1.2. Конкурентоспроможність підприємства як об’єкт стратегічного управління

Актуальною проблемою сучасної української теорії й практики менеджменту є управління конкурентоспроможністю підприємства. З переходом до ринкових умов господарювання достатньо швидко з'ясовано, що продукція багатьох українських підприємств виявилася неконкурентоспроможною на вітчизняному та світовому ринках. Головна причина в тому, що імпортні товари переважають українські аналоги майже завсіма критеріями: якістю, функціональністю, безпечністю, ергономічністютощо. Саме тому виникла необхідність створення сильного українського ринку товарів на умовах конкурентоспроможності.

Міжнародна конкуренція, глобалізація ринків, масштабне проникнення іноземних товарів на український ринок зараховують проблему управління конкурентоспроможністю підприємства до числа пріоритетних управлінських завдань, успішне вирішення яких забезпечить виживання і розвитокпідприємств у ринковому середовищі. Брак досвіду конкуренції, складна економічна ситуація в державі, світова фінансова криза, невирішеність багатьох методологічних і прикладних проблем управління конкурентоспроможністю підприємства потребують здійснення додаткових досліджень у цій сфері.

В умовахглобалізації та необхідності інтегрування усвітовий економічний простір, універсальнимкритерієм стратегії розвитку будівельногокомплексу країни та України в цілому має статиконкурентоспроможність вітчизняних будівельнихкомпаній, як імовірність реалізації конкурентнихпереваг на внутрішньому та зовнішньомубудівельних ринках. Загострення конкурентноїборотьби, яке спостерігається сьогодні, з одногобоку сприяє розвитку науково-технічного процесу,що постійно примушує застосовувати кращітехнології, раціонально використовувати ресурси;швидко реагувати на зміну попиту. З іншого -конкуренція дає будівельним компаніям певнунестабільність, породжує умови для безробіття,інфляції і банкрутства, веде до диференціаціїдоходів і породжує умови для їх несправедливогорозподілу.

Саме впровадження передовихтехнологій управління та розвиток системиуправління конкурентоспроможністю будівельнихкомпаній на основі формування моделіфункціонування, в якій компанія досягне рівеньконкурентоспроможності, необхідний для стійкого оперування як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, дозволить вітчизняним будівельникам посилити свої конкурентні переваги та завоювати нові сегменти ринку будівельних послуг.

Дослідженню теоретичних основ міжнародної конкуренції, різних сутнісних характеристик конкурентоспроможності на макро- та мікроекономічному рівнях приділено увагу в працях таких вітчизняних та зарубіжних авторів як Р. Акофф, І. Ансофф, Л.І. Абалкін, В.С. Балабанов, С.П. Бараненко, Т. Бернс, С. Бір, К. Боумен, І. Бураківський, Ю.А. Данилевський, П. Друкер, І.Д. Ільєнкова, П. Дойл, В. Захарченко, Б.Карлоф, А.Я. Кибанов, І. Кірцнер, Д. Кліланд, В.Кондратьєв, Ф. Котлер, Т.Коупленд, Ж.Ламбен, Е. Лоулер, С. Майерс, Ю. Макогон, Дж. Марч, В.Павлова, І.О. Піддубний, Є. Ф. Пєліхов, М. Портер, В. П. Савчук, Р. Сайєрт, Г. Саймон, П. Самуельсон, О. Є. Сомова, А. Стрикленд, А. Томпсон, Р.А. Фатхутдінов, А.Філіпченко, В. В. Шеметов, Й. Шумпетер, А. Ю. Юданов.

Аналіз проблеми конкурентоспроможності української економіки та її під­приємств ще раз підкреслює слабкість теоретико-методологічних основ і не ви­значення об’єкта управління. Розбіжність трактувань в уявленні сучасних науковців відображає таблиця 1.1. [Джур О.Є. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: теоретико-методологічний аспект// Вісник Дніпропетровського університету – 2011. - №3 (10/2). – С.18-25, С.22-23] Звертає на себе увагу відсутність у науковій літературі з проблематики кон­курентоспроможності аналізу причинно-наслідкових зв’язків. Це ще раз підкрес­лює необхідність розробки нових методологічних схем та аналітичного інстру­ментарію конкурентоспроможності.

