УП 12-1з (1) / Фінанси Заоч. (ІІ Частина) УП та ЕП. 2011

4)Забезпечення максимізації прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику. Максимізація прибутку досягається за рахунок ефективного управління активами підприємства, залученням в господарський оборот залучених фінансових коштів, вибором найбільш ефективних напрямків операційної та фінансової діяльності. При цьому, з метою досягнення економічного розвитку підприємство повинно максимізувати не балансовий, а чистий прибуток, який залишається в його розпорядженні, що потребує здійснення ефективної податкової, амортизаційної і дивідендної політики. Вирішуючи цю задачу, необхідно мати на увазі, що максимізація рівня прибутку підприємства досягається, як правило, при суттєвому зростанні рівня фінансових ризиків, тому що між цими двома показниками існує прямий зв‘язок. Тому максимізація прибутку повинна забезпечуватись в межах допустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками або менеджерами підприємства з урахуванням їх фінансового менталітету (відношення до ступеню допустимого ризику при здійсненні господарської діяльності).

5)Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при очікуваному рівні прибутку. Якщо рівень прибутку підприємства заданий або спланований зарані, важливим завданням є зниження рівня фінансового ризику, який забезпечує отримання цього прибутку. Така мінімізація може бути забезпечена шляхом диверсифікації видів операційної і фінансової діяльності, а також портфеля фінансових інвестицій; профілактикою мінімізацією окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

6)Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу і активів, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.

Ключові терміни і поняття

фінансовий менеджмент	дисконтування
грошовий потік	бюджетування
фінансовий контроль	фінансові ресурси
фінансове планування	фінансова звітність

Питання для самоконтролю

1.Організаційне забезпечення фінансового менеджменту.

2.Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту.

3.Системи і методи внутрішнього фінансового контролю.

4.Необхідність і сутність визначення вартості грошей у часі.

5.Майбутня вартість грошей та її визначення.

21

6.Теперішня вартість грошей та її визначення.

7.Просте дисконтування.

Тестові завдання

1. Матеріальна основа фінансового менеджменту — це:

1)фінансові ресурси.

2)фінансові потреби.

3)обертання обігових коштів.

4)реальний грошовий обіг.

5)фінансова діяльність підприємства.

2. Фінансовий менеджмент спрямований на управління…

1) фінансовими ресурсами.

2) фінансовими відносинами.

3)фінансовими ресурсами і відносинами.

4)усіма ресурсами підприємства.

3. Фінансовий менеджмент виконує комплекс таких функцій:

1) відтворна,розподільча, координуюча.

2). відтворна,розподільча, контрольна.

3) відтворна,регулююча, контрольна.

4. До складу спеціалізованої фінансової служби підприємства обов’язково повинно входити, за досвідом США:

1)відділ маркетингу.

2)планово-економічний відділ.

3)бухгалтерія.

4)відділ матеріально-технічного постачання.

5)відділ кадрів.

6)служба контролінгу.

5. До складу зовнішніх користувачів фінансової інформації про підприємство належать:

1)власники підприємства (акціонери).

2)аудиторські фірми.

3)податкові органи.

4)фінансові менеджери всіх рівнів.

5)потенційні інвестори.

6. До складу внутрішніх користувачів фінансової інформації про підприємство належать:

1)аудиторські фірми.

2)власники підприємства (акціонери).

22

3)зовнішні консультанти і експерти.

4)фінансові менеджери всіх рівнів.

5)кредитори підприємства.

7. До принципів фінансового менеджменту належать…

1)динамізм управління.

2)ліквідність підприємства.

3)контроль за прийняттям рішень фінансового характеру.

4)комплексний характер формування управлінських рішень.

5)мобілізація фінансових ресурсів.

8. Яке визначення головної мети фінансового менеджменту вважається найточнішим?

1)оптимізація грошового обороту підприємства.

2)забезпечення максимізації добробуту власників.

3)мінімізація ризиків.

4)підвищення фінансової стійкості підприємства.

5)максимізація прибутку підприємства.

9. Вкажіть джерела інформації, які переважно використовуються

внутрішніми користувачами фінансової інформації про підприємство:

1)обов‘язкова фінансова (бухгалтерська) звітність.

2)статистична звітність.

3)управлінська звітність.

4)податкова звітність.

