Розділ 3 шляхи підвищення прибутковості комерційних банків

Незадовільний стан прибутковості банку є причиною його неплатоспроможності, погіршення роботи банку і можливого банкрутства. Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені усі учасники економічного процесу. Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банку. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банку.

Для максимізації прибутку банку, необхідно збільшувати доходи і зменшувати витрати банку. В зв’язку з цим можна виділити основні шляхи зростання прибутковості комерційного банку[16]:

1. Загальне зростання групи активів , що приносять процентний дохід, для чого банк повинен залучати по-більше позичальників і при цьому ретельно аналізувати їх фінансовий стан, нарощувати свій кредитний потенціал за рахунок збільшення обсягу ресурсів, що залучаються;

2. Зміна питомої ваги доходних активів в сукупних активах;

3. Зміна структури портфелю доходних активів. Нам відомо, що чим вищий дохід, тим більший ризик в банківській сфері. Тому головне завдання банку - визначення ступеню допустимості та виправданості того чи іншого ризику.

Для досягнення високої прибутковості потрібно :

1. Нарощувати власні кошти банку, що сприятиме зростанню ресурсної бази банку і відповідно їх інвестиційного потенціалу;

2. Слід раціонально і ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Це дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю і надійністю та прибутковістю комерційного банку;

3. Фінансове планування - одне із резервів збільшення прибутку і раціонального його використання. Тобто, фінансовий план дозволяє спрогнозувати доходи, витрати і прибуток комерційного банку на рік. І банківська установа повинна реально бачити перспективи свого розвитку і цілі на поточний рік;

4. Сформувати достатні страхові резерви і страхові фонди. Оскільки основна проблема або причина банківських банкрутств- неповернення раніше виданих кредитів, тому утвореня цих фондів сприятиме зміцненю надійності і стабільності банку;

5. Застосовувати такі інструменти в банківській діяльності, які дозволяють як планувати і як одержувати додатковий прибуток. Це йдеться мова про ф’ючерси, опціони, форвардні операції з валютою та інші форми діяльності ;

6. Покращувати рівень професіоналізму - від політики банка, грамотної побудови управлінських і функціональних структур.

 Основні принципи діяльності комерційного банку — прибутковість господарювання та принцип “дешевше купити — дорожче продати“. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізує і свій власний інтерес [16]. Тому банк повинен постійно удосконалювати і впроваджувати нові види послуг, підвищувати якість обслуговування. Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує певні функції : характеризує економічний ефект, має стимулююче значення, а також є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб’єкта підприємництва. Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективнос­ті функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що він є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

Основні принципи діяльності комерційного банку — прибутковість господарювання та принцип “дешевше купити — дорожче продати“. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізує і свій власний інтерес. Тому банк повинен постійно удосконалювати і впроваджувати нові види послуг, підвищувати якість обслуговування. Щодо впливу на прибутковість і результативність роботи банку визначальними внутрішніми факторами є концепція його розвитку та внутрішня економічна політика. Ці фактори мають обумовлювати такий розподіл активів та формування пасивів, який би забезпечував[1]:  - достатній ступінь надійності, що проявляється в розумному розподілі активів за функціональними групами на умовах строковості;  - достатній ступінь ліквідності, що виражається в управлінні портфелем активів на умовах строковості;  - достатній рівень рентабельності, що проявляється у максимізації прибутків від активних операцій та одночасній мінімізації витрат на залучення банківських ресурсів [23]. Особливе значення для успішної діяльності банку має фаза економічного циклу, в якій перебуває країна. У період кризи в цілому знижуються доходи суб’єктів економічної діяльності, відносно і навіть абсолютно скорочуються масштаби прибутку підприємств, у тому числі і комерційних банків. Усе це призводить до зниження ліквідності та надійності.  Суттєво впливає на фінансову стійкість та прибутковість також рівень, динаміка та коливання реальних доходів юридичних і фізичних осіб. Від цього, зокрема, залежить стійкість депозитної бази банку. У свою чергу рівень реальних доходів населення залежить від фази економічного циклу. Крім того, у банківській сфері зростає як міжбанківська конкуренція комерційних банків із різноманітними фінансово-промисловими групами, корпораціями, інвестиційними фондами та компаніями, страховими й пенсійними фондами, кредитними спілками тощо. Гостра конкуренція боротьби – важливий фактор впливу на прибутковість банківської діяльності.  Рівень прибутковості комерційних банків залежить також від загальноекономічної стабільності, що особливо відчутно впливає на діяльність вітчизняних банків. Розглядаючи фінансову стабільність і прибутковість банку, не можна не врахувати ставлення держави до банківської справи, принципи державного регулювання банківської сфери, відносини власності, заходи захисту підприємницької діяльності [3].  У міру розвитку фінансового ринку, державного регулювання банківського сектора, залежно від внутрішніх та зовнішніх чинників банки можуть застосовувати різні підходи до управління банківською прибутковістю. Всі вони мають свої недоліки і в чистому вигляді не використовуються при виборі загальної стратегії і тактики банку. Проте досить важливо для українських банків в сучасних умовах звернути свою увагу на управління прибутковістю банку. 

