Finansi_Kursova_2012

охарактеризувати ключові сучасні проблеми, пов’язані з розвитком і функціонуванням об’єкта дослідження;

обґрунтувати шляхи вирішення виявлених проблем; розкрити можливі напрями подальшого розвитку об’єкту дослідження.

У курсовій роботі мають бути охарактеризовані важливі сучасні проблеми, які ще не вирішені. Рекомендації щодо вирішення виявлених проблем мають бути конкретними. Не допускається їх формулювання в узагальненому вигляді чи у формі «цінних вказівок» («потрібно вдосконалювати законодавство», «привести у відповідність зі світовими стандартами, міжнародною практикою»).

Викладаючи текст, студент повинен продемонструвати вміння чітко формулювати, у чому саме полягає проблема; виділяти найбільш вагомі, ключові проблеми за темою роботи, розглядати їх послідовно, поступово переходячи від більш крупних до дрібніших; показати свою здатність обґрунтовувати шляхи вирішення проблем, грамотно викладати власний погляд і мати аргументовану особисту позицію.

Висновки. Це заключна частина курсової роботи, яка є коротким підсумком всієї виконаної роботи. Висновки і пропозиції курсової роботи повинні базуватися на проведених дослідженнях і мати безпосередній зв’язок з їх результатами. У висновках підводяться підсумки щодо всіх висвітлених у курсовій роботі питань.

Список використаних джерел. Має містити список фактично використаних літературних джерел які подаються за алфавітом. Як правило, їх має бути достатньо для вирішення завдань, тобто в межах 20-25 найменувань вітчизняних та зарубіжних авторів.

Додатки. В додатках наводяться допоміжні матеріали (додаткові розрахунки, таблиці) з метою скорочення загального обсягу роботи.

Додатки розміщують як продовження роботи, у тому ж порядку, в якому згадуються по тексту роботи. Кожен додаток має розпочинатись з нової сторінки і мати заголовок. Над заголовками у правому верхньому куті сторінки малими літерами з першої прописної друкують слово ―Додаток ___‖, позначаючи додатки послідовно великими прописними літерами українського алфавіту за винятком літер Ґ,Є,З,І,Ї,Й,О,Ч,Ь.

Кожний додаток друкується з нової сторінки. Текст кожного додатка може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 – другий розділ дод. А.

Ілюстрації, таблиці, та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка. Наприклад: рис. Д. 1.2. – другий рисунок першого розділу дод. Д; формула (А.1) – перша формула дод. А.

В.В.Даценко, С.В.Качула, Н.І.Шевченко

11

4.2. Вимоги до друку

Загальний розмір курсової роботи повинен бути в межах 30 - 35 сторінок комп’ютерного тексту. Назва і зміст окремих розділів і питань курсової роботи, а також співвідношення їх розміру визначаються з урахуванням характеру теми роботи.

Текст повинен мати поля з 4-х боків аркуша: верхнє, ліве і нижнє не менш 20 мм, а праве – не менш 10 мм. Текст на комп’ютері набирається в редакторі Word, шрифт тексту Times New Roman, розмір шрифту 14, міжрядковий інтервал 1,5. Не допускається виділення поля рамками, вензелями, тощо.

Відстань між заголовками та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. Відстань між заголовком розділу і підрозділу – 2 інтервали.

Номери сторінок проставляються у верхньому правому кутку. Титульний аркуш вважається першою сторінкою і номер на ньому не ставиться. Завдання не входить до нумерації сторінок.

При роздрукуванні текст друкується тільки на одній стороні аркуша А4. До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список

використаної літератури, таблицi та рисунки, якi повнiстю займають площу сторiнки. Але всi сторiнки зазначених елементiв роботи пiдлягають нумерацiї на загальних засадах.

Текст роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти, підпункти. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть

мати заголовки.

Заголовки структурних елементів курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів друкують з маленькими літерами, крім першої великої. Крапку у кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Кожний розділ слід починати з нового аркуша.

Наприклад:

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

1.1.Сутність та необхідність місцевих бюджетів

В.В.Даценко, С.В.Качула, Н.І.Шевченко

12

4.3. Оформлення допоміжних матеріалів і цитат

Таблиці і рисунки є обов’язковою складовою курсової роботи. За своїм призначенням вони покликані в наочній формі представляти лаконічні висновки зі змісту текстової частини розділів курсової роботи, а також результати аналізу фактичних даних.

Оформлення ілюстрацій. Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми) слід розміщувати безпосередньо після посилання на них у тексті, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Всі рисунки, якщо їх в тексті більше одного, нумеруються послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою.

