73

Тема Мовлення дітей дошкільного віку

план

2. Розвиток фонетико-фонематичної сторони мовлення в онтогенезі

3. Розвиток лексико- граматичної сторони мовлення в онтогенезі

4. Розвиток зв’язного мовлення в онтогенезі

5.Характеристика першого критичного періоду

6. Особливості другого критичного періоду

7. Визначення третього критичного періоду

1. Розвиток фонетико-фонематичної сторони мовлення

Мовлення – це функціонування мови, продукт мовленнєвої діяльності у процесі якої використовуються одиниці, категорії, форми та норми мови; послідовність мовних знаків, що організовуються відповідно до потреб інформації, яка висловлюється. Як і мова, мовлення відноситься до суспільних явищ. Мовлення виникає і розвивається під впливом потреб у спілкуванні та слугує цілям суспільного об’єднання людей. Мовлення завжди має певну форму і поза мовний зміст. Фізіологічною основою мовлення є діяльність другої сигнальної системи, що тісно пов’язана і взаємодіє з першою. Без активної участі сигнальної системи, мовлення не можливе. Найважливішими одиницями мовлення є висловлювання, діалогічна єдність, над фразова єдність, синтагма.

Завдяки зіставленню певних слів зі сприйнятими конкретними предметами або явищами у процесі спілкування у мозку людини утворюється система тимчасових зв’язків. Певні слова стають засобом узагальнюючого позначення конкретних предметів і явищ, їхніх ознак та якостей. Тимчасові зв’язки утворюються і між словами, що знаходять своє вираження в утворенні словосполучень, фраз і речень, конструкції яких підпорядковані законам граматики.

Мовлення тісно пов’язане з психічним станом людини і мисленням, пам’яттю, уявою, емоціями тощо. Спілкуючись, людина повідомляє свої знання, думки, бажання, спонукає оточуючих до різних дій (вимагає, радить ,просить, тощо).

Порушення у висловленнях граматичних зв’язків між словами сигналізує про порушення процесів мислення і мовлення. Мовлення це не лише процес використання людини засобів мови з метою спілкування, а й форма існування мови в мовленнєвій діяльності, в актах сприймання і розуміння під час слухання або читання, в актах говоріння і писання, а також результат мовленнєвої діяльності…Розрізняють мовлення усне і писемне… Усне мовлення може бути у формі монологу чи діалогу

Мовлення це складний процес, який людина опановує з самого народження. Розвиток мовлення дитини у різні вікові періоди у понятійно – термінологічному словнику називається онтогенезом дитячого мовлення

Фонетико-фонематична сторона мовлення є показником загальної культури мовлення, співвідношення мови того, хто говорить нормам звуковимови.

Під фонетичною стороною мовлення розуміють вимову звуків як результат узгодженої роботи усіх відділів мовнорухового апарату.

Периферичним відділом мовнорухового аналізатора є мовний апарат куди входять :

• дихальний апарат, який забезпечує енергетичну основу мовлення ( діафрагма, легені, бронхи, трахея, гортань);

• голосоутворюючий апарат, який забезпечує утворення звуків (гортань з голосовими складками);

• артикуляційний апарат, який перетворює звук, що виникає в гортані, у різноманітні мовні звуки (ротова і носова порожнини).

У провідниковий відділ аналізатора входять три пари черепно-мозкових нервів підкіркові утворення, які забезпечують проведення інформації до кори.

Центральний відділ мовнорухового аналізатору – тьмяна зона кори головного мозку, де аналізується інформація про положення органів мовного апарату в момент мови, і лобна зона або центр Брока, яка програмує і здійснює контроль за виконанням рухів.

Під фонематичною стороною мовлення розуміють здатність розрізняти і диференціювати фонеми рідної мови.

Фонематична сторона мови забезпечується роботою мовнослухового аналізатора, його периферичний відділ знаходиться у кортіївому органі і здійснює прийом слухової інформації , в тому числі і мовних звуків. Провідниковий відділ передає інформацію до кори головного мозку, частково її аналізує – встановлює напрям і віддаленість джерела звуку.

