2.5 Провішування лінії та вимірювання кутів повороту, планова прив'язка траси дороги до державної геодезичної мережі

Під час виконання розвідувань і виносу траси в натуру виконують геодезичні роботи, які докладно описано в курсі геодезії.

Під час прокладення магістрального ходу або при розбивці траси вимірюють горизонтальні кути і відстані між вершинами цих кутів. Кути вимірюють праворуч за ходом лінії, за допомогою яких і обчислюють кути повороту траси. Ланка кутовимірника, який, як правило, є помічником начальника партії, провішує трасу у вибраному напрямку. Віхи встановлюють настільки густо, щоб у кожному отворі було не менше трьох, а на довгих прямих з проміжної точки було видно в кожен бік не менше двох віх.

Ширину рік і недоступні відстані визначають за допомогою обчислень, для чого попередньо вимірюють гострі кути біля базису, розбитого перпендикулярно до траси.

2.6 Ведення пікетажу, розбивка кривих у плані, розбивка поперечників, закріплення траси дороги та встановлення тимчасових реперів

Усі вершини кутів повороту, а також початкова і кінцева точки кривої мають бути закріплені і прив'язані до постійних точок на місцевості. Схему закріплення зарисовують у журналі вимірювання кутів.

Положення початкової точки на існуючій дорозі за межами населеного пункту закріплюють стовпами, вкопаними в землю з двох боків від точки по осі дороги і вимірюють відстань точки від попереднього кілометрового стовпа за кілометражем існуючої дороги. Вершини кутів закріплюють точкою, прив'язаною до стовпів, виставлених у створі провішених ліній на відстані до 20м. Слідом за трасувальником іде ланка пікетажиста, яка вимірює довжину траси і розбиває її на 100 метрові відрізки пікети, виявляє проміжні точки, відмітки яких у зв'язку зі зміною рельєфу мають бути визначені при нівелюванні, веде знімання ситуації придорожньої смуги.

Вимірювання відстаней здійснюють сталевою мірною стрічкою 20 м завдовжки. Розбіг між основними і контрольними промірами в рівнинній місцевості має не перевищувати 1/1000 вимірюваної довжини. Точки пікетів і плюсові точки на місцевості закріплюють кілками, які забивають у землю на всю довжину, а також помічають їх за допомогою сторожків - високих кілків, що височать над поверхнею землі, на яких записують номер пікету і відстань від нього до плюсової точки.

У ньому вказуються кути повороту траси, пікети і всі проміжні точки, репери із схематичним зображенням, планом розміщення і схемою закріплення. Зарисовують всі елементи ситуації на смузі місцевості 50 м завширшки в кожен бік. Ситуацію на відстані до 25 м від осі траси знімають інструментально, а від 25 до 50 м - на око.

У пікетажному журналі фіксують місцеположення споруд, поодиноких дерев, виходи скель, які можуть бути використані для закріплення траси. В місцях вершин ярів, меж осипів і інших нестійких ділянок, небезпечних під час експлуатації дороги, в подальшому може бути необхідним знімання плану в горизонталях.

У період між розвідуваннями і будівництвом дороги проходить кілька років, і сторожки, і кілки за цей час можуть зникнути, тому траса повинна бути надійно закріплена як в плані, так і по висоті.

Для побудови поздовжнього профілю, а також для підрахунку обсягів земляних робіт і визначення отворів штучних споруд здійснюють нівелювання траси. При цьому нівелюють усі пікетні й плюсові точки, репери, урізи води і русла тальвегів.

Нівелювання виконують два нівелювальники. Задача першого - виконання робіт для складання поздовжнього профілю вздовж траси дороги. Він нівелює всі точки лінії і прив'язує їх до репера. Якщо постійного репера на початку траси немає, то нівелювання починають з умовної відмітки. В розпорядження нівелювальника надають трьох робітників: двох реєчників і одного для перенесення інструменту.

Другий нівелювальник здійснює контрольне нівелювання траси, він нівелює тільки пов’язуючі точки. При нівелюванні траси, як правило, за пов'язуючі точки беруть пікети. Однак, залежно від умов місцевості, коли нівелювання між пікетами з однієї станції неможливе, пов'язуючими можуть бути плюсові та іксові точки. Іксова точка не потрібна для вираження рельєфу, вона потрібка тільки для передавання відмітки. Обидва нівелювальники працюють незалежно і перевіряють відмітки тільки при польових камеральних роботах. При цьому нев'язка, мм, не повинна перевищувати допустиму.

Вибір способу знімання визначається місцевими умовами і зручністю організації і проведення робіт.