ТЕОРИЯ регион.эконом
..docx1. Предмет, об’єкт та завдання курсу рег ек:а) визначення рег ек; Рег ек – галузь наукових знань, яка вивчає розвиток та РПС, соціально-економічні процеси та території країни і її регіонів з врахуванням природно-ресурсного потенціалу. б) предмет, об’єкт дисципліни;Предметом рег ек є вивчення соціально-економічного регіонального РПС У і розвитку галузей її ек, важливіших природно-економічних, демографічних і екологічних особливостей регіонів, а також міжрегіональних, внутрішньо регіональних і міждержавних економічних зв’язків. Об’єктами – є різні за розмірами регіони з багатьма ознаками: природними, політичними, економічними, культурними, соціальними з багатьма взаємозв’язками в) мета і завдання курсу рег ек. Метою рег ек є всебічне (демографічне, економічне, екологічне) обґрунтування як перспективного РПС, так і удосконалення (оптимізація) їх сучасного характеру. Завдання:1. оптимізація РЕ з урахуванням закономірностей і принципів, спеціалізація регіонів.2. збалансований та сталий розвиток У3. сприятливі умови життя4. міжнародне співробітництво5. адміністративно-територіальна реформа6. ліквідація диспропорцій7. розвиток фнвраструктури8. розробка РЕП та планів.
2.Мет, які вик рег ек:Мет – спосіб досягнення мети, вирішення конкретного завдання. Загальнонаукові та спеціальні. Економічні мет: порівняльний, еталонів, аналогії, польових досліджень, джерел, системний, статистичний, балансовий, нормативний, циклів, «витрати-випуск», моделювання, картографічний, ГІС-технологій , програмно-цільовий. Метка – сук метів практичного чи теоретичного пізнання дійсності. Метологія – забезпечує вивчення певної наукової проблеми. а) статистичні мет;Статистичний мет полягає у обробці, систематизації даних, наданні кількісної характеристики факторам,порівнянні об’єктів за кількісними і якісними показниками. Мет визначення середніх величин – точно характеризує специфіку регіону, при розміщенні і організації виробництва, населених пунктів, адм.-тер устрою. Середня гармонічна – відомі індивідуальні значення явища, не відома частота, повторюваність. Середня геометрична – коефіцієнт зростання, виражене одиницею часу на певний простір. Середня квадратична – накладання показників на площу. Дисперсного аналізу – відхилення індивідуальний величин від їх середньої. Порівняльний аналіз – співставлення природних передумов і економічного фактору. (показник концентрації)Кореляційно кількісна оцінка впливу фактора на формування і розвиток об’єкту, з багатьох факторів виділяють генеруючий, а вплив другорядних розглядають як випадкове явище. Взаємозв’язок між фактором і об’єктом є функціональною залежністю. Індекси локалізації, спеціалізації; Для визначення галузей спеціалізації використовують ряд показників (індексів): індекс міжрайонної спеціалізації (відношення кількості продукції галузі, що вивозиться, до кількості всієї продукції галузі в міжрайонному обміні країни); індекс локалізації галузі на території району (відношення її частки в загальному виробництві всієї продукції в районі до частки тієї самої галузі в країні);- динаміка народжуваності – стан руху, хід розвитку, зміни народжуваності під впливом діючих на нього факторів. Інвестиції – довгострокові вкладення капіталу з цілю отримання прибутку. Б) балансовий; – обробка й аналіз статистичних даних. Дає змогу взаємопов’язувати ресурси та їх використання, виявляти пропорції та взаємозв’язки в процесі відтворення, встановити рівень комплексності розвитку регіону, наявність диспропорцій. Співвідношення галузевих та регіональних балансів дає змогу вибрати оптимальні співвідношення між галузями ринкової спеціалізації та тими, що регіон обслуговують. Ресурсів (металів, палива, машин, хімікатів) – в натуральних показниках. Праці (працездатного населення, зайнятості)Грошових ресурсів (бюджет, доходів і видатків)Виробництва та розподілу ВВП, платіжний баланс, розподіл продуктів. В) картографічний та ГІС- технологій. Геоінформаційна система, що має засоби накопичення, збереження, відновлення, пошуку і подання даних, є процесом пошуку просторових закономірностей розподілу даних і взаємозв’язку між об’єктами. 3 основні моделі оцінки часових змін: тенденцію – зміни між двома моментами часу; цикл – зміни, що повторюються за певний тривалий період часу; період, що передує трансформації економічної системи, або такий, що є її результатом. Ціль: вивчення наслідків трансформаційних процесів; відстеження їх в реальному часі; моделювання змін. Інформаційні моделі повинні відображати: - макроекономічні тенденції трансформації ек; - трансформаційний спад; - формування ринкового середовища як бази ринкової системи господарювання; - реструктуризацію, інституціональні перетворення; - інвестиційні процеси, прямі іноземні інвестиції; - приватизацію; - територіальні пропорції та регіональні відмінності в рівнях розвитку ек та її основних галузей. Створений електронний національний атлас У (2000 р.), діє Електронна пошуково-довідкова система “Міста У”.
