- •Міністерство фінансів України
- •Тема 1: Поняття культури мови План
- •1.1. Культура мови і час
- •1.2. Функції мови. Основні ознаки культури мови і мовлення
- •Спить озеро, спить ліс і очерет. Верба рипіла все: “Засни, засни…”
- •1.3. Дотримання норм літературної мови (лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних) – основа культури мови
- •1.4. Складні випадки використання норм української мови
- •1.4.1. Правопис прізвищ
- •1.4.2. Правопис імен по батькові
- •1.4.3. Складні випадки відмінювання прізвищ
- •1.4.4. Правопис слів іншомовного походження
- •1.4.5. Складні випадки вживання великої літери
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2: Основні комунікативні ознаки культури мови План
- •2.1. Лексичне багатство мови. Чистота мовлення
- •2.2. Просторічні слова. Жаргонізми. Професіоналізми
- •2.3. Діалектна лексика. Види діалектів
- •2.4. Лайливі і вульгарні слова
- •2.5. Суржик
- •Використання суржику у художній мові
- •2.6. Іншомовні слова
- •Питання до самоконтролю
- •Тема 3: Виразність як ознака культури мови План
- •3.1. Усне мовлення – найважливіша форма існування мови як засобу комунікації
- •3.2. Техніка виразного читання і мовлення. Технічні показники виразного мовлення і виразного читання: дихання, голос, дикція (вимова), інтонація
- •1. Вдихати глибоко носом і ротом.
- •3.3. Наголос, його функції. Інтонаційна виразність
- •Наголос виконує такі функції:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4: Культура ділового мовлення План
- •4.1. Особливості писемного ділового спілкування
- •4.2. Особливості усного ділового мовлення та спілкуваня
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Культура побутового мовлення План
- •Культура мови та мовлення у життєвих сферах
- •5.2. Культура мови реклами
- •5.3. Культура телефонних розмов
- •Питання для самоконтролю
- •Список рекомендованої літератури:
- •Культура мови
Питання для самоконтролю
Яка головна мета вивчення дисципліни «Культура мови»?
Що є предметом культури мови як навчальної дисципліни?
Поясніть, як Ви розумієте значення поняття «комунікативна компетенція».
Поясніть значення рядків М.Рильського «Мова – життя духовного основа».
У чому полягає єдність людини і мова?
Яким чином пов’язані між собою культура мови та уміння правильно говорити і писати?
Яка різниця між поняттями «культура мови» та «культура мовлення»?
У яких аспектах проявляється проблема культури мови? Які Ви бачите шляхи підвищення особистої культури мови та мовлення?
Поясніть, які функції виконує мова як суспільне явище?
Назвіть основні ознаки культури мовлення. Поясніть. У чому полягають структурні особливості мовлення?
У яких формах існує українська національна мова?
Які розрізняють типи норм лутературної мови?
Поясніть значення таких термінів: державна мова, літературна мова.
Тема 2: Основні комунікативні ознаки культури мови План
2.1. Лексичне багатство мови. Чистота мовлення.
2.2. Просторічні слова. Жаргонізми. Професіоналізми.
2.3. Діалектна лексика. Види діалектів.
2.4. Лайливі і вульгарні слова.
2.5. Суржик.
2.6. Іншомовні слова.
2.1. Лексичне багатство мови. Чистота мовлення
За сферою використання словниковий склад сучасної української мови ділиться на дві групи:
1) загальновживана, або загальнонародна, лексика;
2) лексика обмеженого вживання.
До загальновживаної лексики входять слова, які використовуються в різних мовних сферах і зрозумілі будь-якому носієві мови незалежно від того, де він живе, професії, способу життя, наприклад: картопля, школа, журнал, море, п'ять, літо, понеділок, тисяча, високий, зелений, низько, радісно тощо. Загальнонародна мова становить основу української мови. Певні обмеження сфери функціонування виявляють діалектна, спеціальна, жаргонна.
Спеціальна лексика – це слова і вирази, які вживаються групами людей, об'єднаними професійною спільністю. У ній виділяються два основні шари: терміни і професіоналізм. Термінами називаються слова, що є спеціальними назвами наукових, технічних, сільськогосподарських, суспільних понять. Сукупність термінів певної галузі науки, виробництва становить її термінологію. Існує, наприклад, термінологія технічна, біологічна, географічна, математична, філологічна, філософська, хімічна тощо. Для термінології не властива багатозначність. Якщо ж термін має кілька значень, кожне із значень належить до різних термінологій. Як приклад можна навести значення термінів «стопер» та «стела». Стопер - 1) машина для буріння свердловин, спрямованих уверх; 2) захисник у футболі та деяких інших спортивних іграх. Стела - 1) вертикальна кам'яна плита чи стовп з рельєфним зображенням чи написом; 2) центральна частина стебла й кореня вищих рослин, у якій міститься провідна система всіх осьових органів.
У межах конкретної галузевої термінології термін в ідеалі має бути однозначним, щоб забезпечити точність передачі наукового поняття. Однак існують випадки порушення цієї вимоги, наприклад: караул - 1) збройна варта, сторожа; 2) збройний підрозділ для охорони військових об'єктів або для віддання військових почестей; 3) несення охорони; 4) місце, де розташована варта, сторожа. Репертуар - 1) сукупність творів, які виконуються в театрі за певний час; 2) ролі, в яких виступає актор; 3) добір музичних, літературних творів тощо, з якими виступають актор, співак, музикант, читець. Контроль - 1) перевірка, облік, спостереження за чим-небудь; 2) установи, особи, що перевіряють діяльність будь-якої іншої організації або відповідальної особи, звітність тощо; 3) заключна функція управління.
Наявність багатозначних термінів у межах однієї наукової галузі є виявом невпорядкованості конкретної термінології. До недоліків термінології відносять також синонімію термінів: мовознавство - лінгвістика, алфавіт - абетка, орфографія - правопис, багатозначність - полісемія, значення - семантика. Про досконалість термінології можна говорити у тому випадку, коли дотримується таке правило: кожен термін називає одне поняття, кожне спеціальне поняття позначається одним терміном. Синонімія і багатозначність у термінології порушують вимогу однозначної відповідності між терміном і позначуваним ним поняттям. Розрізняють терміни загальновідомі: трикутник, діаспора, інтеграція, демократія, прикметник, капрон, плато, арія, стоматолог тощо і вузькоспеціальні, які використовуються лише спеціалістами: сальдо (бухг.), кавернотомія (мед.), діаміни (хім.), субстантивація (лінгв.), сервомотор (техн.), септакорд (муз.), меркаптани (хім.) і т. ін.