УПОД-шпори

Які властивості характерні для складних екологічних систем? Що таке система? Охарактеризуйте специфічні функціональні властивості с-ми природа-суспільство. Емерджентність (знаючи хар-ки певних елементів не можуть говорити про властивості системи) Різноманіття елементів системи Стійкість Динамічність Еволюційність Моделювання В чому полягає сутність та мета управління природоох. діяльністю. Що мається на увазі, коли йдеться про гармонізацію с-ми «природа-суспільство» Сутність полягає в: 1) гарантовані державою еколог безпеки, підтримання еколог рівноваги. 2)охороні та раціон використанні природних ресурсів. 3) у збереженні генофонду Мета: 1) реалізація еколог законодавства. 2) контроль за дотриманням норм 3)здійснення необхідних заходів. 4)досягнення порозуміння між держ. орган.упр та громадськими організаціями. Гармонізація - певне облаштування, впорядкування тобто активність, що спрямована на подолання розпаду і досягнення узгодження. Гармонізація взаємовідносин сусп. і природ може настати в результаті поретвор екологічної свідомості. Гармонійність співіснування суспільства і природи відображає своєрідний ідеал їх співіснуванні процесів сусп. споживання і відновлення природних ресурсів. Історія розвитку системи «природа-суспільство». Технології з певним економічним обмеженням;домінанта прокормлення 2. технічні і часткові екологічні обмеження;домінанта економіки 3. Технології з економ зростанням екол обмежень домінанта економіки з екол обмеженням 4. Технології з абсолютними екологічними обмеженнями.домінанта екологічних законів життєдіяльності Сутність управління. Поняття «управління», його риси. Будь-яка спільна праця людей потребує узгодженості дій,тобто управління. Х-ки управління: Галузь трудової діяльності, скерованою на забезпечення узгодженою та ефективною роботою. Сукупність заходів регулювання УПРАВЛІННЯ - це процес на колективи людей, технічні та природні с-ми для практичного використання різних законів (природних, економ та соц.) що забезпеч. керівництво при зміні зовнішніх та внутрішніх умов. Управління має 2 важливі риси: Можливе лише в с-мі із зворотнім зв’язком, тобто управляючі команди повинні або реалізовуватись, або ні, що відображається на стані с-ми Характеризується цілеспрямованістю чи направленістю на конкретні проблеми чи об’єкти. Категорії управління (Назвіть та охарактеризуйте критерії екоуправління) Визначними є об’єкт, суб’єкт та організації Субєкт – індивід чи соц. група, яка організовує вплив на об’єкт управління Обєкт – це с-ма на яку спрямовується управлінський вплив Об’єктами еколог управління виступають не тільки природ ресурси , але і інші елементи довкілля, а також природні, природ-господарські та територіальні системи. Організація- це обєднання людей, на яких впливає суб’єкт управління для досягнення певної мети. Предметом є управлінські відносини: Між суб’єктом і об’єктом Між членами організації, спрямовані на взаємне узгодження дій Між різними організаційними підрозділами Типи механізму управління: стихійний(різні особи),свідомий(є організатор) 13.Форми управління Пропаганда екологічних знань Екологічна освіта Культура Матер та моральне заохочення 20. Фактори від яких залежить ефективність еколог. управління 1) значення охорони довкілля при прийнятті рішень 2) координація еколог політики з державною політикою 3) здатність адміністративних та інших с-м на здійснення конкретних дій 4) реальність поставлених екологічних цілей 21. На чому базуються системи еколог. управління? через які механізми реалізуються функції? Базуються на: еколог закономірностях, регулятивних законах, екологічній політиці, стандартах, нормативах, лімітах, методології, системного підходу, кадастрах. Механізм управління скл з екологічних(біотичне регулювання н.п.с., еколого-господарського балансу територій, обліково-кадастровий та еколог моніторингу) та функціональних механізмів управління(економ, адміністративний, інформ- контрольний та громадський механізм. 28. Загальне та спеціальне державне екологічне управління. Хто входить до складу апарату державного екологічного управління. Загальне управління і контроль за здійсненням заходів по ох природи і рац природокористування здійснюють: президент, ВР, кабмін, рада нац. Безпеки і оборони Спеціальне управління здійснюють міністерства, держкомітети, спец комісії, агентства, наприклад держкомлісгосп (повноваження щодо окремих видів природних ресурсів) Апарат держ управління: вищі органи держ управління; центральні органи, місцеві органи, низові органи. 29. Основні функції Міністерства о.н.п.с. Основне завдання – проведення держ науково-технічної та економічної політики, спрямованої на збереження та відтворення безпечного для існування живої і неживої природи НС. Забезпечення реалізації державної політики; здійснення комплексного управління і регулювання; забезпечення належного функціонування держ геологічної та гідрометеорологічної служби; здійснення держ контролю за додержанням вимог законодавства. 30. Які департаменти входять до мін природи? Назвіть основні права мін природи. Департаменти: адміністративний, екологічної безпеки,ядерного регулювання,планування, координації і розвитку; геології та використання надр; охорони, використання і відтворення; гідрометеорологічна служба і моніторингу; геодезії, картографії й кадастрів. Основні права Мінприроди: обстежувати п-ва, організації; обмежувати, тимчасово забороняти; одержувати пояснення, звіти,довідки; заслуховувати відповідні звіти посадових осіб; застосовувати економ санкції до підприємств- порушників; залучати спеціалістів до розвитку питань 31.Обласні держуправління охорони навколишнього природного середовища. Структура повторює структуру Мінприроди. Складається з окремих відділів: перша частина – самостійні підрозділи, друга – екол. інспекція. До складу входять підрозділи: міські та районні екоінспекції; пости екологічного контролю на кордонах. Функції: здійснює комплексне управління та координує діяльність; здійснює державний контроль за додержанням норм і правил у сфері охорони довкілля. Подає проекти лімітів: використання ресурсів місцевого значення; розміщення відходів; затвердження нормативів ГДК скидів ЗР. Контролює обов’язкове страхування при перевезенні небезп вантажів; видає та анулює дозволи на спец використання прир ресурсів, дозволи на викиди та скиди; організовує регіональний моніторинг; забезпечує розвиток заповідної справи, ведення ЧКУ; сприяє екол освіті та вихованню; забезпечує використання бюджетних асигнувань за цільовим призначенням. 32. Основні завдання державної еколог інспекції (ДЕІ) - здійснює держ контроль за додержанням вимог законодавства про о.н.п.с. - бере участь у реалізації державної політики у сфері о.н.п.с., рац використання ресурсів 33. Що контролює ДЕІ? 1) додержання вимог законодавства про о.н.п.с., рац використання ресурсів 2) додержання правил, нормативів, стандартів 3) додержання вимог екологічної безпеки: в процесі наукових досліджень, на війсковій та оборонних об’єктах, у пунктах пропуску через державний кордон, у процесі транспортування, зберігання, утилізації. 