6. Послуги Інтернет.

Інтерне́т (від англ. Internet) — всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичнихі бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта.

В повсякденній мові слово Інтернет найчастіше вживається в значенні Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні самої фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна мережа чи навіть одне слово Мережа, Іне́т, Тенета, Міжмережжя, Інтерне́трі або Не́трі. Все частіше Інтернет вживається і з малої літери, що можна пояснити паралелями з термінами «радіо», «телебачення», які пишуть з малої.

Історія Інтернету сягає досліджень 1960-х років, які проводилися на замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених комп'ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею Інтернету стала мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об'єднувала близько 200 вузлів.

Урядове фінансування магістральної мережі Національного наукового фонду США в 1980-х, а також приватне фінансування для інших комерційних магістральних мереж в усьому світі призвело до участі в розробці нових мережевих технологій і злиття багатьох мереж. Комерціалізація в 1990-х міжнародної мережі привела до її популяризації та впровадження в практично кожен аспект сучасного життя людини. З 2011 року понад 2,1 мільярда людей користуються послугами Інтернету.

Інтернет не має централізованого управління, правил використання чи доступу. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти. Централізовано визначаються правила використання адресного простору Інтернет-протоколу та Системи доменних імен. Керує цим Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів (англ. Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, або ICANN), міжнародна некомерційна організація з головним офісом у США. Технічне обґрунтування і стандартизацію основних протоколів (IPv4 та IPv6) проводить Internet Engineering Task Force (IETF), некомерційна організація, відкрите міжнародне співтовариство проектувальників, учених, мережевих операторів і постачальників послуг.

Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. В наш час Інтернет відіграє важливе значення у створенні інформаційного простору глобального суспільства, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних.

7. Що таке ір-адреса комп’ютера?

IP-адреса (ай-пі адреса, скорочення від англ. Internet Protocol Address) - унікальний ідентифікатор (адреса) пристрою (найчастіше комп'ютера), що підключений до інтернету.

Кожен пристрій (комп'ютер, ноутбук, виділений сервер, мобільний телефон і т.д.) у мережі інтернет має свою IP-адресу. Так як ви в даний момент підключені до Інтернету — це означає, що і у вашого комп'ютера також є свя унікальна адреса в мережі. Але ви можете бути підключені до інтернету через маршрутизатор або шлюз у вашій локальній мережі. У цьому випадку ваш компьтер з інтернету видно з тою адресою, яку має ваш маршрутизатор або шлюз.

IP адреси можуть бути статичні (в тому випадку, якщо окремому користувачеві провайдером виділена одна постійна адреса), а також динамічними (якщо провайдер видає користувачеві IP адресу в момент підключення з пулу вільних адрес по DHCP).

Крім того один комп'ютер на основі віртуальних вузлів може діяти як кілька пристроїв з декількома IP адресами та вузлами. Наприклад, — послуги хостингу в Інтернет.

Знання своєї IP адреси дозволяє організувати доступ до служб і програм на своєму комп'ютері (ігри, чати, FTP, віддалений доступ до робочого столу та інше).

IP-адреси бувають двох типів — IPv4 та IPv6.

Основна відмінність IPv6 від звичного IPv4 в значно збільшенному адресному просторі. Так, довжина IPv4 адреси складає 32 біт, що дає в цілому 2³² можливих адрес (трохи більше 4 млрд. адрес). У той же час довжина адреси IPv6 становить 128 біт, що дає 2¹²⁸ можливих адрес (в цілому це більш ніж 4.8×10²⁸ адрес на кожного з 7 млрд. жителів Землі). Тобто, IPv6 раз і назавжди вирішує проблему нестачі інтернет-адрес.

З точки зору синтаксису, записи IPv4 і IPv6 адрес також різні. IPv4 адреси записуються як чотири блоки цифр від 0 до 255 розділених крапками, наприклад 192.168.254.123. IPv6 адреси записуються як вісім блоків шістнадцятиричних цифр, розділених двокрапкою, наприклад fe80:dead:beef:0:0:0:0:2012. Найчастіше, запис IPv6 адреси може бути спрощено заміною послідовності нулів на подвійну двокрапку (але це може бути зроблено лише в одному місці), тобто, наведена в попередньому прикладі адреса може бути записана, як fe80:dead:beef::2012.

Також існує багато відмінностей на рівні протоколів IPv4 і IPv6, але для кінцевого користувача Інтернету це має несуттєве значення. Тим не менш, для всіх зацікавлених нижче наведено коротке порівняння основних відмінностей в протоколах.

IPv4	IPv6
Адреси довжиною 32 біт (4 байт)	Адреси довжиною 128 біт (16 байт)
Використовується A-запис в ресурсах DNS для визначення імен хостів в IPv4 адреси	Використовується AAAA-запис в ресурсах DNS для визначення імен хостів в IPv6 адреси
У покажчику (PTR) DNS використовується IN-ADDR.ARPA домен для зворотного визначення адрес IPv4 в імена хостів	У покажчику (PTR) DNS використовується IP6.ARPA домен для зворотного визначення адрес IPv6 в імена хостів
Підтримка протоколу IPSec опціональна і повинна підтримуватися зовні	Підтримка протоколу IPSec обов'язкова
Заголовок не ідентифікує потік пакетів для обробки QoS на маршрутизаторах	Заголовок містить поле Traffic Class, який визначає пріоритет пакетів для обробки QoS на маршрутизаторах
Обидва маршрутизатор і хост-відправник фрагментують пакети	Маршрутизатори не підтримують фрагментацію пакетів. Тільки хост-відправник фрагментує пакети
Заголовок містить контрольну суму	Заголовок не містить контрольну суму
Заголовок містить опції	Додаткові дані підтримуються як розширені заголовки
ARP використовує широкомовний ARP-запит на визначення IP в MAC (апаратну адресу)	Multicast Neighbor Solicitation повідомлення використовуються для вирішення IP-адрес в MAC-адреси
Internet Group Management Protocol (IGMP) керує членством в локальних групах підмережі	Multicast Listener Discovery (MLD) повідомлення керують членством в локальних групах підмережі
Broadcast адреси використовуються для відправки трафіку на всі вузли в підмережі	IPv6 використовує link-local (посилання локальної області)
Конфігурується вручну або по DHCP	Не потребує ручної конфігурації або DHCP
Повинен підтримувати розмір пакета довжиною в 576-байт (з можливістю фрагментації)	Повинен підтримувати розмір пакета довжиною в 1280-байт (без фрагментації)
Використовується поле TTL (Time to Live) для визначення часу життя пакету	Використовується поле Hop Limit для визначення часу життя пакету
Довжина заголовка пакету 20 байт	Довжина заголовка пакету 40 байт
Максимальний розмір пакета обмежений 65535 байт (2^16 - 1)	Підтримує джамбограмми — величезні пакети розміром до 4 Гб (4294967295 = 2^32 - 1)