Тема роботи: Ознайомлення з офіційним сайтом Верховної Ради України.

Мета роботи: Ознайомлення з офіційним сайтом Верховної Ради України Дослідити його основні складові частини та порівняти зручність знаходження потрібної інформації через офіційний сайт та через пошукові системи Яндекс та Google.

Хід роботи: Ознайомлюємось із сайтом (офіційний портал) Верховної Ради України знаходимо потрібну нам інформацію досліджуємо її та порівнюємо  зручність знаходження її через офіційний сайт та через пошукові системи Яндекс та Google.

Сайт (офіційний портал) Верховної Ради України — офіційна інтернет-сторінка єдиного законодавчого органу України — Верховної Ради України. Розробляється з 1994 року.

Згідно Положення про Веб-сайт Верховної Ради України у глобальній інформаційній мережі Інтернет,^[1] веб-сайт Верховної Ради України є офіційним джерелом інформації Верховної Ради України, який утворюється для висвітлення діяльності Верховної Ради України, її органів та Апарату, взаємообміну інформацією з органами державної влади України та органами місцевого самоврядування з питань, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради України, інформаційної взаємодії з урядовими і неурядовими організаціями країн світового співтовариства, громадськістю.

Сайт є потужним джерелом офіційної інформації в Україні: законодавства, законопроектів, адміністративно-територіального устрою та ін.

Усі зареєстровані законопроекти, проекти інших актів та супровідні документи вводяться Апаратом Верховної Ради до бази даних законопроектів електронної комп'ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради. Згідно з п. 3 Положення, інформація, розміщена на сайті Верховної Ради України, включає:

• базу даних законів України,постанов Верховної Ради України, міжнародних договорів;

• базу даних законопроектів, інформацію щодо стану їх проходження у Верховній Раді України та порівняльні таблиці до них;

• інформацію про пленарні засідання Верховної Ради України: розклад засідань Верховної Ради України, інформацію про хід пленарних засідань, результати розгляду та результати поіменних голосувань народних депутатів України з питань порядку денного, стенограми пленарних засідань;

• інформацію про депутатський корпус, відомості про народних депутатів України, депутатські фракції і групи, комітети Верховної Ради України;

• інформаційні повідомлення про перебіг пленарних засідань Верховної Ради України, поточну діяльність комітетів Верховної Ради України, здійснення парламентських зв'язків;

• інформацію про Апарат Верховної Ради України;

• посилання на веб-сайти органів державної влади України та органів влади інших держав, місцевого самоврядування, політичних партій, джерела інформації тощо.

Занесення інформації на сайт віднесено до обов'язків Апарату Верховної Ради України.

Для пошуку потрібної нам інформації натискаємо: "Законодавство"

Далі натискаємо "Законодавство" або " Пошук за реквізитами"

У вікні що з"явилось обираємо: "Міністерство охорони здоров"я"

Міністерство охорони здоров'я України — центральний орган виконавчої влади України у галузі охорони здоров'я.

Міністерством керує Міністр охорони здоров'я України. Через нього Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність таких центральних органів виконавчої влади:

1. Державна санітарно-епідеміологічна служба України

2. Державна служба України з лікарських препаратів

3. Державна служба України контролю за наркотиками (до 2011 об'єднані в Державна служба України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками)

4. Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань

Богатирьова Раїса Василівна-Міністр охорони здоров'я України з 14 лютого 2012 року

Історія

1917 року формуючи власні управлінські структури, Центральна Рада в частині управління медико-санітарною справою попервах наслідувала приклад Тимчасового уряду Росії, який вищим своїм медико-адміністративним органом проголосив Центральну лікарсько-санітарну Раду. Результатом цього стало створення в Києві Крайової (в розумінні державної української) лікарсько-санітарної Ради — першого органу управління медико-санітарною справою автономної України.

Другий етап у формуванні центральних органів управління медичною справою відноситься до періоду правління гетьмана П. П. Скоропадського. Цей період розпочався після падіння УЦР в кінці квітня 1918 р., тривав сім з половиною місяців (29 квітня — 18 грудня 1918 р.) і ознаменувався проголошенням Української держави (29 квітня 1918 р.) та скасуванням всіх законів Центральної Ради.

З 1928 р. в Україні почала швидкими темпами розвиватися мережа санітарно-епідеміологічних станцій. На початок 1941 р. система охорони здоров’я Української РСР налічувала 29000 лікарів і 91000 середніх медпрацівників.

Після проголошення незалежності України перед міністерством охорони здоров’я постало завдання організації охорони здоров'я незалежної держави в умовах економічної кризи. Постала потреба у реформуванні галузі згідно з новими економічними умовами та розробці відповідного медико-санітарного законодавства.

Головою Міністерства охорони здоров'я України є міністр, якого призначає Президент.

До структури Міністерства охорони здоров'я України входять наступні підрозділи:

• Відділ із забезпечення діяльності Міністра

• Департамент лікувально-профілактичної допомоги

• Департамент охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення

• Департамент кадрової політики, освіти, науки та запобігання корупції

• Департамент з реформ та розвитку галузі охорони здоров'я

• Адміністративно-господарське управління

• Управління бухгалтерського обліку

• Контрольно-ревізійний відділ

• Сектор режимно-секретної роботи

• Керівники структурних підрозділів (прізвища, телефони)

• Регіональні управління охорони здоров'я (прізвища, телефони)

Вищі медичні навчальні заклади

• Буковинський державний медичний університет - Офіційний сайт - Приймальна комісія

• Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова

• Дніпропетровська державна медична академія

• Донецький національний медичний університет ім. М.Горького

• Запорізька медична академія післядипломної освіти

• Запорізький державний медичний університет

• Івано-Франківський національний медичний університет

• Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського

• Луганський державний медичний університет

• Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

• Медичний університет Української асоціації народної медицини

• Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця

• Національний фармацевтичний університет

• Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика

• Одеський національний медичний університет

• Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського

• Українська медична стоматологічна академія

• Харківська медична академія післядипломної освіти

• Харківський національний медичний університет