34. Права ДЕІ Обстежувати в установ порядку п-ва, установи і організації з метою додержання вимог законодавства Обмежувати чи тимчасово припиняти діяльність п-ва Перевір.документів на право спец використання природних ресурсів Давати обов’язкові до виконання приписи Одержання від органів влади, п-в документів Вилучати знаряддя, транспортні засоби Викликати громадян для одержання пояснень Призначати в указаному порядку громадських інспекторів Оглядати в пунктах пропуску через кордон Опломбовує приміщення, устаткування та апаратуру. 35. Сутність та особливості корпоративних об’єднань. Система корпоративного партнерства. Основні принципи створення с-ми корпоративного еколог управління. Під корпорацією розуміють: обєднання п-в і власників для ведення підприємн.діяльності або обєднання, що надає послуги населенню. Ознаки корпорацій: це складний майновий комплекс, акціонери здійснюють контроль корпорації. Принципи корпоративної політики: відповідальність, раціональність, превентивність, мотивація, компенсації. 52. Перспективне екологічне планування. Головною метою є довгостроковий прогноз стану НС або його окремих компонентів Кінцевою метою є погодження можливих темпів економ розвитку з економ допустимим рівнем забр, а також забезпечення своєчасною і надійною інфо про можливі зміни стану НС. Прогноз стану НПС (в масштабах країни) вкл.: - хар-ку сучасного стану й тенденції розвитку пр.-кор; -аналіз сучасного стану і перспектив пр.-кор; -розробка перспективних завдань пр.-кор до кінця прогнозованого стану періоду; -хпр-ка змін стану НС залежно від розвитку госп і внесків у заходи пр.-ох характеру; -порівняння сучасного стану і тентенцій з перспект завданнями; -соц-економ оцінка варіантів пр.-кор; -пропозиції, які забезпечують досягнення перспект завдань і нормативів. При перспект планув передбач: -ств і впровадж безвідходних технологій; -багаторазове вик пр. ресурсів(сировини); -впровадж ресурсозбер технологій; -впровадж схем замкнутих циклів пр.-кор; -викор втор ресурсів, відходів; -удоскон методів очищ шк. викидів. Перспект план може відбув в різноманітних формах. 54. Оперативне екологічне планування. Конкретизує окремі найбільш складні моменти упр, детально розписує порядок та періодичність здій тих чи інших упр рішень. Викор для кращої організації та провед окремих разових операцій, при впровадж окремих пр.-ох заходів чи обладнання. Врах особливості пр.-ох роботи, квартальні та піврічні плани можуть суттєво відрізнятися один від одного. 53. Поточне екологічне планування. Чітко визн об’єм заплан заходів та терміни їх реаліз, конкретні виконавці та відповідальні за здійсн заходів. Річний план є основою операт план. В основу поточ план покладено вирішення таких питань: -забезп розв’язання актуал еколог проблем в регіоні У; -вдоскон норм-прав бази еколог упр; -здійсн поточ ліцензув та дозвільної дія-сті; -здійсн поточ заходів з реаліз аг-держ та рег пр.-ох програм; -міжнар співробітництво; -еколог наука та освіта, співпраця з громадськістю; -організація та кадрове забезп реаліз держ еколог політики. Особливості пот план : -конкретні терміни; -підвищ план керівником відповідної пр.-ох установи і погодж з відповідними планами вищих органів упр; -керівник пр.-ох органу несе персональну відповідальність за виконання. 55. Основні напрями удосконалення екологічного планування на сучасному етапі. 1)Впровадж в госп прктику автоматиз системи планових розрахунків і забезп на цій основі прийняття оптимальних упр рішень; 2)Удоскон план-економ взаємовідносин п.п-ств (відомств), суб’єктів упр з ознаками тер планув; 3)Поліпшення норм бази планув пр.-кор його інфор забезп узгодж плану по охороні НПС з іншими розділами планів; 4)Запровадж нового підходу з рац вик ресурсів (а не тільки економ ефекту). 56. Роль інформації в управлінському процесі. Інформація потрібна для здійсн упр дія-сті(спілкув,зв'язок), так як вона дає сукупність відомостей про стан системи, яка керує, системи, якою керують та зовн. сер. Роль інформації: -для визнач мети та завдань упр важливу роль відіграють види, повнота та новизна інфо; -при розробці упр рішення важливими є своєчасність, високий ступінь аналізу та синтезу інфо; -при надзвич ситуац-повнота інфо. 57. Класифікація інформації. За заг признач:директива;дов-норм. За цільовим призначенням:планова;звіт-стат;наук-техніч;адмін. За періодичністю:періодична;разова. За ступенем обробки:первинна;вторинна. За джерелами надходження:внутр.;зовн. За напрямком руху:вхідна;вихідна. За характером носіїв інфо:документована;не документована. За стабільністю:постійна;змінна. За формою викладення:письмова і усна;цифрова;літерна;кодована. За способом відображення:візуальна;звукова;звуковізуальна. За насиченістю:достатня;недостатня;надмірна. За достовірністю:достовірна;недостовірна. Класиф за ступенем обробки інфо: -первинна-це інфо, яка отр внаслідок прямих спостережень, реєстрації даних про стан, функт та зміни системи «сусп.-довкілля» під впливом пр. та антроп факторів, отримана під час наук досліджень тощо; -вторинна(похідна)-це інфо утв внаслідок обробки первинної. 58. Вимоги до інформації. Інфо має бути: ціною,достовірною, повною,науковою, по можливості-короткою, надійною, придатною до сприйняття і обробки, доступною, своєчасною. Види інфо систем : -центр і децентралізм; -комплексні і локальні; -прості та складні; -виробничі і наук-техн; -ручної,мех. і автоматиз обробки інфо. Еколог інфо-це будь-яка інфо у письмовій, аудіовізуальній або іншій формі про : -стан складових НС; -фактори, які шк. впливають на складові НС; -види дія-сті або заходи, які направл на охорону довкілля; -стан здоров’я та безпеки людей. Історія міжнародних природоохоронних відносин. 1866 – Договір про регулювання лову лососів в басейні Рейну; 1902 – Міжнародна конвенція з охорони птахів корисних в с/г; 1897 – Угода про охорону морських котиків; 1913 – місто берн, швейцарія, Конвенція з міжнародної охорони природи. 1945 – створено ООН, однією з країн-засновників була Україна. Інституції ООн, що мали відношення до охорони природи: - Продовольча і с/г організація (ФАО, 1945) - Організація з питань освіти науки і культури (ЮНЕСКО, 1946) - Всесвітня організація охорони здоровя (1948) - міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ, 1957) 1972- в рамках ООН створена програма з довкілля ЮНЕП. Найваживіші конференції: 15-16 чернвя 1972 – Стокгольм. червень 1992 – Ріо-де –Жанейро 26 серпня- 4 вересня 2002 – Йогганесбург (ПАР) Висновки Конференції ООН (м. Стокгольм, Швейцарія): Документи, які були прийняті на конференції в більшості не є юридично обов’язковими. Але на їх основі можуть бути прийняті і обов’язкові документи. наслідки конференції у Ріо... Прискорилось регіональне екологічне співробітництво, було підписано багато угод... Наслідки конференції в Йоганнесбурзі: основні напрямки діяльності на майбутнє: ліквідація бідності; зміна несталих моделей виробництва та споживання; захист природно ресурсної бази та вдосконалення управління нею; усунення та мінімізація проблем, які висуває глобалізація; підсилення потенціалу системи охорони здоровя. міжнародна співпраця в Європі. започатковано процес «Довкілля для Європи» (1991 р.) Пять конференцій міністрів охорони нпс 1991 – Дорбжиш 1993 – Люцерна 1995-Софія 1998 – Оргус 2003 – Київ «Довкілля для Європи» - унікальний багатосторонній процес, який є важливою платформою для побудови діалогу. 