Когнитивная семинар

6. Джерелом уявлень завжди є об'єктивна дійсність.

В основі будь-якого уявлення завжди лежить відтворення ми­нулих відчуттів та сприйнять. На думку І. М. Сєченова, уявлен­ня за своїми нервовими механізмами відрізняються від сприй­няття лише різницею у збудниках. Для процесу сприймання збуд­ником е предмет зовнішньої діяльності, який людина бачить, чує, сприймає на дотик і тп.; для уявлення збудником є не зовнішній предмет, а слово чи думка про цеп предмет. Слово або думка викликає образ, уявлення, оживлює збережені в мозку сліди фі­зіологічних реакцій, відповідних минулим процесам сприймання. Особливості уявлення зумовлені особливостями минулого про­цесу сприймання.

Уявлення можуть бути одержані шляхом оживлення в корі головного мозку слідів процесу схоплюючого сприймання, але можуть виникнути і на основі оживлення слідів сприйнять, що сформувалися   за допомогою процесу детального бачення. Образ предмета зовнішнього світу як результат дуже швидкого схоп­лювання в процесі сприймання якихось окремих особливостей предмета—завжди розпливчастий, позбавлений деталей образ. Такий образ завжди будується не на всебічному й глибокому піз­нанні предмета, а  на пізнанні частковому, поверховому, на піз­нанні частіше за все окремих, хоча, мабуть, іноді й типових влас­тивостей цього предмета. Ви багато  разів зустрічали на вулиці бульдозер, але ніколи його детально не роздивлялись. В резуль­таті поверхового  сприймання машини ви маєте уявлення про її зовнішню форму і особливості діяльності. Уявлення буль­дозера для нас може бути корисним —при зустрічі на вулиці ви його обминете, правильно зрозумієте, яку роботу він виконує і т. д. Однак детально описати або зобразити його за уявленням ви не зможете.

Уявлення звичайно блідіші за сприйняття. Лише в окремих людей уявлення бувають дуже яскравіші: деякі письменники, ху­дожники, композитори немов бачать і чують персонажів- своїх романів, картин, опер. Відомий художник Левітан писав етюди з натури, а більшість картин створено ним за уявленням. Компози­тори Моцарт і Бетховен чітко чули музику, яку попи складали. Письменник І. О. Гончаров зовсім ясно бичив і чув героїв своїх романів.

В уявлень часто відсутні окремі деталі, притаманні сприй­няттю.

Уявлення не є стійкими й незмінними образами того чи іншо­го предмета. Уявлення є процес, а не зафіксована рухома карти­на. Спробуйте уявити собі носорога й протягом тривалого часу фіксувати цей образ у свідомості. Через деякий час образ почне «танути», поки не зникне зовсім. То одна, то інша деталі об­разу носорога виступатимуть на передній план, а інші будуть зникати.

Розрізняють зорові, слухові, нюхові, дотикові й рухові (кінестезичні) уявлення.

     Зорові уявлення виражені найбільш яскраво, але в них зви­чайно зрідка відображена вся сукупність зовнішніх якостей предметів: колір, форма, рельєф. Найчастіше чітко виступає ли­ше якась одна сторона предмета, а інших або немає, або вира­жені вони дуже слабо.

У процесі навчання зорові уявлення мають велике значення.. Яскраві і чіткі зорові уявлення полегшують засвоєння таких предметів, як історія, географія, природознавство і література. Зорові про­сторові уявлення дуже важливі для успішного засвоєння гео­метрії.

Із слухових уявлень велику роль у житті людини відіграють мовні й музичні уявлення. В практиці шкільного навчання мовні уявлення виступають у формі звучання окремих букв, слів і ці­лих фраз. Особливого значення набувають мовні уявлення на по­чатку навчання дітей рідної мови, а також іноземної, розмовної чужої мови.                                

Уявлення тембру та інтонації дуже важливі при навчанні ви­разного читання й декламування. Музичні уявлення виражають­ся головним чином в уявленні звуковисотних співвідношень. Добрий розвиток музичних уявлень необхідний для того, щоб ус­пішно розвивати види музичної діяльності, а також для естетич­ного виховання дітей засобами музики.