3. Мет, які вик рег ек:Мет – спосіб досягнення мети, вирішення конкретного завдання. Загальнонаукові та спеціальні. Економічні мет: порівняльний, еталонів, аналогії, польових досліджень, джерел, системний, статистичний, балансовий, нормативний, циклів, «витрати-випуск», моделювання, картографічний, ГІС-технологій , програмно-цільовий. Метка – сук метів практичного чи теоретичного пізнання дійсності. Метологія – забезпечує вивчення певної наукової проблеми. а) мет SWOT – аналізу;S (strengt ) - оцінка сильних сторін регіонального розвитку, які формують економічні переваги регіону та забезпечують економічне зростання (геополітичне положення Одеської області, високий рівень розвитку НТП, рекреаційний потенціал, наявність висококваліфікованої робочої сили, розвиток морегосподарського комплексу).W (weaknees) - оцінка слабких сторін, які гальмують економічний розвиток регіону (недосконала система управління економічними процесами, недостатня кількість водних та енергетичних ресурсів, висока ступінь амортизації обладнання, застарілі технології). O (opportunіtіes) - оцінка економічних можливостей (врахування факторів, які за певних умов можуть стати сильними сторонами регіонального розвитку) – транскордонне співробітництво, розвиток транспортних мереж: нафтопровід, газопровід, автобан, морські порти, поромна переправа, авіаспорт ..., нафтопереробка, експорт товарів через порти;T (threats) - оцінка небезпек, тобто факторів, які в перспективі можуть стати слабкими сторонами в розвитку регіону (за діяння земельних ресурсів та потужностей промисловості не на повну силу, наявність багато чисельних екологічно потенційно небезпечних об’єктів, значна амортизація обладнання, відплив трудових ресурсів за кордон, нестача фахівців певного профілю, обмеженість території (в тому числі приморської) .б) програмно - цільовий;Програмно-цільовий мет - визначає головні напрямки для досягання найбільших народногосподарських результатів і концентрації ресурсів та зусиль на їх вирішенні у визначений термін. Ланцюжок мета :проблема – ціль – ресурси – організація – реалізація. Кожна комплексна програма має погоджений план щодо забезпечення ресурсами, коштами і має певний термін реалізації.в) нормативний.Передбачає врахування економічних нормативів – абсолютні та відносні величини, які застосовуються для регулювання економічних відносин у суспільстві і відображають загальні вимоги до витрат та результатів виробництва. (матеріальних ресурсів, продуктивності устаткування, праці). Є вихідними даними для встановлення техніко-економічних норм на підприємствах (Норми витрати робочого часу впливають на продуктивність праці; існують санітарні норми антропогенного навантаження на пляжні території, використовуються загально статистичні норми витрат питної води, вживання хліба чи інших харчів або товарів, які дають змогу планувати розвиток виробництва в регіоні та робити запаси)
4. Сучасні теоретичні проблеми економічного районування:Економічне районування це – науковий мет територіальної організації господарства, який сприяє глибокому вивченню рег ек, закономірностей її розвитку і раціональності РПС. Основа – територіальний поділ праці – закріплення певних видів діяльності сфери виробництва і сфери послуг за певною територією. Полягає у досягненні комплексності, раціоналізації системи зв’язків, повному використанні природних, матеріальних і трудових ресурсів. Значення – формування раціональної структури виробництва, в основі якої сучасні ринкові відносини.а) основні принципи економічного районування;Історичний - жодне економічне питання, у тому числі й районування, не може бути вирішене без вивчення загальної ходи розвитку країни у минулому, ґрунтується теорія економічного районування.Економічний — це отримання найвищого ефекту при найменшому прикладанні праці. Національний - враховує національний склад населення регіону, його історично сформовані особливості праці і побуту, традиції, віковий досвід; забезпечує мирне співіснування усіх націй і народів.Адміністративний - визначає єдність адміністративно-територіального, економічного районування та політико-адміністративного устрою країни, створює умови для ефективного відносно самостійного розвитку регіонів і зміцнення їхньої ролі в територіальному поділі праці У.