Дана функція забезпечується великою кількістю додаткових ланок (VIII черепно-мозкових нервів, довгастий мозок, мозочок, середній мозок, медіально-колінчасте тіло і слухове сяяння)

Центральним відділом мовно-слухового аналізатора є скроневий відділ домінантної по мовленню півкулі( у правій-лівої) центр Верніке, де здійснюється аналіз мови: контролюється наявність звука у слові, кількість і порядок звуків у слові, відмінність близьких по акустичним пара метрам звуків

У книзі «Воспитание у детей правильного произношения» М.Ф.Фомичева підкреслює, що сприйняття і вимова звуків рідної мови – це узгоджена робота мовно-слухового і мовно-рухового аналізаторів, де добре розвинений фонематичний слух дозволяє виробити чітку дикцію:

• рухливість і тонку диференційовану роботу артикуляційних органів, які забезпечують правильну вимову кожного звуку

У онтогенезі розвиток і становлення фонетичної і фонематичної сторони мовлення відбувається поступово.

В оволодінні мовою головна роль належить слуху. Одночасно з розвитком слуху у дитини з’являються голосові реакції: різноманітні звуки, різні звукосполучення і склади

У дитини інтенсивно розвивається головний мозок, фізіологічний слух, органи мовлення, зорове сприйняття. У засвоєнні мови ведуча роль належить слуху. Якщо дитина на чує, то мовлення без спеціального навчання розвинутися не може.

Як тільки дитина з’являється на світ вона починає кричати. Крик – це вроджена реакція яка не залежить від статі, особливостей мови, яку дитині прийдеться засвоювати. Цейтлін С.Н. стверджує, що існує кілька типів крику: «голодний» і крик, який свідчить про біль. Пізніше виникає крик, функція якого – привернути увагу дорослого.

У два –три місяці у дитини виникають артикулюючи звуки. « главное становится, заметено, что она сама получает от них удовольствие - пише Цейтлін С.Н. , - это гуление, называемое так по сходству со звуками, издаваемыми голубями»

Дитина вимовляє голосні звуки, які у мові дорослих відсутні. У процесі розвитку ці звуки зникають, заміняються повноцінними голосними звуками. На третьому місяці життя. гуління робиться більш різноманітнішим. Виникають приголосні звуки г-г-г, б-у, в-і, і т.д. у відповідь на заохочення дитина активізує гуління; відбувається щось на зразок розмови, коли дорослі агукають разом з малюком. Перші взаємовідносини між дитиною і дорослим будуються на основі емоційного спілкування. На посмішк3у малюк відповідає посмішкою, на мову дорослого – вимовою звуків .

У даному віці відбувається первинний розвиток фонематичного слуху: дитина прислуховується до звуків, відшукує джерела звуку, повертає голову до того, хто говорить.

В чотири –п’ять місяців звуки стають членороздільними, набувають елементи слова, дитина оволодіває складами, первинними коренями слова: ма, па, га , фу і т.д. Це період лепету.

У порівнянні з гулінням лепет є більш складним видом тренування мовлення, але також рефлекторного характеру.

Перші вияви мовлення носять емоційно –вольовий характер, виражають його внутрішній стан, при чому крик - виражає негативні емоції (викликані голодом, болем), а гуління і лепет – позитивні емоції. У них беруть участь моторні механізми не одного мовленнєвого але і всього моторного апарату. Дитина не тільки кричить, гулить, лепече, але й енергійно жестикулює. «Беспрепятственное развитие всего моторного апарата оказывает на развитие языка ребенка» - зазначає Тіхеєва Є.І.

У період від трьох до шести місяців гуління перетворюється у свірель, тобто вимову ланцюга звуків каскадом: аль-ле-е ли-аги-аи

Сьомий восьмий місяць. У цей період виникає наслідування. За свідченнями Г.Л. Розенгард –Пупко, у період від шести місяців процес зорового сприйняття будується на основі наслідування процесу зорового сприйняття дорослого. Виникає спільне розглядання, коли очі дитини пильнують за рухами очей дорослого. Це дуже важливий етап розвитку розуміння мови, особливо якщо у цей процес включити слово – назву предмета, який розглядають .

