2 курс. Ден. ФК, УП, ЕП 12 / Фінанси Ден. (ІІ частина) Фін. 2011

ринковим умовам.

4.Принципи соціального та комерційного страхування. Їх порівняльний аналіз.

5.Напрямки соціальної політики.

Бібліографічний список до семінарського заняття

[6, 7, 8, 15, 17, 18, 22, 23, 24, 25, 27, 34-37]

111

4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Модуль ІІІ. Державні фінанси Змістовний модуль 2. Податкова система

Практичне заняття № 1 Тема 6. Податки. Податкова система

Мета заняття: навчитися розраховувати суми окремих податків.

План заняття

1.Розрахунок податку на прибуток.

2.Розрахунок податку з доходів фізичних осіб.

3.Розрахунок податку на додану вартість.

4.Розрахунок єдиного податку.

Обладнання: законодавчі акти, ПЕОМ.

Методичні рекомендації до практичного заняття

1. Податок на прибуток

Платниками податку на прибуток з числа резидентів є:

–суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

–управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту;

–підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

–неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;

–відокремлені підрозділи платників податку.

Платниками податку з числа нерезидентів є:

–юридичні особи, що створені в будь-якій організаційноправовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України;

–постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України.

Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України "Про Національний банк України".

112

Об‗єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 Податкового кодексу України.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності (та інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Податкового кодексу України).

Витрати операційної діяльності включають:

– собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11, 140.2 - 140.5, статей 142 і 143 та інших статей ПКУ, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього ПКУ.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

–прямих матеріальних витрат;

–прямих витрат на оплату праці;

–амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

–вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

–інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

113

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Основна ставка податку становить 16 відсотків. Ставки податку на прибуток підприємств:

з1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно – 23 відсотки;

з1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно – 21 відсоток;

з1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно – 19 відсотків;

з1 січня 2014 року – 16%.

Податок нараховується платником самостійно за визначеною ставкою, від податкової бази.

2. Податок з доходів фізичних осіб

При нарахуванні доходів у формі заробітної плати база оподатковування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), страхових внесків у Накопичувальний фонд, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків у недержавний пенсійний фонд, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги (ПСП) при її наявності:

	Нарахований ПДФО Загальний місячний оподатковуваний дохід ЄСВ ПСП	(2)
	Оподатковуваний місячний ПДФО місячний дохід Ставка податку

Під заробітною платою для цілей утримання ПДФО розуміються основна й додаткова зарплата, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платникові податків у зв'язку з відносинами трудового наймання відповідно до закону (пп. 14.1.48 ПКУ).

У пп. 169.4.1 ПКУ ставиться знак рівності між зарплатою й «іншими прирівняними до неї відповідно до законодавства виплатами, компенсаціями, винагородами». Далі серед таких прирівняних виплат пп. 169.4.1 ПКУ називає лікарняні.

114

До доходів у вигляді зарплати застосовується ставка 15%, а з суми перевищення понад 10 розмірами МЗП, установленої на 1 січня звітного податкового року, - 17%. В 2011 році рубіж для визначення ставки ПДФО становить 9410 грн. (941 *10). Ставки 15(17)% застосовуються до загального місячного (річному) доходу платника податку (п. 167.1 ПКУ). Це значить, що в межах місяця для цілей порівняння з 10-кратним розміром МЗП рівняються всі доходи платника, оподатковувані ПДФО по ставках 15(17)%.

Якщо протягом року платник податку одержував доходи ( у тому числі, але не виключено, у вигляді заробітної плати) від двох або більше податкових агентів, і при цьому загальна сума таких доходів за який-небудь календарний місяць перевищила 10-кратний розмір МЗП, то він за підсумками року повинен подати декларацію про доходи (п.

176.1ПКУ).

Згідно пп. 169.4.1 ПКУ, якщо платник податку одержує доходи

у вигляді заробітної плати за період її збереження відповідно до законодавства, у тому числі за час відпустки або знаходження на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на одержання ПСП, і в інших випадках їхнього оподатковування, такі доходи (їхня частина) відносяться до відповідних податкових періодів їхнього нарахування.

3. Податок на додану вартість

Платниками податку на додану вартість є:

1)будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 ПКУ;

2)будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3)будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України;

4)особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5)особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

6)інші особи, визначені в ПКУ.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту; г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

115

д) інші операції, визначені в ПКУ.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг

визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0.

Згідно перехідних положень ПКУ, за податковими зобов‗язаннями з ПДВ, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПКУ.

При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних

активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території

України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за

договорами оперативного або фінансового лізингу.

4. Єдиний податок

Основними нормативними документами, що регламентують порядок застосування спрощеної системи оподатковування, є:

1. Податковий кодекс України КУ.

116

2.Указ № 727 - Указ Президента України "Про спрощену систему оподатковування, обліку й звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 р. № 727, що з 19.09.99 р. діє в редакції Указу №746.

3.Закон № 2063-ІІІ "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 р., як законодавчий документ, у якому визначений термін "суб'єкт малого підприємництва".

4.Закон № 1776 - Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" від 06.07.95 р. № 265/ 95-ВР у редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-III.

5.Порядок № 599 - Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ГНА України від 29.10.99 р. № 599.

6.Наказ ГНАУ від 12.10.99 р. № 553 "Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою".

7. Інші законодавчі на нормативні акти.

