- •44. Суспільно-політичні кризи у Франції у 80 – 90-х рр. Хіх ст. Буланжизм. Панамська афера.
- •45. Внутрішня політика поміркованих республіканців у Франції.
- •46. Уповільнення темпів економічного розвитку Франції в ост. Третині хіх ст. – на початку хх ст.
- •47. Соціально-економічне законодавство Паризької Комуни.
- •48. Паризька Комуна 1871 р. Громадянська війна у Франції.
- •49.Революція 4 вересня 1870 р. І виникнення Третьої республіки у Франції. Політика уряду „національної оборони”.
- •50. Внутрішньополітичний розвиток Франції на початку 70-х рр.. Хіх ст. Конституція Третьої республіки.
- •51. Завершення об’єднання Німеччини. Конституція 1871 р. Місце Прусії в Німецькій імперії.
- •52. Спроби Німеччини розірвати франко-російський альянс на початку хх ст. Бйоркський договір і Потсдамська угода.
- •53 Чинники економічного піднесення Німеччини. Особливості розвитку промисловості і сільського господарства. Монополізація виробництва.
- •54 Канцлерство Каправі в Німеччині. Політика „нового курсу”. „Ера Штумана”.
- •55 Політика „згуртовування” в Німеччині. Канцлерство б.Бюлова. „Готтентонтський” блок.
- •56 Канцлерство Бетман-Гальвега і „чорно-голубий ”блок. Назрівання політичної кризи в Німеччині напередодні Першої світової війни.
- •57 Ідейно-політична еволюція німецької соціал-демократії. Боротьба течій в сдпн на початку хх ст.
- •58 Договори Німеччини з європейськими державами у 70 - 80-х р. Хіх ст.
- •59 Співвідношення сил після франко-прусської війни. Боротьба Німеччини за гегемонію в Європі.
- •60 Внутрішня політика в Німеччині у 70 – 80-х р. Хіх ст. Бонапартизм Бісмарка.
- •61 Структурні зрушення в німецькій економіці наприкінці хіх – на початку хх ст. Економічна експансія Німеччини.
- •62. Зовнішня і колоніальна політика Німеччини в роки канцлерства Бісмарка.
- •63. Перехід Німеччини до „світової політики”. Загострення Англо-німецького суперництва наприкінці хіх - на початку хх ст.
- •64. Виникнення „Проблеми Півдня” в Італії.
- •65. Режим ф. Кріспі. Політична криза в Італії у 90-х рр. Хіх ст.
- •66. Особливості економічного розвитку Італії в ост. Третині хіх – на початку хх ст.
- •67. „Ліберальна ера” д.Джолітті в Італії.
- •68. Політичні наслідки об’єднання Італії. „Права” при владі. Взаємовідносини з Ватиканом.
- •69. Зовнішня і колоніальна політика Італії на початку хх ст. Італо-турецька війна
- •70. Внутрішня політика „лівої” в Італії.
- •71. Утворення Троїстого союзу.
- •72. Створення Антанти.
- •73. Зовнішня і колоніальна політика Італії в ост. Третині хіх ст.
- •74. Боротьба великих держав за вплив на Балканах у 80 – 90-х рр.. Хіх ст. Болгарська криза.
- •75. Особливості соціально-економічного розвитку балканських країн наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •76. Утворення Балканського союзу. Перша Балканська війна.
- •77. Утворення нових національних держав на Балканах у 70-х рр.. Хіх ст.
- •78. Національно-визвольний рух балканських народів у 70-х рр. Хіх ст. „Східна криза”.
- •79. Друга Балканська війна.
- •80. Конституційна криза 1897 – 1900 рр. В Австро-Угорщині . Політика уряду Кербера.
- •81. Політична система Австро-Угорщини. Роль національного питання у політичному житті двоєдиної монархії.
- •82. Болгарія в ост. Третині хіх ст. – на початку хх ст.
- •83. Піднесення національно-визвольного руху слов’янських народів Австро-Угорщини на початку хх ст.
- •84. Особливості розвитку соціалістичного руху в Австро-Угорщині. „Австромарксизм”.
- •85 Національно-визвольний рух в Австро-Угорщині у 80–90-х рр. Хіх ст. Внутрішня політика уряду е.Тааффе.
- •86. Криза дуалізму в Австро-Угорщині напередодні і світової війни.
- •87. Боротьба за загальне виробниче право в Австро-Угорщині на початку хх ст. Виборчий закон 1907 р.
- •88. Зовнішня політика Австро-Угорщини на початку хх ст. Експансія на Балкани.
- •89. Сербія. Чорногорія наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •90.Скандинавські держави наприкінці хіх – на початку хх ст
- •91.Боротьба великих держав за Марокко на початку хх ст. Перша і друга марокканські кризи.
- •92. Чеський національний рух в ост. Третині хіх ст. „Старочехи” і „молочехи”.
- •93.Зовнішня політика Австро-Угорщини в ост. Третині хіх ст.