б) ієрархічна будова економічних районів;Загальноприйнятою є ієрархічна будова економічних районів: Крупні - це найбільші територіальні формування, які об'єднують декілька адміністративних областей, або адміністративні області з автономною республікою. Середні - є підрайонами крупних економічних районів й окреслюються межами адміністративної області (або автономної республіки). Малі - їх території складаються з територій декількох адміністративних районів, окреслених в межах області. Низові - охоплюють цілком території адміністративних районів. В межах великих міст теж існують низові адміністративно-господарські райони.в) основні функції економічного районування.- створення економічної основи територіального управління господарством регіонів;- вдосконалення територіальної структури господарства; - формування й реалізація РЕП;- обґрунтування вибору доцільних варіантів розміщення компонентів прод сил; - обґрунтування розвитку територіально-виробничих комплексів; - підвищення ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу; - сприяння аналізу, діагностики та прогнозування регіонального розвитку; - створення основи для розробки і реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, схем розвитку і РПС та розселення населення.
5. Загальні особливості розвитку регіонів У на сучасному етапі:Сьогодні в Україні відбувається територіальний перерозподіл економічного потенціалу - зосередження його у найпотужніших регіонах. У 6 областях (Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Харківській та місті Києві) було зосереджено 48,4 % основних коштів країни; 52,5 % виробництва валової доданої вартості; 62,5 % виробництва промислової продукції; 48,5 % обсягу інвестицій у основний капітал. а) регіональні диспропорції; У характеризується істотними відмінностями між регіонами, починаючи з загальних показників, і закінчуючи рівнями їх економічного розвитку. Крім того, Україні властиві регіональні відмінності в природних умовах, етно-лінгвістичиих, релігійних характеристиках та культурній спадщині. Пов'язані з перехідним періодом зміни у політичних сподобаннях населення регіонів ще дужче ускладнюють вирішення проблем, зумовлених такими значними регіональними відмінностями. Подолання регіональних відмінностей виявилося нелегким завданням навіть для країн з розвинутою ринковою економікою. Для У ж проблема міжрег нерівності та регіонального зростання є надзвичайно актуальною і становить серйозний виклик її цілісності і суверенітету. Для пом'якшення цих проблем формується відповідна рег політика. б) просторові чини зростання; Агломераційні ефекти, що виникають при ефективному поєднанні різних підприємств в тому або іншому пункті розміщення (вони можуть бути охарактеризовані величиною агломераційного потенціалу території); схильність місцевих підприємців до використовування інновації і ефективності їх застосування; зміна системи розселення і розподілу економічної активності; реорганізація рег інфраструктурної і, зокрема, транспортної системи, яка може підвищити сукупну продуктивність праці в тому або іншому місці і сприяти швидшому зростанню. в) три групи регіонів У за рівнем розвитку.Розвинуті регіони з досить високим рівнем виробництва і життя людей (м. Київ, Донецька, Харківська, Дніпропетровська області.); З середнім економічним потенціалом(Одеська, Луганська, Запорізька, Полтавська області); Проблемні регіони з низьким рівнем соціально-економічного розвитку(Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, м. Севастополь, Херсонська, Тернопільська, Кіровоградська області). У групі останніх виділяються депресивні і відсталі регіони. Депресивна територія - регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного значення), рівень розвитку якого (якої) є найнижчим серед територій відповідного типу. Депресивні території поділяються на такі групи: - промислові райони, в яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зайнятості у промисловості, найнижчий обсяг промислового виробництва на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати;- сільські райони, в яких протягом останніх трьох років є найнижчими щільність сільського населення, природний приріст населення, найвищою - частка зайнятих у сільському господарстві, найнижчий обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати; - міста обласного значення, в яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зокрема довготривалого безробіття, та найнижчим рівень середньої заробітної плати.