Наприклад:

Рис. 2.7. Залежність загальної суми податкових надходжень від ПДФО та плати за землю

Діаграми за формою побудови бувають площинні, лінійні та об’ємні. Площинні діаграми поділяються на стовпчикові, кругові, секторні, квадратні. Стовпчикові діаграми використовуються для порівнювання одноіменних величин, для зображення динаміки, а також структури явищ. Стовпчикові діаграми будуються у вигляді прямокутників вертикально або горизонтально. При побудові цих діаграм слід дотримуватись таких правил:

-стовпчики повинні бути однакової ширини;

-їх слід розміщувати на однаковій відстані один від одного або

щільно;

-поряд з масштабною шкалою слід розташовувати цифрові написи.

В.В.Даценко, С.В.Качула, Н.І.Шевченко

13

Секторна діаграма – це коло, поділене на сектори. Цей вид діаграм використовується для характеристики структури або структурних зрушень.

Наприклад:

Рис. 2.8. Структура видатків бюджету Індустріального району за 2007-

2011 роки

Лінійні діаграми широко використовуються для характеристики виконання плану, розвитку явищ упродовж часу, при вивченні зв’язку між ознаками та законами розподілу. Лінійні діаграми будуються на координатному полі чи на числовій сітці. На осі абсцис слід відкладати у вибраному масштабі час, на осі ординат – значення показників на цей період часу.

Оформлення таблиць. Цифровий матеріал, як правило, оформлюється у вигляді таблиць.

Приклад побудови таблиці:

Таблиця (номер)

Назва таблиці

Заголовки граф Головка Підзаголовки граф

Горизонтальні рядки

Боковик (заголовки рядків) Графи (колонки)

В.В.Даценко, С.В.Качула, Н.І.Шевченко

14

Кожна таблиця повинна мати назву, яка розміщується над таблицею і друкується симетрично до тексту. Назва і слово ―Таблиця‖ починається з великої літери. Назва не підкреслюється.

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею. Діагональне ділення головок таблиць не допускається.

Розмір головки таблиці не регламентується, але висота рядка повинна бути не менша 8 мм.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою.

Наприклад, таблиця 2.1. - перша таблиця другого розділу.

При перенесенні частини таблиці на наступну сторінку допускається заміна її головки або боковиків відповідними номерами, нумеруючи арабськими цифрами (як у першій частині таблиці). Слово ―Таблиця____‖ вказується один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишеться: ―Продовження табл.____‖ із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф та рядків таблиць слід писати з великої літери, а підзаголовки з малої літери, якщо вони складають одне речення із заголовком. Якщо вони мають самостійне значення, то пишуться з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапка не ставиться.

Заголовки і підзаголовки граф вказуються в однині. Заголовки граф, як правило, записуються паралельно рядкам таблиці. У разі необхідності допускається перпендикулярне розташовування заголовків граф.

Графу ―Номер за порядком‖ в таблицю включати не допускається. При необхідності нумерацію показників, параметрів або інших даних слід вказувати в першій графі (боковику) таблиці безпосередньо перед їх назвою.

Наприклад:

Таблиця 2.3. Виконання загального фонду районного бюджету за доходами

	Найменування	Виконано надходжень загального фонду районного бюджету,
				тис. грн.
	доходів
		2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2011 рік
	Податкові	20187,635	44832,542	62636,917	82119,865	111503,891
	надходження
	Неподаткові	605,247	953,252	2487,223	3390,086	4078,376
	надходження
	Трансферти з
	бюджетів	72113,198	88173,336	70087,987	84785,058	90248,997
	інших рівнів
	В.В.Даценко, С.В.Качула, Н.І.Шевченко					15

	Всього	92906,08	133959,13	135212,127	170295,009	205831,264
	доходів

Оформлення формул. Формули розташовуються безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Їх треба виділяти з тексту вільними рядками (вище і нижче кожної формули слід залишити не менше одного вільного рядка). У разі виконання роботи друкарським або рукописним способами символи формул повинні бути висотою не менше 2,5 мм. Застосування друкарських і рукописних символів у одній формулі не допускається.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формул, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі.

Пояснення значення кожного символу слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починається з абзацу словом ―де‖ без двокрапки після нього.

Наприклад:

Розрахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, обчислюють за формулою:

	Д		БВ	Б Д	100%	,	(1.3.)
		Б
			ВНП

де ДБ - рівень бюджетного дефіциту;

БВ - бюджетні видатки;

БД – бюджетні доходи.