Також, функції банківського регулювання та впливу у різних країнах світу виконує центральний банк держави або міністерство фінансів чи незалежне агентство. Центральний банк є основою фінансово-кредитної системи, чинним законодавством на нього покладається обов'язок стежити за станом і стабільністю фінансового сегмента економіки. В Україні відповідальність за банківський нагляд несе Національний банк [18].

Національний Банк України, вирішує задачу контролю обсягу і структури грошової маси в обороті.

Він виконує по керуванню грошово-кредитними відносинами - забезпечення надійності і підтримка стабільності банківської системи, що дозволяють уникнути руйнівних для економіки банкрутств банків та підвищити їх прибутковість. Прибутковість банківської системи, необхідна по наступним причинах:

• без них узагалі неможливе виконання Національний Банк України своїх задач;

• комерційні банки відіграють істотну роль у процесі суспільного виробництва і від їхньої стабільності залежить розвиток економіки;

• діяльність комерційних банків характеризується підвищеною фінансовою уразливістю через високу питому вагу в їх пасивних притягнутих засобах, у тому числі централізованих банківських кредитів.

Ці причини Національного Банку України, які розглянуті вони досягаються в процесі рішення таких двох конкретних проблем, як регулювання ринку кредитних ресурсів і захисту вкладників комерційних банків від фінансових втрат.

Основні три види економічних методів регулювання:

1. податкові;

2. нормативні (коли розміри обмежень або пільг, що вводяться, пов'язані з кількісними характеристиками операцій, які регулюються);

3. коригуючи (їм притаманні гнучкість та оперативність, можливість стимулюючого впливу залежно від ситуації). Для центрального банку держави оптимальними є нормативні та коригуючи методи, для фінансових органів - податкові.

Ось ці, методи регулювання використовуються при застосуванні тих чи інших видів державного регулювання банківської діяльності. Вплив Центрального банку на діяльність комерційних банків здійснюється за основними напрямками:

1. Створення загальних законодавчих, виконавчих, судових умов, що дозволяють комерційним банкам реалізувати свої економічні інтереси.

2. Проведення мір грошово-кредитного регулювання, що роблять вплив на обсяг і структуру грошової маси в обороті через зміну розмірів ресурсів комерційних банків, що можуть бути використані для кредитних вкладень в економіку.

3. Встановлення економічних нормативів і нагляд за їхнім дотриманням з метою забезпечення ліквідності банківських балансів.

Вплив Центробанку на діяльність комерційних банків може здійснюватися методами, що носять як сугубо економічний (непрямий), так і економіко-адміністративний (прямий) [18]. Для зниження ризику функціонування можуть бути встановленні обмеження на деякі види діяльності комерційних банків або на окремі види активних операцій. Так, при формуванні і вдосконаленні банківської системи України обов'язковою умовою повинно бути використання світового досвіду. Звичайно, банки розвинутих країн працюють в інших економічних умовах, але їх методи роботи можуть бути адаптовані до застосування і в нашій державі.

Дуже великий вплив на банківську систему має документ «Базель ІІ», який визначає мінімальний власний капітал банку та його резерви, з метою зменшення ризиків. Оскільки Україна перебуває в умовах світової інтеграції, дуже важливим є прийняття «Базель ІІ», що обов'язково вплине і на прибутковість комерційних банків, адже Центробанк контролюватиме їх фінансовий стан [28].

Суть Базель ІІ ґрунтується на трьох опорах:

- Опора І. Вимоги щодо мінімального розміру власного капіталу з метою покриття:

1) кредитних ризиків;

2) ринкових ризиків;

3) операційних ризиків;

4) ризики сек'ютиризації;

– Опора ІІ. Перевірка з боку органів банківського нагляду, яка передбачає:

1) оцінку ризиків та формування підвищених резервів для окремих банків;

2) інтенсивний та постійний контакт з банками;

3) дискреційні елементи нагляду;

– Опора ІІІ. Прозорість та ринкова дисципліна, які вимагають:

1) розкриття банківської фінансової звітності для широкого загалу.

Тобто, встановлення стабільності у банківській системі прямо залежить від заходів Національного Банку України, основною метою яких є забезпечення високого рівня економіки. Стабільність банківської системи включає збільшення прибутковості цієї сфери, як однієї із найголовніших у економіці країни.

Отже, прибуток характеризує стiйкiсть кредитної установи. Вiн необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу i керiвництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат i підвищення якостi послуг, що надаються, i, зрештою, для успiшного проведення наступних емiсiй i вiдповідно збiльшення капiталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.