Тема: Національний доход план

1. Сутність національного доходу.

2. Виробництво національного доходу. Продуктивна і непродуктивна праця.

3. Розподіл, перерозподіл та використання національного доходу.

1.Результатом національного виробництва протягом даного року є ССП, вартість якого, як ми знаємо дорівнює вартості всіх товарів, створених в галузях матеріального виробництва, що за формулою є ССП=С+(V+m). Якщо з вартості ССП виключити вартість витрачених засобів виробництва та Ав. отримаємо нову вартість (V+m), або національний доход суспільства.

Національний доход – це створена в масштабах країнах нова вартість. За натурально-речовою формою національний доход складається з усієї маси створених за рік предметів особистого споживання і тих засобів виробництва, які використовуються на розширення виробництва. При простому відтворенні весь національний доход втілюється в предметах особистого споживання робітників і капіталістів. В умовах чистого капіталізму НД = , але в умовах конкретної дійсності він включає в себе вартість, створену дрібними виробниками.

Національний дохід – узагальнюючий показник економічного розвитку країни, який відбуває рівень розвитку продуктивних сил суспільства, його економічної структури та результати розширеного відтворення за певний проміжок часу, рівень добробуту населення. Національний дохід – як економічна категорія – це сукупність відносин, що виникають у суспільстві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг.

Перша спроба підрахувати національний дохід була зроблена у 1664 р. У Петті. Він склав баланс доходів і витрат населення Англії. Петті виходив з того, що не аналізував процес виробництва а розглядав процес розподілу національного прибутку. Він всі доходи, які створив суспільство розглядав як суму доход від землі, капіталу, будівель, праці і вважав цю суму національним доходом.

Слідуючий крах було зроблено Ф. Кене, в економічній таблиці 1758 р. він вперше розглядав ССП у 2-х формах: натуральній і речовій. Але Кене був фізіократом, в ССП включав лише вартість, створену в сільському господарстві. Класики – Сміт і Рікардо не робили різниці між виробничим і особистим споживанням, між ССП і Національним доходом. Природа, сутність і навіть саме визначення національного доходу є предметом дискусій економістів і по цей час.

Кожна країна прагне збільшити свій національний доход. На його обсяг впливають слідуючі фактори:

І фактори зростання національного доходу:

1.збільшення праці, витраченої на виробництво матеріальних і нематеріальних благ (тобто екстенсивний фактор);

2. економія матеріальних витрат, що скорочує фонд відшкодування;

3.зростання продуктивності праці (інтенсивні фактори). Однак продуктивність праці збільшує національний дохід лише в натурально-речовій формі;

4. професійно-кваліфікована структура структурного робітника.

ІІ фактори які гальмують темп збільшення національного доходу:

1. збільшення військових витрат;

2. недогризка виробничих потужностей;

3. збільшення військових витрат;

4. від’ємне сальдо зовнішнього-торговельного балансу.

Стадії руху національного доходу: виробництво, розподіл і перерозподіл, використання.

2. У світовій економічній теорії просліджується два методологічних підходи до аналізу національного доходу: об’єктивістська-класичний та суб’єктивістський. Засновники (Сміт, Рікардо, пізніше Маркс) підіймали питання про те, в яких галузях суспільного виробництва створення національного доходу і пов’язували це продуктивною і непродуктивною працею. Вони вважали продуктивною лише працю в матеріальному виробництві, тому і національний доход розглядали як сукупність товарів, створену в сфері матеріального виробництва. Тоді виходить, що є ті, хто виробляє національний доход і ті хто його споживає. Але в Україні, наприклад 20% національного доходу створюється у сфері послуг.

Представники суб’єктів напрямку економічної думки не поділять працю на продуктивні і непродуктивні, розглядають не створення матеріальних благ, а створення корисності. З точки зору послідовників суб’єкт напряму, вся праця, яка створює корисність, приймає участь у створені національного доходу, а вся економіка є виробництво корисностей.

3. В процесі розподілу і перерозподілу національного доходу визначається частка кожного господарюючого об’єкту в споживанні національного доходу, формуються сімейні доходи, відбувається диференціація різних соціальних груп за рівнем доходу. Розрізняють первинні і вторинні доходи. Розподіл національного доходу – це сукупність відносин, які виникають з приводу новоствореної вартості між безпосередніми учасниками її виробництва - власниками факторів виробництва. Тобто: робітника отримує заробітну плату, землевласник – ренту, підприємець – підприємницький доход, володар позичкового капіталу – позичковий процент, акціонерні – дивіденди. Отриманні первинні доходи не залишається повністю у їх власників, частка у вигляді податків перерозподіляється і створюються вторинні доходи.(похідні доходи) Також каналами перерозподілу є система ціноутворення, фінансово-кредитна система внесків до суспільних і доброчинних фондів, релігійних організацій. (наприклад у Франції, Германії, Швеції через бюджет розповсюджується більш 50% національного доходу). Ці вторинні дохи до через виплати стипендій, пенсій, виграшів за лотереями, виплат робітникам бюджетної сфери військовим, медичним і освітнім працівникам. Внаслідок розподілу і перерозподілу національного доходу формується два фонди: фонд споживання і фонд нагромадження.

НД = ФС+ФН

ФС спрямований на :

• особисте споживання робітників сфери виробництва;

• особисте споживання працівників невиробничої сфери і утримання закладів і установ невиробничої сфери;

• особливості споживання підприємців, торгівців, банкірів, землевласників, які безпосередньо не приймали участь у процвітанні виробництва;

• утримання армій, апарату управління, служби безпеки.

ФН спрямований на забезпечення розширеного відтворення як у виробничий, так і у невиробничій сферах. Крім того, кожна країна повинна мати так звані стратегічні резерви: на випадок воєнних дій, техногенних катастроф, природних потрясінь. Оптимальне співвідношення між ФС та ФН повинне дати відповідний імпульс, поштовх виробництву і досягнути суспільно-нормативних темпів розвитку самого виробництва, одночасно забезпечив збільшення ФС суспільства.

Схематично все сказане можна представити слідуючим образом.