Таблиця 1.1

Приклади визначення конкурентоспроможності сучасними науковцями

Автори та наукові джерела	Визначення
Інститут менеджменту і розвитку (IMD)World Competitiveness Yearbook 2000, IMDwww.imd.ch/wcy	Конкурентоспроможність – реальна і потенційна можли­вість фірм за існуючих умов проектувати, виготовляти, збу­вати товари, які за ціновими характеристиками привабливіші для споживачів, ніж товари їх конкурентів.
Всесвітній економічний фо­рум (WEF) The Global Competitiveness Report. – OxfordUniversity, 2001 // www.weforum.org	Конкурентоспроможність – це здатність країни підтримува­ти високі показники зростання та зайнятості протягом трива­лого проміжку часу.
Портер, Майкл, Э.Конкуренция: Пер. с англ. М.: Издательский дом «Вильямс», 2003. – С. 480	Конкурентоспроможність – це властивість товару, по­слуги, суб’єкта ринкових відносин виступати на ринку нарів­ні із присутніми там аналогічними товарами, послугами або конкуруючими суб’єктами ринкових відносин. Оцінка цієї властивості дозволяє виділяти високу, середню низьку конкурентоспроможність.
Фатхутдинов Р. А.Организация производства: Учебник. – М. : ИНФРА-М, 2001. – С. 633.	Конкурентоспроможність – властивість об’єкта, що харак­теризується ступенем задоволення ним конкретної потре­би порівняно з аналогічними об’єктами, що представлені на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність об’єкта витримувати конкуренцію порівняно з аналогічними об’єктами на даному ринку.
Лифиц И. М. Теория и практика оценки конкурентоспособнос­ти товаров и услуг. – М. :Юрайт-М, 2001. – С. 11.	Конкурентоспроможність – це властивість продукції відповідати вимогам даного ринку у даний час.
Юданов А. Ю. Конкуренция: теория и практика. – М. : Изд-во ГНОМ и Д, 2001. – С. 38.	Конкурентоспроможність – це ступінь привабливості даного продукту для споживача, який здійснює купівлю товару.
Пастернак-Таранушенко Г., Рожок В. Конкуренция. Курс лекций и практических занятий на русском и укра­инском языках. – К. : ЦУЛ, 2002. – С. 13.	Конкурентоспроможність – міра здатності людини, спеціаліста, товару, послуги, підприємства, країни
Миргородская Е. О. Конкурентоспособность как интегральное свойство рыночной системы хозяйство­вания // Философия хозяй­ства. – № 4–5. – 2005. – С. 205.	Конкурентоспроможність можна визначити як потенції, якими володіє економічний суб’єкт і які створюють йому переваги у конкретній боротьбі.
Качалина Л. Н. Конкурентоспособный менеджмент. – М. : Изд-во Эксмо, 2006. – С. 10.	Конкурентоспроможність – це властивість товару, послуги або суб’єкта ринкових відносин виступати на ринку нарівні із присутніми там аналогічними товарами, послугами або суб’єктами ринкових відносин. При її оцінці використовуються характеристики, важливі для споживача, на які він орієнтується, роблячи свій вибір.
Балабанова Л.В., Холод В.В. Стратегічне маркетингове управління конкурентоспро­можністю підприємств: навч. посіб. – К.:ВД «Професіо­нал», 2006. – С. 27.	Конкурентоспроможність можна визначити як здатність де­якого класу об’єктів продуктивно займати ринкову нішу і ефективно утримувати свої позиції.

Дослідження поняття "управління конкурентоспроможністю підприємства" (табл.1.2) показало, що в сучасній економічній літературі перша група вчених дане поняття розглядає з точки зору функцій управління, менеджменту, друга – з точки зору сукупності певних дій, важелів та способів впливу, третя – як безпосередньо процес управління.[Чупир О.М. Теоретичні основи управління конкурентоспроможністю будівельних компаній // Вісник економіки транспорту і промисловості – 2011. - №35. – С.186-190, С.187-188]

Таблиця 1.2.