6. Економічні райони та територіальна організація господарства:а) сучасна мережа економічних районів та їх склад; У наш час в Україні виділяють 8 економічних районів: Донецький (Донецька, Луганська обл), Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чер¬нівецька обл), Південний (АР Крим, Миколаїв¬ська, Одеська, Херсонська обл, м. Севастополь), Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівсь¬ка обл), Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоград¬ська обл), Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька обл), Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл), Центральний (Київська, Черкаська обл, м. Київ). Таке районування було прийняте у 1998 р. і в цілому відповідає науковим критеріям економічного районування, але є і недоліки. Подальший розвиток теорії і практики економічного районування в Україні дасть змогу вдосконалювати мережу економічних районів У.б) елементи поселення та елементи виробництва; Звичайний населений пункт - село, селище, місто, які малонаселені та тяжіють до більших населених пунктів; Агломерація - функціонально єдина група просторово зрощених поселень міського типу, що утворюють загальну соціально-економічну й екологічну систему; Мегаполіс - найбільша форма розселення, яка утворилася внаслідок злиття великої кількості сусідніх міських агломерацій. Промисловий об'єкт (пункт) - окреме підприємство, розміщене в межах або поза межами населеного пункту; Промисловий центр - мале місто з двома-трьома промисловими підприємствами; Промисловий вузол - середнє, велике місто з промисловими підприємствами і відповідним функціональним впливом на підприємства близьких поселень; Територіально-виробничий комплекс - локальне розміщення підприємств різних видів діяльності з єдиною виробничою інфраструктурою.в) інноваційні форми територіальної організації прод сил.Технополіс - місто науки і техніки, де ефективно поєднуються фундаментальні та прикладні наукові дослідження з виробництвом, передусім з наукомістким; Технопарк - територіально відокремлений комплекс, створений на базі провідного університету, який забезпечує наукове, кадрове та інформаційне обслуговування інноваційних процесів у цій структурі; охоплює наукові установи, промислові підприємства, інформаційні, сервісні та виставкові комплекси, комфортні житлово-побутові умови; користується різними державними пільгами; Інкубатор (бізнес-інкубатор) - організаційна структура, метою якої є створення сприятливих умов для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм: надання приміщень та необхідного обладнання на певний період, забезпечення їх консультаціями з економічних та юридичних питань на пільгових засадах, організація інформаційного та рекламного забезпечення, експертиза інноваційних проектів тощо.
