9

Іван якович франко

(27 Серпня 1856 – 28 травня 1916)

Основні дати життя і творчості

(Хронологічна таблиця)

1856 25 серпня 27 серпня	У селі Нагуєвичах Дрогобицького повіту в Галичині, в присілку Слобода (або ж Гора), в родині заможного селянина-коваля Якова Франка (1802-1865) та Марії з роду “ходачкових” (збіднілих) шляхтичів Кульчицьких (1832-1872) народився син Іван. Охрещений греко-католицьким священиком Осипом Левицьким, автором української граматики, поетом, перекладачем (друге ім’я, дане Франкові при хрещенні, – Мирон).
1862	Шестилітнього І.Франка віддають до початкової школи у сусіднє село Ясеницю Сільну. Тут він навчився читати й писати по-українськи, по-польськи і по-німецьки, а також рахувати.
1864-1867	І.Франко навчається у Дрогобицькій Головній міській школі (так званій “нормальній”) у отців-василіян.
1865 ніч з 15 на 16 квітня	Навесні, у великодню ніч помер батько І.Франка, Яків. Мати незабаром вдруге вийшла заміж за Григорія (Гриня) Гаврилика (1842-1916), парубка з Ясениці Сільної, молодшого від неї на 10 років, згодом – нагуєвицького війта.
1867-1875	Навчання у Дрогобицькій гімназії. Тут Франко-гімназист вивчає класичні та слов’янські мови, захоплюється творами багатьох письменників світу, започатковує власну бібліотеку (від 6 класу), збирає фольклор, пише перші оригінальні твори, багато перекладає. Значний вплив на Франка справили вчителі – Іван Верхратський, викладач української мови, пізніше відомий письменник і природознавець, та вчитель польської мови Юлій Турчинський, автор драм, казок і досліджень про творчість А.Міцкевича.
1871	Написаний перший Франків вірш – “Великдень”, присвячений батькові (не зберігся).
1872 1 червня	Померла мати І.Франка.
1873	Перші драматичні спроби Івана Франка: польськомовна п’єса “Югурта” (повний текст не зберігся), драматичний епізод “Ромул і Рем”.
1874	У журналі “Друг” опубліковані перші Франкові вірші, написані у 1873 р. (“Пісні народнії”, “Моя пісня”). Написана історична драма “Три князі на один престол”. Франко познайомився з донькою священика з Лолина Ольгою Рошкевич (у заміжжі Озаркевич) (1857-1935), сестрою свого товариша по гімназії. Невдовзі вона стала його коханою.
1875, літо 26 липня 14 жовтня зимовий та літній семестри 1875-1876 навч. року	Влітку І.Франко успішно склав іспити за курс гімназії і одержав похвальне свідоцтво зрілості. І.Франко вступає до Львівського університету на філософський факультет. Вивчає класичні та українську мови та літератури, античну філософію, психологію (у професорів О.Огоновського, З.Венцлевського, Ю.Охоровича та ін.). Бере активну участь у студентському житті, в товаристві “Академический кружок” (як його бібліотекар), друкує свої твори в журналі “Друг”. Завдяки науковим успіхам І.Франка звільнили від плати за навчання і присудили йому стипендію – 210 золотих. Розпочата історична драма “Славой і Хрудощ”.
1876	Вийшла перша збірка поезій Івана Франка “Баляди і роскази”. До збірки увійшло 9 оригінальних поезій та 5 перекладів з російських і німецьких поетів. У журналі “Друг” надруковані перша критична студія – “Слівце критики” (№ 2) (про поезію К.Устияновича) – та перша літературознавча праця І.Франка – “Поезія і її становисько в наших временах” (№ 3). Надрукована перша Франкова повість “Петрії і Довбущуки” (“Друг”, № 19, 1875 – № 20, 1876). Франко читає, перекладає і студіює твори класиків світової літератури.
1877 12 червня	І.Франко починає листуватися з Михайлом Драгомановим (1841-1895). Виходить перша збірка оповідань І.Франка “Борислав. Картини з життя підгірського народа”. Франка та його товаришів з редакції журналу “Друг” заарештовують за підозрою в організації таємного соціалістичного гуртка (перший арешт І.Франка). Товариство “Просвіта” виключає Франка зі своїх членів.
