Контрольні питання:
1.Які екологічні фактори існують?
2.Що таке фітоценоз?
3.Які існують флористичні царства землі?.
Розділ 5.Поняття про географію росли. Тема.5.2.Рослинні зони.
План лекції:
1.Головні риси рослинного покриву зони тундри, лісів, лісостепу, степу, лук, боліт, пустель і напівпустель.
2.Рослинність Чорноморського узбережжя Криму. Вертикальна зональність.
Мета заняття: надати теоретичні знання з теми
Література:
Григора І.М, Якубенко Б.Є ,І.М.Алейніков., В.І.Лушпо та ін. Ботаніка. Практикум: навчальний посібник, 5-е вид,перероблене та доповнене.- К.:Арістей, 2006.- с.325-356.
Ткаченко Н.М., ПрокопенкоТ.С., Ткаченко М.Ф. Підруч.для студ.вищ.фарм.навч. закладів. I-II рівнів акрид. – Х.:Вид-во НФаУ: МТК-книга, 2004.-с.234-287.
Решетнюк Т.А. Ботаніка: Підручник/Т.А.Решетнік, І.А.Бобкова,
Л.В. Варлахова.-К.:Здоровя,2006.-296с.-Бібліогр.:с.324-345.
4. Якубенко Б.Є.,Алейніков І.М., Лушпа В.І., Шабарова С.І., ЦаренкоП.М. Практікум з ботаніки. 7-е видання, перероблене і доповнене. К.: Фітосоціоцентр, 2012.-с.325-367.
5. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Ботаника.- М.: ВО Агропромиздат, 1989, с320-324.
1.Головні риси рослинного покриву зони тундри, лісів, лісостепу, степу, лук, боліт, пустель і напівпустель.
У високих північних широтах циркумполярно розташовані три легко помітні зони, які розташовані одна за одною: полярна (зона арктичних пустинь), тундрова, лісова.
Найсуворіша з них, а тому найменш сприятлива для життя рослин, полярна зона. Вегетація відбувається тут лише в короткий період полярного літа при низьких температурах.
Середня температура найтеплішого місяця липня не перевищує 0 °С.
До складу цієї вузької зони входить північний край півострова Таймир і група островів: північний острів Нової Землі, Північна Земля, Земля Франца-Йосифа, частина Новосибірських островів, острів Геральда. В цій зоні росте не більш як 40-50 видів рослин. Зімкненого рослинного покриву немає.
Лише поодинокі рослини або невеликі куртинки мохів і лишайників розкидані серед щебеню і каменів.
Повним контрастом полярної зони є зона дощових тропічних лісів (гілеї), яка оточує континенти на 7-8° на північ і південь від екватора.
Погода тут досить стабільна.
Адже середня річна температура не нижча ніж 18-20 °С. Мінімальна температура ніколи не падає нижче 0 °С. Опади значні - 800-10 000 мм в рік, випадають рівномірно протягом року. Рослинний покрив суцільний (зімкнений), багатоярусний. У складі його багато життєвих форм, екологічних груп рослин і величезна різноманітність видів. Дощові тропічні ліси поширені як у західній, так і східній півкулях. За структурою, за складом видів і їхніх комплексів (асоціацій) це неоднорідні ліси.
В
них явно переважає деревна життєва
форма - фанерофіти.
За кількістю видів деревам не поступаються
здерев'яліани.
Лише на галявинах, переважно біля водойм, утворюються асоціації трав'янистих рослин. До складу їх входять банани (p. Musa), ароїдні (родина Агасеае), канни (р. Саппа), папороті (відділ Polypodiophyta), бегонії (p. Begonia).
Між двома контрастними зонами розташовані проміжні, що послідовно змінюють одна одну.
Загальні закономірності вчення про зональність клімату, а отже, і рослинності, сформувалися на початку минулого століття і активно розроблялися в середині його (О. Гумбольт, Ф. Скоу, А. Декандоль).
Ж- Константен диференціює земну кулю на шість кліматичних зон:
полярна - температура протягом року нижча ніж 10 °С;
холодна - 1-4 місяці температура помірна, а решту місяців - холодна;
помірно-холодна - літо помірне, а зима холодна;
помірно-тепла - літо жарке;
субтропічна -багато жарких місяців;
тропічна - весь рік температура вища за 20 °С.
Усі ці зони відрізняються одна від одної не лише кліматом, а й зовнішнім виглядом, і, якщо переходити з однієї* в іншу, можна спостерігати зміни рослинності.
Вчення про зони, про загальний закономірний зв'язок явищ у природі вперше сформулював основоположник біогеографії В. В. Докучаєв наприкінці минулого століття. Саме він показав зв'язок між мертвою і живою природою, між рослинним, тваринним і мінеральним царствами.
Критерієм клімату є не лише фізичні характеристики (температура, кількість опадів), а й характер рослинності даної області. Тому найточніше визначення клімату таке: клімат пустині, клімат тундри, клімат дощових тропічних лісів тощо.
Треба, однак, зазначити, що система зональності (клімату, грунтів, рослинності) грунтується на спостереженнях і узагальненнях, здійснених в умовах рівного рельєфу вододільних територій. Однак практично на різних ділянках континентів обов'язково існують орографічні умови, які порушують цю загальну закономірність, особливо коли гірські системи розташовані у широтному напрямку. На клімат значно впливають теплі течії, наприклад Гольфстрім, Куро Сиво.
Ж- Константен диференціює земну кулю на шість кліматичних зон:
полярна температура протягом року нижча ніж 10 °С;
холодна - 1-4 місяці температура помірна, а решту місяців - холодна;
помірно-холодна - літо помірне, а зима холодна;
помірно-тепла - літо жарке;
субтропічна - багато жарких місяців;
тропічна — весь рік температура вища за 20 °С.
Усі ці зони відрізняються одна від одної не лише кліматом, а й зовнішнім виглядом, і, якщо переходити з однієї в іншу, можна спостерігати зміни рослинності.
Вчення про зони, про загальний закономірний зв'язок явищ у природі вперше сформулював основоположник біогеографії В. В. Докучаєв наприкінці минулого століття. Саме він показав зв'язок між мертвою і живою природою, між рослинним, тваринним і мінеральним царствами.
Критерієм клімату є не лише фізичні характеристики (температура, кількість опадів), а й характер рослинності даної області. Тому найточніше визначення клімату таке: клімат пустині, клімат тундри, клімат дощових тропічних лісів тощо.
Треба, однак, зазначити, що система зональності (клімату, грунтів, рослинності) грунтується на спостереженнях і узагальненнях, здійснених в умовах рівного рельєфу вододільних територій. Однак практично на різних ділянках континентів обов'язково існують орографічні умови, які порушують цю загальну закономірність, особливо коли гірські системи розташовані у широтному напрямку. На клімат значно впливають теплі течії, наприклад Гольфстрім, Куро-Сиво.
На величезних територіях європейської частини ні орографічний фактор (Середньоруська і Приволжська височини, Донецький кряж та ін.), ні вплив теплих течій не порушують зональної системи. Те саме можна сказати про територію Західно-Сибір-ської рівнини.
В європейській частині виражена чотириступінчаста зональність: полярна зона, тундра, ліс, степ
Зона пустинь у нашій країні представлена в азіатській частині країни, на південь від лінії, яка з'єднує пониззя Волги і Алтай.
У гірських же регіонах (Кавказ, Алтай та ін.) загальна зональність змінюється. У напрямку від підніжжя до гірських вершин простягаються, змінюючи одна одну, різні смуги рослинності, які називають тут поясами, або вертикальними зонами. Вчені, які вивчають закономірності поширення й розподілу рослин в горах, дослідили, що чим ближче до екватора розташовані гори, тим повніше і чіткіше виражені пояси рослинності. Так, у високих північних широтах, у зоні тундри, в горах нічого іншого, крім рослинності тундри, не. росте.
Навпаки, в горах, розташованих поблизу екватора у зоні пустинь, наприклад, в Кіліманджаро, чітко виражений повний спектр поясів рослинності.
Отже, повнота вертикальної зональності залежить як від просторового фактора (висота гір), так і від географічної широти.
Зони, які розташовані одна за одною, не мають різко вираже них меж. Між ними є досить значні за площею перехідні смуги. Більше того, рослинні зони теж не однорідні за структурою рослинного покриву, за складом видів і життєвих форм. Так, в межах зони тундри виділяють підзони моховолишайникових тундр, чагарникових тундр і лісотундр. Диференціюють на підзони лісову й інші зони.
У межах рослинних зон, крім домінуючого типу зональної рослинності, трапляються і незональні ділянки.
Це окремі острівки або смуги рослинного покриву, які відрізняються особливим виглядом і генетичними зв'язками, і мають певні місця зростання. Такі включення в основний тип зональної рослинності називають інтразональними.
Залежно від походження і пристосованості до певних умов зростання ці включення поділяють на три групи: інтразональна рослинність (у вузькому розумінні) - тип рослинності, який ніколи не формує певної зони, але включається в одну або кілька зон, наприклад, рослинність солончаків, солонців, сфагнових боліт у підзонах лісової зони;
екстразональна рослинність - не самобутня, як у попередньому випадку, але генетично пов'язана з рослинністю будь-якої іншої зони, наприклад невеликі острівки діброви у степовій зоні, у підзонах широколистяних і хвойних лісів;
азональна рослинність - ніде не формує особливої зони, але може включатися в деякі суміжні зони, наприклад рослинність заплавних лук річок, які течуть в меридіональному напрямку. Звичайно, рослинність заплавних лук, які перетинають зону стенів, буде істотно відрізнятися за флористичним складом від рослинності заплавних лук, якіперетинаютьлісову зону.