Малюк починає розуміти жести оточуючих його людей. Розвивається початкове ситуаційне сприйняття звернутої мови. Він знаходить очима членів сім'ї, чітко реагує на чужих людей.

На дев’ятому – десятому місяці виникає модульований лепет. Дитина здатна, наслідуючи, вимовляти ланцюжки повторюваних складів. У цей час важливо заохочувати до лепету, так як вона вже здатна копіювати інтонацію. Голосом малюк виражає свої потре і емоції.

До одного року дитина добре вимовляє прості по артикуляції звуки: голосні –а, у, і і приголосні – п, б, м, н, т, д, к, г.

Розвиток і становлення вимови у всіх дітей. Відбувається у різні періоди. Одні діти вимовляють більшу кількість звуків і більш виразно, а інші – меншу і менш чітко.

Якісна вимова залежить від стану і рухливості органів артикуляційного апарату, який ще тільки починає активно функціонувати.

До кінця першого року фізіологічні тренування голосового апарату закінчуються і дитина переходить до усвідомленого наслідувального мовлення. Встановлюється розуміння почутого слова. Здатність розуміти мову проявляється раніше, ніж здатність активно її використовувати.

На другому році життя діти починають активно вимовляти звука [е], [и], [і]., але тверді приголосні у них звучать як м’які - ть,дь,сь,зь. У них зростає здатність до наслідування мови дорослих, інтенсивно розвивається розуміння мови інших. У цей час дитина починає активно і самостійно використовувати прості по структурі слова.

На третьому році життя рухливість артикуляційного апарату підвищується, але вимова дитини ще не відповідає нормі. У цьому віці дитина намагається наблизити свою вимову до загально прийнятої, складні по артикуляції звуки вона замінює простими. Наприклад, звук ц замінюються звуком ть або сь, звуки ч ,щ – звуками ть, сь –відповідно, звуки – л, р, звуком ль або й, шиплячи й тверді свистячи – ть, дь.

До трьох років чітко вимовляються губно-зубні – ф , в, фь, вь.

Фонематичне сприйняття в цей час вже добре розвинуте: діти вже майже не змішують слова близькі по звучанню, намагаються зберегти складову структуру слова.

На четвертому році життя відбувається подальше укріплення артикуляційного апарату, рухи м’язів стають більш координованими. З’являються тверді приголосні, шиплячи звуки, правильно вимовляються складні слова. В цей час діти замічають помилки у вимові інших, легко розрізнять близькі по вимові звукосполучення і слова, тобто у них відбувається подальший розвиток фонематичного сприйняття.

На п’ятому році життя у дітей збільшується рухливість артикуляційного апарату. Більшість дітей правильно вимовляють шиплячи звуки, синорні – л, р, р.. у деяких дітей вимова свистячих і шиплячих звуків залишається нестійкою. У простих словах діти чітко вимовляють дані групи звуків, а у складних і малознайомих – замінюють.

Фонетичні процеси у дітей до п’яти років .удосконалюються: вони впізнають звук у потоці мови і можуть підібрати слово на заданий звук, розрізняють підвищення чи зниження гучності мови та уповільнення чи прискорення темпу.

До шести років діти здатні правильно вимовляти всі звуки рідної мови і слова різної складової структури. Завдяки добре розвиненому фонематичному слуху дитина може виділяти склади або слова з заданим звуком із групи інших слів, диференціювати близькі за вимовою фонеми. Вимова дитини максимально наближається до норми.

2. Розвиток лексико - граматичної сторони мовлення

Один рік життя дитини з’являються аморфні, лепетні, слова, які складаються з наголошених складів. Слова не відповідають правилам граматики і означають у тій чи інший ситуації як дії, так і предмети.