Визначення поняття управління конкурентоспроможністю підприємства

Група вчених	Автор	Визначення
І	Галелюк М.М. Система управлінняконкурентоспроможністю машинобудування підприємства. // Вісникекономічної науки України. – 2008. – № 2. – С.14-27.	Конкретна функція менеджменту, що реалізується через здійснення загальних функцій з метою підтримання та підвищення КСП підприємства та його товарів, що є складовими єдиної системи.
	Кузьмін О. Є. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства : навч. посібник. - Львів : Компакт-ЛВ, 2005. – 304 с.; с. 131	Аспекти виконання загальних функцій управління, які визначають політику у сфері створення і реалізації конкурентоспроможних товарів, цілі і відповідальність у даній сфері діяльності, що реалізуються за допомогою таких засобів, як планування конкурентоспроможності, оперативне управління нею, її забезпечення й підвищення в рамках певної системи конкурентоспроможності.
	Піддубний І. О. Управління міжнародною конкурентоспроможністюпідприємства.–Х. : ВД „ІНЖЕК”, 2004. – 264 с.; с.58	Напрям менеджменту, спрямований на формування, розвиток і реалізацію конкурентних переваг і забезпечення життєдіяльності цього суб’єкта економічної діяльності.
ІІ	Балабанова Л. В. Управлениеконкурентоспособностью предприятий на основемаркетинга : [монография] / – Донецк: ДонГУЭТ им. М. Туган-Барановского, 2004. – 147 с.; с. 29	Сукупність управлінських дій, спрямованих на дослідження діяльності активних і потенційних конкурентів, їх сильних і слабких сторін, а також розробку конкурентних стратегій, що забезпечують формування й підтримку довгострокових конкурентних переваг.
	Бондаренко Г. С. Управління конкурентоспроможністю автотранспортного підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.06.02 «Підприємництво, менеджмент та маркетинг» / Г. С. Бондаренко. – Х., 2001. – 19 с.	Систематичний, планомірний і цілеспрямований вплив на систему конкурентоспроможності з метою збереження її стійкості чи переведення з одного стану в інший за допомогою необхідних і достатніх способів і засобів впливу.

Продовження таблиці 1.2.

ІІ	Кузьмин О. Є.Кнорринг В. И. Теория, практика и искусство управления. – М. : Издательство НОРМА, 2001. – 528 с. с. 117	Сукупність важелів і способів впливу на сфери створення йреалізації конкурентоспроможних товарів, цілі і відповідальність суб'єктів господарювання, що реалізуються за допомогоюсукупності управлінських засобів
	Мансуров Р. Е. Об экономическойсущности понятий „конкурентоспособностьпредприятия” и „управлениеконкурентоспособностью предприятия” // Маркетинг в России и за рубежом. –2006. – № 2 (52). – С. 91 – 94	Діяльність, спрямована на формування ряду управлінськихрішень, які, відповідно, повинні бути спрямовані на протистояння можливим зовнішнім впливам для досягнення лідерства відповідно до поставлених стратегічних завдань.
ІІІ	Савельева Н.А. Управлениеконкурентоспособностью фирмы; учебник. – Ростов н/Д : Феникс, 2009. – 382 с.	Управління процесом формування, підтримки конкурентних
		переваг та подолання конкурентних слабостей.

Якщо розглядати управління конкурентоспроможністю підприємства якорганізаційно-економічну категорію, необхіднозазначити, що це, в першу чергу, управлінняекономічними процесами та ринковимконкурентними відносинами, які формуються приїх виконанні. Відповідно вище зазначеному,система управління конкурентоспроможністюпідприємства повинна являти собою комплексосновних напрямків діяльності, який спрямованийна підвищення ефективності діяльностіпідприємства, також її систему цілей і задач,вирішення яких дозволить забезпечити якістьробіт і продукції, поліпшити збут, раціональну йефективну роботу організації в цілому. Це, у своючергу, буде сприяти успішній реалізації заходівщодо підвищенню рівня конкурентоспроможностіяк продукції, так і підприємства в цілому.

Розглядаючи конкурентоспроможність якпроцес реалізації специфічних економічнихвідносин, слід зазначити, що вона є категорієюдинамічною і цілеспрямованою. Така динамікаобумовлюється динамікою зовнішніх тавнутрішніх факторів, які виникають в результатізмін в конкурентному середовищі. Саме тому,фактори конкурентоспроможності можнарозглядати в динаміці як керовані параметри,управління якими спрямоване на формування,підтримку і розвиток конкурентних перевагпідприємства.

