- •Педагогіка
- •1. Наука педагогіка, її предмет, основні категорії. Вклад я.А.Коменського, г.К.Сковороди, о.В.Духновича, к.Д.Ушинського та ін. В педагогічну науку.
- •5. Зміст понять: людина, особистість, розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особистості.
- •7. Роль біологічних та соціальних факторів у розвитку особистості.
- •8. Роль діяльності та спілкування у розвитку і вихованні особистості.
- •21. Основні критерії удосконалення змісту шкільної освіти.
- •27. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку.
- •29. Домашня навчальна робота школярів як дидактична проблема. Шляхи оптимізації домашніх завдань.
- •33. Поняття виховання, основні його категорії: виховання, самовиховання та перевиховання.
- •40. Методи стимулювання виховання. Педагогічні вимоги щодо їх застосування.
- •44. А.С.Макаренко про етапи розвитку колективу та шляхи його створення.
- •45. Сімейне виховання − перша і найголовніша ланка національного виховання.
- •46. Основи козацької педагогіки як культурного феномена української духовності.
- •47. Форми взаємозвʼязку школи та сімʼї. А.С.Макаренко та в.О.Сухомлинський про сімейне виховання.
- •48. Зміст, форми, методи морального виховання учнів. Етнопедагогіка про моральне виховання.
- •49. Основи статевого виховання учнівської молоді. Установка українського народознавства з питань кохання, шлюбу, міцної сімʼї, виховання дітей.
- •52. Естетичне виховання учнів, його завдання та зміст. Роль національного мистецтва, народних традицій в естетичному вихованні.
- •53. Фізичне виховання учнів, його роль, завдання, зміст і форми організації.
- •57. Професійно-педагогічні та особисті якості вчителя.
- •58. Зміст, завдання, форми і методи розумового виховання учнів.
5. Зміст понять: людина, особистість, розвиток, формування особистості. Аналіз сучасних теорій розвитку особистості.
Людина як біологічний вид існує понад 3 млн. років. Увесь цей час тривала її біологічна еволюція. Сучасна людина (за класифікацією Карла Ліннея — людина розумна) як окремий вид сформувалася приблизно 200 тис. років тому: саме тоді оформилися ті фундаментальні ознаки, які відрізняють людину від тварин (прямоходіння, великий об'єм мозку, мислення, мова, оволодіння знаряддями праці і вогнем, триваліший період дитинства тощо).
"Людина" — родове поняття, яке вказує на приналежність до певного біологічного виду.
"Індивід" (від лат. — неподільний) — це окрема людина, одиничний представник людського роду.
"Особистість" — стійкий комплекс якостей, властивостей, набутих під впливом відповідної культури суспільства та конкретних соціальних груп, до яких людина належить.
Визнаючи за кожною людиною право вважатися особистістю, разом із тим говорять про яскраву, видатну, або пересічну особистість, аморальну чи високоморальну особистість тощо.
Індивід стає особистістю тоді, коли він, взаємодіючи із суспільством через конкретні соціальні спільноти, групи, інститути, реалізує соціально значимі властивості, соціальні зв'язки.
У момент народження дитина ще не є особистістю, вона є всього лиш індивідом. Щоб стати особистістю людина має пройти певний шлях розвитку. Необхідною умовою цього розвитку є наявність соціального середовища, світу культури із яким дитина взаємодіє. Дитина, яка виховується у людському суспільстві, включена в соціальні зв'язки і взаємини, які з часом розширюються й поглиблюються. Разом з тим, відомо, що у випадку важкого психічного захворювання може наступити розрив, розпад соціальних зв'язків і тоді індивід втрачає ознаки особистості. Або, наприклад, дитина, вихована серед тварин ("феральні діти"), так і не стає особистістю.
У зарубіжній педагогіці та психології домінують погляди, що люди народжуються добрими або злими, чесними або брехливими, що від природи їм властиві агресивність, жорстокість та інші негативні моральні якості (М. Монтессорі, К. Лоренц, Б. Фромм, А. Чічерліх). Такої позиції дотримуються представники біологічного напряму в педагогіці.
Представники соціологічного напряму (Ж.-Ж. Руссо, К.-А. Гельвецій, Д. Дідро та ін.) стверджували, що вирішальним фактором у розвитку і формуванні особистості є середовище, а головним - вплив домашнього середовища. Тому школа нічого не може вдіяти, якщо дитина живе в несприятливих домашніх умовах.
За оцінками прибічників біологічного напряму, вплив спадковості на розвиток особистості становить 80-90%; вплив середовища, за оцінками представників соціологічного напряму, - 90%.
Представники біосоціологічного напряму (конвергенції) дотримуються думки, що психічні процеси (відчуття, сприймання, мислення та ін.) мають біологічну природу, а спрямованість, інтереси, здібності особистості формуються як соціальні феномени. За твердженням англійського психолога Д. Шаттлеворта, на розумовий розвиток особистості біологічні та соціальні чинники впливають у таких співвідношеннях: 64% чинників - спадковість; 16 - відмінності в рівнях домашнього середовища; 3 - відмінності у вихованні дітей в тій же сім'ї; 17% - змішані фактори (взаємодія спадковості та середовища).