7.Основні закономірності регіонального розвитку: Закономірність – це об’єктивно існуючий суттєвий зв’язок явищ природи і суспільного життя, що повторюється в часі. Формування основ ринкової ек в Україні відбувається з урахуванням таких класичних, загальновизнаних закономірностей: відповідності розміщення виробництва характеру і рівню розвитку прод сил; територіального поділу суспільної праці; економії витрат праці на подолання просторового розриву між елементами виробництва; територіальної концентрації і комплексності виробництва, формування агломерацій населених пунктів.а) закономірність ефективного розміщення виробництва;Відношення між економікою та територією такі, що найбільший можливий ефект забезпечується найменшими можливими витратами на розміщення об'єкта.Ефективність залежить від цілого спектра різних чинів, взаємодія яких і визначає кінцеву економічну результативність розміщення. Економічний ефект досягається через вдосконалення територіальної та галузевої структури господарського комплексу, раціональне використання природного і трудового потенціалу, оптимізацію галузевих і міжгалузевих зв'язків тощо. Існують різні мет оцінки ефекту від економії витрат за рахунок оптимального РПС; найпоширеніший з них - це підсумовування ефекту, що обчислюється для окремих галузей. Певні уявлення щодо ефективності РПС регіону дає система таких показників: співвідношення за чисельністю зайнятих між спеціалізованими, обслуговуючими та допоміжними галузями; питома вага господарського комплексу регіону у валовому внутрішньому продукті чи національному доході у зіставленні з його питомою вагою в трудових ресурсах, основних виробничих фондах, інвестиційних ресурсах; рівень та динаміка продуктивності суспільної праці в регіоні; забезпеченість населення закладами соціальної інфраструктури та ін.б) закономірність територіального поділу праці; Виявляється у формуванні такої територіально-галузевої структури народного господарства, яка найбільше відповідає природним, економічним, соціальним умовам регіону та потребам міжрегіонального ринку. В основі територіального поділу праці лежать оптимальна спеціалізація народного господарства та ефективні внутрішньо- і міжрегіональні економічні зв'язки.Об'єктивно відображає принципові відмінності між територіями за природними, соціально-економічними та національно-історичними особливостями, врахування яких зумовлює певну спеціалізацію територій. Завдяки цьому досягається зростання продуктивності суспільної праці.в) закономірність концентрації та комплексного розміщення виробництва. Полягає у зосередженні виробництва й населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий рівень життя та ефективність виробництва. Перевага таких місць може зумовлюватись особливо сприятливими природними умовами, вигідним економіко-географічним розташуванням, загальною економічною ситуацією. (Наприклад висока концентрація виробництва і населення Донбасі пояснюється поєднанням на компактній покладів кам’яного вугілля, залізної руди, кухонної солі, вогнетривких глин, що становлять сировину для чорної металургії, коксохімії та важкого машинобудування. Крім того, цей регіон вирізняється сприятливими грунто-кліматичними умовами, що стимулюють розвиток АПК)Є результатом прояву територіального поділу праці. Спеціалізація виробництва спричиняє необхідність взаємопов'язаного розвитку галузей на окремій території, на основі чого досягається оптимальний режим використання усіх видів ресурсів. Основними ознаками комплексного РПС є: економічно обґрунтований, раціональний режим використання природних ресурсів;максимальне залучення до праці трудового потенціалу регіону; збалансованість галузевої структури за природними, трудовими і виробничими параметрами;зв'язок між основними ланками господарства регіону.
8. Основні закономірності регіонального розвитку:а) закономірність сталого соціально-економічного розвитку регіонів; Визначає стратегічний напрямок досягнення збалансованості економічної, соціальної і екологічної складових рег господарської системи. Сталий розвиток прод сил У можливий лише на основі кардинальної структурної перебудови ек, техніко-технологічного переозброєння виробництва, інтенсивного розвитку наукомістких галузей, екологізації усіх сфер суспільного життя. Основна ідея сталого розвитку щодо прод сил полягає у: забезпеченні раціонального природокористування; відтворенні ресурсної бази виробництва; реструктуризації господарського комплексу регіону у зв'язку з новими економічними і соціальними умовами; ефективному використанні трудового та виробничого потенціалу.б) закономірність ринкової кон’юнктури; \ Значною мірою залежить від прийнятого варіанта розміщення нових виробничих чи соціально-культурних об'єктів та напрямів удосконалення існуючої структури господарства регіону. Базується на врахуванні специфіки ринкової кон'юнктури, в основі якої - кількісне і якісне співвідношення попиту і пропозиції не тільки на товарному ринку, а й на ринку робочої сили, і ринку капіталу тощо.в) закономірність територіального поділу праці.Виявляється у формуванні такої територіально-галузевої структури народного господарства, яка найбільше відповідає природним, економічним, соціальним умовам регіону та потребам міжрегіонального ринку. В основі територіального поділу праці лежать оптимальна спеціалізація народного господарства та ефективні внутрішньо- і міжрегіональні економічні зв'язки.Об'єктивно відображає принципові відмінності між територіями за природними, соціально-економічними та національно-історичними особливостями, врахування яких зумовлює певну спеціалізацію територій. Завдяки цьому досягається зростання продуктивності суспільної праці.