Відповідно до вище зазначеного, підуправлінням конкурентоспроможностібудівельних компаній будемо розуміти науковообґрунтований і цілеспрямований процес впливурізнорівневих суб’єктів управління будівельнихкомпаній на конкуренті відносини, якийзабезпечить ефективне вирішення питань формування, підтримки і розвитку конкурентних переваг. Дане визначення, на відміну від існуючих, фіксує ціль, яка повинна бути досягнута суб’єктом управління в процесі управління конкурентоспроможністю компанії, вказує на цільову направленість управління, точно відповідає на питання: хто конкретно виконує управління, вказуючи на активну роль в даному процесі суб’єктів управління різних рівнів.[Чупир О.М. Теоретичні основи управління конкурентоспроможністю будівельних компаній // Вісник економіки транспорту і промисловості – 2011. - №35. – С.186-190, С.188]

Нині відсутня загальноприйнята методика визначення та оцінюванняконкурентоспроможності підприємства. Існує кілька підходів до її оцінювання, основними зяких є: метод, заснований на теорії ефективної конкуренції; підходи до оцінюванняконкурентоспроможності підприємства, які пов’язують її рівень з показниками якості(конкурентоспроможності) продукції, що випускається; методи, засновані на теорії конкурентної переваги. Загальна схема оцінювання конкурентоспроможності підприємства може бутипредставлена у такому вигляді (рис. 1.4)

Рис.1.4. Етапи оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Сучасна концепція управління конкурентоспроможністю підприємства ґрунтується на використанні базових положень науки управління, відповідно до яких основними елементами системи управління є мета, об’єкт і суб’єкт, методологія та принципи, процес та функції управління.

Метою управління конкурентоспроможністю підприємства є забезпечення життєздатності та сталого функціонування підприємства за будь-яких економічних, політичних, соціальних та інших змін у його зовнішньому середовищі.

Об’єктом управління конкурентоспроможністю підприємства є рівень конкурентоспроможності, необхідний і достатній для забезпечення життєдіяльності підприємства як суб’єкта економічної конкуренції.

Суб’єктами управління конкурентоспроможністю підприємства є певне коло осіб, які належать до скоординованої системи управління підприємством та беруть участь у розробці й реалізації управлінських рішень у сфері управління конкурентоспроможністю підприємства.

Методологічною основою управління конкурентоспроможністю підприємства є концептуальні положення сучасної економічної та управлінської теорії, зокрема ключові положення теорії ринку, теорії конкуренції та конкурентних переваг, концепції стратегічного управління, сучасної управлінської парадигми, а також базові принципи та прикладні інструменти, напрацьовані в рамках сучасних управлінських підходів – процесного, системного, ситуаційного.

З позиції процесного підходу управління конкурентоспроможністю підприємства являє собою процес реалізації певної сукупності управлінських функцій – повне встановлення, планування, організації, мотивації та контролю діяльності з формування конкурентних переваг та забезпечення життєдіяльності підприємства як суб’єкта економічної діяльності. Структурні складові системи управління конкурентоспроможністю підприємства наведено на рис 1.5.[Коновал В.В. Системно-процесний підхід до управлінняконкурентоспроможністю підприємства// Економіка. Управління. Інновації. – 2011. - №2.]:

Рис. 1.5. Взаємозв’язок елементів системи управління конкурентоспроможністюпідприємства

Процес управління конкурентоспроможністю підприємства повинен охоплювати реалізацію чотирьох етапів [Блонська В.І., Шморгун І.В.Вдосконаленняконкурентоспроможності та підвищення ефективності діяльності підприємства внаслідок ефективного управління// Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. - №20.6. – С.174-180, С.176-177]:

І етап. Реалізація функцій управління діяльністю: планування та організація процесу забезпечення конкурентоспроможності, мотивація працівників, контроль та регулювання процесу забезпечення конкурентоспроможності.

II етап. Формування методів менеджменту: розроблення планів виробництва конкурентоспроможної продукції, розроблення планів прискореного науково-технічного розвитку, розроблення технологічної документаціїта методів стимулювання персоналу.

III етап. Формалізація методів менеджменту: ухвалення наказів щодоконтролю та відповідальності за виготовлення конкурентоспроможної продукції, формування розпоряджень та вказівок щодо забезпечення конкурентоспроможності.

IV етап. Розроблення та ухвалення управлінських рішень: визначення ступеня досягнення конкурентоспроможності, оцінка ефективності управлінських рішень, формування напрямків діяльності апарату управління.

Основним напрямком формування і вдосконалення системи управління конкурентоспроможністю підприємства повинен бути, на наш погляд, акцент на стратегічних пріоритетах системи менеджменту, оскільки саме тут забезпечують розроблення і реалізацію перспективних конкурентних переваг. Утрата переважною більшістю підприємств своєї конкурентоспроможності свідчить про брак у них досвіду формування конкурентних стратегій.

Стратегічне управління конкурентоспроможністю підприємства можна уявити як складну конструкцію його елементів, які характеризуються принципами, етапами, методами оцінки та прогнозування, видами стратегій.

