2.2. Обстеження мімічної та мовленнєвої моторики

Відомо, що корекційна робота з дітьми спирається на медико-педагогічні обмеження, що здійснюються спеціалістами різного профілю.

Обстеження необхідні для встановлення характеру порушень мимовільної моторики, а також виявлення ступеню затримки або відставання в моторному розвитку. Обстеження допомагає підібрати засоби індивідуального і диференційованого корекційного впливу.

До обстеження стану мимовільної моторики входить обстеження мимовільної мімічної моторики. Для цього використовують тести Л.А. Квінта.

1. Підняти брови.

2. Зімкнути вії.

3. Прижмурити очі.

4. Сильно стиснути вії.

5. Стиснути губи.

6. Утворити губами форму, потрібну для гри на духовому інструменті.

7. Оскалити зуби.

8. Надути щоки.

9. Витягнути губи для вимови звуку [о].

10. Витягнути губи, як для свисту.

Завдання повторюються три рази підряд. Бажано проводити обстеження в ігровій формі.

Оцінювання відбувається за трьохбальною системою. Повноцінне чітке виконання оцінюється одним балом; часткове, нечітке – двома балами; невиконання більше семи завдань – трьома балами.

Дається загальна характеристика міміці завдяки спостереженню за дитиною (напруження, спокій, гримазність) [18].

Наступним етапом слідує обстеження мовленнєвої моторики.

1. Відкривання та закривання рота.

2. Рот напіввідкритий, широко відкритий, закритий.

3. Імітування жувальних рухів.

4. Поперемінне надування щок.

5. Втягування щік.

6. Відтягування кутів рота як для вимови звуку [і], губи зробити круглими – [о], витягнути губи – [у].

7. Витягування „широкого” та „вузького” язика, утримання певної пози на рахунок до п’яти.

8. Покусування кінчика язика.

9. Торкання кінчика язика поперемінно правого і лівого кутів рота, верхньої та нижньої губи.

10. Впирання кінчика язика в нижні зуби з одночасним вигинанням спинки язика („кішка сердиться”).

11. Поклацування язиком.

12. Підняття кінчика язика вгору, облизати верхню губу („смачне варення”).

13. Присмоктування спинки язика до піднебіння і поклацування.

Оцінюється сила, точність, об’єм та переключення мовленнєвих рухів. Оцінка: чітке виконання рухів – один бал; незначні зміни об’єму, сили, точності рухів – два бали; відсутність утримання поз, виражені зміни сили, точності, об’єму – три бали [18].

2.3 Методика розвиток артикуляційної моторики

У мовленні звуки вимовляються не ізольовано, а один за іншим, тому органи артикуляційного апарата повинні швидко змінювати своє положення. Чіткої вимови звуків, слів, фраз можна домогтися, якщо органи артикуляційного апарату будуть досить рухливі, а їх робота - координована.

Вправи для розвитку рухів органів артикуляційного апарата об'єднані в комплекси. Кожен комплекс має визначену спрямованість.

I. Вправи, що виробляють основні рухи і положення органів артикуляційного апарата.

2. Вправи, що підготовляють артикуляційний апарату для правильного промовляння свистячих звуків.

3.Вправи, що підготовлюють артикуляційний апарат для правильного промовляння шиплячих звуків.

4.Вправи що підготовлюють артикуляційний апарат для правильного промовляння звуків [л], [л'].

5. Вправи, що підготовлюють артикуляційний апарат для правильного промовляння звуків [р], [р'].

В усіх вікових групах можуть бути використані ті самі комплекси, але вимоги до проведення артикуляційної гімнастики і до виконання вправ на кожному віковому етапі будуть різними.

Для проведення артикуляційних вправ з дітьми молодшого дошкільного використовуються ігрові прийоми. На базі придбаних дітьми найпростіших навичок, рухи органів артикуляційного апарата поступово розвиваються, удосконалюються. Відповідно підвищуються і вимоги до виконання артикуляційної гімнастики.

Під час роботи з дітьми середнього дошкільного віку логопед стежить за плавністю, легкістю, чіткістю виконання руху, за вмінням швидко переключати органи артикуляційного апарата з одного положення на інше. Стежать за точністю кінцевого результату: отримане положення органа артикуляційного апарата повинне утримуватися якийсь час без змін. Рухи стають легкими, правильними, звичними, тому їх можна проводити в будь-якому темпі.

Після відпрацьовування комплексу на визначену групу звуків логопед може включити в артикуляційну гімнастику звуконаслідування на даний звук.

При роботі з дітьми старшого дошкільного віку для проведення артикуляційної гімнастики використовують вправи на диференціацію звуків мовлення.

Ця робота проводиться з використанням ігрових прийомів і сприяє розвитку в дитини не тільки органів артикуляційного апарата, але і фонематичного слуху.

1.Заняття дадуть найкращий результат, якщо вони проводяться у формі гри і цікаві для дитини;

2. На одному занятті не слід вивчати більше двох-трьох вправ, а до наступних вправ треба переходити лише після того, як будуть засвоєні попередні;

3.Усі вправи треба виконувати природно, без напруги (дитина сидить спокійно, плечі не піднімаються, пальці рук не напружені і не рухаються);

4. Деякі вправи виконуються під рахунок.

5. Виконувати усі вправи треба поетапно, послідовно, під наглядом логопеда.

Різні комплекси артикуляційної гімнастики

Перший комплекс для вироблення основних рухів і положень органів артикуляційного апарата

- Утримання губ у посмішці.

- Витягування губ уперед трубочкою.

- Чергування положення губ у посмішці і трубочкою.

- Спокійне відкривання і закривання рота, губи в положенні посмішки.

- Язик широкий

- Язик вузький.

- Чергування широкого і вузького язика.

- Підйом язика за верхні зуби.

- Чергування рухів язика нагору і вниз.

10. Чергування наступних рухів язика (при опушеному кінчику): відсувати його в глиб рота і наближати до передніх нижніх різців.

Для приклада докладно розберемо перші дві вправи.