9. Закони рег ек: Закон - об'єктивний, істотний, необхідний, сталий зв'язок або відношення між явищами, це насамперед закони еволюції виробничих відносин (або відносин економічної власності) у їх взаємозв'язку з розвитком прод сил. Як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто відтворюються незалежно від волі й свідомості людей. Проте вони істотно відрізняються від них, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей – виробництві, розподілі, обміні та споживанні, тому залежать від свідомої діяльності людей. Свідоме, цілеспрямоване використання економічних законів є домінуючим. Так, на сучасному етапі держава не може скасувати економічні закони, але може створювати передумови для розвитку об'єктивних законів, змінивши умови.Крім того, на відміну від природних, економічні закони діють не вічно, більшість з них мають тимчасовий характер.Розрізняють:• всезагальні економічні закони, тобто закони, які властиві всім суспільним способам виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню й характеру розвитку прод сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо); • закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях: закон вартості, закон попиту і пропозиції тощо; • специфічні економічні закони, тобто закони, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. •особливі закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній чи низхідній) або ступенів суспільного способу виробництва а) територіального зростання; Закон територіального зростання виробництва і вирівнювання рівнів економічного та соціального розвитку регіонів передбачає поступовий розвиток виробничих сил на базі науково-технічного і організаційного прогресу, рівномірний територіальний розподіл виробництва, зближення різних регіонів за інтенсивністю господарського і соціального розвитку, що припускає прискорений підйом господарств відсталих і депресивних регіонів (проблема безробіття вирішується конкретно по кожній області, враховуючи її специфіку, а виграє в цілому держава; дороги, інфраструктура, рівень освіти). Рішення існуючих проблем вимагає перш за все активізацію економічних важелів в депресивних та відсталих регіонах шляхом першочергового утворення умов для надходження інвестицій, пожвавлення товарного і фондового ринків, розширення малих форм бізнесу та ін. Важливе значення отримує оптимізація співвідношення об'ємів виробничого накопичення та особистого споживання. б) спеціалізації територіальної концентрації прод сил; Закон територіальної спеціалізації, міжрегіональних зв’язків і формування регіональних ринків диктує необхідність найкращого виробничого профілювання регіонів та удосконалення міжрегіональних обміну. Він вимагає обґрунтування найефективніших напрямів розвитку кожного регіону в системі загальнодержавного поділу праці, сприяє широкій участі регіону у зовнішньоекономічній діяльності (спеціалізація дає змогу щось виробити з максимальним ефектом при мінімальних витратах, а далі цим продуктом треба ефективно обмінятися з іншими регіонами, обминаючи митниці, неякісні кордони, протекціоністські важелі тощо). При цьому закон керує формуванням товарної структури і ареалів регіональних ринків.в) комплексного розвитку розміщення виробництва.Закон комплексного розвитку, структурних перетворень і диверсифікації господарства регіонів - відображає закономірні явища і процеси територіального розподілу праці і припускає необхідну пропорційність господарства різних територіальних утворень та їх систем, відповідність ек кожного регіону місцевим природним та економічним умовам, гармонійний розвиток галузей спеціалізації та інфраструктури. За допомогою держави необхідно передбачати спеціальні заходи щодо диверсифікації рег ек, які забезпечували б її маневреність, стійкість, виживання і зростання в умовах ринку (розвиток малого бізнесу і: кредитна політика, оподаткування, інновації, ліцензування …Економічний розвиток Криму: рекреація, робочі місця для чоловіків, туризм, харчова промисловість, сільське господарство, зрошування, екологія, інвестиції, корумпованість, етнічні питання).Цей закон управляє структурною перебудовою господарства регіонів в інтересах ринкових відносин і підвищення життєвого рівня населення, пристосовуючи економіку до кон'юнктури товарного попиту і пропозиції.