5)висновки зовнішніх аудиторів.

Розрахункове завдання

Завдання 1.

Визначити, чи доцільно приймати стратегічне фінансове рішення і здійснювати інвестиції в проект.

По інвестиційному проекту відома наступна інформація:

Роки	1	2	3	4
Обсяг інвестицій, грошов. од.	200	100	50	-
Дохід, грошов. од.	0	20	100	400
Ставка дисконту дорівнює 20 %

Завдання 2.

Визначити, що вигідніше для підприємства: обробити деталі з витратами 40000 грн. та продати їх за 64000 грн., або продати їх за 17000 грн. без будьякої доробки та додаткових витрат?

Підприємство має 1000 застарілих деталей для комп‘ютерів, придбаних раніше за 20000 грн.

23

Бібліографічний список до теми

[6, 8, 10, 15, 17, 20, 21, 23, 24, 26, 31, 32, 33, 34, 35, 37, 38]

Змістовий модуль 4. Фінансовий ринок та страхування Тема 8. Фінансовий ринок

Мета: засвоїти, закріпити, поглибити та систематизувати знання про фінансовий ринок

План вивчення теми

1.Сутність фінансового ринку, його роль у мобілізації та розподілі фінансових ресурсів. Класифікація фінансових ринків.

2.Фінансові посередники на ринку цінних паперів та організація їх діяльності.

3.Основні характеристики цінних паперів.

4.Фінансові інститути на ринку цінних паперів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При самостійному вивчення питань плану, студенти повинні звернути увагу на те , що фінансовий ринок — складова фінансової системи держави. За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб'єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами. Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах.

Побудова реального й ефективного фінансового ринку потребує закладення в його основу певних принципів. До них належать: вільний .доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів дія всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку й реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів ринку; конкурентність та ефективність; відповідність міжнародним стандартам.

В організаційному плані фінансовий ринок — це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують потік коштів власників фінансових ресурсів до позичальників. До них належать комерційні банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенсійні та страхові фонди, національний банк, позабіржові торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії, інвестиційні керуючі реєстратори, інші фінансові інститути, які відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку.

Головними суб'єктами фінансового ринку є домашні господарства, фірми і підприємства, фінансові інститути і держава.

Через фінансові інститути (банки, страхові компанії, цільові фонди) заощадження домашніх господарств, фірм і підприємств надходять до інших

24

суб'єктів господарювання і дають їм змогу задовольнити потребу в коштах для розширення своєї діяльності.

Держава, надаючи кредит і отримуючи позики, відіграє вирішальну роль на фінансовому ринку. Свій вплив вона здійснює через управління відсотком, грошовою масою, кредитами, валютним курсом.

Суб'єкти фінансового ринку можуть виступати в ролі позичальника та інвестора. А фінансові інститути відіграють на цьому ринку роль посередника.

Позичальники – це фізичні або юридичні особи, які залучають кошти інших суб'єктів для розвитку своєї діяльності.

Інвестори – громадяни та юридичні особи країни, а також іноземні громадяни, фірми, держави, які приймають рішення про вкладання особистих, позичених або залучених коштів в об'єкти інвестування.

Фінансові інститути – це посередники, які забезпечують зустріч інвестора і позичальника. До них належать: банківські установи (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки) та спеціалізовані небанківські установи (страхові й інвестиційні компанії, фінансові, пенсійні фонди, ощадні установи).

Товарами фінансового ринку с кошти і цінні папери, які виступають об'єктами купівлі-продажу на ринку.

Гроші з економічної точки зору - це всі ліквідні активи, які можуть бути порівняно швидко та без великих втрат переведені в готівку.

Цінні папери – основний товар фінансового ринку, (Своєрідний предмет купівлі-продажу цього ринку. Цінні папери, як інструменти фінансового ринку, являють собою документи-свідоцтва про боргове зобов'язання або право власності.

Ключові терміни і поняття

фінансовий ринок	ринок цінних паперів
валютний ринок	ринок капіталів
кредитний ринок	позичальники
грошовий ринок	інвестори
цінні папери	фінансові інститути
	Питання для самоконтролю

1.Дайте визначення терміну ―цінний папір‖.

2.Перелічіть цінні папери, що належать грошовому ринку і ринку капіталів.

