78. Утворення та діяльність організації українських націоналістів (оун). Є.Коновалець.

Влітку 1920 р. в Празі була утворена Українська військова організація (УВО). Очолив УВО полковник Є. Коновалець. УВО працювала нелегально як військова організація і ставила своїм завданням військову підготовку юнаків, вела виховну, ідейно-політичну роботу, особливо серед школярів. З 1923 р. починається так звана “еволюція” УВО донаціоналізму.

У 1926– 1929 рр. відбулося об’єднання націоналістичних груп в Західній Україні та за її межами. В січні 1929 р. відкрився І Конгрес українських націоналістів у Відні, де було проголошено утворення Організації українських націоналістів(ОУН).Всявладазосереджувалась в руках вождя – Є. Коновальця. Серед найважливіших програмних вимог ОУН були:

1. Боротьба проти польської окупації.

2. Боротьба з більшовизмом.

3. Утворення самостійної соборноїУкраїнської держави з авторитарним, тоталітарним устроєм.

4. Складова ідеологіїОУН – крайні форми націоналізму, що сконцентровані в гаслі: “Україна для українців”.

Членами ОУН були переважно студенти та молодь.Немає достовірних даних про чисельність організації, але за найвищими оцінками, вона сягала 20тис. осіб (1939 р.).Властивийорганізації дух самовідданості, що доходив до фанатичної самопосвяті національній справі, виявився надзвичайно привабливим для молодих людей. Можна сказати, щоідеологіяОУН сформувалаполітичнийсвітоглядцілого покоління західних українців.

Політична доктрина ОУН була сформульована в її програмних документах 1929 p., а в остаточному вигляді у програмі, прийнятій її Великим збором в 1939 р.

Згідно з первісними заявами, головною метою ОУН була розбудова незалежної соборної національної державина всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національнуреволюціюта встановленнядиктатури, яка би витіснила окупаційнувладута запровадила уряд, що репрезентував би всі регіони та соціальні групи України. Економіка держави планувалася як поєднання приватної,націоналізованоїта кооперативної форм власності. ОУН відкидала будь-який партійний чи класовий поділ і представляла себе як домінуючу силу українськогосуспільного життяяк на українських територіях, так і за кордоном.

Визначивши себе як рух,а не як партія, ОУН засуджувала легальні українські партії Східної Галичини як колабораціоністські. Звинувачуючи соціалістичний та ліберальний табори у поразці Української революції 1917- 1920 рр., ОУН наголошувала на важливості формування сильної політичноїеліти, національної солідарності та опори на «свої власні сили». Багатьох членів ОУН приваблював фашистський режим Б. Муссоліні, що нібито врятував Італію від анархії.

 ОУН сприйняла насильство як політичне знаряддя проти зовнішніх і внутрішніх ворогів. Основна частина діяльності організації була спрямована проти польського режиму.Під керівництвом Крайової Екзекутиви на західноукраїнських землях (КЕ ЗУЗ, заснована у лютому 1929 р.) ОУН здійснила в Східній Галичині й наВолинісотні акцій саботажу, включно із підпалами маєтків польських землевласників,бойкотівдержавних шкіл та польської тютюнової й горілчаної монополії, десятки експропріаційних нападів на урядові установи з метою здобуття капіталів для своєї діяльності, а також близько 60 вбивств.

Терористичними акціями ОУН спровокувала поляків на репресії проти мирногонаселення (так звана «пацифікація» 1930 р.). У 1934 р. польська поліція заарештувала декількох провідних діячів ОУН, у т.ч.Степана Бандеруі протримала їх в ув'язненні до початкуДругої світової війни.Сталінськийрежим був стурбований наростанням активності ОУН і організував вбивство лідера організації Є. Коновальця в Роттердамі у 1938 р.

СмертьЄ. Коновальця призвела спочатку до кризи, а згодом дорозколу ОУН.Вона викрила фундаментальні розбіжності між членами ОУН у Західній Україні та членами Проводу українських націоналістів (ПУН), які жили за кордоном. Краєві кадри ОУН, прагнули до керівництва і відстоювали авторитарні ідеї та методи. Сильний вплив на них справляли ідеїД. Донцова, який пропагував культ сили.