ЕТ / Білет20

Білет№20

Монополія – це абсолютне переважання економіки одноосібного виробника чи продавця продукції. Таке переважання забезпечує підприємницької фірмі (фірмам) або іншим суб'єктам господарювання, котрі досягли монополії, тобто. монополістам, прерогатива розпорядження ресурсами, можливість тиску конкурентів, споживачів і суспільство у цілому, можливість отримання надприбутків й отримання прибутків взагалі. Монополія може постати як продукт природного, або штучного монополізму.

У літературі термін «монополія» охоплює, зазвичай, широке коло економічних структур, для позначення що у роботах зарубіжних економістів застосовуються разом із словом «монополія» терміни «олігополія», «двостороння монополія».Двохстороння монополія – це взаємодія єдиного постачальника чи об'єднаного покупця (що ситуація можлива в системах транспорту, енерго-, водо-, газопостачання та інших істотно важливих системах життєзабезпечення суспільства). Олігополія – це наявність на ринках небагатьох постачальників, кількість яких може коливатися від 2 («дуополія») до 7-8. Власне «монополія» – явище досить рідкісне, а то й сказати унікальне.

Можна виділити характерні риси суто монополістичного ринку:

1. На ринку є лише одне продавець (>mono – один,poleo – продавець – грецьк.).

2. Продукт фірми унікальний, в нього немає близьких замінників. Тому в покупців немає вибору продавця.

3. Продавець контролює ціну, диктує її ринку. Він може зберегти й збільшити ціну й під час падіння попиту, зменшивши обсяг виробництва.

4. Для проникнення ринку існують нездоланні чи крайнім важко здоланні бар'єри.

На думку І.В.Липсица існує три типу бар'єрів, заважаючих проникненню на монополізовані ринки нових від конкурентів і зміни там ситуації на краще покупцям:

· Юридичні бар'єри. Найбільш древніми формами таких бар'єрів були монопольні права, які присвоювалися собі з права сильного правителями і який згодом дістали назву державних монополій. Однак державі породжує монополію і тоді, коли вигоди від рівня цього дістаються більшою мірою державній скарбниці, іншим особам чи організаціям. Такі монополії представлені у вигляді ліцензій і патентів на винаходу і науково-технічні розробки.

· Природні бар'єри. У окремих випадках народження монополії стає неминучим по суто об'єктивних причин. Бар'єри, які породжують їх природні, тобто. закономірно притаманні визначеному ринку. Наприклад, монополістом може бути фірма, придбавши землю родовищем з корисними копалинами. Закон захищає права власника, навіть тоді як підсумку, він став монополістом. Також є монополії, виникнення яких зумовлено технічними чи економічними причинами. Приміром, технічно практично неможливо створення місті двох мереж каналізації, підвода газу.

· Економічні бар'єри. Такі бар'єри зводяться самими фірмами монополістами або є наслідком несприятливої загальноекономічної ситуації у країні. Майже 90% промислового потенціалу зосереджено з найбільших підприємствах. Домогтися зниження цієїгипермонополизации російської економіки дуже важко з саме загальноекономічних причин, заважаючих появу нових фірм. Такими причинами може бути високі податки, дорога ціна устаткування й т.д.

Спочатку монополізація охопила промислового виробництва, та був й інші сфери економічної діяльності. Отже, класичні капіталістичні монополії виникли з середовища дрібних товаровиробників.

Рівень концентрації виробництва неминуче веде до монополізації ринків товарів та послуг шляхом концентрації обсягів продажів порівняно невеликою кількістю товаровиробників. Ці господарючих суб'єктів мають ринкової економіки і загалом економічну владу.

У Росії її, як та інших країнах, набагато раніше Жовтневої революції 1917 р. сформувалися великі монополістичні структури у сфері виробництва та звернення.

Якщо капіталістичні монополії виникли “знизу”, з середовища конкуруючих товаровиробників, то соціалістичні монополії створювалися “згори”, державою. Друге відмінність у тому, що за умови гострої конкуренції монополістом над ринком може лише підприємство із кращими якісними параметрами готової продукції, яка досягається а також потужного науково-технічного потенціалу. А в умовах тотального монополізму виробництво певних видів продукції може бути організований на підприємствах, із відсталою технічної базою. Щоб одержання прибутку монополісту досить встановити монопольно високі ціни, і нав'язати їх споживачам.

Наступна відмінна риса у тому, що планова монополізована система призвела до хронічному дефіциту, тоді як ринкової економіки позбавлена від цього явища. Плановий розподіл ресурсів немає і переважної виду вироблених продуктів не сприяло задоволенню потреб суспільства. На початку 90-х рр. країни почало бракувати практично всіх товарів як споживчих, і виробничо-технічного призначення. До цього слід додати, продукція вітчизняних товаровиробників дедалі більше ставала неконкурентоспроможною, дуже далекою від аналогів зарубіжних фірм.

Суттєвою рисою виступає реакція економіки, та й держави щодо виникнення та розвитку монополізму. Ринкова економіка фактично відкинула монополію. Небезпека монополізації економіки було давно. Але тільки світові кризові потрясіння 20 – 30-х рр. нашого століття показали руйнівні наслідки дій монополій. Країни ринкової економіки, переживши економічний і політичний потрясіння, використовуючи закономірності розвитку ринку, регулювання, зуміли переломити монополістичні тенденції, твердо стали на шлях захисту ринкової конкуренції, перейшли від монопольних структури економіці до конкурентним.

У виконанні вітчизняної економіці, на жаль, воно йшло навпаки. Тривали нарощування концентрації як виробництва та споживання, а й і розподілу і обміну. Зрештою, наша система величезну організаційну надмонополію.