Що ж до рухових уявлень, то розрізняють уявлення про рух окремих частин тіла і уявлення рухово-мовні. Уявлення про рух окремих частин тіла винятково важливі для успішного виконан­ня будь-якої фізичної роботи. Рухово-мовні уявлення — основа звукової мови. Точна координація слуху й мовних рухів лежить в основі людської мови.

У кожної людини звичайно розвинуті всі види уявлення, але є люди, в яких переважає той або інший вид уявлень. У художни­ків найчастіше переважають зорові уявлення, в музикантів — слухові. В одних людей уявлення завжди яскраві й чіткі, в інших — розпливчасті й дуже неясні. Яскравість уявлень в окре­мих людей може бути їхньою типологічною особливістю. Є лю­ди, в яких дуже яскраві зорові уявлення, ці люди «бачать» все те, про що їм розповідають, «бачать» героїв прочитаних книжок і т. ін. Інші люди мають яскраві слухові уявлення. Вони перебу­вають немов у світі слухових образів.

Розвиток уяви

Людина не народжується з розвиненою уявою, її розвиток здійснюється в ході онтогенезу людини і вимагає накопичення певного запасу уявлень, які стануть підґрунтям для створення образів уяви. Розвиток уяви невіддільний від розвитку особистості взагалі, здійснюється в ході навчання та виховання, а також у єдності з іншими пізнавальними процесами: мисленням, пам'яттю, волею, почуттями тощо.

Розвиток уяви має індивідуальні відмінності, тому визначити конкретні вікові межі її динаміки дуже важко. Історії відомі випадки раннього розвитку уяви: В.-А. Моцарт почав писати музику в чотири роки, І. Рєпін і В. Серов уже в шість років гарно малювали. З іншого боку, пізній розвиток уяви зовсім не передбачає його низького рівня. Відомі випадки, коли великі люди, зокрема А. Ейнштейн, у дитинстві не відрізнялися розвиненою уявою, однак з часом стали геніями.

Перші вияви уяви пов'язані із сприйманням. Півторарічна дитина ще не здатна слухати простих оповідань або казок, постійно відволікається або засинає, при цьому із задоволенням слухає розповіді про те, що вона сама пережила. У цьому виявляється зв'язок уяви із сприйманням.

Цей зв'язок зберігається і на наступній стадії розвитку, коли дитина в грі починає переробляти одержані враження, видозмінюючи в уяві предмети, сприйняті раніше. Стілець може бути літаком, коробка - автомобілем тощо. Однак перші образи уяви завжди пов'язані з діяльністю. Дитина не мріє, а втілює перероблений образ у свою гру.

Наступна стадія пов'язана з оволодінням мовою, що дає змогу дитині включити в уяву не тільки конкретні образи, але й уявлення та поняття. Крім того, у дитини з'являється можливість описати образи своєї уяви за допомогою мови. Це супроводжується збагаченням практичного досвіду та розвитком уваги, що дає змогу дитині виділяти окремий предмет з великої їх кількості та зосереджуватися на окремих частинах предмета. Головна особливість цієї стадії розвитку уяви - мимовільний характер виникнення образів відповідно до ситуації, у якій знаходиться дитина.

На наступній стадії розвитку уяви з'являються активні її форми. Уява стає довільною. Велике значення в цьому відводиться ініціативі дорослого, який просить дитину намалювати будинок, скласти піраміду з кубиків тощо. При цьому дитині необхідно спочатку створити образ певного предмета чи об'єкта у власній уяві, і лише після цього втілити його в життя. За своєю природою такий образ носить довільний характер, оскільки дитина намагається його контролювати.

Пізніше дитина вже здатна використовувати довільну увагу без ініціативи з боку дорослого. Це знаходить своє втілення в іграх дитини, які стають цілеспрямованими і сюжетними. Речі, що оточують дитину, виступають у вигляді матеріалу для втілення образів її уяви. У чотири — п'ятирічному віці дитина здатна малювати, будувати, уявляти речі і комбінувати їх відповідно до власного задуму.

У шкільному віці відбувається розвиток відтворюючої уяви, що необхідно для розуміння навчального матеріалу. Засвоєння знань стимулює активне використання дитиною власної уяви, що сприяє розвитку здатності до переробки образів сприймання в образи уяви. Іншою причиною розвитку уяви у процесі шкільного навчання є активне одержання нових знань та різнобічних уявлень про об'єкти та явища навколишнього світу. Це стимулює розвиток творчої (продуктивної) уяви школярів.

5