59. Характер інформації. Синтетичний базується на врах комплексу обставин, які зачіпають інтереси охорони довкілля і рац викор прир ресурсів. Аналітичний обумовлено наявністю великого об’єму різнорідних та децентралізованих даних, які повинні бути приведені до такого вигляду, в якому їх можливо спів ставити. Оперативний походить із завдань оперативного впливу на лок осередки забруднення та порушення довкілля і вик попер функції по різних напрямках охорони довкілля, відтворення прир ресурсів. Інші риси інфо: Інерційність-нег процеси, які виник внасл забр довкілля, проявляється не відразу, а через деякий час;Багатоетапний збір даних;Новизна та розширення масштабів еколог статистики;Вплив фонових факторів. Міжнародні організації, які працюють в галузі охорони довкілля та екологічної безпеки. Все, що йтиме нижче! Перші міжнародні організації стосовно охорони природи. Ідеї міжнародної співпраці стосовно охорони природи почали зявлятися на початку 20 столітт. Перші організації: 1922 – Міжнародний комітет охорони птахів (Лондон) 1923 – міжнародне товариство охорони природи (париж) 1930 – міжнародна рада з полювання (Париж). До 1939 р. їх було біля 20 . Види законодавчих актів, що використовуються в Європейському Союзі. Активна діяльність країн світу протягом останніх 50-ти років у сфері охорони довкілля та раціонального природокористування призвела до нагромадження значних обсягів нормативно-правового матеріалу, викливала появу різноманітних правових актів: договорів, хартій, угод, декларацій, рішень, рекомендацій, тощо. Види: Директиви – вимагають обов’язкового введення в національне законодавство; встановлюють основні положення, контрольні цифри, параметри та нормативи, проте дозволяють країнам самостійно обирати форми їх втілення у життя. Регламент- вводяться в національне законодавство повністю, без змін і припущень. Рішення. Адресуються певним суб’єктам права для яких мають обов’язкову силу та безпосередню дію. Крім них використовують резолюції, рекомендації та угоди. Вони відіграють рекомендаційну та консультативну роль. Центральне місце у системі екологічного права належить договорам, які укладаються окремими країнами між собою. Недержавні екологічні організації. Найпотужнішою громадською організацією є Всеукраїнська екологічна ліга, до складу якої входять 22 організації, що вносить сутнісний вклад у поліпшення екологічної ситуації в державі, формування нового екологоорієнтованого світогляду та підвищення рівня екологічної освіти та культури у суспільстві. Заслуговує на увагу проект політичного документа "Екологічна етика", що розроблений у 2006 р. експертною групою Комісії ЮНЕСКО з етики наукового знання і технології (СОМЕ^Т). Так, як це єдина організація якій доручена робота з етичною проблематикою, адже ЮНЕСКО розглядає етику в якості одного із головних пріоритетів: розробляючи нормативні документи з біоетики, етики вчених, етики космосу, етики використання і збереження навколишнього середовища, глобальною зміною клімату і б. і. Найбільш відома недержанва громадська організація – Greenpeace Ґрінпіс (англ. Greenpeace, у перекладі — «зелений мир») — міжнародна природоохоронна організація, заснована 1971 року в Канаді. Основне завдання організації — сприяти екологічному відродженню та привертати увагу людей та влади до збереження природи. Фінансування організації — винятково із пожертв людей, небайдужих до збереження природи. Ґрінпіс не приймає фінансування бізнесу, влади та політичних партій. Мета:Вирішення глобальних екологічних проблем Завдання:Побувати на місці екологічного злочину і надати інформацію про нього людям. Діяльність: Антиядерна (проти радіаційного зараження навколишнього середовища) Токсична (проти хімічного забруднення) Байкальська (за збереження чистоти озера Байкал) Морський проект (проти браконьєрства) Нафтовий проект (проти забруднення навколишнього середовища нафтою) Проект по клімату  (запобігання катастрофічних змін клімату) Світова спадщина (підготовка номінацій особливо цінних природних територій для списку світової природної спадщини ЮНЕСКО). Принципи: Незалежність — існує на пожертви громадян і внесків благодійних фондів, не приймає фінансової допомоги від державних організацій, комерційних структур і політичних партій. Грінпіс не підтримує жодну політичну партію. Грінпіс не приймає форм насильства як метод досягнення своїх цілей. Протест дією —  акції протесту Greenpeace International (Грінпіс Інтернешнл, ГПІ) знаходиться в Амстердамі, Нідерланди. Бюджет ГПІ формується з відрахувань національних офісів Грінпіс і затверджується на щорічній зустрічі представників правлінь національних офісів. Функції ГПІ: координація міжнародних кампаній Грінпіс керівництво флотом кораблів Грінпіс надання фінансової допомоги національним офісам Грінпіс одержання максимально точної наукової інформації та забезпечення нею організації Структура: Національні офіси Грінпіс відкриті в 40 країнах світу як самостійні одиниці, що працюють над досягненням цілей своїх національних проектів. Керування кожним таким відділення здійснює національне правління. На чолі кожного відділення стоїть виконавчий директор Загальна політика і стратегія міжнародних проектів визначається на щорічних зустрічах виконавчих директорів і директорів з кампаній всіх офісів Грінпіс.

Види управління. Визначення екологічного управління Види: державне управління, громадське, управління виробництвом, економікою, науково-технічним прогресом, екологічне управління. Екологічне управління – це складна с-ма яка поступово розвивається і перетворює громадське прагнення і цілі в конкретні дії з метою вплинути на якість довкілля. Екологічне управління повинно забезпечити раціональне використання та відтворення, збереження позитивного стану довкілля,дотримання та захисту еколог прав, та законних інтересів фіз. та юридичних осіб Принципи управління (правила, основні положення, якими керуються органи та працівники управління) Організаційно-політичні(загальні) єдність політ та господарського управління диноначальність та колегіальність науковість, відповідальність,плановість матеріальна та моральна зацікавленість законність організаційно-технічні (часткові) правила раціонального управління апарату: розподіл та концентрація, єдність розпорядження, конкретність та оперативність, висока організованість та ефективність,контроль та перевірка. Правила побудови апарату управління. Поділяються на: Принципи держ. управління природокористування та охороною довкілля Принцип раціонального природокористування Назвіть та дайте коротку характеристику підсистеми екологічного управління Основою оптимального управління процесами природокористування і збереження довкілля є теорія управління і системний аналіз. Елементи підсистеми: законодавство, регулювання, облік, контроль, нагляд Законодавство активно сприяє охороні довкілля і найбільш ефективному використ природних ресурсів. В Укрвїні проблемою є систематичне невиконання. Регулювання включ регулювання водних,лісових, земельних відносин Облік фіксується фактичний стан н.