Перехід від домовленнєвої стадії до прямих слів серйозний період у мовленнєвому розвитку дитини. До цього часу у його пасивному лексикону нараховуються приблизно 50 – 70 слів ( за спостереженнями західних дослідників ). Це можна перевірити по реакції на прохання6 «Принеси черевики», «Поклади м’ячик у коробку», і питання «Де вушко?», «Де бабуся?». Так за звичай роблять логопеди, щоб оцінити рівень розуміння мовлення.. Слово попадає в активний лексикон, коли дитина починає використовувати його у спонтанному мовленні, тільки після коротко-, а інколи довготривалої стадії перебування цього слова у пасивному лексиконі. Не можливо і подумати, що слово наявне в активному словнику і при цьому відсутнє у пасивному. Перехід слова з пасивного словника у активний, за Цейтлін С.Н., залежить від доступності артикуляційних робіт, необхідних для вимови слова. «Это не означает, что ребенок осмелится произнести слво лишь тогда, корда будет в состоянии освоить все звуки, его составляющие. Он, как правило, удовлетворяется крайне упрощенным и модифицированным в соответствии с его произносительними возожностями звуковым обликом слова».

Чи зникає лепет при появі перших слів? Цейтлін С.Н. відповідає: « На этот счет имеются не совпадающие точки зрения. Не исключено, что разные дети ведут себя по –разному. Наблюдения внимательных матерей свидетельствуют о том, что отдельные звукокомплексы лепета могут сохранятся и тогда, когда ребенок уже начал употреблять осмысленные слова, более того лепет приобретает в этот период качественно иной характер, в нем словно отрабатываются звуковые контуры будущих слов. Меняется отношение ребенка к собственному лепету он утрачивает прежнюю беззаботность. Совсем недавно считалось, что между лепетом (дофонематической речью) и словесной, фонематической речью есть период, когда ребенок замолкает как бы ощущая переход к качественно иной стадии. Замечено, однако, что у многих детей лепет не прекращается и после произнесений первых слов, однако его характер несколько меняется. Отступая на задний план, лепет начинает играть роль своего рода кузницы, где готовятся и отрабатываются некоторые образцы, которые потом наполняються смыслом и становятся словами.»

Перший рік життя дитини – це період передмовних голосових реакцій, початок розуміння мовлення і виникнення перших слів-коренів. Другий рік – початок власного активного мовлення, граматичного за формою; накопичення словникового запасу

На другому році життя у словнику дитини налічується близько 300 слів, де кожне слово співвідноситься з конкретним предметом чи дією. На даному етапі пасивний словник більше активного, дитина добре розуміє мову інших і виконує інструкції дорослих

Існуючі в психологічній літературі дані про розвиток словника свідчать про те, що у першому півріччі відбувається незначний ріст (від 3слів у1 рік до 40 слів у півтора року), який змінюється бурним ростом у другому півріччі (1рік 9 місяців -118 слів, 2 роки – 300 слів)

Слово при першому засвоєнні для дитини означає назву тільки даного одиничного предмету. Для дітей, які тільки починають говорити, слова «мама, стільчик, м’ячик» - такі ж власні імена, як і Маша, Саша. Це нульова степінь узагальнення. На протязі другого року життя дитини за допомогою чуттєвого сприйняття конкретного предмета виходять 6на першу ступінь узагальнення, тобто починають розуміти «нарицательное значение слова»

Для цього дитині потрібно не тільки бачити предмет, але і трогати руками, пересувати, нюхати, пробувати на смак . активне чуттєве сприйняття предмета полегшує дитині на тільки запам’ятовування слова – назви цього предмету, але і засвоєння цієї назви як узагальненої назви всіх предметів даного класу: стіл – це не тільки стіл у певній кімнаті, але і будь-який інший стіл

Дієслова і прикметники не має нульового ступеня. Дитина здійснює конкретні дії з предметом і бачить, як такі дії здійснюють інші люди, і засвоює їх назви, дитина бачить один і той самий колір, форму у різних предметах і починає розуміти, що одна й та сама назва кольору, форми, розміру може відноситись до різних предметів, тобто починає усвідомлювати узагальнений смисл предметів.