Стратегічне управління конкурентоспроможністю підприємства поділяємо на такі організаційні етапи [Блонська В.І., Шморгун І.В. Вдосконалення конкурентоспроможності та підвищення ефективності діяльності підприємства внаслідок ефективного управління // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. - №20.6. – С.174-180, С.178]:

1) Стратегічний моніторинг.

Інформація повинна відображати суперечливість економічного середовища, альтернативність тенденцій, суперечність системи, економічних інтересів, ділових партнерів та конкурентів;

2) Врахування зовнішнього середовища.

Етап передбачає оцінку нестабільності зовнішнього середовища, оцінку фактичного стану та його стратегічний аналіз для прогнозування на довготермінову перспективу. При цьому відбувається відхід від традиційних методів екстраполяції до методів математичного чи імітаційного моделювання, а також експертних оцінок. Якщо дослідження зовнішнього середовища базується на системному підході, то вивчення внутрішніх можливостей – на методі ситуаційного аналізу;

3) Мета ситуаційного аналізу.

На цьому етапі необхідно дати інтегральну оцінку фактичному стану потенціалу підприємства. Економічна діагностика слугує основою для подальшої стратегічної діагностики можливостей підприємства, його самовизначеності та меж впливу на існуючих конкурентів. З урахуванням результатів зовнішніх і внутрішніх досліджень розробляють систему дій, зорієнтованих на конкретну ринкову ситуацію. Залежно від характеру ринкового середовища перевага може бути віддана діловій стратегії, товарній або маркетинговій.

Конкурентоспроможність підприємства передусім визначається такими чинниками, як споживчі властивості товарів, міра маркетингової їхньоїпідтримки, характеристика цільових ринків, поведінка споживачів, потенціалі ресурси підприємства тощо. Набір чинників, які визначають конкурентоспроможність підприємства, виявляється настільки значимим і своєрідним, щонеможливо запропонувати єдину методику збирання даних стосовно їхньогооброблення та ідентифікації для прийняття відповідних рішень.

Досить широке коло таких чинників звужується концентрацією увагина так званих конкурентних перевагах підприємства, тобто таких характеристиках чи властивостях, які забезпечують підприємству переваги над прямимиконкурентами.

Конкурентна перевага – наявність у системі якої-небудь ексклюзивноїцінності, що дає їй переваги перед конкурентами.

Конкурентні переваги підприємства, за джерелами їх виникнення, можна поділити на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні – це характеристики внутрішніх аспектів діяльності підприємства (рівень затрат, продуктивність праці, організація процесів, системаменеджменту тощо), які перевищують аналогічні характеристики пріоритетних конкурентів. Внутрішні конкурентні переваги [Міщенко Н.Г., Смик О.С. Конкурентоспроможністьі конкурентні переваги підприємства в сучасних ринкових умовах // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. - № 19.3. – С.243-247, С.246]:

• виробничі – продуктивність праці, економність витрат, раціональність експлуатації основних фондів, забезпеченість матеріально-технічними ресурсами, бездефектність;

• технологічні – сучасність, прогресивність, гнучкість технологічних процесів, використання досягнень науково-технічного прогресу;

• кваліфікаційні – професійність, майстерність, активність, творчість персоналу, схильність до нововведень;

• організаційні – сучасність, прогресивність, гнучкість, структурованість наявної організаційної структури;

• управлінські – ефективність і результативність діючої системи менеджменту, ефективність управління обіговими засобами, якістю, виробничими, закупівельними та збутовими процесами, дієвість системи мотивування персоналу;

• інноваційні – системи і методи розроблення та впровадження нових технологій, послуг, наявність і впровадження " ноу-хау";

• наслідкові – ринкова культура підприємства, традиції, історія розвитку;

• економічні – наявність джерел фінансування, платоспроможність, прибутковість, ліквідність, рентабельність;

• географічні – розміщення, близькість до джерел матеріальних та людських ресурсів, ринків збуту, транспортних шляхів та каналів розподілу.