с. і використання окремих видів п.р., також звіт про зміни Контроль і нагляд – обов’язкові під-ми які забезпечують прийняття ефективних рішень і аналіз їх використання Контроль – це с-ма безперервного степеня за рівнем забруднення і використання заносів п.р. та їх змін, які проходять в певний відрізок часу Держ контроль здійснюють спец уповноважені органи і ради народних депутатів Закономірності управління природоохоронною діяльністю Закономірність – це необхідні, суттєві та стійкі зв’язки явищ та процесів Виділяють такі закономірності: Єдність с-ми управління Пропорційність та оптимальне співвідношення керуючої та тієї якою керують Оптимальне сполучення централізації та децентралізації Єдність принципів управління на всіх ступенях управління та у всіх галузях господарства 23. Опишіть процес екологічного аудиту Підготовча робота : визначення кола проблем і цілей; огляд засобів; розробка критеріїв; підготовка плану аудиту. Робота зі збирання інформації: збирання необхідної інформації; оцінка відповідності нормативам, стандартам; огляд документів і записів; оцінка відповідності законам. Підведення підсумків проведеної роботи та їх обговорення: перелік попередніх результатів; проведення завершальної наради; підготовка та подання звіту про аудит; звітування перед замовником. Екологічний аудит, його цілі та роль. Що аналізується під час проведення аудиту? Еколог аудит спрямований на: підвищення ефективності упр шляхом оцінки х-к функціонування с-ми; визначення ступеня відповідності х-к забруднення н.с. нормативним вимогам. Обєктом еколог аудиту може бути ступінь відповідності функціональної діяльності п-ва нормативно-правовим актам у галузі охорони н.с. Еколог аудит може виконуватися: на замовлення органів нагляду, владних структур; власником п-ва. Під час аудиту розглядається: які параметри н.с. необхідно контролювати і чому; як регулярно слід проводити вимірювання; які використовують методи та засоби вимірювання; як здійснюють добір зразків для аналізу; як обробляють дані вимірів. 24.Основні аспекти екологічного аудиту. вибір критеріїв аудиту. Мають бути погоджені між замовником та керівником групи та доведені до відома підприємства. Звіт аудиту. Висновки аудиту представляються замовнику в друкованому вигляді. 25. Підготовка проведення екологічного аудиту Завдання аудиту: визначити замовником і керівником групи Перелік завдань: зміст і межі аудиту;місце розташування; х-р діяльності п-ва; До початку процесу ауд керівник повинен: розглянути документацію п-ва стосовно еколог політики; ознайомитися з даними моніторингу с-ми еко управ. План аудиту повинен включати: цілі та завдання; критерії аудиту; перелік об’єктів ;перелік документів; термін і тривалість; дату і місце; розклад Мета наради: представлення членів групи, розгляд цілей,надання короткого огляду, засвідчення наявних ресурсів, узгодження часу та дати. 26. Діяльність аудиторів. Які функції виконує керівник групи? Провідний аудитор(керівник групи) відповідає за забезпечення ефективного проведення й завершення аудиту. Керівник повинен забезпечити: Проведення консультацій із замовником; отримання інформації; формування групи аудиторів; підготовку плану аудиту; своєчасне доведення висновків; надання замовникові звіту; надання рекомендацій щодо поліпшення 27. Методи збору інформації при проведенні аудиту та оприлюднення результатів Інформація при проведенні аудиту накопичується: проведення інтерв’ю, аналіз документації, спостереження за діяльність п-ва. Результати мають бути розглянуті разом з керівником п-ва. Розбіжності в поглядах аудиторів і керівництва п-ва мають бути вирішені до оформлення звіту. Остаточні рішення про важливість і зміст висновків аудиту залишається за керівником групи. Звіт аудиту є власністю замовника. 43.Місцева екополітика, програми Принципи: Пріоритетність прав людини на еколог безпечне і здорове життя Обов’язковість додержання еколог законів, стандартів, нормативів Приорітетність громадських еколог ініціатив, гласності і демократизму. Обов’язкове врахування еколог аспектів у всіх напрямках Еколог оздоровлення і відновлення малих річок та водойм Забезпеч відповідальності забруднювачів усіх форм власності Використання новітніх технологій Програми дій: Етап 1. Початок; Етап 2. Оцінка стану довкілля, визначення пріоритетів; Етап 3. Розробка екологічного плану дій; Етап 4. Впровадження заходів; Етап 5. Моніторинг і оцінка результатів. 44.Адміністративні системи місцевого екологічного управління. Районні та обласні ради можуть делегувати окремі свої повноваження з екологічними аспектами місцевим державним адміністраціям. Ці адміністрації виконують такі адміністративні державні функції: підготовка і внесення на розгляд ради проектів програм збалансованого розвитку, цільових програм з інших питань, у тому числі екологічних; забезпечення збалансованого розвитку відповідної території, раціонального використання природних ресурсів; об'єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, а також бюджетних коштів на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища; організація охорони, реставрації природних заповідників місцевого значення; підготовка і подання на затвердження ради пропозицій щодо організації територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф; погодження (у випадках, передбачених законом) із відповідними сільськими, селищними, міськими радами питань щодо розподілу коштів за використання природних ресурсів, які надходять до фондів охорони навколишнього природного середовища. Згідно з чинним законодавством паралельно в містах, областях функціонують територіальні органи екологічного управління центрального підпорядкування — обласні (міські) управління екології та природних ресурсів, які підпорядковані Міністерству екології та природних ресурсів і функціонують відповідно до "Типового положення про Державне управління екології та природних ресурсів". 45.Суть громадського екоуправління.Форми участі громадськості в екологічному управлінні. Повноваження громадських обєднань. Громадськість – це люди чи організації, які не є органами влади. ГУ – здійснює громадське об’єднання чи організацію, зареєстроване відповідно до законодавства. Форми: 1)Право на доступ до достовірності інформації. Дозволяє краще зрозуміти ситуацію і дізнаватися про існування різних еколог ризиків.2) Право участі в процедурах прийняття рішень 3)право подавати скарги та звернення з позовом до суду. Повноваження: Розробляти і прогнозувати свої природоохоронної програми Утв громадські фонди охорони природи Брати участь у проведенні спец уповноваженнями держ органами Проводити громад еколог експертизи обнародувати її результати Одержувати в установленому порядку інформації про стан н.п.