Завдання для самостійної роботи

1. Ознайомтеся з таблицею. До кожного правила вимови звуків доберіть і запишіть по чотири приклади.

	Правила вимови звуків і звукосполучень	Приклади
1	Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко
2	Звук [о] перед складом з постійно наголошеним у вимовляється з наближенням до [у]
3	Звук [е] в ненаголошеній позиції вимовляється з наближенням до [и]
4	Дзвінкі приголосні звуки [б], [д], [ґ], [ж], [з] перед глухими приголосними у середині слова не оглушуються
5	Глухі приголосні [к], [п], [т], [с] перед дзвінкими вимовляється дзвінко
6	Звукосполучення -ться вимовляється як [ц´: а]
7	Звукосполучення -шся вимовляється як [с´: а]
8	Звук [г] перед [к] і [т´] вимовляється як парний йому [х]
9	835

2. Виконайте тестові завдання

1. Виберіть основні типи мовних норм:

1. орфоепічні, акцентуаційні, орфографічні, пунктуаційні

2. синонімічні, омонімічні, антонімічні

3. лексичні, словотвірні

4. граматичні (морфологічні, синтаксичні), стилістичні

5. загальновживані, незагальновживані

6. діалектні, термінологічні, просторічні

2. Виберіть рядки з правильно наголошеними словами.

А. вИпадок, спИна, фаховИй

Б.випАдок, спинА, фАховий

В.випАдок, спинА, фаховИй

Г. Ознака, разОм, мережА

Д. ознАка, рАзом, мерЕжа

3. У яких рядках усі формули звертання відповідають мовній нормі?

А. відповідачу, Олено Василівно, пане полковнику, добродію Клименко;

Б. студенте Іванов, Юрій Іванович, шановна Ліліє Степанівно, пане професор;

В. абітурієнте Каплаухе, пане доповідачу, юначе, Віталій Миколайовичу;

Г. товаришу Іван, Василю Івановичу, добродійка Шевченко, пан професор;

Д. пане бригадире, товаришу Віталію, пані Катерино, друже Гончар.

4. У яких рядках усі слова з часткою «не» написано правильно?

1. ненавидіти, незважаючи на, нечитаючи, не мій, не один;

2. не турбувати, неабияк, невиконана вчасно робота, невесело, не та;

3. нелегко, невтямки, не люблю, не проживши, не­абиякий;

4. не треба, не той, не читаючи, не виправлена уч­нем помилка, не кричав;

5. недбалий, неабияк, негайно, не закінчивши, не вірив;

6. ледве не, не хай, трохи не, не доспати, не наче.

5. Визначте рядки, у яких подано іменники ІІ відміни, що в родовому відмінку мають закінчення -у (-ю):

1. ректор, брат, студент, аспірант

2. іменник, відмінок, квадрат, займенник

3. акт, документ, спортсмен, чоловік

4. абзац, текст, поділ, університет

5. інститут, час, поверх, рукопис

6. принцип, ритм, рід, аналіз

6. Установіть відповідність між типами мовних норм та їх призначенням:

1. орфоепічні А. визначають вибір правильної форми слова

2. орфографічні Б. регулюють уживання розділових знаків

3. пунктуаційні В. регламентують правильну вимову звуків і звукосполучень

4. морфологічні Г. регламентують правильне написання слів

Д. регулюють побудову словосполучень і речень

7. Установіть відповідність між типами мовних норм та прикладами їх функціювання:

1. морфологічні А. диференціюється [ди^ефе^ире^ин´ц´ійу́йец´:а]

2. орфоепічні Б. ви́падок, фахови́й, по́ми́лка

3. орфографічні В. міссурійський (бо Міссурі), сума, маса

4. акцентуаційні Г. зелене Баку (с.р.), довга Міссісіпі (ж.р.), привітний аташе (ч.р.)

Д. підвищення ініціює старання – старання ініціює підвищення

Теоретичний матеріал із теми

Кожна національна літературна мова характеризується наявністю сталих норм, тобто сукупністю мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування на певному історичному етапі.

Мовні норми - сукупність найбільш традиційних реалізацій мовної системи, повторюваних, відібраних і закріплених у процесі спільної комунікації.

Норми надають мові характеру впорядкованості й загальної обов'язковості. Основними ознаками мовної норми є традиційність, гнучка стабільність, сформована змінами культурно-історичних умов розвитку літературної мови, та варіативності.

Розрізняють такі норми української літературної мови:

Назви норм	Що регулюють норми	Приклади
Орфоепічні	Правильну вимову звуків та звукосполучень	[с/м'ійес':а], не можна [с'м'ійешс'а], [час], а не [ч'ас]
Акцентуаційні	Правильне наголошування слів	ви'падок, не можна випа'док;
Орфографічні	Правила написання слів та їх частин	Динаміка, не можна денаміка, Руссо, а не Русо.
Лексичні	Використання слів відповідно до їх лексичного значення	Рятувальник, не можна рятівник, якщо йдеться про професію); індукційний, не можна індуктивний(якщо йдеться про струм)
Словотвірні	Установлюють закономірності утворення нових слів за наявними в мові словотвірними моделями	Гардеробниця, не можна гардеробщиця
Граматичні	Правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень та речень	Найперший, не можна самий перший. Він віддав дівчині цю дивовижну гірську квітку, яку можна бачити лише в Карпатах. Не можна: Він віддав цю дивовижну гірську квітку дівчині, яку можна бачити лише в Карпатах
Пунктуаційні	Уживання розділових знаків	Але. на жаль, у постанові жодним словом не згадано про самотніх людей похилого віку. Не можна: Але на жаль у постанові жодним словом не згадано про самотніх людей похилого віку.
Стилістичні	Доцільність уживання мовних засобів у конкретних стилях мови	У зв'язку з тим, що... не можна бо... в офіційно-діловому стилі. Море глибиною, не можна глибоченне море в науковому стилі.

Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполучень та граматичних форм слів.

Українській мові властива милозвучність( евфонія ), яка виявляється в плавності, мелодійності, інтонаційній виразності мовлення.

Акцентуаційні норми визначають правильне наголошування слів.

Система наголосів в українській мові доволі складна. Наголоси сучасної української літературної мови склалися історично на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам. Кожне самостійне слово має наголос. Службові частини мови, як правило, не мають наголосу. Вони приєднуються до самостійних, утворюючи разом з ними так зване фонетичне слово, наприклад: думай же, ходив би, я і ти.

Багатоскладові слова, а особливо складні, крім основного наголосу можуть мати ще й додатковий (і не один), що характеризується меншою силою. Він також позначається за потреби спеціальним значком, наприклад: військ`овозобов’я´заний, `аерофотозніма´ння.

Деякі складні слова (що пишуться через дефіс) мають два головні наголоси, наприклад: воє´нно-стратегі´чний. В українській мові наголос вільний, різномісцевий і рухомий, тобто він може падати на будь-який склад слова і змінювати своє місце у формах того самого слова: діло, робота, молода, випереджати, перепідготовка, перекваліфікація.

Нормативне наголошування є необхідною ознакою культурного й грамотного мовлення. Перевірити наголошування слів та їхніх форм можна за орфоепічними й орфографічними словниками, а також за спеціальними словниками наголосів.

Орфографічні норми встановлюють одноманітність написання слів відповідно до усталених правил. Вони визначають правила написання слів разом, окремо,через дефіс;уживання великої і малої літери; способи переносу слів з одного рядка в інший; уживання апострофа; правила написання слів іншомовного походження тощо.

Пунктуаційні норми регулюють уживання розділових знаків : крапки, знака питання, знака оклику, крапок, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок, лапок тощо.