- •94. Боротьба течій у іі Інтернаціоналі наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •95. Іспанія на початку хх ст. Зовнішня і колоніальна політика країни
- •96. Чеський національно-визвольний рух на початку хх ст.
- •97. Національно-визвольний рух в Ірландії у 70 – 80 рр. Хіх ст. Боротьба за гомруль.
- •98.Боснійська криза
- •99.„Східне питання” в міжнародних відносинах у 70-х рр. Хіх ст. Політичні наслідки російсько-турецької війни.
- •100.Сараєвське вбивство і липнева криза 1914 р.
- •101. Боротьба великих держав за переділ Далекого Сходу наприкінці хіх – на початку хх ст. Англо-японський союз. Міжнародні наслідки російсько-японської війни.
- •102. Загострення російсько-німецьких відносин у 80-х рр.. Хіх ст. Утворення франко-німецького союзу.
89. Сербія. Чорногорія наприкінці хіх – на початку хх ст.
З 1459 р. Сербія лежить у складі Османської імперії і вела постійну боротьбу проти турецького панування. У Росії її завжди з великою симпатією й участю ставилися до прагненню братньої Сербії до незалежності. У 1867 р. Сербія з допомогою Росії домоглася всіх турецьких фортець у своїй території. У 1876 р. Сербія разом із Чорногорією початку війну проти Туреччини, у якої Росія справила їй всебічну допомогу й підтримку. За рішенням Берлінського конгресу, в 1878 р. Сербія отримала цілковиту незалежність і розширила своєю територією. У 1888 р. Конституцію Сербії.
Натомість у країні розгорнулася жорстка боротьба двох основних угруповань, одній із яких орієнтувалася на Австро-Угорщину, інша виступала за розвиток суверенітету і з надією дивилася Росію.
З 1903 р. королем Сербії став Петро I Карагеоргієвича (Сербія -.королівство з 1882), який активно боровся за возз'єднання всіх сербів у межах королівства і кожен відстоював національні країни під час боснійського кризи (1908), у роки Балканських і Першої світової війн. Саме під керівництвом і створено в 1918 року Королівство сербів, хорватів і словенців (з 1929 - Югославія).
Чорногорія. У 1878 р. незалежною державою стала Чорногорія, котра, за форми правління була абсолютної монархією на чолі з князем >Негошем. З 1910 р. Чорногорія проголошена королівством. За рішенням Берлінського конгресу територію було значноурезана, а контроль над морським узбережжям передавався Австро-Угорщини. У результаті Балканських і Першої світової війн лежить у тісному союзі з Кримом Сербією. У 1908 р. Чорногорії вдалося відновити контроль над Адріатичним узбережжям.
Ставши на шлях незалежності, Болгарія, Сербія, Чорногорія й Румунія зовсім на позбулися численних зовнішньополітичних, економічних, релігійних і етнічних проблем, які усе їхнє історію протягом XX століття. Крім фінансово-економічної залежності від Австро-Угорщини в кінці XIX століття посилилася і політична залежність. Проавстрийское курс князя Мілана Обреновіча і консерваторів після Берлінського конгресу привів до висновку в 1881 австро-сербської конвенції, відповідно до якої зовнішня політика країни була підпорядкована Відні і фактично встановлений австрійський протекторат над Сербією. [1] Князь Мілан також відмовився від претензій на Боснію, Герцеговину і Новопазарскій санджак. У відповідь Австро-Угорщина гарантувала підтримку династії Обреновіч і погодилася на проголошення Сербії королівством. 22 лютого 1882 Мілан був оголошений королем сербів. Певну проблему представляли новопридбані за умовами Берлінського світу землі: на цих територіях була розгорнута політика інтеграції та етнічної гомогенізації, в результаті якої мусульманське населення було вигнано, а його володіння розділені між православними сербами.
Період кінця XIX - початку XX століття відзначений модернізацією суспільства та піднесенням культури. Швидко розширювалася мережа початкових і середніх шкіл, просвітницьких установ, в 1905 був заснований університет. Белград перетворився на безперечний культурний центр усіх сербських земель. Найбільшим впливом у сербській суспільного і культурного життя користувався журнал "Српски кніжевні гласнік" під керівництвом Йована Скерліча, який пропагував ідеї просвітництва і югославянських єдності. Високого рівня досягла сербська наука (роботи етнографа Йована Цвійіча, геофізика Мілутіна Міланковіча) [28]. В літературі і драматичному мистецтві на зміну критичного реалізму (Радое Домановіча, Браніслав Нушич та ін) прийшов модернізм, представлений такими авторами, як Йован Дучіч, Владислав Петкович Дис, Вьольк Мілічевіч і Ісидора Секулічова. Європейську популярність завоювала художник Надія Петрович, яка стояла біля витоків сучасного сербського мистецтва. Особливу роль у літературі та мистецтві грала національна тематика, насамперед косовська легенда.