1878	Після 9-місячного ув’язнення І.Франко разом з Михайлом Павликом (1853-1915) видає журнали “Громадський друг”, “Дзвін”, “Молот”, на сторінках яких друкує свої твори: поезії “Товаришам із тюрми”, “Каменярі”, повість “Boa constrictor”, оповідання “Моя стріча з Олексою”, статтю “Література, її завдання і найважніші ціхи” та інші. У цей час Франко знайомиться із соціалістичною літературою, в тому числі з працями К.Маркса та Ф.Енгельса.
1879	З 1 жовтня Франко – “однорічний доброволець” австрійської армії на службі в 55-му бережанському полку піхоти. Та через три тижні й три дні військово-лікарська комісія звільнила його від подальшої служби “із-за цілковитої непридатності” у зв’язку з короткозорістю.
1880	Під час подорожі до Коломиї Франка знову затримує поліція. Другий арешт І.Франка (був ув’язнений 3 місяці). Після ув’язнення пише оповідання “На дні”, перші розділи повісті “Борислав сміється”. Відвідує лекції в університеті, закінчує 7 семестр.
1881	Розгортає широку літературну, наукову, політичну діяльність. Разом з Іваном Белеєм (1856-1921) у Львові видає журнал “Світ”.
Весна 1881 – початок 1883	Матеріальні нестатки змушують Франка жити в Нагуєвичах. Тут він пише повісті “Борислав сміється” (1880-1881) і “Захар Беркут” (1883), оповідання “Ліси і пасовиська”, “Добрий заробок”, поезії “Галицькі образки”, перекладає “Мертві душі” Гоголя, “Фауста” Гете, твори Вергілія, Шекспіра, Гайне, Гюго та ін. Пише статті “Жіноча неволя в руських піснях народних”, “Мислі о еволюції в історії людськості”, кілька праць про Шевченка.
1885-1886	Перша і друга подорожі до Києва. Тут познайомився з М.Лисенком, М.Старицьким, Т.Рильським, В.Самійленком, І.Нечуєм-Левицьким та іншими українськими культурними діячами, з майбутньою дружиною. Листується з відомою польською письменницею Е.Ожешко (1842-1910).
1886 16 (4 за ст. ст.) травня	Товариство “Просвіта” вдруге виключає Івана Франка зі своїх членів. У Києві, в Павлівській церкві при Колегії П.Галагана, І.Франко одружується з Ольгою Федорівною Хоружинською (1864-1941).
1887 16 липня	Франко хоче їхати до США, куди його запросили українські емігранти обійняти редакцію часопису “Америка”, але з різних причин ця поїздка не відбулася. Виходить збірка поезій І.Франка “З вершин і низин”. Написаний “сучасний роман” польською мовою “Лель і Полель” (“Lelum i polelum”) (за життя не опублікований). Народився перший син Івана Франка – Андрій (1887-1913).
1887-1897	І.Франко працює у редакції газети “Kurjer Lwowski” (праця “в наймах у сусідів”).
1888	Франко бере участь у видані журналу “Товариш”. За ініціативою Франка при Львівському університеті засновано “Кружок слов’янський”.
1889 9 березня	І.Франко пише поему “Смерть Каїна”, статтю “Формальний і реальний націоналізм”, видає “Літературно-наукову бібліотеку” (1889-1898). За активну громадсько-політичну діяльність Франка заарештовують утретє і ув’язнюють на 2,5 місяці (третій арешт І.Франка). У в’язниці написав оповідання “До світла”, поему “Сурка”, окремі поезії “Тюремних сонетів”. Народився другий син Івана Франка – Тарас (1889-1971).
1890 28 червня	Виступає ініціатором утворення Русько-Української радикальної партії – першої політичної партії в історії України. Разом з М.Павликом засновує журнал “Народ”. Сенат Львівського університету не дозволив Франкові закінчити останній семестр студій. Весною їде до Відня, де знайомиться з професором Віденського університету – хорватом Ватрославом Ягичем (1838-1923). У Львові вперше зустрічається з Михайлом Коцюбинським (1864-1913). Виходить з друку збірка оповідань “В поті чола. Оповідання з життя робучого люду” (з передмовою М.Драгоманова), поема “Лис Микита”. Закінчує наукову працю “Іван Вишенський і єго твори”. Народився третій син Івана Франка – Петро (1890-1941).