Усі формули, якщо їх у роботі більше однієї, повинні нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, за винятком формул, які розміщені у додатках. Допускається нумерація формул у межах розділу. У цьому випадку номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули, які розділені крапкою (як показано вище для формули 1.3.).

Формули, які записані одна за другою і не розділені текстом, розділяються комою.

Формули, які розташовані в додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатку. Наприклад, ―Формула А.2‖.

Оформлення цитат. Цитати у роботі, які наведені дослівно, беруться в лапки. Після закінчення цитати або цифрової інформації у квадратних дужках зазначається порядковий номер джерела, який міститься у списку використаної літератури; далі через кому сторінка, звідки взята цитата чи цифра. Наприклад, посилання [5, с.10] означає, що цитату взято з джерела, зазначеного у списку літератури під номером 5 на сторінці 10. При цитуванні текстів з газет, поточної та річної звітності підприємства або організації, невеликих за обсягом нормативних документів вказувати сторінки не обов’язково. Наприклад: [23].

В.В.Даценко, С.В.Качула, Н.І.Шевченко

16

4.4. Оформлення списку використаних джерел

Список літератури - необхідний елемент довідкового апарату будь-якої друкованої праці (опублікованої чи неопублікованої): монографії, дисертації, дипломної або курсової роботи, статті.

Список включає цитовану, згадувану та вивчену автором літературу. Зміст списку визначається автором роботи. Особлива увага приділяється

відображенню літератури останніх 3-5 років, як показник інформованості автора про сучасний стан досліджуваної теми.

При оформленні бібліографічного списку доцільно його назвати «Список використаних джерел».

Список відображає всі види документів незалежно від форми (способу) їх представлення та носія (друковані матеріали, географічні карти, електронні носії, інформація віддаленого доступу тощо).

При складанні списку літератури можливі різні способи розстановки бібліографічних описів джерел:

алфавітна; хронологічна; систематична;

нумераційна (в порядку першого згадування публікацій у тексті роботи). Найчастіше використовується алфавітна розстановка, тобто в алфавіті

прізвищ авторів і заголовків, якщо автор не зазначений чи авторів більше трьох. При хронологічній розстановці всі джерела розташовуються за роками публікацій, а в межах одного року - за алфавітом авторів або назв. Хронологічний принцип дозволяє показати історію вивчення досліджуваного питання (теми). Іноді використовують зворотно-хронологічне розташування джерел, коли автор головну увагу приділяє сучасному становленню теми, що

вивчається.

При систематичній розстановці літератури бібліографічні описи групуються за галузями знань, окремими темами в їх логічному підпорядкуванні або за главами, розділами роботи, а в середині кожного розділу - за алфавітом чи в хронологічному порядку.

Досить часто застосовується розстановка літератури в порядку першого згадування в тексті роботи (нумераційна). Але, в такому списку важко проаналізувати охоплення теми, відповідність вказаних публікацій посиланням на них. Список, складений таким чином, не повний, тому що включає тільки згадану та цитовану літературу.

Бібліографічний опис документа - це бібліографічні відомості про документ, які наведені за чіткими правилами, певним наповненням і порядком дотримування належних зон та елементів, призначених для ідентифікації та загальної характеристики документа (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006).

Правила складання бібліографічного опису регламентуються державним стандартом «ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації,

В.В.Даценко, С.В.Качула, Н.І.Шевченко

17

бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Опис складається з елементів, які поділяються на обов'язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов'язкові чи обов'язкові та факультативні елементи. Обов'язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. їх наводять у будь-якому описі.

В залежності від об'єкту опису, розрізняють монографічний, зведений та аналітичний бібліографічний опис:

монографічний - опис на окремо виданий документ (книга, брошура, географічна карта тощо); зведений - на групу документів (багатотомне видання, серійні видання,

річний комплект журналів або газет тощо), тобто кілька томів, випусків, які складають єдине видання; аналітичний - на частину документа (розділ, глава, параграф із книги

окремий том багатотомного видання, стаття із газети, журналу, збірника). Бібліографічний опис, як правило, складається мовою тексту видання,

додержуючись правил сучасної орфографії.

Приклад оформлення бібліографічного опису джерел, який наводять у курсовій роботі приведено в додатку К.

В.В.Даценко, С.В.Качула, Н.І.Шевченко

18

5. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ І ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Правильно підготовлена і підписана студентом курсова робота подається на кафедру, реєструється і передається науковому керівнику для перевірки у встановлений термін. Строк перевірки курсової роботи керівником становить 7 днів.

