецькі війни за Північне Причорномор'я та Крим, ліквідація Запорозької Січі, насильницьке приєднання Російською імперією території Правобережної України і Буковини, скасування козацької автономії на Слобожанщині та Лівобережжі й оформлення тут кріпосного права, русифікаторська політика царського уряду — все це сприяло виникненню і поширенню української національної самосвідомості.
У XVIІІ ст. Європа добре знала посягання центральної влади на традиційні свободи, якими користувалися окремі міста, регіони або стани. Занепад старих форм українського життя і початок нового періоду в українській історії — національного відродження — були зумовлені тим, що освічені представники етносу вважали, що українська національність перестає існувати, а з нею мова і культура України. З усіх земель українського етносу територія колишньої Гетьманщини та Слобожанщина мали найкращий потенціал, володіли відносно кращими передумовами для формування модерного на-ціонального руху. На цих землях ще жива була пам'ять про політичні права й державний устрій, що донедавна існував тут.
Рух за національне відродження став важливою складовою суспільно-політичного життя України XIX ст. У першій половині ХІX ст. у європейських країнах з'являються нові наукові погляди на концепцію нації. Основоположником цих поглядів вважається німецький філософ Й.Гердер, який одним із перших довів значення національних мов і фольклору у розвитку національної самосвідомості народів.
На думку сучасних дослідників національних рухів, процес формування націй проходив у трьох етапах: академічному, культурному і політичному. Автором такої періодизації є професор Празького університету Мирослав Грох. За його теорією на першому етапі відродження національна група стає предметом уваги дослідників, які вивчають фольклорну спадщину, досліджують вірування, звичаї, історичне минуле народу. Робиться все це мовою іншого народу. Другий етап національно-культурного відродження визначений тим, що мова, яка на першому етапі була предметом вивчення, тепер стає мовою, якою творять літературу, яка вживається у науці, громадському житті, у пол-ітиці. І на третьому етапі нація, об'єднана мовою, висуває вимоги до політичного самоврядування, автономії, самостійності.
Формування української національної свідомості у хронологічних рамках виглядає так:
– перший етап – кінецьXVIII – 40-ві роки ХІХ ст.;
– другий етап – 40-80-ті роки XIX ст.;
– третій етап – 90-ті роки XIX ст. – 1914 р.
Періодизацію цю запропонував один із найбільших авторитетів у зарубіжному українознавстві І.Лисяк-Рудницький.
Найважливішими складовими національно-культурного відродження в Україні можна вважати такі:
– зміст і основні результати соціально-економічних зрушень, які характерні для переходу від феодалізму до капіталізму;
– процес формування нації, національної самосвідомості, національної культури;
– зміст і реальні результати національно-визвольної боротьби, спрямованої на обстоювання політичної незалежності.
У процесі формування української нації, а водночас, і формування національної культури складається єдина літературна мова, що мало непересічне значення для формування національної самосвідомості.
Особливу роль у розвитку національної самосвідомості відіграв фольклор, початок вивчення якого в Україні припадає на кінець XVIІІ – початок XIXст. У процесі національного пробудження виникає національний театр, музика, образотворче мистецтво, домінують національні елементи в архітектурі. Визначеного розвитку досягають освітянські традиції, які формуються під впливом етнопедагогіки. Зрештою, саме до цього періоду належить виникнення української журналістики та книгодрукування рідною мовою.
Загалом умови розвитку культури, науки, мистецтва, літератури як на східних, так і на західних українських землях у ХІХ ст. були досить складними. Але всупереч постійним репресійним заходам царського і цісарського урядів, на противагу різним реакційним силам, український народ виявив неабияку життєздатність, талановитість і незбориму силу волелюбного духу.