Питання для самоконтролю

1. Особливості реалізації мовної політики у Великобританії та Франції.

2. Вирішення проблеми затвердження офіційної державної мови у Швейцарії та Люксембурзі.

3. Особливості статусу французької мови в Канаді (федеративний та місцевий рівні управління).

4. Сучасне лінгвістичне законодавство в Італії.

5. Англійська мова та законодавство США.

6. Французький закон про мову.

7. Законодавче регулювання мовного життя в Швейцарії.

8. Національний та офіційні мови Люксембургу.

9. Досвід вирішення національно-мовних питань у сучасному світі.

Бібліографічний список

Обов’язкова література: [3, 4, 8, 9, 31, 36, 52, 65, ].

Додаткова література: [3, 50, 52, 56, 62, 73, 74, 75, 77, 78, 80, 84, 85].

Тема 5. Європейський механізм захисту прав людини

Мета: розширити і систематизувати знання про європейський механізм забезпечення, контролю та захисту прав людини.

План вивчення теми

1. Захист прав людини та громадянина – актуальна проблема сучасності.

2. Міжнародні стандарти захисту прав дитини.

3. Особисті права і свободи людини в Україні.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Механізм ефективного функціонування системи захисту прав людини та громадянина є невід’ємною складовою сучасного розвитку усіх розвинених демократичних держав Європейського Союзу.

Перш за все необхідно пам’ятати, що права людини – це права, нерозривно пов’язані з самим існуванням людини: право на життя, на свободу в усіх її проявах, право на повагу до людської гідності, на опір гнобленню. Права громадянина – це права члена державно організованого громадянського суспільства. Важливо усвідомити, що всі права людини і громадянина рівноцінні та взаємозалежні й тому однаково мають захищатися правою. Усі права людини і права громадянина мають захищатися державою. З цією метою в Україні створені певні державні інститути. Гарантом прав і свобод – є Президент України. Парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод – здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Загалом, проблема збереження та захисту прав людини є досить важливою для повноцінного, гармонійного та процвітаючого розвитку будь-якої держави. У ЄС механізм захисту прав людини та громадянина функціонує на достатньо високому рівні, що обумовлене дотриманням законів з боку самого суспільства.

Необхідність особливого захисту прав дітей як найбільш вразливої категорії населення була вперше проголошена в Женевській Декларації прав дитини 1924 року. Однак тоді світове співтовариство не мало ефективних організаційних структур для реалізації проголошених Декларацією цілей. У 1959 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила нову Декларацію прав дитини, а через 30 років на її підставі була розроблена і відкрита для підписання державами Конвенція про права дитини. На цей час до цього міжнародного договору приєдналася переважна більшість країн світу. Дане питання потребує більш детального опрацювання, оскільки містить досить багато аспектів, які стосуються проблем боротьби з бідністю, із злочинністю, а також стосуються проблеми захисту прав неповнолітніх дітей-сиріт та дітей із неповних сімей. Необхідно розглянути на прикладі розвинутих країн ЄС, той механізм захисту прав людини та громадянина, який діє на сьогодні та відображає проблеми, що пов’язані із контролем щодо дотримання соціальних, політичних, економічних та культурних прав людини, який здійснюється з боку держави.

Особисті права і свободи людини – це закріплені правом можливості фізичного існування і духовного розвитку людини, які передбачають право:

• на вільний розвиток особистості;

• на життя;

• на повагу людської гідності;

• на свободу і особисту недоторканість;

• недоторканість житла;

• таємниці листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції;

• невтручання в особисте і сімейне життя;

• право на свободу думки і слова, на вільне висловлювання своїх поглядів.