Тема 4. Моделювання та аналіз поведінки споживача

1. Реакція споживача на зміни доходу та цін. Криві Енгеля.

2. Ефект заміщення і ефект доходу в теорії споживання. Парадокс Гіффена.

3. Надлишок споживача: поняття, утворення, зміна.

1. Реакція споживача на зміни доходу та цін. Криві Енгеля

Якщо має місце певний заданий доход і задані ціни, то споживач чітко визначає свої витрати – він обирає на бюджетній лінії точку, що відповідає „найкориснішій” кривій байдужості.

Виникає запитання, що відбудеться, коли зміниться доход споживача, а значить, зміняться й купівельні його можливості?

При незмінних цінах це відобразиться у паралельному зсуві бюджетної лінії. У випадку збільшення доходу бюджетна лінія зсунеться від початку координат, і споживачеві стануть доступними більш далекі криві байдужості. Якщо доход зменшиться, бюджетна лінія наблизиться до початку координат, і споживач перейде на менший (нижчий) рівень корисності. На кожному рівні доходу споживач буде обирати найкорисніший набір благ, тому можна сказати, що кожній бюджетній лінії відповідає своя оптимальна точка. Якщо ми розглянемо всі можливі рівні доходу та з’єднаємо всі точки вибору, які відповідають кожному рівню, то отримаємо лінію „доход-споживання” (ІСС – income-consumption curve), рис. 1.6.

Рис. 1.6 – Лінія „доход-споживання”

Виходячи з лінії „доход-споживання” можна побудувати графік „доход-витрати” для окремого блага. На горизонтальній осі відкладаємо величину доходу, на вертикальній (осі ординат) – суму грошей (витрати) на дане благо. (Рис. 1.7, 1.8).

Рис. 1.7 – Крива Енгелл "доход–витрати" на харчування

Рис. 1.8 – Крива Енгелл "доход–витрати" на одяг

Криві такого типу називають кривими Енгеля (за ім’ям німецького статистика ХІХ ст.). Криві Енгеля – графічно представлена залежність витрат споживача на будь-яке благо чи групу благ від доходу споживача.

За характером кривих Енгеля можна судити про відношення споживача до благ: з ростом доходу крива витрат на харчування втрачає нахил – попит насичується, а крива витрат на одяг стає крутішою – майже весь пріоритет доходу йде на одяг. Цю залежність видно на лінії „доход-споживання”.

Слід зауважити, що при збільшенні доходу споживач купує більше і одягу, і харчування. У цих випадках економісти говорять, що продукти харчування та одяг є „нормальними” товарами з точки зору споживача. Нормальний товар – це товар, який споживач купує в більший кількості при зростанні доходу. Якщо ж обсяг закупок певного товару зменшується при зростанні доходу споживача, то такий товар називають „товаром низької якості”. Низькоякісний товар – це товар, попит на який зменшується при зростанні доходу, а при зменшенні доходу – зростає.

Однак слід зауважити, що один і той же товар може бути „товаром низькоякісним” для одного споживача і „нормальним” товаром для іншого.

Якщо зміни доходу при постійних цінах відображались у паралельному зсуві бюджетної лінії, то зміни ціни іншого товару будуть виглядати як поворот бюджетної лінії (Рис. 1.9 та рис. 1.10).

Таким чином, кожному значенню ціни товару Х відповідатиме своя бюджетна лінія, а кожній бюджетній лінії – своя точка дотику до будь-якої кривої байдужості. З’єднавши усі точки вибору, отримаємо лінію „ціна-споживання” товару Х (рис. 1.9). Те ж саме відбувається й при зміні ціни товару У і як результат отримаємо лінію „ціна-споживання” товару У (Рис. 1.10).

Рис. 1.9 – Побудова лінії „ціна-споживання” товару Х

Рис. 1.10 – Лінія „ціна-споживання” товару У

Обидві лінії характеризують зміни споживчого вибору, обумовлені змінами цін товарів Х та У, по них (лініях) споживач рухається при підвищенні або зниженні ціни одного з товарів. Необхідно знати, що споживач завжди знаходиться на перетині цих ліній у точці А (Рис. 1.11).

Рис. 1.11 – Криві „Ціна-споживання” товару Х(І), товару У(ІІ).