с. Виступати з ініціативою проведення референдумів Вносити до відповідних органів пропозиції Подавати до суду позови про відшкодування шкоди Що таке функції управління? Які бувають функції? Основні функції : планування, організація, координування, регулювання, контроль Конкретні функції: заг керівництво; управління бухг обліком, фін ресурсами,звітністю; управління техн. підготовкою та науковим розвитком; діловодством та юридичним обслуговуванням. 46.Громадський контроль у галузі охорони н.п.с. Завдання громадського екологічного управління Громадський контроль: Здійснюється громадськими інспекторами: Беруть участь у проведення спільно з працівниками органів держ контролю рейдів та перевірок; складають протоколи стосовно порушення законодав і подають їх до органів контролю та правоохоронними органами; надають допомогу органам держ контролю для запобігання еколог правопорушень Основні завдання : участь у формування та реалізації еколог політики та підтримка громадських ініціатив; сприяння впровадження еколог політики до інших складових держ розвитку; участь у контролі; сприяє заходам просвіти та еколог освіти; участь в обговоренні проектів; сприяння обміну екологічної інформації Класифікація екологічної безпеки Екологічна безпека – це забезпечення гарантій запобігання екологічно значимим катастрофам та аваріям в резул. сукупності дій, станів та процесів, що прямо чи опосередковано не призводять до таких подій. Критерії за якими класифікують екологічну безпеку: - за джерелами небезпеки (природна, техногенна і тд.) - за територіальним принципом (локальна, регіональна, національна і тд.) - за масштабами шкідливого впливу - за способами та заходами забезпечення. Мета управління екологічною безпекою : - створення умов для сталого, самовідновного та екологічно безпечного життя; - гармонійне функціонування системи «природа-техніка-людина»; - максимально можливе відтворення порушених людиною природних комплексів. Досягнення екологічної безпеки зводиться до вирішення комплексу завдань: - аналізу – дослідження такої ситуації в системі, які спричинила техногенно-екологічну небезпеку та її характер; - синтезу – як реалізувати такий стан ситеми, коли ступінь безпеки підтримується на необхідному рівні. Управління екобезпекою здійснюється як управління екологічними ситуаціями. Включає в себе систему органів державної та місцевої влади і громадськості, скеровану на досягнення якості довкілля, створення безпечних умов, функціонування соціально-економічної сфери. Шляхи управління екологічними ситуаціями перший Здійснення такої технологічної, природоохоронної, соц.-економ політики, яка б унеможливлювала або зводила до мінімуму: - виникнення надзвичайних або несприятливих екологічних ситуацій; - негативний вплив на стан природних та природно-антропогених комплексів; - нераціональне використання природниї ресурсів. другий активний вплив на природні та природно-антропогенні комплекси. Методи управління екологічними ситуаціями поєднують всі методи управління. Вибір конкретного методу залежить від: екологічної ситуації, яка склалася або складається на певній території; ступеня її небезпеки; наявних сил та засобів для її виправлення; розуміння та бажання суспільства реагувати на ситуацію. Дії у регулювання екологічної безпеки Вони можуть бути: Активні – це процедури і кроки, що змінюють режим функціонування систем для повернення до початкового безпечного стану. Вони можуть бути оперативними або довготривалого характеру. Нормативні – скеровані на реалізацію встановлених екологічних стандартів та нормативів. Адаптивні – скеровані на пристосування до режимів функціонування природних систем і реагування на виникаючі ситуації (при затопленні територій). Система державних органів екологічної безпеки Верховна Рада (законодавче регулювання) Визначає повноваження Рад народних депутатів в галузі забезпечення екологічної безпеки. Встановлює правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій, статус потерпілих громадян. Президент України Забезпечує національну безпеку Оголошує території зонами надзвичайних екологічних ситуацій. КабМін України: Забезпечує проведення державної політики у сфері екологічної безпеки Державні структури, залучені до вирішення питань екобезпеки: Мінприроди; МНС- Мін-во з питань НС мін-во охорони здоровя; Мін-во внутрішніх справ; Державний комітет з нагляду за безпекою праці; Мін-во промислової політики України; Обласні комісії щодо запобігання НС. Мінприроди: - організація моніторингу і забезпечення роботи екол. інформ. системи; - затвердження нормативів, правил, участь у розробці стандартів; - видача дозволів на захоронення, викиди шкідливих речовин. Безпосередній контроль здійснюють територіальні органи та інспекції Мінприроди. Дії Мінприроди: - готує пропозиції щодо забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки; - організація розроблення і реалізації загальнодержавних програм; - реалізує єдину науково-технічну політику у сфері безпеки; - встановлює критерії використання ядерної енергії; - контролює розробку і реалізацію заходів спрямованих на запобігання аваріям на ядерних установках; - затверджує норми і правила поводження з відходами; - видає дозволи на діяльність у сфері використання ядерної безпеки; - міжнародне співробітництво; - забезпечення інформування про екологічний стан територій. МНС: Головне завдання – запобігання виникнення НС техногенного та природного характеру, а також ліквідація наслідків таких НС, якщо вони вже мали місце. Важливим етапом роботи МНС було створення відомчого класифікатора НС і схеми оперативного реагування на них. Другий крок – паспортизація потенційно небезпечних об’єктів України. Завдання: участь у розробці нормативно-правового забезпечення в загальній системі запобігання НС; здійснення високоякісного, достовірного прогнозування небезпечних явищ; координація зусиль по запобіганню виникненню НС та створення дієвої системи захисту населення від їх наслідків; контрольні функції; підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які працюють у цій галузі; Європейський Союз в природоохоронній діяльності. Найкраще це можна просте­жити, розглядаючи еволюцію екологічної нормативної бази в Європі, одним із ключових елементів якої, крім директив, є еко­логічні плани дій Європейського союзу (EC). Перший екологічний план дій EC було прийнято в 1973 p., одразу після конференції у Стокгольмі. Він був спрямований на досягнення обмежених еко­логічних цілей, а саме на: запобігання та зменшення, де можливо шкідливого впли­ ву забруднень на довкілля; заохочення екологічно обґрунтованого менеджменту, припинення виснажливої експлуатації природних ре­сурсів і порушення екологічної рівноваги; поліпшення умов життя людей через поліпшення еко­логічного стану навколишнього природного середовища; інтегрування екологічних чинників у містобудування та землекористування; розробку механізмів вирішення екологічних проблем із найменшими економічними й соціальними витратами. На основі наведених цілей і рекомендацій було розроблено концептуальні підвалини для практичної діяльності протягом 20-ти років. Розпочався і широкомасштабний процес створення еко­логічних громадських і неурядових організацій, міністерств еко­логії. Почали впроваджуватися й застосовуватися переважно