Словниковий запас є лише будівельним матеріалом за допомогою якого можна будувати речення

У розвитку мовлення дитини другого року життя засвоєння граматичної будови мовлення є не менш активною, ніж накопичення словника.

Граматична будова мови формується поступово. Згідно періодизації запропонованої А.Н. Гвоздєвим, вік від 1 року 3 місяців до 1 року 10 місяців називається періодом пропозицій, які складаються з аморфних слів-коренів. Цей період ділиться на два етапи: етап однослівних речень(1рік 3 місяці -1рік 8 місяців) і етап речень з кількох слів-коренів( 1рік 8місяців -1рік 10 місяців)

Граматична структура речення засвоюється дитиною поетапно. Першими з’являються такі форми слів: називний відмінок однини і множини, знахідний відмінок іменників, наказовий спосіб, форма 3-ї особи однини теперішнього часу дієслів. Речення складаються з 3-4 слів. між двома і трьома роками помітний значний скачок у загальному розвитку дитини, викликаний оволодінням мовою. Деякі діти до двох років взагалі мало розмовляють., але на третьому році переважно всі діти починають багато говорити. Після двох років у активному мовленні дитини виникає все більше і більше слів. На різних етапах оволодіння мовою ведуча роль у збагаченні словникового запасу належить лексичному рівню – після чотирьох років буде переважати мова – творчий рівень.

Кількість слів у три роки у активному словнику досягає тисячі.Такий стрімкий ріст словника спричинений збагаченням життєвого досвіду дитини, ускладненням його діяльності, розвитком спілкування з оточуючими людьми. У мові переважають іменники(60%), але все більше з’являється дієслів (25-27%), прикметників (10-12%) вже є займе6нники і прийменники (за даними А.Люблінської)

По мірі розвитку мовлення лексика не тільки збагачується, але і систематизується. У трирічних дітей поєднання слів у групи відбувається переважно на основі тематичного принципу ( гриб-ліс, пес –будка). До двох років засвоюються слова першого ступеня узагальнення. А у три роки він починає засвоювати слова –поняття (одяг, посуд і т.д.) у пасивній мові.

На третьому році життя діти починають оволодівати словотворними моделями. Раніше за всіх з’являються слова зі зменшено-ласкавими суфіксами: Машенька, Сашенька

Третій рік життя характеризується подальшим розвитком граматичної будови мовлення. За періодизацією А.Н. Гвоздєва, це другий етап другого періоду (від 2 років 1місяця - до 2 років 6 місяців) етап використання закінчень – і третій етап другого періоду (від 2 років 6 місяців до9 років) – етап засвоєння службових слів

Спочатку відбувається засвоєння найбільш частих закінчень. Діти користуються загально прийнятим варіантом для творення тієї чи іншої форми. Тому у мовленні зустрічаються помилки (платків, ножків) .не помічають діти і чергування приголосних ( «молотоком» - молотком).

Протягом першого півріччя засвоюють всі відмінки. Дієслова теперішнього часу вживають у множині і однині, крім 2 особи множини (діти дорослим не говорять «ви»). Виникають форми минулого часу дієслів, спочатку без узгодження у роді з іменником формування узгодження у роді засвоюється відносно пізно, до трьох років. Вживаються такі займенники: я, ти, ми, мені, тобі, тебе, він, вона, його, її, їх. Найбільш вживаними у три роки є: на, в, під, за та ін..

Формуються слова-узагальнення. Уточнюються значення слів. Об’єм словника збільшується за рахунок збагачення життєвого досвіду дитини, спілкування з оточуючими. Речення складаються з 5-6 слів, лексико-граматичне відновлення в ньому виражається за допомогою прийменників. Узгоджуються прикметники з іменниками.

До кінця третього року дитина в основному засвоює більшість граматичних форм. Але морфологічна система мови ще не засвоєна.

Четвертий рік життя відзначається новими досягненнями у розвитку мовлення. Діти вільно користуються мовленням, легко вступають у контакт з людьми. Потреба в спілкування штовхає їх до проявів ініціативи. До чотирьох років словниковий запас збільшується до 1600- 1900 слів. З них, по даним А.Н. Гвоздєва, 50,2% складають іменники, 27,4% - дієслова, 11,8% -прикметники, 5,8% - прислівники.