1891	У Чернівецькому університеті Франко закінчує останній семестр студій, необхідний для докторату (зимовий семестр 1890/91 навчального року). Подорож до Праги на з’їзд української студентської молоді. Разом із М.Павликом видає газету “Хлібороб”. Перша зустріч із Лесею Українкою (1871-1913) (у Львові). На запрошення Косачів Франко з родиною їде в село Колодяжне. Закінчує драму “Украдене щастя”, видає “Пригоди Дон-Кіхота”. Окреме видання поеми “Лис Микита”.
1892 9 серпня 10 жовтня	Судовий процес над І.Франком та М.Павликом за спробу видати працю Ф.Енгельса “Соціалізм утопічний і науковий” (четвертий арешт І.Франка). Суд, який відбувся 1 серпня, засудив їх до штрафу в 10 злотих та 24 годин арешту. Товариство “Просвіта” та Товариство ім. Т.Шевченка відмовилися прийняти Івана Франка до своїх членів. Народилася Франкова донька Ганна (1892-1988). Франко зарахований студентом філософського факультету Віденського університету. У листопаді у Відні по-польськи написана повість “Для домашнього вогнища”.
1892-1902	Франкова праця над редагуванням, виданням і передмовами до творів В.Шекспіра в українських перекладах Пантелеймона Куліша (1819-1897) (вийшло 10 драм).
1893 14 січня 28 червня	Виходить друге, доповнене видання збірки “З вершин і низин”. Крайова президія у Львові присуджує Іванові Франкові ІІІ премію за драму “Украдене щастя” (200 злотих ринських). У Відні під керівництвом ученого-славіста В.Ягича Іван Франко захистив докторську дисертацію на тему “Варлаам і Йоасаф, старохристиянський духовний роман і його літературна історія”.
1894-1897	Франко з дружиною видає журнал “Житє і слово” – вершинний здобуток української журналістики до “Літературно-наукового вісника”. Друкуються повісті “Основи суспільності” (1894-5) та “Для домашнього вогнища” (написана у листопаді 1892 р. у Відні по-польськи, повністю надрукована накладом журналу “Житє і слово” у “Літературно-науковій бібліотеці” в 1897 році).
1895 2 липня	Франко габілітується на кафедру руської словесності Львівського університету. Успішно відчитує пробну лекцію “Аналіз “Наймички” Шевченка” (22 березня). Проте влада (намісник Галичини граф Казимир Бадені), з намови Франкових конкурентів, не допускає Франка до викладання як політично неблагонадійного і не затверджує його кандидатури на посаді доцента. Смерть М.Драгоманова у Софії (20 червня за ст.ст.). Початок співпраці у виданнях Наукового товариства ім. Шевченка. Виходять з друку драми “Кам’яна душа”, “Сон князя Святослава”, поема-казка “Абу-Касимові капці”.
1895, 1897, 1898 роки	На виборах до галицького сейму і австрійського парламенту тричі висували кандидатуру Франка, одначе владні кола з допомогою виборчих махінацій жодного разу не допустили його до уряду.
1896 4 червня	Виходить друком лірична драма “Зів’яле листя”, комедія “Учитель”. Обрання заступником голови філологічної секції НТШ.
1896-1910	Вихід у світ фундаментального наукового корпусу “Апокріфи і лєґенди з українських рукописів” у 5 томах (зібрав, упорядкував і пояснив Др. Ів. Франко. – Львів: Накладом НТШ, 1896-1910).