ре­гулювальні інструменти екологічної політики, за допомогою яких забезпечувались три основні напрями діяльності: створення наукового обґрунтування екологічних програм і заходів шляхом накопичення, аналізу й систематизації даних спостережень за екологічним станом довкілля; формулювання політики та стратегій у комплексі з роз­ робкою конкретних заходів; зокрема, розробка й упровад­ ження екологічних стандартів і практичне застосування принципу "забруднювач платить" через штрафи за за­ бруднення довкілля; —формування та здійснення відповідних державних інституцій. У 80-ті роки XX ст. екологічна політика почала наповнюва¬тися реальним змістом У цей час на національному й міжна¬родному рівнях почалась широка й послідовна реалізація таких важливих вимог, як: — інтегрування екологічної та секторальних політик; — обов'язкове застосування процедур оцінки впливу на навко-лишнє середовище (ОВНС) на всіх рівнях використання; — участь громадськості в таких процедурах; — впровадження екологічно чистих технологій запобігання шкідливому транскордонному впливу на довкілля через міжнародне співробітництво. Поняття міжнародного управління навколишнім середовищем. МУнпс – сукупність міжнародних принципів та норм, які регулюються на загальноприйнятих принципах та нормах міжнародного екологічного права. Воно базується на міждержавних суспільних відносинах, під якими розуміють заходи, які спрямовані на збереження нпс; базується на його рац. використання та відновлення з метою забезпечення сприятливого для життя людини стану екосистеми. Основою міжнародного екологічного управління є міжнародне екологічне право. 49. Базові принципи планування. 1)принцип демократ централізму; 2)принцип єдності пол. та економіки; 3)принцип директивності планових завдань; 4)принцип виділення головних ланок плану; 5)принцип неперервності планування; 6)принцип наук обґрунтованості планування.

12. Методи управління Методи управління – способи впливу на діяльність тих, ким здійснюється управління, можливі способи діяльності. В теорії управління розрізняють такі методи: - Адміністративні ( прямий наказ) - Економічні (ств умов зацікавлення) - Соц. – психологічні ( заохочення) - Моральні До адміністративних належать: стандарти якості довкілля, стандарти впливу на довкілля, пряма заборона на будь-які дії, технологічні стандарти, стандарти якості продукції, еколог сертифікати, дозволи та ліцензії До економічних: штрафи за викиди, встановленя лімітів на викиди і скиди, відшкодування збитків, встановлення нормативів, надання додаткових пільг До моральних: новаторство, змагання, обмін досвідом,моральне стимулювання, соц. профілактика, соц. регулювання До соц. – психолог : особистий приклад керівників, спеціалістів 14.Базові засади екологічного управління. Екол закономірність Регулятивні закони Екологічна політика Стандарти, нормативи, Методологія системного підходу Кадастри Механізми управління ліміти 15. Класифікація систем екологічного управління Розглянемо класифікацію управлінь за системними ознаками. Найвідчутніше впливають на процес гармонізації життєдіяльності суспільства і збалансованого розвитку такі, зокрема, системи: · державного екологічного управління; · корпоративного екологічного управління; · місцевого екологічного управління чи самоврядування; · громадського екологічного управління; · басейнового управління; · управління екологічними мережами (природно-заповідним фондом); · управління екологічною безпекою. 16.Напрями впливу на довкілля «від природи до людини» (вилучення прир ресурсів) «Від людини до природи» (забруднення НС) Вплив на НС – кінцевий результат діяльності об’єкта управління. 17. Зміст основних механізмів еколог управління Механізм біотичного регулювання н.п.с.: це природний механізм підтримки еколог рівноваги, що повністю відповідає законам функціонування н.с. Головним еколог завданням людства повинно стати не тільки скорочення антропогенного забруднення викидів, скільки збереження біоти землі та біотичного механізму регулювання. Механізм еколого-господарського балансу територій(ЕГБ) ЕГБ слід розуміти як збалансоване співвідношення різних видів антропогенної діяльності та різних груп населення на території у урахуванням природних ресурсів. Для визначення ЕГБ використ такі х-ки: розподіл земель за видами й категоріями. Кадастровий механізм : через земельний, водний, лісовий, надровий. Моніторинговий – це механізм спостережень за станом н.п.с., функціонують на трьох рівнях: локальному, регіональному, національному. Економічний механізм визначає фінансування заходів, плату за спец використання п.р., плату за забруд н.п.с. Адміністративний містить: повноваження і компетенцію владних структур, еколог стандартизацію і нормування, ліцензування, еколог контроль, адмін. Відповідальність. 18.Розкрийте зміст принципів держ. управління природоох.діял. Законність - полягає в тому, що будь-які дії суб’єктів упр можуть і повинні бути у строгій відповідності з нормами еколог законодавства Комплексний підхід В сферу держ природокористування залучаються всі природо користувачі При прийняті адмін. рішень беруть до уваги всі види негативних впливів на довкілля Сполучення басейнової та адмін.- територ організації – при використанні водних ресурсів управління здійснюється центральними та місцевими органами влади в галузі упр водними ресурсами та спец установами. Розподіл господарсько-експлуатаційних та контрольно-наглядових функцій. – ті хто використовує природні ресурси не повинені самі себе контролювати 19. В чому полягає законність та комплексний підхід Законність - полягає в тому, що будь-які дії суб’єктів упр можуть і повинні бути у строгій відповідності з нормами еколог законодавства Комплексний підхід В сферу держ природокористування залучаються всі природо користувачі При прийняті адмін. рішень беруть до уваги всі види негативних впливів на довкілля 36.Передумови і вигоди від впровадження системи корпоративного екологічного управління. Передумови: визначення управління якістю НС як вищого пріоритету корпорації; ідентифікація вимог нормативно-правової бази; реалізація згоди між управлінським персоналом і працівниками щодо екол проблем; включення процедури планування та обліку екол аспектів у весь життєвий цикл продукції; оцінк параметрів виробничих процесів, необхідних для досягнення вимог рівня характеристик екологічності; виділення достатніх ресурсів для створення СЕУ. Вигоди: підтримка довірчих відносин з громадськістю; відповідність критеріям інвесторів і страхувальників;підтримка позитивного іміджу; зниження рівня аварійності; підвищення рівня екологічної та техногенної безпеки; економія витрат матеріалів. 37. Принципи якими керується політика корпорації відносно збереження довкілля. Прийняття корпоративної політики на підставі попереднього аналізу Планування заходів і діяльності Розробка і ств організаційної структури Ств корпоративних програм економічного аудиту Періодичний аналіз стану ефективності с-ми КЕУ 38. Спеціальні функції с-ми корпоративного екологічного управління 1) оцінка х-к екологічності включає: збирання даних, аналіз, оцінка інформації Застосовується в галузях: безпосередньо х-ки стану н.