Зовнішні конкурентні переваги – це ті, які базуються на спроможностіпідприємства створити більш значимі цінності для споживачів його продукції, що створює можливості більш повного задоволення їхніх потреб, зменшення витрат чи підвищення ефективності їхньої діяльності. Базисом загальної конкурентної переваги є переваги внутрішні, однак це всього потенціал досягнення підприємством своїх конкурентних позицій. Зовнішні конкурентні переваги, з одного боку, орієнтують підприємство на розвиток та використання тих чи інших конкурентних переваг, а з іншого – забезпечують йому конкурентні позиції, оскільки орієнтують на цілеспрямоване задоволення потреб конкретної групи споживачів.До зовнішніх конкурентних переваг підприємства можна віднести такі[Міщенко Н.Г., Смик О.С. Конкурентоспроможністьі конкурентні переваги підприємства в сучасних ринкових умовах // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. - № 19.3. – С.243-247, С.246]:

• інформаційні – діючі на підприємстві системи збирання та оброблення даних, ступінь поінформованості підприємства про стан і тенденції розвитку ринку, дію сил та умов навколишнього бізнес-середовища, поведінку споживачів, конкурентів та інших господарюючих суб'єктів;

• конструктивні – технічні характеристики продукції, її дизайн, упаковка;

• якісні – рівень якості продукції за оцінками споживачів;

• поведінкові – ступінь поширення філософії маркетингу серед працівників підприємства, націленість його діяльності на задоволення потреб споживачів конкретних цільових ринків;

• кон'юнктурні – ринкові умови діяльності, конкурентне середовище (кількість і поведінка конкурентів, гострота конкуренції);

• сервісні – рівень та якість послуг, що надаються підприємством;

• іміджеві – загальні уявлення споживачів про підприємство та його товари, популярність;

• цінові – рівень та можлива динаміка цін, їхня соціальна спрямованість, ринкова влада підприємства;

• збутові – портфель замовлень, прийоми та методи розподілу продукції;

• комунікаційні – канали та способи розповсюдження інформації про підприємство, наявність і використовуваність зворотного зв'язку.

Конкурентному потенціалу доцільно розглядати як інтегровану сукупність виробничих ресурсів, можливостей, організаційних та управлінських процесів, що використовуються підприємством для досягнення поставлених цілей і формування конкурентних переваг. Конкурентний потенціал підприємства включає в себе ресурсний, економічний, управлінський, організаційний, інноваційний, інвестиційний, виробничий, технологічний потенціали.

Поряд з поняттям «конкурентний потенціал підприємства» ми пропонуємо визначити дефініцію «стратегічний потенціал конкурентоспроможності підприємства»: це інтегрований відкритий комплекс системних елементів, що характеризується сукупністю виробничих ресурсів та резервів, методів, способів, напрямів їх використання та джерел поповнення, системою цілеутворення, організаційно-економічним механізмом підприємства, а також можливістю адаптації економічної системи до умов зовнішнього середовища, і забезпечує досягнення синергічного ефекту від реалізації поточних, стратегічних цілей, місії підприємства та формування стратегічної конкурентоспроможності (рис. 1.6.)[Самойлик Ю.В. Механізм структуризації стратегічного потенціалу конкурентоспроможностіпідприємства // Технологічний аудит та резерви виробництва. – 2011. - № 2(2). – С.32-35, С.33]. Наявність та ступінь використання стратегічного потенціалу конкурентоспроможності підприємства визначає ефективність системи управління конкурентоспроможністю.

Передумовою ефективного використання стратегічного потенціалу конкурентоспроможності підприємства є досягнення ефекту синергії. Розглядаючи синергічний ефект в контексті аналізу стратегічного потенціалу підприємства можна дати таке визначення: синергічний ефект — така взаємодія складових елементів стратегічного потенціалу, ефект якої суттєво перевищує результат відокремленого використання цих елементів.[Самойлик Ю.В. Механізм структуризації стратегічного потенціалу конкурентоспроможностіпідприємства // Технологічний аудит та резерви виробництва. – 2011. - № 2(2). – С.32-35, С.33].

Рис. 1.6. Модель структури стратегічного потенціалу конкурентоспроможності підприємства

На сьогоднішній день проблема управління конкурентоспроможністю будівельних організацій стає нагальною для сучасних підприємств, адже світова криза загострила важку ситуацію в конкурентній боротьбі підприємств будівельної галузі. За відсутності проведення адекватної та своєчасної оцінки рівня власного конкурентного потенціалу, виявлення та аналізу факторів безпосереднього впливу на конкурентні позиції будівельної компанії, його керівництво унеможливлює розробку та впровадження стратегії існування та функціонування організації. Формування моделі ефективної системи управління конкурентоспроможністю будівельних організацій вірний шлях розвитку будівельного комплексу України в ринкових умовах.