1897	Виходять контроверсивні статті “Дещо про себе самого” (“Nieco o sobie samym” – автобіографічна передмова до збірки Франкових оповідань польською мовою “Obrazki galicijskie”; реакція на неї – виступ Юліана Романчука (1842-1932) “Смутна поява” в газеті “Діло” від 13 травня) та “Поет зради” (“Ein Dichter des Verrates” – стаття про А.Міцкевича у віденській газеті “Die Zeit” за 8 травня). Як наслідок – полеміка і розрив з польським і українським громадянством під впливом скандалів навколо цих статей, втрата роботи в газеті “Kurjer Lwowski” (з 11 травня) і підробітку в українських (зокрема народовських) виданнях, переслідування і жебрача бідність, неспроможність утримувати сім’ю. Епізод “непорозуміння між своїми”: полеміка Івана Франка (статті “З кінцем року” (1896), “Коли не по конях, так хоч по оглоблях”, “З новим роком” (1897) і Лесі Українки (“Не так тії вороги, як добрії люди” (1897) на сторінках “Житя і слова” з приводу шляхів політичної діяльності на Україні (соціалістичних, за Лесею, чи суто національних, за Франком). У статті “Соціалізм і соціал-демократизм” (“Житє і слово”, 1897, т.6) Франко гостро критикує марксистську ідеологію. Через, передусім, фінансові проблеми припинив виходити часопис “Житє і слово”. Дискусія з Василем Щуратом (1871-1948) (статті в “Зорі” “Др. І.Франко” (1896) та “Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач штуки” (1897) з приводу “Зів’ялого листя” як “об’яву декадентизму в українсько-руській літературі” (заперечення цієї тези - Франків вірш “Декадент” (1897). Франко видає окремою книгою свою докторську дисертацію “Варлаам і Йоасаф, старохристиянський духовний роман і його літературна історія”. Хвороба очей. “В темній кімнаті, з зажмуреними очима” Франко створює “правдиві Schmerzenskinder” – поезії майбутньої збірки “Мій Ізмарагд”.
1898	Вихід збірки поезій “Мій Ізмарагд”. Франко увійшов до складу редакції новозаснованого журналу “Літературно-науковий вісник” (1898-1939) (співредактором “ЛНВ” – разом з Осипом Маковеєм (1867-1925), потім – Володимиром Гнатюком (1871-1926) і Михайлом Грушевським (1866-1934) – Франко був до січня 1907 року). Із власних праць у перших числах часопису опублікував естетико-психологічний трактат “Із секретів поетичної творчості”, статті про творчість Лесі Українки, Старицького, Самійленка, Тобілевича (Карпенка-Карого), Золя та ін. видає наукову розвідку “Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині” та кілька статей про ці події. Навесні на літературних сходинах, уладжених редакцією “ЛНВ”, Іван Франко уперше прочитав свою новостворену поему “Похорон”. Урочисте відзначення 25-літнього ювілею літературної та громадської діяльності Івана Франка в Галичині (свято відбулося 30 жовтня в залі готелю Жоржа). На початку грудня Франко бере участь у святкуванні століття народин нового українського письменства (виходу в світ “Енеїди” І.Котляревського) у Львові й Чернівцях і присвячує цій події пролог “Великі роковини” (надрукований у листопадовій книзі “ЛНВ”, окремим виданням).
1899	Вихід Івана Франка з Русько-Української радикальної партії. Розходження на цьому ґрунті з М.Павликом. Ідеологічний конфлікт: протистояння національного (Франко) і соціалістичного (Павлик) радикалізму. Розкол у РУРП (грудень). Утворення Української соціал-демократичної партії та Національно-демократичної партії Галичини на чолі з М.Грушевським (до її складу увійшов і Франко (до 1904 р.). 7 червня Франка обрано дійсним членом філологічної секції НТШ. Виходять Франкова книга “Поеми” (“Істар”, “Сатні і Табубу”, “Бідний Генріх”, “Поема про білу сорочку”, “Похорон”), збірка казок для дітей “Коли ще звірі говорили”, “Полуйка і інші бориславські оповідання”. Рецензія на брошуру А.Фаресова “Народники і марксисти” (“ЛНВ”, 1899, кн. 6) демонструє повний відхід від соціалістичної доктрини як “безглуздої й антигуманної”.
