Конфіденційність і володіння робочими докуметами, порядок їх зберігання

Після завершення перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Робочі документи знаходяться у власності аудитора, він має право складати різноманітні довідки на основі витягів з своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними нормами і обов'язками конфіденційності перед клієнтами. Робочі документи аудитора не можна використовувати як частина фінансової документації клієнта або як її заміна; Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачене українським законодавством, а саме тоді, коли органами міліції на аудиторську фірму буде заведена карна справа.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів, щоб воно задовольняло вимогам по зберіганню і конфіденційності. Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і терміном позовної давності у випадку, якщо клієнт збудить справу проти аудитора, а також залежить від інших додаткових міркувань. Виходячи з цього, мінімальний термін зберігання документації повинен бути не менш ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнту.

Додаткова підсумкова документація

Додаткова підсумкова документація не є обов'язковою і видається замовнику тільки в тому випадку, якщо аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це зумовлене в договорі або додатковій угоді між аудитором і клієнтом.

Додаткова підсумкова документація оформляється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ. Додаткова підсумкова документація оформляється як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор у висновку посилається на цю документацію. В іншому випадку додаткова документація є самостійним документом. Аудитор може не посилатися на неї в тому випадку, якщо викладене в ній не є настільки істотним, щоб впливати на зміст аудиторського висновку.

Аудитор самостійно визначає необхідний зміст і форму додаткової підсумкової документації аудиту.

Додаткова підсумкова документація аудиту оформляється під однією з назв

«Аудиторський звіт», «Звіт про проведення аудиту», «Звіт про результати проведення аудиту», «Звіт про експрес-огляд», «Експертний огляд», «Зауваження і рекомендації за результатами аудиторської перевірки», «Лист-інформування клієнта».

Після завершення аудиту один примірник усієї підсумкової документації (аудиторського висновку і додаткової документації) залишається в аудитора (аудиторської фірми). Порядок зберігання підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою з урахуванням забезпечення вимог зберігання і конфіденційності.

Підсумкову документацію не можна вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми) за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Термін зберігання підсумкової документації визначається, виходячи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог і інших додаткових міркувань.

3.13. Планування аудиту

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування повинно засновуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Планування- це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється у зв'язку з тим, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

Аудитори і аудиторські фірми України при розробці плану аудиту і протягом аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на основі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань і досвіду.

Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрями аудиту, на виявлення проблем, які потрібно перевірити найбільш ретельно. Планування допоможе аудитору належно організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, що здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, вигляду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві, що є найважливіша складова частина планування аудиту.

Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції і заходи, які могли істотно вплинути на звітність підприємства і зменшити ризик аудиту (загальний ризик).

Ризик аудиту полягає в тому, що аудитор може висловити неадекватну думку в тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують значні спотворення, іншими словами, по неправильно підготовленій звітності буде представлений аудиторський висновок без зауважень.

Для досягнення ефективності і результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства аудитор обговорює з керівництвом і співробітниками підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури.