4)Сучасні теоретичні проблеми економічного районування

а)основні принципи економічного районування.

Історичний - жодне економічне питання, у тому числі й районування, не може бути вирішене без вивчення загальної ходи розвитку країни у минулому. Економічний — це отримання найвищого ефекту при найменшому прикладанні праці. Національний - враховує національний склад населення регіону, його історично сформовані особливості праці і побуту, традиції, віковий досвід..Адміністративний - визначає" єдність адміністративно-територіального, економічного районування та політико-адміністративного устрою країни. Цей принцип створює умови для ефективного відносно самостійного розвитку регіонів і зміцнення їхньої ролі в територіальному поділі праці України.

б)ієрархічна будова економічних районів. "Загальноприйнятою є ієрархічна будова економічних районів:Крупні економічні райони - це найбільші територіальні формування, які об'єднують декілька адміністративних областей, або адміністративні області з автономною республікою. Середні економічні райони є підрайонами крупних економічних районів й окреслюються межами адміністративної області (або автономної республіки). Малі райони їх території складаються з територій декількох адміністративних районів, окреслених в межах області. Низові адміністративно-господарські райони охоплюють цілком території адміністративних районів. В межах великих міст теж існують низові адміністративно-господарські райони.

в) Основними функції економічного районування : - створення економічної основи територіального управління господарством регіонів; - вдосконалення територіальної структури господарства; формування й реалізація державної регіональної економічної політики;обґрунтування вибору доцільних варіантів розміщення компонентів продуктивних сил; - обґрунтування розвитку територіально-виробничих комплексів; - підвищення ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу; сприяння аналізу, діагностики та прогнозування регіонального розвитку; створення основи для розробки і реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, схем розвитку і розміщення продуктивних сил та розселення населення.

5)3Агальні особливості розвитку економічних районів України на сучасному етапі.

а)регіональні диспропорції. Україна характеризується істотними відмінностями між регіонами, починаючи з загальних показників, і закінчуючи рівнями їх економічного розвитку. Крім того, Україні властиві регіональні відмінності в природних умовах, етно - лінгвістичних, релігійних характеристиках та культурній спадщині. Пов'язані з перехідним періодом зміни у політичних вподобаннях населення регіонів ще дужче ускладнюють вирішення проблем, зумовлених такими значними регіональними відмінностями. Подолання регіональних відмінностей виявилося нелегким завданням навіть для країн з розвинутою ринковою економікою. Для України ж проблема міжрегіональної нерівності та регіонального зростання є надзвичайно актуальною і становить серйозний виклик її цілісності і суверенітету. Для пом'якшення цих проблем формується відповідна регіональна політика,

б) просторові чинники зростання – агломераційні ефекти, що виникають при ефективному поєднанні різних підприємств в тому або іншому пункті розміщення (вони можуть бути охарактеризовані величиною агломераційного потенціалу території);

- схильність місцевих підприємців до використовування інновації і ефективності їх застосування;

-зміна системи розселення і розподілу економічної активності

-реорганізація регіональної інфраструктурної і, зокрема, транспортної системи, яка може підвищити сукупну продуктивність праці в тому або іншому місці і сприяти швидшому зростанню.

в)три групи регіонів:розвинуті регіони з досить високим рівнем виробництва і життя людей; регіони з середнім економічним потенціалом; проблемні регіони з низьким рівнем соціально-економічного розвитку. У групі останніх виділяються депресивні і відсталі регіони.