Відповідно до вимог Указу № 727 на спрощену систему оподатковування - єдиний податок - можуть перейти наступні суб'єкти малого підприємництва:

–фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх родин, протягом року перебуває не більше 10 чоловік (найманих робітників може бути й більше, але не більше 10 чоловік одночасно) і розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

–юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будьякий організаційно - правової форми й форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 чоловік і розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручка від реалізації – сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій із продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

З1 січня 2011 року до внесення змін у розділ XIV ПКУ в частині оподатковування суб'єктів малого підприємництва Указ № 727 застосовується з урахуванням наступних особливостей:

платники єдиного податку не є платниками наступних податків і зборів;

а) податку на прибуток підприємств; б) податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб —

підприємців); в) ПДВ із операцій по поставці товарів і послуг, місце надання

яких розташовано на митній території України, за винятком ПДВ, що

117

сплачується юридичними особами, які вибрали ставку оподатковування 6 %;

г) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

д) плати за користування надрами; е) збору за спеціальне використання води;

ж) збору за спеціальне використання лісових ресурсів; з) збору за здійснення деяких видів підприємницької

діяльності; Спрощена система оподатковування юридичних осіб надає

можливість вибору одного із двох варіантів:

а) ставка податку 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без обліку акцизного збору + ПДВ;

б) ставка податку 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору - у випадку включення ПДВ до складу єдиного податку.

Базою оподатковування підприємства є виручка підприємства від продажу товарів/послуг (оборот). Права на зменшення оподатковуваного доходу на суму видатків немає.

Підприємство на 6% єдиному податку зобов'язано зареєструватися платником ПДВ. Підприємство на 10% ставці податку не може бути платником ПДВ.

Фізичні особи на єдиному податку позбавлені права реєструватися як платник ПДВ.

Ставки єдиного податку для фізичних осіб установлюють у фіксованій сумі місцеві ради (у різних регіонах ставки податку різні), але в межах від 20 грн. до 200 грн. За кожного найманого робітника провадиться доплата в розмірі 50% від базової ставки єдиного податку.

З 01.01.11р. єдиний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку (43%), що підлягає перерахуванню в бюджети відповідно до норм Указу № 727. При цьому розподіл коштів єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування й/або в Пенсійний фонд України Державним казначейством України не здійснюється. Таким чином, приватний підприємець, що має ставку 200 грн. на місяць, здійснює платіж у сумі 200*43% = 86 грн. за себе й 200*50%*43% = 43 грн. за кожного найманого робітника.

118

Розрахункове завдання

Задача 1.

Маємо наступну інформацію, про доходи та витрати підприємства.

Прямі матеріальні витрати – 10000000,00 грн. Прямі витрати на оплату праці – 4000000,00 грн.

Амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, які безпосередньо пов‘язані з виробництвом товарів –

50000,00 грн.

Вартість придбаних послуг, прямо пов‘язаних з виробництвом товарів – 150000,00 грн.

Інші прямі витрати – 120000,00 грн. Загальногосподарські витрати – 200000,00 грн.

Адміністративні витрати, направлені на обслуговування та управління підприємством – 45000,00 грн.

Втрати на збут – 35000,00 грн.

Інші операційні витрати – 15000,00 грн. Фінансові витрати – 20000,00 грн.

Інші витрати звичайної діяльності – 10000,00 грн.

Доходи від операційної діяльності – 15000000,00 грн. Інші доходи – 5000000,00 грн.

Обчисліть податок на прибуток.

Задача 2.

Заробітна плата Іванова П.П. складає 1000,00 грн. за місяць. Від нього є заява на застосування податкової соціальної пільги. Спочатку нарахуйте заробітну плату працівникові за першу половину січня 200_ року (аванс до 15 січня), а потім – за другу половину місяця.

Розрахуйте величину утримань Єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб. Визначте, яку суму працівник отримає в касі авансу та зарплати за місяць.

У підприємства звичайний графік роботи п‘ять днів у тижні. До 15 числа включно працівник відпрацював 4, 5, 6, 10, 11, 12, 13, 14 = 8 робочих днів.

Другу половину місяця (до 31 січня) було 11 відпрацьованих днів.

Задача 3.

Підприємство за лютий місяць отримало сировини та матеріалів на суму 1200000,00 грн. (в тому числі ПДВ), а реалізувало готової продукції на суму – 2000000,00 грн. (без ПДВ). Обчисліть суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (або відшкодуванню) до Державного бюджету України.

119

Задача 4.

Виручка ТОВ "Арго" у квітні 200_ року склала 2000000,00 грн. Розрахуйте суму єдиного податку, яку підприємство зобов‘язане сплатити до бюджету (розрахуйте два варіанти - для 6% та 10%).

Бібліографічний список до практичного заняття

[3, 6, 7, 8, 9, 22]

Змістовий модуль 4. Соціальні позабюджетні фонди

Тема 11. Соціальні позабюджетні фонди

Практичне заняття №2

Мета заняття: навчитися нараховувати єдиний соціальний внесок.

План заняття

1.Розрахунок Єдиного соціального внеску.

Обладнання: законодавчі акти, ПЕОМ.

Методичні рекомендації до практичного заняття

З 01.01.2011 р. порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) регулює Закон №2464. Відповідальність за його виконання покладено на Пенсійний фонд України. При цьому інші чотири соціальні закони залишаються чинними, а саме:

1)Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

2)Закон України від 18.01.2001 р. №2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»;

3)Закон України від 02.03.2000 р. №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

4)Закон України від 23.09.99 р. №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Головна мета Закону №2464 — це запровадження в Україні єдиної системи соціального страхування для всіх застрахованих осіб.

120