16. Необхiднiсть I випад­ковiсть

З точки зору матерiалiзму дiалектичного, необхiднiсть i випадковiсть iснують у єдностi, становлять собою тип зв’язку, вони — певнi сторони самої об’єктивної реальностi. При цьому необхiднiсть вiдображає внутрiшнi, закономiрнi зв’язки мiж явищами, такi зв’язки, що зумовлюють їх виникнення, iснування i зникнення. Необхiднiсть є те, що неодмiнно повинно статися у цих умовах. Вона пов’язана iз законом. Кожен закон виражає необхiднi зв’язки. Випадковiсть виражає зовнiшню зумовленiсть явищ, та, що може статися, або й не статися, вiдбуватися так чи iнакше.

Категорiї необхiдностi i випадковостi дають можливiсть заглибитися у суть об’єктивних зв’язкiв свiту, видiлити тi з них, якi неминуче мусять настати, а також вiдокрремити вiд них тi, якi за цих умов можуть вiдбутися або й не вiдбутися.

Необхiднiсть i випадковiсть можуть переходити одне в iнше. Це означає, що одна й та сама подiя є випадковою в одному вiдношеннi i необхiдно — в iншому. Тому будь-яку подiю слiд розглядати тiльки у зв’язку з iншими. Так, град у вiдношеннi до врожаю, що постраждав вiд нього, є випадковiстю, але у вiдношеннi до атмосферних явищ вiн є необхiднiстю.

Необхiднiсть проявляється через випадковостi, а випадковiсть є формою прояву необхiдностi. Це яскраво виявляється у статистичних процесах, в яких приймає участь велика кiлькiсть порiвняно однорiдних елементiв. Так, тиск газу на стiнки посудини є необхiднiстю. Однак, ця необхiднiсть виявляється через випадковостi, якi полягають у тому, що на певну площину в кожний визначений момент часу дiє бiльша чи менша кiльк. молекул.

Розумiння необхiдностi i випадковостi складає основу розрiзнення динамiчних i статистичних закономiрностей.

17. Свобода I необхiднiсть

Роль категорiй необхiдностi i випадковостi як сходинок пiзнання можна зрозумiти, з’ясувавши категорiю свободи. Фiлософи iдеалiстичного спрямування, що мислять метафiзично, вiдкривають одна вiд одної категорiї свободи i необхiдностi. свобода ними трактується не iнакше як звiльнення вiд необхiдностi. Проте, уже Спiноза висловив думку, що свобода є усвiдомленням необхiдностi. Визначення свободи як усвiдомленої необхiдностi дає i Гегель. Вiн писав, що слiпа необхiднiсть лише остiльки, оскiльки вона не осягнена у мисленнi. Але цiлеспрямована дiяльнiсть трактується Гегелем, не як матерiальна дiяльнiсть людей, а як дiяльнiсть духу, iдеї. Отже, за Гегелем, свобода властива iдеї, яка усвiдомлює себе, а не людям iз їх повсякденною практичною дiяльнiстю. Iдеалiстичне розумiння свободи рано чи пiзно приводить до фаталiзму. Фаталiзм визнає панування у свiтi слiпих, невiдворотних сил, що нiбито наперед визначають долю людини. Це — абсолютизацiя необхiдностi i заперечення свободи.

Матерiалiстична дiалектика теж розумiє свободу як усвiдомлену необхiднiсть. На вiдмiну вiд Гегеля, свобода розумiється нею як цiлеспрямована матерiально-iсторична дiяльнiсть людей. Людина не тiльки пiзнає необхiднiсть, але на цiй основi змiнює свiт iз метою задоволення своїх потреб. Мiра свободи людини залежить вiд мiри перетворення слiпої необхiдностi в усвiдомлення. Наприклад, людина не може усунути силу тяжiння, але пiзнавши її, вона будує лiтаки, космiчнi кораблi, якi роблять можливими подолати земне тяжiння.