1900	Божевілля дружини “на тлі зразу еротичнім, а потім релігійнім”. Вихід збірки поезій “Із днів журби” (у її складі поеми “Іван Вишенський” та “На Святоюрській горі”), збірки сатиричних оповідань “Сім казок”, “Староруських оповідань” (видання “Просвіти” у 3 випусках), роману “Перехресні стежки”, поема “Коваль Бассім”, історико-літературні праці “До історії вірша на Вкраїні”, “Карпато-руське письменство ХVІІ-ХVІІІ вв.”, “П.Грабовський про Шевченка” та ін. Франко перекладає твори Данте, Золя, Марка Твена, пише й друкує статті про іноземні літератури. У статті “Поза межами можливого” (“ЛНВ”, 1900, кн. 10) Франко формулює ідеал національної самостійності.
1901	Франко придбав невеличку площу у Львові, на вул. Понінського, і розпочав будівництво власної оселі. Зустріч у Львові з Лесею Українкою. У березні в Перемишлі, а в травні у Львові Франко дав цикл доповідей “Молода Україна”, надрукованих тоді ж в “ЛНВ” під назвою “З останніх десятиліть ХІХ віку”, а пізніше допрацьованих і виданих окремою книгою (1910). Чеське етнографічне товариство у Празі та Товариство австрійської етнографії у Відні іменували Франка своїм членом-кореспондентом. Від ц.р. Франко систематично виїздить із родиною у с. Криворівню на Гуцульщину, де працює і відпочиває (від 1909 року – щоліта). Криворівня стала “українськими Атенами” через те, що влітку тут збирався цвіт національної інтелігенції (М.Коцюбинський, Леся Українка, В.Гнатюк, О.Кобилянська, Г.Хоткевич та ін.).
1901-1910	Вихід ґрунтовного пареміографічного видання “Галицько-руські народні приповідки” у 3 томах, 6 книгах.
1902	Родина Франків переїхала до свого будинку. Їх відвідує Леся Українка. Виходять збірки “Добрий заробок і інші оповідання”, “Панталаха і інші оповідання”.
1903	Тяжка хвороба очей. Франко переніс операцію на правому оці. Влітку, повертаючися з Сан-Ремо до Києва, до Львова заїздить Леся Українка. Франко зустрічається з нею на квартирі М.Павлика, де вона зупинилася. У грудні до Галичини приїздить Микола Лисенко, Франко бере участь у вшануванні його 35-літнього творчого ювілею. Виходять з друку збірки малої прози “З бурливих літ”, “Малий Мирон і інші оповідання”. Франко впорядковує і видає антологію української лірики від смерті Шевченка “Акорди”. Окремою брошурою виходить соціально-філософський трактат “Що таке поступ?”. Франко перекладає твори Шевченка німецькою мовою.
1904-1914	Франка обрано головою філологічної секції НТШ. Її роботою він керував протягом 10 літ.
1904	Подорож до Італії, знайомство з пам’ятками культури Венеції, Флоренції, Риму. Разом з етнологом та антропологом Хведором Вовком (1847-1918) Франко бере участь в етнографічній експедиції на Бойківщину (18 серпня – 5 вересня). Влітку (23 червня – 22 липня) на українських наукових курсах у Львові І.Франко читає 18-годинний цикл лекцій “Огляд української літератури від найдавніших часів до кінця ХІХ віку”. Публікує статті “Южно-русская литература” (для “Энциклопедического словаря” Брокгауза і Єфрона), “Українська література в 1904 році”, “Подуви весни в Росії”, “До історії соціалістичного руху”, “Лисенкове свято в Австрії”, літературні портрети Л.Боровиковського, О.Бодянського, В.Мови, С.Руданського, М.Старицького та ін. Виходить збірка “Маніпулянтка і інші оповідання”.
1905	У квітні Франко мав зустріч з М.Коцюбинським, який проїздом до Італії на кілька днів зупинився у Львові. Написана і видана поема “Мойсей”. Виходять у світ збірка “На лоні природи і інші оповідання”, статті “Щирість тону і щирість переконань”, “Одвертий лист до галицької української молодіжи”.
1906	Вчена рада Харківського університету (тодішній ректор Дмитро Багалій) надає Франкові з нагоди 50-річчя почесне звання доктора російської словесності за численні високоцінні наукові праці. Виходять друком збірка поезій “Semper tiro”, книга малої прози “Місія. Чума. Казки і сатири”, 2-е видання збірки “Маніпулянтка і інші оповідання”, численні статті.