З’являються складні прикметники: з-за, з-під. Закріплюється узгодження прикметників з іменниками. Речення стають більш поширені, з’являються складносурядні і складнопідрядні речення зі сполучниками щоб, тому, що, який збільшується не тільки кількість іменників і дієслів, але і інших частин мови. Трирічні діти вже називають деякі числівники часто по порядку від 1 до 10. але цей ряд чисел – лише заучений віршик, так як співвідносити кількість предметів з цифрою дитина ще не може. До кінця четвертого року більшість дітей можуть співвідносити цифри 1,2,3, з потрібною кількістю предметів. Також з’являються слова-поняття: одяг, посуд, овочі, фрукти, і т.д.. Але діти можуть не адекватно, неправильно вживати дані слова.

Після трьох років діти починають засвоювати словотворення. Цей процес розтягується на весь дошкільний вік Спочатку допускаються помилки при вживанні суфіксів і префіксів. Виникають слова яких не існує в рідній мові. «Власні слова дітей з помилковим вживанням того чи іншого префіксу свідчать про те, що діти розуміють смисл вживаних морфем, але ще не запам’ятали, як їх треба вживати у мові, тобто не засвоїли мовної норми»

Якщо словотворення діти ще тільки починають засвоювати, то відмінюванням основних частин мови в основному оволоділи . хоча аграматизми все ж зустрічаються. Діти можуть відміняти іменники, які не відмінюються («без пальта піду»). Категорія роду до трьох років переважно засвоєна, але можуть зустрічатися змішення закінчень жіночого і середнього роду («гарна пісеня»). Не справляються поки що діти з відмінюванням числівників, тому що їх у мовленні дуже мало.

До п’яти років діти оволодівають набором слів, які означають основні геометричні фігури, знають вимірювання деяких величин, просторові відношення. Словник складається з 2200слів. При нормальному мовленнєвому розвитку діти до п’яти років оволодівають всіма типами відмінювання іменників

У віці від 4 до 5 років дитина засвоює основні граматичні форми, прикметниково-відмінникові форми іменників однини і множин, відмінювання прикметників за відмінками, числами і родами, правильне вживання дієслівних форм, прислівників. Але порушується узгодження числівників з іменниками у неправильних відмінках

До п’яти років дитина у мовленні використовує складнопідрядні речення зі сполучниками тому що, тому. Але при відповідях на запитання часто випускають головну частину речення і починають одразу з допоміжної ( тому що хворів). Виникають речення з однорідними обставинами.

Ускладнюються вислови, збільшується кількість слів у реченнях. Але це може призвести до великої кількості граматичних помилок: неадекватного використання прийменників, неправильного узгодження прикметників з іменниками.

. Кількість слів зростає, до кінця року становить приблизно 3000 слів. Збільшується кількість займенників, прислівників, прийменників, сполучників, так як діти вживають у мовленні складносурядні і складнопідрядні речення. Засвоєння мовлення дитиною виражається не тільки у збагаченні словника, появі нових слів, але і у осмисленні знайомих слів. Діти досягають другого ступеня узагальнення. Перехід до узагальнення для дітей є складним, тому що для засвоєння слова-поняття дитині треба відволіктися від особливостей кожного конкретного предмета і виділити тільки одну суттєву і загальну для них ознаку. Такою ознакою є передусім призначення предмета. Діти починають використовувати слова-узагальнення тоді, коли у їх активному словнику достатньо слів-назв конкретних предметів і коли вони засвоять слова-узагальнення. Крім того у дитини має бути накопичений певний запас відомостей про окремі предмети, про їх призначення у цьому віці продовжується розвиток словотворення. Процес засвоєння морфологічної системи продовжується.

Після п’яти років виділяють частини предметів, порівнюють їх за загальними ознаками, засвоюють властивості предметів. Таким чином , до кінця дошкільного віку діти мають різноманітний словник, у достатній мірі оволодівають граматичною будовою рідної мови.