32. Практика — осн. Джерело I рушiйна сила пiзнання

Пiзнавальне вiдношення людини до об’єктивного свiту iсторично зумовлене розвитком практичної дiяльностi. Практика є основою кожного пiзнавального акту. Поняття “практика” використовується всiма фiлософськими напрямами, i кожен з них вкладає в нього свiй змiст.

Практика — це чуттєво-матерiальна дiяльнiсть людей, спрямована на перетворення свiту в їх iнтересах.

Основою практики є суспiльне виробництво матерiальних благ, тобто процес перетворення речей природи у вiдповiдностi з потребами людей. У змiст практики входять також соцiально-полiтична дiяльнiсть людей, процес спiлкування, боротьба класiв, соцiальнi революцiї, створення бiльш прогресивних виробничих вiдносин.

Практика може виступати i у формi наукового експерименту, який є дiяльнiстю, що штучно вiдтворює тi чи iншi сторони об’єктивного свiту з метою їх наукового дослiдження.

33. Види практичної дiяль­ностi

Можна видiлити такi три найбiльш загальнi та взаємозв’язанi мiж собою форми практики:

1) трудова дiяльнiсть i

2) соцiально-перетворююча дiяльнiсть (полiтичнi, iдеологiчнi вiдносини);

3) практика наукового експерименту (спостереження дослiд).

Говорячи про матерiальне виробництво, як основу i визначальну форму практики, необхiдно вiдмiтити двi важливi сторони виробничої дiяльностi.

по-перше, вонагенетично є первинною i визначальною у вiдношеннi до свiдомостi; по-друге, виробнича дiяльнiсть є чуттєво-предметна, вона здiйснюється i проявляється поза свiдомiстю, тобто в реальному свiтi — свiтi природи i суспiльства. Практика, як уже вiдзначалось: включає в себе i дiяльнiсть в галузi полiтичних, iдеологiчних вiдносин. Та цi останнi й iншi подiбнi до них вiдносини суттєво вiдрiзняються вiд економiчних.

Вони, перш нiж скластися, проходять через свiдомiсть людей i становлять надбудову над матерiальними вiдносинами, якi є вiзначальними у вiдношеннi до iнших суспiльних вiдносин.

Щодо експерименту, то його можна подiлити на виробничий, природничо-науковий i соцiальний. У процесi експерименту проходять реальнi змiни явищ природи, але це вiдбувається в спецiально створюваних умовах, якi дають можливiсть видiлити тi зв’язки i властивостi, якi цiкавлять людину, дослiдити їх змiни в залежностi вiд основних параметрiв. Експеримент дає можливiсть багато разiв вiдтворювати однi i тi ж умови, змiнювати їх.

34. Основнi функцiї практики

Практика вiдiграє надзвичайно важливу роль у пiзнаннi. Вона виступає як його основа, рушiйна сила i критерiй iстини. Пiзнання як усвiдомлене вiдображення дiйсностi виникло i розвинулось у процесi трудової практичної дiяльностi. Породивши науку, практика виступає як постiйний стимул та рушiйна сила її розвитку. Коли у суспiльствi виникають якiсно новi технiчнi потреби, вiдповiдно з’являються i новi науковi напрями. На кожному етапi iсторiї суспiльства практика визначає основнi напрями розвитку наукової думки, а також найважливiшi проблеми тiєї чи iншої науки.

Отже, практика є постiйною основою i рушiйною силою пiзнання, ставлячи перед ним усе новi i новi завдання. Практика разом iз тим створює матерiальнi засоби для їх розв’язання. Промисловiсть озброює вчених необхiдними технiчними знаряддями — iнструментами, приладами, якi дозволяють здiйснювати найскладнiшi дослiдження, проводити непростi експерименти.

Аналiз ролi, яку вiдiграє практика у пiзнаннi людиною свiту, приводить до висновку, що вона є також кiнцевою метою пiзнання, оскiльки остаточною метою пiзнання є застосування знань у практичнiй дiяльностi людини задля задоволення її певних потреб.

Отже, пiзнання i практика розвиваються у нерозривному зв’язку.