1907-1912	На сторінках “Записок НТШ” Франко друкує свої “Студії над українськими народними піснями” (у 1913 році вийдуть окремою книгою).
1907	Російські академіки О.Шахматов і Ф.Корш висунули кандидатуру І.Франка у члени-кореспонденти Петербурзької академії наук, але реакційні кола не допускають обрання його до Академії. Виходять повісті “Великий шум” та “Boa constrictor” (нова редакція). Опубліковані наукові розвідки “Теорія і розвій історії літератури” та ін. Працює над перекладами з “Божественної комедії” Данте.
1908 21 березня 16 квітня	За Франковим зізнанням, “…рік, найстрашніший у моїм житті”: “страшенна катастрофа” – Іван Франко захворів на контрактуру (параліч) обох рук і пальців (прояви особливої форми ревматоїдного артриту – хвороби Рейтера (можливо, спадкової), ускладнену психічними відхиленнями (вірою в “духів”, голоси яких переслідували Франка повсякчас). Винуватцем своєї недуги Франко вважав “дух” Драгоманова. Їде лікуватися до Ліпіка (містечка в Хорватії коло Загреба (Югославія). У ніч з 7 на 8 квітня переживає страшне психологічне потрясіння (гнаний голосами невидимих “духів”, які прагнули вчинити над ним “суд”, Франко в одній сорочці вибіг далеко за околицю Ліпіка, де його, оглушеного і дуже перестудженого, знайшли аж наступного ранку). Відразу по тім Франка переводять до шпиталю Боасів у сусідньому містечку Панкрац. Повернення Франка до Львова. На другий день його на три місяці поміщають у лікарню братів Свйонтковських для душевнохворих. Написані останні оповідання – “Неначе сон” і “Син Остапа”. Виходять наукові праці “Нові матеріали до історії українського вертепу”, “Слово про збурення пекла. Українська пасійна драма”, нові студії над українськими народними піснями, двотомне видання творів Т.Шевченка за ред. І.Франка.
1909 осінь	Ранньої весни Франко лікувався у “тихій хорошій” Ловрані на березі Адріатичного моря (Італія), де йому на час трохи полегшало. Весною (у квітні-травні) Франко на кілька днів приїздить до Києва, де зупинився у родині Є.Чикаленка. До Львова батька привіз Андрій Франко, який прибув за ним у Київ. Від ц.р. щоліта Франко приїздить у Криворівню. Несподівана подорож-втеча Франка через Чернівці до Одеси (прагнув там у бібліотеці знайти рецепт ліків на хворобу рук). Загальні збори НТШ ухвалили виплачувати Франкові довічну стипендію у квоті 200 корон на місяць.
1910	Виходять у світ “Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 року”, книга публіцистичних та літературно-критичних статей “Молода Україна (провідні ідеї і епізоди)”, численні переклади художніх творів.
1911-1912	Співпраця у львівському тижневику “Неділя”.
1911	Виходять збірка поезій “Давнє і нове” (друге, доповнене видання збірки “Мій Ізмарагд”), 2-е видання збірки “Зів’яле листя” (у Києві), книга малої прози “Батьківщина і інші оповідання”, численні статті.
1912	Через надто бурхливі прояви хвороби Ольги Федорівни Франко змушений віддати дружину в лікарню для душевнохворих на Кульпаркові, проте невдовзі забирає її звідти, оскільки стан її здоров’я в шпиталі тільки погіршився.
