Теорії менеджменту

Школа наукового управління

1. Класична теорія

Адміністративна (класична)школа

2. Неокласична (поведінкова) теорія

Школа людських стосунків

Школа організаційної поведінки

3. Кількісна теорія

1. Класична теорія

1.1 Школа наукового управління

Хронологічно першою є наукова школа менеджменту Фредеріка Вінслоу Тейлора, який основні положення своєї теорії виклав у роботі «Принципи наукового управління» (1911). Тейлору та його од­нодумцям (Генрі Гант, Френк і Ліллі Гілберт) належить ідея розділення виробничого процесу на окремі операції аж до мікрорухів, ретельне ви­вчення часу, рухів та зусиль, які витрачає робітник для здійснення пев­них видів робіт, і на цій основі вироблення найбільш ефективних мето­дів та прийомів праці.

Практичне втілення принципів наукового управління Тейлора ви­магало нової організації управління. Значна увага приділялась і змінам у формах оплати праці: була введена оплата за результатами фактично виконаної роботи.

Впровадження системи Тейлора на заводі «Тейбор» у Філадельфії, а потім і на підприємствах Г. Форда дало блискуче підтвердження ефек­тивності школи наукового управління. Разом із тим, слід зауважити, що уявлення Тейлора про управління було суто механістичним, люди­на розглядалась ним як гвинтик у величезному виробничому механізмі. Сам Тейлор стосовно ролі людини на виробництві висловлювався так: «Нині однією з головних вимог, що висуваються до людини, до професійних обов'язків якої входить, наприклад, контроль ро­боти заводського станка, є її флегматичність і психічна непро­никливість. Іншими словами, спосіб мислення сучасного робітни­ка мало чим повинен відрізнятись від способу мислення робочого мула».

2. Адміністративна (класична) школа

Засновником цієї школи був французький інженер, дослідник проблем керування організаціями Анрі Файоль. У своїй книзі «Загаль­ний і виробничий менеджмент», яка була опублікована 1923 р. у Фран­ції, а згодом 1930 р. у Сполучених Штатах, Файоль виклав свої погляди на вдосконалення практики управління підприємством.

Анрі Файоль вперше сформулював загальні управлінські функції:

• передбачення;

• планування;

• організацію;

• координування;

• контроль.

А. Файоль сформулював “Універсальні принципи управління”.

Принципи управління Анрі Файоля

1. Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини.

2. Повноваження та відповідальність. Ці категорії "тримають одна одну". "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність".

3. Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками.

4. Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного і тільки одного начальника.

5. Єдність керівництва. Всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника.

6. Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. Цілі організації повинні домінувати над цілями окремих робітників або груп.

7. Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, стимулювати діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня.

8. Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління.

9. Ієрархія (скалярний ланцюг). "Ланцюг" начальників від вищого до нижчого рівня.

10. Порядок. "Усьому своє місце і все на своєму місці".

11. Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації.

12. Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками.

13. Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план".

14. Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації.

Внесок Файоля у розвиток менеджменту був настільки зна­чним, що більшість сучасних менеджерів вважають його батьком адмі­ністративного управління й досі використовують у своїй практиці озна­чені принципи і функції. Загалом, класична теорія менеджменту стала важливим підґрунтям для подальших теорій та підходів. Ідеї А. Файоля були розвинуті в працях його послідовників Г. Емерсона, Л. Урвіка, Г. Форда, Макса Вебера.

М. Вебер сформулював “концепцію ідеальної бюрократії”.