2.Чи є необхідністю усиновлення соціальніх сиріт?

Для адекватного розвитку і становлення людини в світі їй необхідна підтримка. Найголовнішим для людини в житті є її родина. А особливо дитина з особливими потребами.

Кожна дитина на планеті має потребу в підтримці у вигляді люблячих батьків. Тому для дітей, які з тих чи інших потреб опинились в дитячих будинках, усиновлення є єдиним шансом на повноцінний розвиток та гідне життя.

Зараз у практиці соціального захисту дітей сиріт використовується така форма опіки, як Дитячий Будинок Сімейного Типу. Який в нашій країні набирає обертів і є досить популярним. Діти в таких сім’ях вважаються повноцінними членами родини.Особи, які є потенційними усиновителями зацікавлені в тому щоб їх рідні діти прийняли усиновлених дітей, як рідних, ставились до них як до рівних собі. Та якщо говорити про дитину-інваліда: важливим є готовність дітей прийняти один одного такими, які вони є;

В Україні усиновлення «особливих дітей» та загалом і все усиновлення – тяжкий процес. Це зумовлено як не досконалістю самої системи усиновлення, бюрократією та паперовою тяганиною так і не простим становищем у суспільстві. На цей процес впливає тяжке економічне становище потенційних, майбутніх усиновителів та складна соціальна ситуація в державі. Так виходить, що з однієї тисячі усиновлених дітей лише шестеро це «особливі діти». В свою чергу п’ятеро з яких є діти батьки-усиновителі яких іноземці. Так можна говорити,що не дарма Україну називають країною третього світу. Виходить, що за кордоном люди мають більшу вмотивованість у процесі усиновлення. Мають більші економічні, фізичні,психічні та соціальні можливості.

Та невже Українська нація в ХХІ столітті ще й досі не готова прийняти «особливих людей»!? З процесів які зараз відбуваються в країні то можна сказати, що так. Український народ не до кінця усвідомлює всі особливості людей з потребами, тому і не приймає їх. Саме через це багато родин, які готові взяти в сім’ї наприклад дитину інваліда просто не готові боротися проти всього суспільства, проти системи… В цей час більш розвинені країни де є більш чітка система соціального забезпечення мало захищених верств населення готові приймати в себе наших дітей з особливими соціальними потребами і надавати їм всі необхідні умови для життя і розвитку.

В нашому суспільстві важливим постає питання НЕОБХІДНОСТІ УСИНОВЛЕННЯ ЗА ПОКЛИКАННЯМ. Адже чим більше людей будуть відчувати в собі це почуття тим більш високо моральним буде все суспільство. А від цього уже автоматично покинутих дітей і дітей-сиріт в світі поменшає. Почуття, які проявляють батьки-усиновителі мають бути безумовними, тобто: Ти наша дитина і ми любимо тебе такою, якою ти є, незалежно від твоїх вчинків, якостей, схильностей,переваг та недоліків. Це зовсім не означає, що батькам має подобатись будь-яка поведінка дитини,просто вони мають прийняти і любити дитину попри все на світі. Тоді дитина наповнюється батьківською любов`ю, відчуває підтримку та любов. В дитини формується думка: Я – це щось цінне. Я – особистість.