3.У чому різниця між фінансовими інструментами власності і борговими фінансовими інструментами?

4.Які фінансові інструменти принципово більш ризиковані: акції чи облігації?

5.Яке призначення та основні завдання Комісії з цінних паперів і фондового ринку України? Чи існують подібні органи в розвинутих країнах ринкової економіки?

25

6.Перелічіть основні похідні цінні папери. Яке призначення цих цінних паперів?

Тестові завдання

1. Фінансовий ринок — це:

1) Купівля-продаж основних фондів на товарних біржах.

2) Система кругообігу і перерозподілу фінансових активів між постачальниками та споживачами капіталу.

3) Механізм страхового захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб.

4) Система розподілу ВВП.

2. Фінансові ринки виконують такі функції:

1)Трансформація вільних накопичених коштів у позиковий капітал.

2)Об'єднання (консолідація) дрібних розрізнених грошових заощаджень.

3) Фінансування держави, населення та інших суб'єктів економіки. 4) Правильні відповіді 2.1, 2.2 і 2.3.

3. Виділяють такі інструменти фінансових ринків:

1)Ринкові цінні, боргові зобов'язання, папери міжбанківського ринку.

2)Векселі і похідні цінні папери.

3)Ф'ючерси і варранти.

4)Заставні свідоцтва.

4. За роллю на фінансових ринках цінні папери поділяють на:

1)Короткострокові і довгострокові.

2)Інвестиційні і ринкові.

3)Основні, допоміжні, похідні.

4)Строкові і безстрокові.

5. Які із цінних паперів належать до основних?

1)Чеки.

2)Векселі.

3)Акції і облігації.

4)Опціони і свопи.

6. Які із цінних паперів належать до допоміжних?

1)Чеки, векселі, сертифікати.

2)Акції, облігації.

3)Приватизаційні майнові сертифікати.

4)Державні цінні папери.

7. За ознакою належності прав власника цінні папери розрізняють:

1) Іменні і на пред'явника.

26

2)Приватизаційні папери.

3)Строкові і безстрокові.

4)Бездокументарні і документарні.

8. Який із перерахованих суб'єктів вважають депозитарієм?

1) Суб'єкт підприємницької діяльності, який веде для зберігачів та емітентів рахунки цінних паперів.

2) Суб'єкт підприємницької діяльності, який випускає цінні папери.

3)Суб'єкти, які вкладають кошти в цінні папери.

4)Суб'єкти, які займаються розміщенням цінних паперів.

Тест 9. Цінні папери — це:

1)Грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики та взаємовідносини між особою, яка їх випустила, а також між їх власником.

2)Документи, що засвідчують передачу прав на володіння нерухомим майном.

3)Облікові реєстри з ведення рахунків цінних паперів.

4)Розрахункові документи, що використовуються для здійснення платежів між юридичними особами.

Визначте, правильні (п) чи неправильні (н) твердження

1.Вексель простий — письмовий наказ векселетримача, адресований платникові, сплатити третій особі у зазначений строк вказану суму.

2.Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавання прав, що підтверджують ці документи, іншим особам.

3.Акція на пред‘явника — акція, що містить ім‘я її власника. Тільки та особа, ім‘я котрої вказано, вважається акціонером товариства і користується правами акціонера.

4.Біржа — заклад, у якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів (фондова), золота і валюти (валютна), торгівля масовими товарами (товарна), а також робочої сили.

5.Біржа фондова — організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому реалізують угоди щодо купівлі-продажу іноземних валют і формуються курси цих валют за фактичним співвідношенням попиту і пропонування.

Бібліографічний список до теми

[7, 8, 10, 14, 17, 20, 21, 22, 24, 25, 31, 32, 33, 34, 35, 37, 38]

27

Тема 9. Страхування. Страховий ринок

Мета: вивчити особливості фінансових відносин у сфері страхування, засвоїти основні принципи функціонування страхового ринку

План вивчення теми

1.Економічна природа та еволюція страхування. Особливості фінансових відносин у сфері страхування.

2.Функції страхування.

3.Класифікація страхування.