Викладач не приймає курсову роботу на перевірку в таких випадках: відсутнє затверджене науковим керівником завдання курсової роботи; порушено строки виконання, встановлені регламентом; курсова робота не зареєстрована на кафедрі фінансів та державного

управління; кожен лист роботи в окремому файлі;

в даній групі одну тему виконують два і більше студентів; структура не відповідає вимогам; робота роздрукована з невідповідним шрифтом та інтервалом.

Для оцінювання курсової роботи використовується шкала оцінок ECTS та національна 4 - бальна система.

Остаточне оцінювання курсової роботи здійснюється за 100-бальною шкалою, що враховує:

1)попереднє оцінювання якості курсової роботи науковим керівником за зміст - 0 - 50 балів;

2)попереднє оцінювання якості курсової роботи науковим керівником за оформлення та організацію виконання - 0 - 20 балів;

3)оцінювання захисту курсової роботи - 0 - 30 балів.

Оцінка за курсову роботу виставляється за результатами обов’язкового виконання двох позицій:

здачі повного варіанту курсової; захисту курсової роботи.

На захист студенти готують презентацію в PowerPoint, яка повинна включати ілюстративний матеріал. Таблиці і рисунки для презентації мають бути ретельно підібрані і висвітлювати ключові результати проведеного дослідження (як теоретичних, так і практичних та проблемних питань).

На захисті потрібно продемонструвати не лише рівень знань і фінансову грамотність, але й вміння логічно мислити, встановлювати зв’язки, бачити закономірності.

Курсова робота заслуговує оцінку «відмінно» в якій всебічно і глибоко розкрито тему, здійснено творчий, критичний підхід до розкриття проблемних питань, проведено глибокий економічний аналіз діяльності підприємства, вміло сформульовані та обґрунтовані висновки. На захисті студент вільно володіє матеріалом і дає вичерпні відповіді на запитання членів комісії.

Оцінка «добре» ставиться за курсову роботу, яка виконана на високому теоретичному та практичному рівні, проте існують помилкові розрахунки або приведені невірні висновки, а також студент не може пояснити методику аналізу або окремі формули.

В.В.Даценко, С.В.Качула, Н.І.Шевченко

19

На оцінку «задовільно» заслуговує курсова робота, в якій в правильно розкрито тему дослідження, але висновки не достатньо аргументовані та неповні. На захисті студент не відповідає на всі запитання членів комісії.

Курсова робота, яка містить безліч помилок орфографічного та стилістичного характеру і не мають принципового значення у розкритті теми оцінюється також на «задовільно».

Курсова робота, яка не відповідає вищенаведеним вимогам визнається незадовільною і повертається студенту на переробку.

								Таблиця 5.1
		Параметри та критерії оцінювання курсової роботи
	№п/п			Критерії оцінки					Бали
				За зміст ( 0 – 50 )
	1	Обґрунтування актуальності теми							0-3
	2	Повнота розкриття теми							0-10
	3	Використання достовірних статистичних і фінансових даних,							0-5
		які характеризують проблему та їх аналіз в динаміці
	4	Використання статистичних методів, методів моделювання,							0-5
		комп’ютерних технологій
	5	Використання новітніх інформаційних джерел, чинних							0-2
		нормативних та законодавчих документів
	6	Творчий підхід до аналізу проблеми, оригінальність підходів							0-10
		та наукова новизна результатів дослідження
	7	Наявність в курсовій роботі наглядних матеріалів (таблиць,							0-5
		графіків, схем), та їх аналіз
	8	Обґрунтованість		висновків та		практична		значущість	0-10
		пропозицій
		Оформлення та організація виконання ( 0 – 20 )
		Відповідність чинним стандартам щодо оформлення курсової
	9	роботи (титульний аркуш, затверджений						план, зміст,	0-5
		структура, посилання на літературні джерела)
	10	Відповідність чинним стандартам щодо оформлення таблиць,							0-5
		формул та графічних ілюстрацій
	11	Відповідність	чинним		вимогам		щодо	оформлення	0-5
		літературних та інших інформаційних джерел
	12	Дотримання графіку виконання курсової роботи							0-5
			Захист курсової роботи ( 0 – 30 )
	13	Повнота та лаконічність			висвітлення		у доповіді ключових		0-10
		аспектів роботи
	14	Презентація курсової роботи							0-10
	15	Аргументованість		та повнота		відповідей на додаткові			0-10
		питання
		Всього балів							0-100
	В.В.Даценко, С.В.Качула, Н.І.Шевченко								20