с. , загальна с-ма упр корпорацією, функціональна або виробнича с-ма 2)Оцінка х-ки життєвого циклу продукції Оцінка розглядає впливи на н.с. впродовж усього життєвого циклу продукції, від одержання сировини до утилізації Екологічне маркування та стандартизація, головною метою є виділення серед групи однорідної продукції яказ них має менший вплив на н.с. 39.Механізми ефективного функціонування системи корпоративного екологічного управління. Специфічні механізми: корпоративна програма еколаудиту; екологічна модернізація виробництва (внаслідок фізичного, функціонального, технологічного та вартісного зношування обладнання); екологічний маркетинг; лізинг; екологічне страхування. 40. Завдання місцевих органів влади: Формування еколог свідомості та культури населення; подолання психології господаря природи; формування екологічного активу; формування середовища місцевого еколог п-ва; регулярні тематичні обговорення місцевих проблем; встановлення зв’язків з місцевим населенням( клуби, гуртки) 41. Що належить до екологічної компетенції місцевих рад Місцеві податки; позабюджетні цільові кошти; прийняття рішень про надання місцевих позик; надання пільг; земельний податок; дозволи на спец використання; організацію природно-заповідного фонду; внесення пропозицій до держ влади про надання статусу природних об’єктів 42. Екологічні функції місцевих рад Власні функції виконавчих органів: підготовка пропозиції щодо встановлення ставки земельного податку; вилучення або надання під забудову земель; розмір відшкодування збитків за забруднення; встановлення платежів за користування мережами; підготовка місцевих програм охорони довкілля; справляння плати за землю. Делеговані функції виконавчої влади: контроль за використанням і охороно. Земель; реєстрація та видача документів; організацію ведення земельно-кадастрової документації; погодження та надання дозволу на спец використання; заходи по ліквідації наслідків еколог катастроф 47.Функції громадського екологічного управління - організація проведення громадської екологічної експертизи - громадський контроль Громадська екологічна експертиза проводиться незалежно від державної, висновок цієї експертизи можуть враховуватись органами, які здійснюють держ еколог експертизу Громадський контроль: Здійснюється громадськими інспекторами: Беруть участь у проведення спільно з працівниками органів держ контролю рейдів та перевірок; складають протоколи стосовно порушення законодав і подають їх до органів контролю та правоохоронними органами; надають допомогу органам держ контролю для запобігання еколог правопорушень 48. Суть планування. Основою упр. прир.-кор. є планування, яке передбачає рац викор прир ресурсів і ґрунтується на всебічній оцінці стану довкілля в цілому і його окремих компонентів, а також на повному врахуванні мат,труд,фін та інших ресурсів, що можуть виділятися країною для здійснення пр.-охор заходів. Еколог. планув. дає змогу: -реалізувати найважливіші завдання держ еколог політики; -сформувати основні напрями пр.-ох дія-сті; -зосередити сили та мат ресурси для вирішення найскладніших та найактуальніших пр.-ох проблем; -послідовно здійснювати комплекс заходів рац пр.-кор та охорони довкілля. 50. Види планів. а)Перспективне; б)Поточне; в)Оперативне. а)Визн напрямок, масштаби та темпи розвитку упр на тривалу перспективу,як правило,на 5-10-20 років. Розробляють за відносно невеликою кіл-стю найбільш аг показників, особливо не деталізуючи терміни виконання окремих завдань. б)Здійснюється на 1 календарний рік(річний).Плани скеровані на здійснення тих завдань, які намічені на певний рік(реальний для виконання). Поточний план: -уточнює план перспективний; -узгоджує його з поточною ситуацією (зокрема в регіоні); -деталізує його. Пот плани завжди значно конкретніші розробляються за значною кіл-тю показників з деталізацією термінів вик завдань та засобів вик. Завдання доводяться до конкретних виконавців. в)Скл для робіт, які повторюються чи окремих специфічних операцій (план-графік інспектування і т д) Особливості : -за терміном скл та дії вони найбільш близькі до вироб процесу та тісно з ним пов’язані; -досить часте скл надає їм властивості безперервності; -через оперативне план уся система взаємопов’язана з упр вироб або колективом. 51. Документи, покладені в основу планування. Головними перед плановими документами є : -комплексна програма наук-техніч прогресу, в якій розробляється аг концепція та найбільш ефект шляхи вирішення пр.-ох проблем; -терит комплексні схеми охорони природи вкл. комплекс пр.-ох заходів; -ген схеми розвитку і розміщ вироб сил; -схеми районних планувань, в яких проект вик конкретних територій. Довгостроковою програмою в галузі пр.-кор є Держ програма охорони НС і рац викор прир ресурсів, яка розроблена і затверджена в У. Програма(план) охорони природи повинна включати такі основні питання: -охорона і рац вик вод ресурсів; -охорона пов басейну; -земель; -ліс ресурсів; -організація та функт зап об’єктів; -охорона і відтвор диких тварин і птахів; -відтвор рибних запасів; -охорона надр та рац викор мін ресурсів; -вдосконалення устаткування, приладів для очищення споруд, установок та інших пр.-ох об’єктів; -введення в дію пр.-ох об’єктів за рахунок капіталовкладень та їх економ ефективність. Прир-кор план за допомогою системи натуральних і вартісних показників: -показники викидів в атмо, маса скидів в водні об’єкти ЗР; -показники якості НС, показники наявності і складу прир ресурсів; -технічні показники; -економ показники(кап і поточ витрати на прир-ох заходи). Методи планування : -балансовий; -аналітичний; -нормативний; -програмно-цільовий; -економ-мат методи оптимізації планових рішень. Групи показників для розробки пр.-ох заходів: -регламентуючі(ГДВ); -показники,які характ рівень вик пр. ресурсів(ліміти); -показники,які характ ефективність вик пр. ресурсів (тарифи,нормативи). 61.Екологічна паспортизація. Була започаткована в 1990 році. Основою екологічного обліку суб’єктів господарювання є екологічний паспорт, який необхідний для підготовки управлінських рішень. Екологічний паспорт – комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин підприємства або взагалі будь-якого об’єкта з навколишнім природним середовищем; -це нормативно-технічний документ, який включає інформацію по викор п.п.