4.Страховий ринок.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При самостійному вивчення питань плану, студенти повинні звернути увагу на те , що страхування – це система економічних відносин, які виникають між двома сторонами – страховиком і страхувальником – щодо забезпечення захисту майнових інтересів останнього за рахунок сплати ним страхових платежів (премій) до спеціально створених для цього цільових фондів, звідки здійснюється відшкодування збитків (у разі настання обумовлених страхових випадків).

Принципи, на яких базується здійснення страхової діяльності наступні:

–конкурентність — вільний вибір страховою компанією – виду страхування, а страхувальником – страховика;

–страховий ризик – потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій;

–страховий інтерес страхувальника і страховика як законна вимога відшкодувати майновий збиток, пов'язаний із правом власності, володіння, розпорядження і використання об'єкта страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору;

–максимальна сумлінність – надання повної інформації] з предмета укладеного договору страхування як на етапі його укладання, так і на етапі виконання, тобто це повна довіра між сторонами страхування (страхувальником, страховиком);

–страхове відшкодування на рівні збитку не повинно приносити страхувальнику прибуток, а повинно лише відновити його майнове становище до того рівня, який був безпосередньо перед страховим випадком що відбувся;

–застереження, тобто включення до договору страхування особливих клаузул (франшиза);

28

–суброгація (зустрічний регресний позов) означає можливий позов до третьої (винної) особи в збитку з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування;

–диверсифікованість законодавча можливість розширення ділової активності страховиків за рамками страхової діяльності;

–контрибуція - це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків.

Страховий ринок – це частина фінансового ринку, де об'єктом купівліпродажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього. Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства. Отже, страховий ринок - це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється процес їх купівлі-продажу.

У територіальному аспекті виділяють місцевий (регіональний), національний (внутрішній) та світовий (зовнішній) страхові ринки. Місцевий (регіональний) ринок задовольняє страхові інтереси регіону; національний - інтереси, що переросли межі регіону і розширились до рівня нації (держави), світовий — задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового господарства.

Для існування страхового ринку необхідно дотримання таких основних умов:

1. Наявність хоча б двох зацікавлених сторін, що виступають суб'єктами ринку.

2. Можливість кожної з них запропонувати те, що має споживчу вартість для іншої сторони.

3. Право на отримання інформації для прийняття рішення про участь у страховій угоді.

	Ключові терміни і поняття
страховик	страховий поліс
страхувальник	страховий портфель
страховий ризик	страхова компанія
страхова подія	страхові агенти
страхова сума	перестрахування
	Питання для самоконтролю

1.Яка економічна сутність страхової діяльності?

2.Перелічіть основні види об'єктів страхування.

3.У чому специфіка страхування кредитних і фінансових ризиків?

29

4.Що є визначальним чинником при розрахунку величини періодичних і одноразових страхових платежів?

5.У чому полягають основні доходи і витрати страховика?

6.Як формується прибуток страхової компанії?

Виконайте тестове завдання

1. Які причини виникнення та існування страхування?
1)	Захист майнових інтересів суб'єктів виробничих відносин і людського
суспільства від несприятливих подій (ризиків).
2)	Створення	сезонних	запасів	у	харчовій	промисловості.

3)Збільшення обсягів виробництва.

4)Здійснення запобіжних заходів, спрямованих на зменшення страхового ризику.

2. Що з наведеного далі складає зміст категорій страхового захисту?

1)Спосіб локалізації небезпечних об'єктів.

2)Економічні відносини щодо попередження усунення локалізації та відшкодування збитків внаслідок несприятливих подій.

3)Механізм забезпечення підприємств фінансовими ресурсами.

4)Збільшення товарних запасів у зв'язку з впливом чинника сезонності.

3. У яких формах існує сукупний фонд страхового захисту?

1)Резервів страхових організацій, централізованих резервів держави, фондів самострахування підприємств.

2)Резервних фондів підприємств.

3)Кредитів банку.

4)Статутного фонду.

4. Які функції виконує страхування?

1)Формування і використання фінансових ресурсів.

2)Відтворювальну і стимулюючу.

3) Ризикову, превентивну, заощадження коштів і контрольну. 4) Фіскальну і економічну.

5. Що з наведеного далі розкриває суть ризикової функції страхування?

1)Створення системи страхових резервів.

2)Передача за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено договором страхування або чинним законодавством.

3)Зменшення наслідків страхових подій.

4)Перерозподіл коштів між страхувальниками.

30