1913 21/22 квітня	На початку року Франко відвідує Тернопіль, Чернівці, інші міста Західної України, де читає свою поему “Мойсей”. Святкування 40-літнього ювілею літературної діяльності Івана Франка. Урочиста академія у Львівській опері (12 липня). Присвячений Франковому ювілеєві ІІ Всеукраїнський студентський з’їзд у Львові. Всенародне визнання генія. Уночі від приступу епілепсії помер син Івана Франка Андрій. Виходять “Вірші на громадські теми” (ювілейна збірка громадянської лірики), 2-е видання поеми “Мойсей”, збірки оповідань “Рутенці”, “Панщизняний хліб і інші оповідання”, “Студії над українськими народними піснями” (окремою книгою), монографія “Данте Аліґієрі. Характеристика середніх віків. Життя поета та вибір його поезії”, наукова праця “Причинок до історії галицько-руського письменства ХІІ в.”. Наприкінці ц.р. (хоч на титулі зазначено1914) вийшло видання “Wielka utrata”, історична драма з рр. 1831-1832. З додатком життєпису Адама Міцкевича та вибору його поезій у перекладі на українську мову видав д-р Іван Франко”. Навколо “Великої втрати” як нібито псевдо-Міцкевичевого твору розгорілася дискусія, у якій Франка називали фальсифікатором, автором ненаукового “відкриття”, хоч він і наполягав на своїй правоті (“духи” сповістили йому цю істину).
1914	Початок Першої світової війни застає Франка в Криворівні. У кінці серпня він приїздить до Львова, де у самоті (сини були на фронті – Петро у Січових стрільцях, Тарас – поручник австрійської армії на італійському фронті, – Ганна – у Києві, в тітки, дружина – в лікарні для душевнохворих (з 17 грудня 1914 до 1917 р.) перебуває російську окупацію (3 вересня армія ген. О.Брусилова зайняла місто). У будинку Франка оселяється Ц.Зиґмунтовська з сином, щоб доглядати за хворим письменником. Вихід збірки поезій “Із літ моєї молодости”, книги перекладів Франкових статей 1897-1897 років з польської преси (переважно газети “Kurjer Lwowski”) “В наймах у сусідів”. Поет написав віршоване оповідання “Євшан-зілля” (інша назва “Ор і Сирчан”) та поему “Кончакова слава”. Франко працює над перекладами, готує до друку книгу “Олександр С. Пушкін. Драматичні твори в перекладі, з передмовою і поясненням д-ра Івана Франка” (тиражована у 1917 році).
13 листопада 1915 – 15 березня (1 квітня?) 1916	Франко перебуває у притулку Українських січових стрільців у Львові, на вул. П.Скарги, 2-А. Тут працює над перекладами, пише поезії, статті “Легкомисність чи щось інше?” і “Перший рік видання “Громадського голосу”, розробляє проекти “стрілецької шнайдизи” для розсікання дротів та “Закону про риболовство в Галичині”, лікується, спілкується зі стрільцями.
1915	Франко упорядковує антологію 160 еллінських поетів “Старе золото. Вибір із старогрецьких поетів” у власних перекладах (12 травня – 12 серпня), досліджує та перекладає інших античних авторів (Гомерівські гімни та епіграми, Гесіода, Овідія, Вергілія, Лукреція, Цезаря, Плутарха та ін.), продовжує допрацьовувати “Студії над українськими народними піснями”. Українська громадськість з ініціативи о. Йосипа Застирця висуває Івана Франка на здобуття Нобелівської премії, але його смерть стає на перешкоді цьому.
Останні роки (1914-1916)	У останні роки (1907-1916, але особливо у 1912 і 1914-1916) Франко працює над монументальною збіркою “Найдавніша історія України до р. 1008 в поетичних образах” (інша назва “Поетичні оповідання про найдавнішу історію України-Руси”). Протягом 8 місяців (9 серпня 1915 – 13 березня 1916) працює над поетичними переспівами історії Давнього Риму, упорядковує антологію під умовною назвою “Ad urbe condita” (“Від заснування міста”) (Образки з життя і історії римлян).
1916 9 березня 28 травня 31 травня	Видання збірника “Привіт Іванови Франкови в сороклітє його письменської праці. 1874-1914”. Книга “Студії над українськими народними піснями” вшанована малою премією О.Котляревського Петербурзької академії наук за відгуком В.Перетца . Тяжко хворий Франко продиктував своєму опікунові К.Бандрівському заповіт. Рукописи, листування і бібліотеку заповів українському народові, передавши у “хосен” НТШ, будинок і всю власність – дітям. Виділив кошти на довічне утримання дружини. О 4-й годині пополудні у своєму будинку у Львові на шістдесятому році життя помер Іван Франко. Похований на Личаківському кладовищі.