-ством ресурсів та визначення впливу його виробництва на НС. Екологічний паспорт затверджується керівником підприємства після погодження з органами охорони природи. Процес екологічної паспортизації безперервний. Вона проводиться періодично за будь-яких змін технології, під час реконструкції підприємств та при освоєнні нової продукції. В першій частині паспорта наводяться загальні відомості про виробництво: загальні дані про підприємство та його реквізити (назва підприємства та продукції, що виробляє це підприємство; потужність підприємства, кількість працівників); район розташування та займана площа; відомості про використання земельних ресурсів; витратні величини споживаної сировини, води, палива, повітря; характеристика викидів в атмосферу; відомості про споживану сировину, джерела водо- та теплопостачання; короткий опис технологічних схем виробництва основної продукції; технології очищення газодимових викидів в атмосферне повітря та стічних вод; оборотність, зберігання, транспортування продукції; вилучення твердих відходів; небезпечні матеріали; відомості про кращі альтернативні технології, що завдають меншої шкоди довкіллю; характеристика санітарно-захисної зони підприємства. У другій частині паспорта відображено заплановані природоохоронні заходи із зазначенням конкретних термінів, виконавців, обсягів і витрат, питомих і загальних викидів в атмосферне повітря та скидів стічних вод й відходів виробництва до і після впровадження кожного заходу. В Україні на сьогодні набули розвитку напрями екологічної паспортизації потенційно небезпечних об’єктів, відходів, земельних ділянок, водних об’єктів, міст, радіаційно-екологічні паспорти. Напрями міжнародно-правового регулювання. Глобальний характер природокористування обумовлює необхідність спільних дій країн на основі: - міжнародного досвіду; - характеру міжнародних відносин. Все це потребує обєднання зусиль. В природі все взаємопов’язано. 1968 – Парижська конференція ЮНЕСКО Три основні напрямки в сфері міжнародних екологічних відносин: Обмеження негативного антропогенного впливу на довкілля; Забезпечення стійкого розвитку людства шляхом встановлення раціонального режиму природокористування; Міжнародне екологічне співробітництво. Суб’єкт та об’єкт міжнародного екологічного права. Обєкт – міждержавні та інші міжнародні відносини, які пов’язані з природокористуванням, охороною довкілля та екологічною безпекою. Субєкт – країни, міжнародні урядові та неурядові організації, а також, в окремих випадках, юридичні та фізичні особи, які чинять вплив на стан довкілля в міжнародному просторі. Форми діяльності світової спільноти: - нормотворчість; - консультації між зацікавленими сторонами; - моніторинг нпс та обмін екологічно важливою інформацією; - застосування заходів міжнародної відповідальності за порушення норм та принципів міжнародного права. Групи джерел міжнародного екологічного права. Джерела, які закріплюють діючі правові принципи та норми і створюють право в прямому значенні цього слова («тверде», тобто обов’язкове право); Джерела, які містять необов’язкові правила, але які впливають на міжнародні відносини своїм авторитетом («мяке», тобто рекомендаційне право). Приклади: - обов’язкового права – Конвенція про охорону Середземного моря від забруднення, Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, які знаходяться під загрозою зникнення, Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій, віденська Конвенція про охорону озонового шару. - необов’язкового права – Стокгольсмька декларація Конференції ООН з навколишнього середовища, Всесвітня стратегія охорони природи, Деларація принципів Ріо з нс та розвитку. 60. Нормативно-правова база інформаційної забезпеченості. Конституція України(стаття 50); ЗУ «Про охорону НПС»(стаття 9); ЗУ «Про інформацію»;ЗУ «Про друковані ЗМІ в У»;ЗУ «Про забезпечення сан та епідерм благополуччя населення»;ЗУ «Про захист прав споживачів»; Орхуська Конвенція»Про доступ до інфо, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються НС». м. Орхус, Данія, 23 – 25 червня 1998 року. З метою сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту, кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції. 75. Структура ООН. Заснування 1945 рік Діяльність Укріплення міжнародного миру і безпеки, співробітництво між державами Завдання придушення актів агресії і порушень миру, вирішення економічних, соціальних, культурних і гуманітарних міжнародних проблем, розвиток дружніх відносин між націями ООН - міжнародна організація, створена для підтримки й зміцнення міжнародного миру й безпеки, розвитку співробітництва між державами й заохочення соціального прогресу. Історія: Назва Об'єднаних Націй, запропонована президентом Сполучених Штатів Франкліном Д. Рузвельтом, була вперше використана в Декларації Об'єднаних Націй 1 січня 1942 р. Основи  діяльності й структура розроблялися в роки Другої світової війни учасниками антигітлерівської коаліції. 24 жовтня 1945 р. - набуває чинності  Устав ООН -  міжнародний договір, у якому відбиті основні принципи міжнародних відносин. До цього дня Устав був ратифікований Китаєм, Францією, Радянським Союзом, Великобританією, Сполученими Штатами й більшістю інших  його держав, що його підписали. Устав є обов'язковим для виконання всіма країнами. Завдання (Декларація тисячоліття на 2006 р.): Ліквідація бідності й голоду Забезпечення загальної початкової освіти Заохочення рівності  чоловіків і жінок Скорочення дитячої смертності Поліпшення охорони материнства Боротьба з ВІЛ/СНІДом, малярією та ін.захворюваннями Забезпечення екологічної стійкості Формування глобального партнерства з метою розвитку Структура: Генеральна Асамблея - займає центральне місце в якості головного дорадчого, директивного й представницького органу. Асамблея збирається на чергову щорічну сесію в період з вересня по грудень і в наступний період за мірою необхідності. Рада Безпеки - несе головну відповідальність за підтримку міжнародного миру й безпеки; його рішенням зобов'язані підкорятися всі члени ООН. Він діє на основі принципу одноголосності постійних членів Ради Безпеки. Економічна й соціальна рада - виконує функції в сфері економічного й соціального міжнародного співробітництва. Складається з 5 регіональних комісій. Міжнародний суд - головний судовий орган. Секретаріат - складається з Генерального секретаря - головної адміністративної посадової особи організації - і міжнародного персоналу. В ООН у цей час входить 192 держави. З міжнародно визнаних незалежних держав в ООН не входить лише Ватикан. Штаб - квартира ООН знаходиться в Нью - Йорку. Групи міжнародних організацій. міжнародні організації групують за наступними критеріями: за територіальною сферою діяльності: - всесвітні – міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів; - регіональні – Постійний комітет з охорони природи Тихого океану; - субрегіональні – Міжнародна комісія з захисту рейну від забруднення. 2) за юридичною природою: - міжурядові – організації, членами яких є окремі країни світу (ООН); - неурядові – «Грінпіс», міжнародний екологічний суд; - змішані – організації, до складу яких входять окремі країни через свої уряди і інші державні установи (Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів). 3) за напрямком діяльності: - комплексного характеру – працюють за всі напрямами природоохоронної діяльності (рада Європи, ООН, Міжнародний союз охорони природи); - науково-дослідного характеру діяльності (вивчення природи) – міжнародна рада по вивченню моря. - охорона та регулювання фауни, флори або їх окремих груп та видів - розробляють рекомендації щодо представників флори та фауни (Всесвітній фонд диких тварин) - охорона довкілля від забруднення та зараження (ВООЗ, Грінпіс) 4) за характером існування: - постійно діючі – не обмежені певними часовими рамками; - тимчасово діючі – створені на певний термін.